Поняття податкового права

Податкове право — це підгалузь фінансового права. Воно містить закони і підзаконні нормативні акти, правові нор­ми, якими закріплюються принципи побудови податкової системи, права, обов'язки та відповідальність учасників по­даткових правовідносин, види платежів і т.п., а також теоретичні положення (вчених), що пояснюють ті чи інші явища, обставини, терміни тощо. Іншими словами,податко­ве право — сукупність правових норм, якими регулюються відносини в галузі податків.

Суспільні відносини, які виникають при сплаті податків та інших платежів і врегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного та кримінального права, є податковими правовідносинами. З цього визначення ви­пливає, що податкові правовідносини — це перш за все суспільні відносини, тобто відносини між державними фінансовими (податковими) органами і особами (фізичними і юридичними) щодо обов'язкових платежів у бюджети всіх рівнів. Податкові правовідносини становлять форму вира­ження економічних, політичних та інших відносин.

Податкові правовідносини торкаються досить широкого кола питань — від розробки і закріплення тієї чи іншої форми платежу до контролю за правильністю його обчис­лення і вчасного внесення в бюджет відповідного рівня. Маючи свої особливості, податкові відносини дещо відріз­няються від інших фінансових та адміністративних відно­син. Цими особливостями є суб'єкти та об'єкти податкових правовідносин. Так, суб'єктами відносин є платники податків і державні податкові органи. При цьому механізм правового регулювання є такою схемою: правова норма — учасник правовідносин (податкові органи — платник податку). Ци­вільно-правова схема має вигляд: правова норма — право-суб'єктність — юридичний факт. Об'єктом податкових правовідносин є доходи платників податків, що виступають у двох формах: у грошовій (прибуток від реалізації про­дукції, виконання робіт, надання послуг тощо) та в майновій (придбаний будинок, автомобіль тощо).

В особливій формі зв'язку з учасниками (види сплати податків, пільги тощо) проявляється зміст податкових правовідносин. Цей зв'язок виражається в суб'єктивних правах та відповідних юридичних обов'язках платників податків.

Суб'єктивне податкове право — це вид і обсяг поведінки платників податків та податкових органів, що охороняють­ся державою. Суб'єктивному податковому праву завжди відповідає суб'єктивний податковий обов'язок, тобто вид і обсяг обов'язкової поведінки, які мають відповідати вимо­гам закону.

Предметом податкового права є система фінансово-пра­вових відносин, яка регулює податкові відносини держав­них податкових органів і платників податків щодо вста­новлення, зміни та стягнення з платників податків (юри­дичних і фізичних осіб) частини їхніх доходів у відповідний бюджет (державний, місцевий).

Доходи при цьому обчислюються в грошовій формі.

Метод податкового права характеризується як владно-майновий, зумовлений необхідністю застосування імперативних (тобто таких, що не допускають вибору) норм подат­кового права з метою формування державного бюджету за рахунок коштів платників податків як одного з основних джерел державних доходів.

Імперативні норми податкового права зобов'язують плат­ників податків жорстко дотримуватись виконання вимог податкового законодавства і не допускати будь-яких змін за згодою платників податків та податкових органів. Справді, основна маса норм податкового права не допускає таких змін, але є винятки, коли зміни стають можливими. Так, наприклад, механізм податкового кредиту і є подібною зго­дою між платником податків та податковими органами. Крім того, податкові органи мають право давати вказівки у формі вимог до керівників, інших посадових осіб підприємств та громадян щодо усунення виявлених податковими орга­нами порушень податкового законодавства, контролювати виконання їх і застосовувати санкції до порушників.