Гіппократ

(460-377 рр. д.н.е) – великий давньогрецький лікар реформатор античної медицини. Народився на острові Кос, першим вчителем Гіппократа був батько – лікар Геракшд, мама його Фенарета була повитухою. Після смерті батьків Гіппократ переїхав в Афіни де надалі здобував освіту.

Також Гіппократу довелось побувати в Єгипті, Малій Азії, Лівії, у скіфів де він досконало ознайомився з медициною цих країв. Діяльність Гіппократа протікала в період розквіту економічного і культурного життя давньої Греції, відомий під назвою “вік Перкса”. Знаходячись в центру боротьби матеріалістичних і ідеалістичних філософських поглядів Гіппократ виступив, як представник матеріалізму в медицині. Він підкреслював необхідність широко використовувати філософію в медицині і вказував на користь використання медичної інформації у філософії: “Повинно... переносити мудрість”. Однією з заслуг Гіппократа є визволення медицини з під впливу жрецьких храмів медицини і започаткування її самостійного розвитку. Також Гіппократ, одним із перших, виділив основні типи темпераментів. Він описав ти пічні тілесні і духовні властивості сангвініків, холериків, флегматиків і дуже бігло меланхоліків.

Відповідно до поглядів на природу людини Гіппократ розглядав і причини хвороб, які він поділяв на загальні, переважно зовнішні (вплив пір року, клімату, повітря, води, харчування і т.д.) та індивідуальні (вік, стать, темперамент, звички, спадковість, спосіб життя, нестача чи надлишок фізичних навантажень і ніші). Велика заслуга Гіппократа – це створення вчення про передбачення, яке спиралося на всесторонній аналіз минулого і теперішнього стану хворого, критерієм при цьому було порівняння зі здоровою людиною.

Прогнозування Гіппократа не лише переслідувало мету передбачити хворобу, але й визначало поведінку лікаря. Тактику лікування хворого. З іменем Гіппократа пов’язана висока моральна свідомість та етика поведінки лікаря. Він також був відомий, як видатний хірург античного світу.

Вплив особистості та творів Гіппократа прослідковується протягом всієї історії медицини. І хоч медицина існувала задовго до Гіппократа, саме його називають батьком медицини, віддаючи данину великим заслугам видатного лікаря древності. А також Гіппократу приписують текст, так названої лікарської клятви, яка виникла значно давнішого часу, коли жив сам Гіппократ. Відносно переказам, клятва належить прямим нащадкам Асклепія, вона передавалась усно, як сімейна традиція з роду в рід. В перше клятва Гіппократа була записана в елінській Олександрії за часів Герофіла і Еразистраті і стала документом з третього століття до нашої ери. В клятві виражений шкільно-ремісничий побут лікарів-асклепіабів. Це було світське об’єднання лікарів, яке не мало нічого спільного зі жерцями.

Клятва Гіппократа містить в собі зобов’язання молодого лікаря по відношенню до вчителя-майстра і його нащадків, забороняє повідомлення медичних знань людям, які не належать до їх об’єднання, містить вимоги зберігати лікарську таємницю, забороняє дії, які можуть нанести моральні та фізичні збитки хворому і його оточенню. (Перш за все забороняє видачу пацієнтам смертельних засобів). Антична клятва Гіппократа стала основою послідуючих зобов’язань, які приймають лікарі багатьох країн. В тлумаченні “Клятви” були великі відмінності в різних країнах і в різні періоди в залежності від суспільного ладу, загального законодавства, позиція керівників лікарських об’єднань. В багатьох вищих медичних закладах клятва Гіппократа лягла в основу “факультетської обіцянки”, яку підписують випускники медичних факультетів. “Клятва” разом з творами Гіппократа “закон”, “Про лікаря”, “Про благопристойну поведінку” і інші залишились в медичній літературі в якості етичного кодексу лікаря.

КЛЯТВА ГІППОКРАТА.

Клянусь Аполоном, лікарем Асклепієм, Гігієн, Панацією, і всіма богами та богинями, беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно до моїх сил і розуміння таку присягу і письмове зобов’язання: Поважати особу, що навчила мене лікарського мистецтва на рівні з моїми батьками і в разі потреби допомагати їй у потребах.

Її нащадків вважати своїми братами, і це мистецтво, якщо вони захочуть його вивчати, викладати їм безплатно і без усякого договору. Настанови усні уроки і все інше в науці передавати своїм синам, синам свого вчителя і учням зв’язаним зобов’язанням і клятвою за законом медичним і ніколи іншому я не прямую режим хворих на їхню вигоду. Відповідно до моїх сил і мого розуміння утримаються від заподіяння будь-якої школи і несправедливості. Я не дам смертельного засобу нікому, хто проситиме його у мене і не вкажу шляху до такого замислу: Так само, як не дам ніякій жінці абортивного песарія. Чисто і непорочно проводитиму своє життя і своє мистецтво. Ні в якому разі не робитиму витину у хворих на кожну недугу. В який би дім я не зайшов я увійду туди для користі хворого, далекий від усякого зловмисного, несправедливого і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами. Щоб при лікуванні – а також і без лікування я не побачив і не побув про життя людини, чого не слід коли-не-будь розголошувати. Я мовчатиму вважаючи такі речі таємницею. Мені, який непорушно виконує клятву, нехай буде щастя в житті і в мистецтві і слово поміж усіх людей на вічні часи.

Тому хто порушить або дасть нещиру клятву нехай буде протилежне цьому!!!