Встановлення драйверів

BСТАНОВЛЕННЯ ДРАЙВЕРІВ.

Поняття драйверу.

Драйвер – програма, що розширює можливості операційної системи.

Драйвер пристрою – програма операційної системи для керування роботою периферійними пристроями: дисководами, монітором, клавіатурою, принтером, маніпулятором “миш” та ін.

Драйвер пристрою повинен враховувати специфіку роботи зовнішнього приладу, усі тонкості його функціонування. В зв’язку з цим кожному приладу повинен відповідати свій драйвер.

Функції драйвера пристрою складаються в наступному:

· прийняття та обробка запросу (керуючого сигналу), що надходить до даного периферійного пристрою;

· перетворення запросу про необхідність зв’язку з цим пристроєм у серію команд керування ним, з урахуванням усіх деталей конструкції та особливостей його роботи;

· обробка сигналу переривання, який надходить від відповідного цьому драйвера периферійного пристрою.

Драйверами також вважаються програми, які забезпечують керування розширеної пам'яті, а також створення і обслуговування віртуальних пристроїв, наприклад електронного диска в кооперативній пам’яті.

Драйвери можуть бути або стандартні, або завантажувальними.

Стандартні (внутрішні) драйвери – це програми, які знаходяться усередині BIOS або його модуля розширення EM BIOS служать для керування зовнішніми пристроями, що входять до стандартного комплекту поставки персонального комп’ютера. Ці драйвери підключаються до системи автоматично після переходу комп’ютера в нормальне робоче становище.

Завантажувальні (зовнішні, встановлювані) драйвери – це програми, що зберігаються на диску і призначені для керування зовнішніми пристроями, які відрізняються від стандартних або за своїми технічними властивостями, або особливими режимами використання. Завантажувальні драйвери підключаються до системи тільки тоді, коли вони вказані у файлі конфігурації CONFIG.SYS. Можливість використання завантажувальних драйверів полегшує адаптацію операційної системи до нових зовнішніх пристроїв.

Настроювання операційної системи за допомогою файлу конфігурації CONFIG.SYS

Файл CONFIG.SYS призначений для налагодження операційної системи на конкретну конфігурацію апаратури комп’ютера. Він, також як і файл AUTOEXEC.BAT, присутній практично на кожному комп’ютері і розташовується в головному каталозі на диску, з якого відбувається завантаження операційної системи (зазвичай це диск С).

Його основне призначення – завантаження в оперативну пам’ять необхідних драйверів (керуючих програм) для керування апаратною частиною комп’ютера: підключення різних видів пам’яті, клавіатури, мишею, принтером і т.д.

При відсутності цього файлу параметри конфігурації операційної системи встановлюються по умовчанню. Запускається він автоматично при кожному завантаженні операційної системи MS DOS.

Файл CONFIG.SYS створюється і редагується як текстовий файл в будь-якому текстовому редакторі.

- Файл CONFIG.SYS складається з спеціальних команд операційної системи MS DOS по настроюванню апаратури. Формат цих команд має вигляд:

Ім’я команди = значення

- Кожна команда займає окремий рядок;

- Після закінчення формування конструкції кожної команди необхідно натиснути клавішу <Enter>.

- Конструктивно кожна команда може бути записана символами розмір яких не має значення;

- Після редагування цього файлу необхідно здійснити перезавантаження операційної системи для становлення нової конфігураційної настройки;

Команди, найбільш широко використовувані у файлі CONFIG.SYS

BREAK = ON або OFF – становлення режиму перевірки одночасного натиснення клавіш <Ctrl> <Break> або <Ctrl> <C>. Якщо установлений параметр ON, то при операціях введення-виводу з диском можна перервати роботу, в протилежному випадку (параметр OFF) це зробити не можливо й операція буде виконана повністю.

BUFFERS = число – виділення об’єму оперативної пам’яті у відповідності із заданим у команді числом буферів (комірок стандартної довжини). Ці буфери відводяться для проміжного зберігання даних з диска в пам’ять і навпаки при операціях введення-виводу з диском. Таким чином збільшується швидкість обміну між диском і оперативною пам'яттю. Звичайно, рекомендується використовувати 40 буферів.

DEVICE = ім’я драйверу [параметри] – підключення драйверу для керування будь-яким пристроєм, наприклад, мишею;

DEVICEHIGH = ім’я драйверу [параметри] – завантажує драйвер пристрою у верхню частину пам’яті (UMA – Upper memory);

Примітка: порядок запису команд DEVICE та DEVICEHIHG у файлі CONFIG.SYS дуже важливий! Спочатку установлюються драйвери, що дозволяють працювати з різними видами пам’яті, якщо доповнюють стандартну пам’ять об’ємом 640 Кбайт, а потім установлюються драйвери, що використовують цю пам’ять.

DOS = параметри установлює режим використання області високої пам’яті (HMA) і забезпечення доступу до блоків верхньої пам’яті (UMB);

FILES = число – установлює максимальне число одночасно відкритих файлів. Зазвичай це число не повинно бути менше 20;

NUMLOCK = ON або OFF – установлює стан клавіш <Num Lock>. Параметр OFF відключає дію цієї клавіші, параметр ON – включає режим введення з клавіатури прописних букв.

REM чи; - коментар;

LASTDRAVE – становлення кількості букв логічних дисків.

Установлювані драйвери у файлі CONFIG.SYS.

Для керування зовнішніми пристроями використовуються стандартні (вбудовані) і завантажувальні (установлювальні) драйвери.

Стандартні драйвери BIOS забезпечують роботу комп’ютера стандартної конфігурації, до складу якої входять: монітор, жорсткі та гнучкі диски, клавіатура, зовнішні порти зв’язку.

Завантажувальні драйвери дозволяють забезпечити підключення додаткових пристроїв, наприклад, миші, дисковод для лазерних дисків, лазерний принтер та ін. Крім того, драйвери можуть забезпечити додаткові настройки стандартних пристроїв, наприклад, драйвер-українізатор для стандартної клавіатури з латинським шрифтом.

Призначення найбільш часто використовуваних драйверів.

ANSI.SYS – підтримує імітування терміналу ANSI.

DISPLAY.SYS – підтримує перемикання кодових сторінок для монітору.

HIMEN.SYS – керує використанням розширеної (Extended) пам’яті.

EMM386.EXE – організує розширену (Extended) пам’ять і забезпечує доступ до області верхньої пам’яті на комп’ютерах з процесором 386 та вище, які мають розширену (Extended) пам’ять.

Приклад варіанту файлу CONFIG.SYS.