Зведення і групування статистичних даних

ПЛАН

1. Зміст і завдання статистичного зведення.

2. Завдання групування, види групувань.

3. Ряди розподілу.

4. Статистичні таблиці, їх види, основні правила їх побудови.

Література: 3. с. - 12-21; 4. с. 35-47; 5. с. - 104-131; 6. с. 65-124; 7. с. 37-61.

Ключові поняття теми: зведення, просте зведення, складне зведення, централізоване і децентралізоване зведення, статистичне групування, типологічні групування, структурні групування, аналітичні групування, класифікація, прості і комбінаційні групування, ряди розподілу, варіаційні ряди, атрибутивні ряди розподілу, дискретні ряди, інтервальні ряди, елементи ряду розподілу, статистичні таблиці, прості, групові і комбінаційні таблиці.

1.

Зведення включає групування матеріалу, розробку або вибір показників, які характеризують типові групи та підгрупи, підрахунок групових і загальних підсумків, викладення результатів у вигляді статистичних таблиць та графіків. В основі зведення лежить метод групування.

За організацією робіт розрізняють централізоване і децентралізоване зведення. При централізованому зведенні матеріали спостереження обробляють і систематизують у центральному органі державної статистики, у Міністерстві статистики України. При децентралізованому зведенні всю роботу щодо узагальнення даних спостереження виконують на місцях, а в центральний статистичний орган надсилають лише зведені матеріали.

2.

За допомогою статистичного групування вирішуються три основних завдання:

• поділення неоднорідної сукупності на якісно однорідні групи або, інакше кажучи, відокремлення соціально-економічних типів; такі групування називають типологічними;

• вивчення складу сукупності за тими чи іншими ознаками; такі групування називають структурними;

• виявлення та вивчення взаємозв'язку між ознаками - такі групування називаються аналітичними.

Групування за однією ознакою називаються простими. Коли ж для виділення груп беруть по дві і більше ознак, то такі групування називають комбінаційними.

Окремо з групувань в статистиці виділяють класифікації.

Інтервали можуть бути рівними і нерівними. Рівні застосовуються тоді, коли ознака групування розподілена у сукупності більш-менш рівномірно. Ширину рівних інтервалів визначають за формулою

де Х_max, Х_min - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки в сукупності; n - кількість груп.

Іноді, при невеликій кількості спостережень, застосовують принцип рівних частот, при якому одиниці сукупності упорядковуються в порядку зростання, а кожна група містить їх однакову кількість. Це виключає утворення малочисельних груп.

В окремих випадках проводять перегрупування даних з метою утворення нових груп на основі тих, що є, якщо останні не задовольняють меті аналізу.

3. У результаті групування отримують ряди розподілу.

Варіантами є окремі значення групувальної ознаки, а частотами - числа, які показують, скільки разів повторюються окремі значення варіант в ряду розподілу. Замість частот може бути частка, виражена коефіцієнтом або відсотком. Накопичену частоту (частку) називають кумулятивною.

Варіаційні ради можуть бути дискретними або інтервальними. Характер варіаційного раду (інтервальний або дискретний) визначається характером варіації. Варіація може бути дискретною (перервною) або неперервною.

4. Статистичні таблиці призначені для найбільш раціонального, наочного та систематизованого викладення результатів зведення і групування статистичних даних.

Обов'язковими атрибутами статистичної таблиці є загальний і внутрішній заголовки. Загальний заголовок таблиці має коротко і чітко характеризувати її зміст, у ньому зазначають, що характеризується в таблиці, до якої території відносяться дані, на який час і в яких одиницях виміру наведені. Внутрішні заголовки таблиці розміщуються збоку і зверху. У бічних заголовках розкривається зміст підмета, у верхніх - зміст присудка.

У складанні статистичних таблиць необхідно дотримуватись таких правил:

1) таблиця має бути по можливості невеликою за розміром; включати тільки ті дані, які необхідні для вивчення певного явища;

2) загальна назва, заголовки підмета і присудка мають формулюватись чітко, коротко і змістовно;

3) якщо число показників присудка є велике, їх треба пронумерувати. При цьому графи, в яких наведено перелік об'єктів або груп, позначають великими літерами алфавіту, а графи з показниками присудка - арабськими цифрами;

4) якщо немає відомостей про розмір явища, то у відповідній клітинці записується «Немає відомостей» або проставляються крапки (...); відсутність явища позначається тире (-). Число 0,0 ставиться у тих випадках, коли величина показника таблиці не перевищує 0,05; х - клітинка не заповнюється;

5) кількісні показники у межах однієї графи повинні наводитись з однакового точністю, тобто до 0,1; до 0,01;

6) якщо наведені показники мають різноманітні одиниці вимірювання, їм виділяють спеціальну графу;

7) таблиці мають бути замкненими, тобто з підсумковими результатами; винятком є аналітичні таблиці, в яких підсумки є не обов'язкові.

За побудовою підмета таблиці поділяють на три види - прості, групові і комбінаційні.

У простій таблиці підмет містить перелік об'єктів, адміністративних і територіальних одиниць або перелік періодів, дат, що становлять об'єкт вивчення.

У груповій таблиці підмет містить групи елементів сукупності за однією ознакою.

У підметі комбінаційних таблиць групи за однією ознакою поділяються на підгрупи за іншими ознаками. Іноді в комбінаційних таблицях групи за однією ознакою розміщують у підметі, а за другою - у присудку.

ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ПОТОЧНИХ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

1. Які бувають типи статистичних групувань?

2. Чим відрізняється класифікація від групування?

3. Дайте визначення ряду розподілу.

4. Які види рядів розподілу Ви знаете?

5. Назвіть елементи варіаційного ряду розподілу. У чому різниця мі» частотою і часткою?

6. У чому різниця між простим і складним зведенням?