Історія дослідження малярії

Міністерство охорони здоров‘я Укараїни

Коломийське медичне училище ім. І.Я. Франка

Історія дослідження малярії

Виконали:

Студентки групи ЗФ2

Колпельник ірина

Рещук Мирослава

Історія боротьби з малярією, як і іншими інфекційними захворюваннями, надмірно важка. Над проблемою малярії працювала велика кількість вчених. Одним з них був Альфонс ламеран, який виявив збудника малярії в крові хворого малярією, у вигляді серповидних утворень, встановив, що вони є збудниками хвороби. В подальшому цімікроорганізми, були названі в його іменем. Це прості одноклітинні збудники з невеликими відростками у вигляді дджгутиків, які були відкриті 1880році. Але на той час, ніхто ще не знав яким шляхом вони попадуть в кров людини. Лише деякі догадувались, що роль відіграють комарі.

Вчений Рос, почав вивчати проблему малярії. Пізніше Росі відкрив пташину малярію, але малярія людини залишалася загадкою. Першим, хто відважився дослідити малярію за допомогою експерименту, був ассистент Роса – Аппія. Він дав себе покусати комарям, які перед тим смоктали кров, малярійного хворого. Але експеримент не вдався.

Здійснити перше зараження малярією шляхом укусу комара вдалось учневі Грасі – Аміго Бенямін. В 1908 році він зумів доказати, що комар анофелес, насмоктавшист крові, хворого малярією, може заразити здорового

Великезначення має вчений Патрік Менсон. З малярією він зустрівся, коли працював в Лондонському морському госпіталі. Де цією хворобою хворіли моряки. Він побачив в крові плазмодію малярії. Але він не мав ніякого уявлення про малярію. В кінці 1894 року Менсон думав, що уже повністю вивчив малярію, утворення і розвиток плазмодія і проміжного хазяїна. Для підтвердження своїх думок, він поїхав в тропічні країни.

Також провів над собою експеримент і син Менсона, якому тоді було двадцять три роки. Йому комарі були привезені з ватиканської лікарні в Римі. Такий же дослід провів молодий лікар Бастінеслі. Але ні один ні другий не були в районах, де можна було заразитися малярією. На протязі деякого часу, вони захворіли трьохденною малярією, при якій приступи повторюються кожні три дні.

Ругий дослід був проведений по рекомендації Менсона, мав доказати зворотнє. Те, що навіть в районах найбільшпражених малярією, людина, яка захищена від укусів комаря, залишається здоровою.менсон відіслав Люда і САмбсона в провінцію, відомою, як малярійне місто в Італії. Менсон розповів їм як захиститись від комарів. Люд і Самбер посилились в абсолютно захищеному будинку від проникнення комарів і заишилися здоровими. Тепер залишалось слово за хімічними препаратами. Де згодом використовували хінін. Було все зроблено, щоб вирішити питання малярії і засобів захисту від неї.

Венгерський психіатр запропонував лікування прогресуючого параіча, шляхом штучного підвищення температури хворого. Найкращий засіб такого лікування він знайшов в малярійній терапії. Однак застосування цього методу не завжди давало позитивний результат. Лікарі вирішили, що постоянне проходження збудження маолярії через організм людей (комар – людина комар…), поступово ослабляє плазмодія, що він перестає розмножуватись і вже не в змозі підвищувати температуру у хворого.

Вінський невропатолог Отто Кадерс і Джема Бразіні – Вівальді, прийшли до висновку, що штучне зараження малярією хворі не можуть стати розповсюдником хвороби, звичайним шляхом – через комара. Щоб перевірити ці твердження, Еріх Мартін зловив в Вені для дослідження партію заражених малярією комарів і провів з ними ряд експериментів. Але в короткий термін комарі почали гинути, один за одним і в результаті залихився тільки один. Тоді одна з асистенток Мартіна – Гертруда Фольмер вирішила провести експеримент з собою. Вона дозволила комарю укусити її і насмоктатись крові. Через декілька днів у неї почався озноб і підвищення температури. Таким чином було доказано, що штучна малярія зберігає свої властивості навіть в тому випадку, якщо вона пройде цілий ряд організмів людей і комара.

Але для вчених було поставлене ще одне запитання. Укус комара ангофелес зараженого малярією, викликає захворювання. Але через скільки днів появляється хвороба? Який інкубаційний період? Різні спостереження і експерименти, випробувані на собі показали, що середня тривалість інкубаційного періоду 10-12 днів.

Із англійської психіатричної лікарні в Тортні, прийшло повідомлення про проведення там лікування з допомого спеціального малярійного штаму.

Результати проведені з червня по жовтень 1925р. майже в 100% дали позитивний результат, а саме 98% яким зробили прививки захворіли малярією. Щеплення зроблені в зимовий період дали позитивний результат тільки в 28% випадків. Але у 4-х хворих у яких щеплення не ало позитивний результат в приначений термін, приступи малярії все-таки почалися тільки пізнішечерез 6-9 місяців. Над цим працювали лікарі Амстердамського інституту, вони провели ряд експериментів. Результати досліджжень підтвердили можливість затяжної форми інкубаційного періоду малярії. Виявилось, що в країнах з помірним кліматом прояви хвороби проявлялись через 7-9 місяців після вкусу малярійного комаря, спостерігались в тропіках і Італії.

Це були остенні проблеми малярії, які потрібно було визначити вченим.