Валютні курси

Пошукова робота на тему:

Валютні курси

Обмінний курс валюти є тим ключовим фактором , що зв'язує економіку країни з іншим світом . Розрізняють два види обмінних курсів : номінальний і реальний . Номінальний обмінний курс - це відносна ціна валют двох країн . Реальний - відносна ціна товарів , зроблених у двох країнах . Припустимо , що американська машина коштує 1000 доларів , а аналогічна російська - 6 млн. карбованців . Щоб порівняти ці ціни їх потрібно виразити в одній валюті . При обмінному курсі в 4500 руб./дол виходить , що американська машина коштує 4,5 млн. карбованців . Це значить - ціна російської машини дорівнює 1,33 ціни американської . Приклад показує , що реальний обмінний курс залежить від номінального курсу , цін товарів у національних валютах і розраховується по формулі :

Р = Н * Ц1 / Ц2

Де Н - номінальний обмінний курс , Ц1 -рівень цін в одній країні , а Ц2 - в іншій . Звідси :

Н = Р * Ц2 / Ц1

Вільний флоатинг

Давайте розглянемо валютний ринок в умовах вільного флоатинга , коли реальний обмінний курс дорівнює 1 , тому що попит та пропозиція валюти регулюються за рахунок законів вільної конкуренції . Для чистоти моделі припустимо , що міжнародного кредитування , запозичення , а також спекуляції не існує .

Ця передумова має на увазі , що іноземна валюта використовується тільки в угодах по чи експорті імпорту товарів і послуг . Імпортери повинні одержати іноземну валюту , щоб оплатити свої рахунки за кордоном . Отже , імпорт є джерелом попиту на іноземну валюту . Експорт же , навпаки , являє собою джерело її пропозиції . На ринку пропозиція з боку експорту зустрічається з попитом з боку імпорту . У такий спосіб встановлюються обмінні курси.

На малюнку 1 показаний ринок іноземної валюти в стані рівноваги .

Y

надлишок S

5000

А

4500

4000

дефіцит

М

0 X мал.1

По осі Y ми відкладаємо обмінний курс , чи , іншими словами , карбованцеву ціну іноземної валюти , у даному випадку американського долара . Відповідно, ріст обмінного курсу на цьому малюнку означає здешевлення карбованця і навпаки .

По осі Х ми відкладаємо кількість іноземної валюти . Але її пропозиція S являє собою загальну вартість експортних доходів у карбованцях , а попит M - загальну вартість імпорту в карбованцях .

При вільному флоатинге валютний курс є тією ціною , що приводить валютний ринок у стан рівноваги ( крапка А на мал. 1 )

Якщо рівень внутрішніх і зовнішніх цін залишається постійним , то у випадку здешевлення вітчизняної валюти падають ціни на наші товари за кордоном , попит на них росте , відповідно ростуть витрати на експорт , а витрати на імпорт скорочуються . Отже , зниження курсу національної валюти стосовно валют інших країн вигідно експортерам , а підвищення - імпортерам .

Припустимо , що ВНП Росії росте . Це значить , що збільшується рівень доходів населення й у місці з ним попит на імпорт . Тоді крива М переміститься в положення М1 . У цьому випадку при первісному обмінному курсі величина вітчизняного попиту на імпорт виявиться в крапці А1 . Але доходи від експорту усе ще відповідають крапці А. Різниця між витратами на імпорт і доходами від експорту АА1 являє собою надлишок попиту на іноземну валюту . Якщо центральний банк не втручається , то валютний курс регулюється самостійно . Він виросте досягаючи нової рівноваги в крапці А2 .

Y

S

5000 А2

4500 А А1

М М1

0 X

мал. 2

Фіксовані валютні курси

Розглянемо тепер систему фіксованих валютних курсів . Класичним прикладом є так називаний золотий стандарт . От три основні правила золотого стандарту :

1 Держава фіксує ціну золота , а , отже , і вартість своєї грошової одиниці в золотому вираженні .

2 Держава підтримує конвертованість вітчизняної валюти в золото . Іншими словами зобов'язано на першу вимогу чи купувати продавати вітчизняну валюту за золото будь-якому бажаючий .

3 Держава повинна мати запаси золота , рівні по вартості випущеному в звертання кількості грошей. Тобто держава випускає гроші тільки тоді , коли купує золото , і знищує їх , коли продає .

Поза сумнівом , що останнє правило є основним при системі золотого стандарту . Тому що його недотримання веде до дефіциту чи золота грошей ( звичайно золота , по цілком зрозумілих причинах ) і , отже , до гіперінфляції .

Щоб зрозуміти як адаптується платіжний баланс в умовах золотого стандарту припустимо , що світ складається з двох країн - Сполучених Штатів і Великобританії і ходіння мають валюти тільки цих країн : долар і фунт стерлінгів . В обох цих країнах діє золотий стандарт . Нехай валютний паритет буде дорівнює 20,67 дол. за унцію золота в Сполучених Штатах і 4,25 фунти за унцію золота у Великобританії . З цього випливає , що валютний курс долара до фунта дорівнює 4,86 дол. за фунт . Тепер представимо , що в США відбулося збільшення витрат на імпорт ( мал.3 ) . Пряма М , як і у випадку вільного флоатинга , переміститься в положення М1 . Утвориться дефіцит платіжного балансу AA1 . Тільки тепер курс не буде рости вище 4.86 дол. за фунт . Тому що будь-яка людина може купити золото в Сполучених Штатах по 20,67 дол. за унцію і продати його в Англії по 4,25 фунти стерлінгів за унцію , що і роблять імпортери . Згодом обсяг золота і , відповідно грошова маса в США зменшуються , а у Великобританії навпаки - збільшуються , тому що англійському центральному банку потрібно надрукувати додаткова кількість фунтів стерлінгів , щоб купити золото в американських імпортерів .

У відповідь на скорочення грошової маси США , витрати , включаючи витрати на імпорт , теж скорочуються . Це змушує криву М1 поступово зрушуватися вліво . У той же час у Великобританії в зв'язку зі збільшенням грошової маси витрати , включаючи і витрати на американський експорт , ростуть . Отже в США зростає доход від експорту .Пряма Х починає зрушуватися вправо , поки в крапці А2 не зустрінеться з прямої М . У цей момент дефіцит буде усунута і рівновага відновиться .

Y M M2 M1

A A2 A1

S S2

мал. 3

У такий спосіб можна затверджувати , що при золотому стандарті діє , хоча і не миттєвий , але теж автоматичний процес регулювання . Однак необхідно обов'язково випливати трьом перерахованим вище правилам .

У світовій економіці золотий стандарт діяв протягом більшої частини XIX і початку XX вв. Правда він був не зовсім ідеальним тому , що на практиці не можливо забезпечити співвідношення золота і грошей 1:1 , але система все-таки діяла автоматично , доти поки підтримувалася конвертованість валют . Однак під час світових воєн і фінансових криз вона припинялася . Наприклад грошова система США була формально зв'язана з золотом аж до 1971 року , хоча американські громадяни втратили право звертати гроші в золото ще в 1934 році .

Тому що підтримувати золотий стандарт ставало усе сутужніше і сутужніше , у 50-і роки нашого сторіччя був уведений доларовий стандарт , при якому країни фіксували вартість своїх валют у доларах . Вони повинні були зберігати визначений резерв доларів і в меншому ступені золота , що міг бути використаний для задоволення вимог на іноземну валюту При доларовому стандарті центральні банки , не будучи зв'язаними строгими правилами , змінювали грошову масу , щоб впливати на безробіття й інфляцію .