Статеві органи

Реферат на тему:

„Статеві органи”

Статеві органи (organagenitalia ) Поділяються на чоловічі та жіночі. Всі вони поділяються на зовнішні та внутрішні статеві органи. Основна функція статевих органів- розмноження, тобто утворення чоловічих та жіночих статевих клітин, виношуванню плоду у жінок та виділення спецефічних секретів у чоловіків.

Дозовнішніх чоловічих статевих органів(organagenitaliamasculmaexterna) відносять статевий член та мошонку.

Статевий член (penis) — циліндрич­ної форми орган, призначений для виведення сечі та сім'яної рідини (сперми ).

У цьому органі розрізняють головку ,на якій знаходиться зовнішнє вічко сечівника.

Рис. 102. Сечовий міхур, передміхурова залоза та статевий член:

/ —- сечовий міхур;2-слизова оболонка з підслизовим шаром сечового міхура;3 — трикутник міхура; 4 — внутрішнє вічко сечівника; 5 — передміхурова залоза; 6-цибулиносечівникова залоза; 7 — цибулина статевого члена;8— печеристе тіло статевого члена; 9 — головка статевого члена; 10 — передня шкірочка; 11 — зовнішнє вічко сечівника; 12 — губчасті тіло статевого члена, обмежене білковою оболонкою; 13 — ніжка статевого члена; 14 — перетинчаста частина чоло­вічого сечівника; 15—проточки передміхурової залози ;

16-- прве вічко сечовода 17—складки слизової оболочки сечовогр міхура; 18 — правий сечовід;

Місце фіксації члена до кісток тазаназивається коренем. Частина ор­гана, яка лежить між коренем і голов­кою, називається тилом члена. Між тілом та головкою члена розміщена шийка головки

Передня (верхня) поверхня тіла називається ще спинкою статевого члена, а задня —сечівниковою поверхнею.

Основу будови статевого члена скла­дають три поздовжньо розміщені тіла:

два печеристі та одне губчасте.

Печеристі тіла статевого члена роз­міщені поруч у спинці статевого члена і вкриті спільною білковою оболонкою. Вільні (нижні) кінці тіл дещо загострені, а верхні, розходячись у вигляді ніжок, прикріплюються до кісток таза в ділянці лобкової дуги.

Від внутрішньої поверхні білкової оболонки печеристого тіла йдуть від­ростки, які, розгалужуючись тонкими перегородками, утворюють численні лакуни, або каверни. Ці перегородки побудовані з щільної сполучної ткани­ни з домішкою еластичних волокон та великою кількістю непосмугованих м'язових клітин. У кавернах, стінки яких покриті епітелієм, е кров.

При напруженні статевого члена (ерекції) порожнина каверн розширюється і пере­повнюється кров'ю, а перегородки стають тонкими.

Губчасте тіло статевого члена тонше і коротшеза печеристі тіла і покрите окремою білковою оболонкою. Губчасте тіло .розміщене по середній лінії статевого члена, під печеристими тіла­ми, і в його середині проходить більша частина сечівника.

Задня частина губчастого тіла потов­щена і утворює цибулину сечівника, а передня розширена і утворює головку статевого члена, яка покриває загострені кінці печеристих тіл.

Всі три тіла статевого члена (пече­ристі та губчасте) зовні оточені глибокою та поверхневою фасціями, назовні від яких розміщена легко рухлива, тонка шкіра. Лише на головці статевого члена шкіра, міцно зрощена з білковою оболонкою, нерухома. В ділянці голвки шкіра утворює вільну складку — передню шкірочку.На ниж­ній поверхні головки передня шкірочка з'єднується зі шкірою головки за допомогою вуздечка.

Кровопостачання статевого члена зумовлюють гілки внутрішньої та зовнішньої соромітних артерій. Венозна кров відтікає в стегнову вену та у венозні сплетення сечового міхура,

а лімфа — в пахвинні (поверхневі та глибокі) та зовнішні клубові лімфатичні вузли.

Статевий член іннервують гілки соромітного нерва (чутливі гілки), нижнього підчеревного сплетення (сим­патичні гілки) та гілки тазового нут­ряного нерва (парасимпатичні гілки).

Мошонка (scrotum) — шкірний, мішечкоподібний утвір, в якому розмі­щені яєчка з придатками та початкові відділи сім'яних канатиків.

Шари мошонки подібні до шарів передньої черевної стінки, тому що мошонка утворилась шляхом випинан­ня стінки живота.

Шкіра мошонки тонка, пігментована, вкрита товстим, рідким волоссям і має багато потових та сальних залоз. По серединній лінії мошонки розмі­щений шов, якому всередині відповідає сполучно-тканинна перегородка, що поділяє мошонку на дві камери для правого та лівого яєчок.

Під шкірою розміщується шар непосмугованих м'язових клітин, який утворює так звану м‘ясисту оболонку. Скорочення цього шару надає мошонці зморшкуватого вигляду.

За м'ясистою оболонкою лежить зовнішня сім'яна фасція, що являє собою продовження поверхневої фасції живота. Глибше розташований під­вішуючий м'яз яєчка, покритий одной­менною фасцією. За згаданим м'язом розміщена внутрішня сім'яна фасція, яка відповідає внутрішньочеревній фас­ції, що утворилась з так званого піхвового відростка очеревини, який у плоду чоловічої статі ' проникає з , черевної порожнини в мошонку.

Піхвова оболонка яєчка має дві пластинки: нутряну (зрощену з білко­вою оболонкою яєчка) та пристін­кову (зрощену з внутрішньою сім'яною, фасцією). Між обома пластинками є щілина заповнена серозною ріди­ною.

.

Рис. 105. Зовнішні жіночі статеві органи:

/ —лобковий горб;2 -передня спайка губ; 3- передня шкірочка клітора ; 4 - головка клітора ; 5-велика сормітна губа; 6-сечівник;7-мала сормітна губа;8, 15-отвір піхви; 9—вуздечка сормітних губ; 10—промежина;11- відхідник ; 12-задня спайка губ; 13-присінок піхви;

14, 16-дівоча перетенка;17-–зовнішнє вічко сечівника; 18 вуздечка клітора.

До зовнішніх жіночих статевих органів належать великі й малі соромітні губи та клітор.

Великі сормітні губи(labiamajorapudendi) — парні, масивні складки шкі­ри, досить пружні, які йдуть паралельно одна одній і обмежують з боків сормітну щілину.

Товщу великих соромітних губ утво­рює жирова клітковина, в якій роз­міщені венозні сплетення та великі присінкові залози. Спереду та ззаду великі соромітні губи з'єднані між собою невеликими складками шкіри, або передньою та задньою спайками губ.

Шкіра зовнішньої поверхні великих соромітних губ пігментована, має бага­то потових та сальних залоз і вкрита рідким, товстим волоссям, яке перехо­дить наперед на ділянку лобкового горба. Цей горб утворюється лобковими кістками та добре розвиненою жировою клітковиною. Внутрішня поверхня вели­ких соромітних губ гладка, волога і нагадує слизову оболонку.

Малі сормітні губи (labia minora pudendi) — парні, тонкі складки шкіри, розміщені досередини від великих соромітних губ, паралельно їм, але тонші та коротші. При зімкнутій соро­мітній щілині малі соромітні губи іноді дещо виступають між великими соромітними губами.

У товщі малих соромітних губ розміщені венозні сплетення тамалі присінкові залози.

Непарний простір, витягнутий у передньо-задньому напрямі, який обмеже­ний відведеними малими губами, на­зивається присінком піхви. У глибині присінка піхви лежить отвір піхви.У присінок піхви відкривається зов­нішній отвір жіночого сечівника, парні отвори протоків присінкових залоз та численні протоки малих присін­кових залоз.

Клітор (clitoris) — невелике пальце­подібне випинання,яке за своїм розвитком відповідає статевому члену.

Клітор розміщується між передньою спайкою губ та зовнішнім отвором жіночого сечівника І складається з го­ловки, тіла та ніжки. Тіло клітора утворюють печеристі тіла (праве та ліве) 1,5—2,5 см завдовжки, фіксовані своїми ніжками до лобкових кісток.

Подразнення численних рецепторів клітора викликає статеве збудження.

Промежина ділянка (regio регіпеа-lis) — ділянка тіл'а людини, обмежена спереду лобковою дугою, по боках — сідничними горбами та ззаду—купри­ком. У вузькому розумінні, промежиною вважають незначну ділянку між від­хідником та зовнішніми статевими органами. Комплекс м'язів та фасцій, розміщених у промежині, утворює тазове дно, яке закриває вихід з малого таза. По серединній лінії промежини, на шкірі розміщени ,шов промежиниякий ділить промежину на праву та ліву половини.

Лінією, проведеною через обидва сідничних горба, промежинну ділянку поділяють на

Відхідникову та сечостатеву ділянки

розміщений кінцевий відрізок прямої кишки та зовнішній м'яз — стискач від­хідника, а в сечостатевій ділянці розміщені зовнішні статеві органи.

М'язи промежини та фасції, які їх покривають, утворюють дві діафраг­ми: тазову та сечостатеву.

Тазова діафрагма (diaphragmapel­vis) утворює більшу частину тазового дна. Основною складовою частиною тазової діафрагми є м'яз — підіймач відхідника і фасції, які його покри­вають.

Що відносять до зовнішніх чоловічих статевих органів?

а) Яєчко;

б) Мошонка;

в) Сім”яний міхурець;

г) Статевий член;

Що відносять до внутрішніх чоловічих статевих органів?

а) Яєчко з придатком;

б) Сім”явиносна протока;

в) Статевий член;

г) Цибулино-сечівникова залоза;

Що відносять до зовнішніх жіночих статевих органів?

а) Клітор;

б) Сечівник;

в) Велікі сормітні губи;

г) Малі сормітні губи;

Що відносять до внутрішніх жіночих статевих органів?

а) Сечівник;

б) Клітор;

в) Матка;

г) Маткова труба;