Домашні кішки

Домашні кішки

Зміст

Вступ

1. Основна частина

1.1 Родичі кішок

1.2 Особливості зовнішнього вигляду сімейства котячих

1.3 Ставлення людини до кішки в різних країнах світу

1.4 Різноманітність порід домашньої кішки

Висновок

Список літератури

Вступ

Кішка - це домашня тварина, приручені людиною дуже давно. І цих домашніх тварин частіше, ніж інших тримають в будинку. Чому? Думаю, що так відбувається з багатьох причин. Кішка невелике, самостійне, охайна тварина, догляд за кішками не вимагає особливих умінь, а спілкування приносить велике задоволення.

Більшість тварин, приручених людиною, були йому потрібні як джерело їжі, помічники в полюванні, тобто приносили реальну користь. А кішку людина приручила набагато пізніше, ніж інших тварин - корів, коней, овець, курей, і інших. Чому і яка від неї користь для людини? Можливо, людина їй сподобався і став у пригоді, і вона пов'язала з ним свою долю. Інші тварини піддавалися впливу людини і часто змінювалися, живучи разом з людиною. Але кішка, ставши назавжди супутницею людини, залишилася самостійною, норовливої майже напівдикій. Швидко звикаючи до свого власника, кішка не втрачає незалежності. Мабуть це особливість саме котячого типу.

Домашня кішка дуже самостійне тварина, до того ж вважаю саме граціозне, чарівне і ласкаве. Кішок частіше за інших тварин тримають у будинку. Як вона опинилася поруч з людиною? Чим спілкування з кішкою приваблює більшість людей? Спробуємо розібратися. Розглянувши історію приручення, особливості поведінки, риси характеру і провівши декілька дослідів.

1. Основна частина

1.1 Родичі кішок

Сімейство котячих включає в себе таких гігантів, як тигр, ягуар, лев, леопард, сніговий барс (ірбіс), каракал, гепард, кілька видів рисей. А деякі види порівнянні за розміром з домашньою кішкою: манул, хаос (очеретяний кіт), лісовий кіт, степова кішка, оцелот і др. На території Росії мешкають 12 видів.

Кішка лісова нагадує смугасту домашню кішку, але у неї більш міцну статуру і пухнастий смугастий хвіст. Вона населяє лісові простору, густо порослі чагарником. Зустрічається колись лісова кішка була широко поширена в Європі. В даний час лісова кішка включена в список зникаючих видів і в більшості місць Європи зустрічається вкрай рідко. Її винищення лісниками і мисливцями в ХХ столітті стало причиною максимального скорочення чисельності.

Кішка Жоффруа - це лісовий хижак, який живе в непролазних хащах тропічних лісів. Хутро цієї кішки високо цінувався на всіх хутряних ринках, а в результаті чого сильно скоротилася популяція цього виду. Попит на шкуру цієї тварини зріс після того, як була заборонена полювання на інші плямистих кішок. Помісь кішки Жоффруа з домашньою називається кішкою-сафарі.

Барханна кішка дуже схожа на домашню кішку. Однак вона дрібніша своїй домашній родички. Особливість цієї кішки-підошви, суцільно вкриті густою шерстю. Густа шерсть оберігає її лапи від опіків і допомагає їй пересуватися по хиткому піску.

1.2 Особливості зовнішнього вигляду сімейства котячих

Котячі - це найбільш досконалий тип хижих. Подібного відповідності між будовою кінцівок і тулуба, подібної пропорційності всіх частин тіла ми не зустрінемо в інших хижих тварин. Кожна окрема частина тіла кішок красива і вишукана.

Всі котячі - хижаки і харчуються тільки м'ясом. У них гострі кігті і сильні щелепи з довгими іклами, з їх допомогою кішки вбивають і розривають здобич. Кігті у багатьох кішок втягуються, звірі прибирають їх всередину лапи. Ця властивість дозволяє кігтям щоразу.

Вуса кішок - видозмінені волосся, біля основи яких знаходяться нервові закінчення, і тому вони надчутливі до дотику. Якщо відрізати у кішки вуса, то цим поставиш її у вкрай неприємне становище: вона робиться безпорадною, виявляє помітне занепокоєння і непевність, які в міру відростання вусів пропадають.

Великі чуйні вуха вловлюють звуки, недоступні людському вуху. Вони чують найменший шерех на великій відстані і правильно оцінюють його походження. Вони розрізняють саме обережне, незначне шурхіт грунту під ногами тваринного і можуть за допомогою слуху знаходити здобич, навіть не бачачи її, хоча вушні раковини у них рідко бувають великими.

Зіниці круглих очей розширюються, для того щоб впустити максимальну кількість світла. Відбиває шар на дні очі підсилює світло.

Котячий хвіст - кращий, "прилад" для оцінки настрою тварини. Характер і сила емоцій кішки чудово зчитується за показаннями цього "вимірювача". Кінчик хвоста кішки означає, що у кішки нервове і занепокоєне стан. Відчуваючи досаду, гнів або бойовий запал, тварина стане бити хвостом по землі або по підлозі, а, злякавшись, опустить його або затисне між задніми лапами. Зате хвіст, зведений догори, подібно бойового прапора, показує добре і веселий стан вихованця.

Котячі - швидкі і вправні мисливці. Вони можуть підстерігати здобич із засідки, можуть переслідувати її або повільно підкрадатися до неї. Зазвичай вони полюють вночі і бачать у темряві приблизно в 6 разів краще, ніж людина.

Щонайменше, година в день, кішки присвячують свого туалету, вилизуючи хутро шорстким, як, терка, мовою. Це процедура допомагає їм охолоджувати тіло в жарку погоду. Коли вона п'є, то загинає мова гачком і швидко закидає їм краплі рідини в рот. Кішка не сьорбає воду, а хлепче. У дорослої кішки 30 зубів. Кішки сплять вдвічі більше за інших ссавців, проводячи три чверті доби уві сні.

Типовим представником сімейства котячих є домашня кішка. Вважають, що домашня кішка сталася від невеликої дикої кішки, що живе в Африці. До 2000 року. до н. е. вона була приручена стародавніми єгиптянами.

1.3 Ставлення людини до кішки в різних країнах світу

Єгиптяни вважали, що кішка - священна тварина. За її вбивство загрожувало суворе покарання аж до страти. Якщо кішка вмирала, в сім'ї оголошували траур. Вивозити цих милих тваринок за межі Єгипту суворо заборонялося.

Фінікійські мореплавці дуже цінували кішок як умілих винищувачів мишей і щурів на кораблях і, користуючись будь-яким зручним випадком, викрадали маленьких мисливиць з Єгипту. Спочатку кішки з'явилися на фінікійських торгових шляхах, а потім поширилися по всьому світу. Їх можна було зустріти і в Греції, і в Індії, і в Китаї.

У Тибеті кішки століттями користувалися для охорони храмових скарбів і справлялися із завданням чудово: жоден злодій не міг підкрастися до них непоміченим. Відчувши чужого, тварини піднімали таке завивання, що зловмисник поспішав забратися по добру - поздоровну.

У Стародавньому Китаї кішка, як дуже корисне в господарстві тварина, коштувала недешево. При її покупці консультувалися з експертом. За особливостями будови тіла фахівець робив висновки про те, наскільки успішно кішка буде винищувати мишей. Він, зокрема, звертав увагу на розмір голови і вух, на довжину і товщину хвоста. Великі і добре розвинені вуха, погойдуються при русі, припускали відмінний слух і постійну готовність до полювання. Хвіст цінувався довгий і тонкий. Власники ж товстого і малорухливого хвоста вважалися ледачими.

Велике значення надавалося вірності кішки своєму господареві. Якщо вона йшла на чужу територію, то її не можна було повернути. Зазвичай тварина саджали на довгий повідець.

Ієрогліф "мао" означає два поняття: "кішка" і "вісімдесятиріччя". Тому кішка в Китаї - символ довголіття; її часто зображують на вітальних листівках до дня народження.

До Японії кішки потрапили з Китаю. Перший звірятко приплив разом з ченцем, який віз будистські рукописи. Кішку взяли на корабель з метою захистити дорогоцінні сувої від гризунів. Повинно бути, саме тому першою "службовим обов'язком" кішок у Японії стала охорона монастирських бібліотек. Довгий час ці тварини в Країні висхідного сонця були буквально облуплених, і коштували дуже дорого. Знаком особливого розташування вважалося, якщо імператор підносив у подарунок комусь із наближених кішку, вирощену в палаці. Звірят тримали на повідках і годували з золотою і срібною посуду.

На Американський континент домашня кішка була завезена з Європи.

Таким чином, домашня кішка стає безпосереднім об'єктом розведення з другої половини дев'ятнадцятого століття. Послідовним схрещуванням люди створювали нові породи, які відрізнялися один від одного розміром, кольором, статурою

1.4 Різноманітність порід домашньої кішки

Гімалайський кіт - це результат схрещування перських котів із сіамськими. Назва "гімалайська" походить від типу забарвлення гімалайського кролика, чий відтінок на морді, ногах і хвості різко й плавно висвітлюється по відношенню до іншої частини тіла. Забарвлення можуть бути будь-якого забарвлення: з мітками: блакитними, червоними, ліловими, шоколадними, блакитнувато-кремовими. Шерсть у неї довга, густа й шовковиста, віддалена від тіла. Комір дуже пишний і м'який, що спускається у вигляді жабо між передніми лапами, і тому Гімалайської кішці необхідне щоденне розчісування. Тіло цієї тварини щільне, широке в грудях, масивне в плечах і крижах; тулуб вкорочене, округле. Ноги товсті, прямі й сильні. Лапи великі, округлі й міцні, з очесами між пальців. Хвіст короткий, пишний, опущений вниз. Голова широка, кругла; шия коротка і товста. Морда закруглена, ніс короткий з виразною седелкою біля основи. Вуха широко розставлені, низько посаджені, маленькі, із закругленими кінчиками, нахилені вперед. Очі великі, круглі, яскраві й виразні, інтенсивно-блакитного кольору.

Представники цієї породи живі, приємні і дуже доброзичливі. Вони легко піддаються навчанню, охоче грають, але зможуть і самі знайти собі заняття, бігаючи в саду або розглядаючи перехожих, сидячи на підвіконні. Цією домашнього вихованця необхідно присвячувати багато часу, щоб вона виглядала справжньою красунею, хоча ніжним і відданим другом вона залишиться назавжди.

Балійська кішка - напів довгошерстих різновид сіамських котів. Балійська кішка дуже витончена і гнучка, це елегантні створення з довгим мускулистим і гнучким тілом середніх розмірів. Ноги у кішки довгі стрункі, задні ледь довші передніх. Лапки маленькі, овальної форми, а, хвіст довгий. Голова видовжена, з характерною для сіамок клиноподібної форми. Очі середньої величини, мигдалеподібної форми, злегка розкосі з живим і уважним поглядом. Колір очей чистого, яскраво-блакитного кольору. Шерсть довга, тонка й м'яка, без підшерстя. Забарвлення може бути блакитний, шоколадний, ліловий, червоний, черепаховий.

Балійська кішка життєрадісна і рухається, кмітлива, менш примхлива і тихіша, ніж її сіамські родичі. Ласкава, грайлива, вона не цурається суспільства і добре ладить із дітьми.

Єгипетська мау - кіт природного походження, і, оскільки вона родом з Єгипту, її вважають нащадком тих самих котів, яких почитали й обожнювали древні єгиптяни. Назва породи відповідає країні походження, а "мау" запозичено із древнього єгипетського мови і означає "кіт". Представники цієї породи щільної статури, м'язисті, з добре розвиненим кістяком, разом з тим, елегантна, з великими очима кольору зеленої смородини. Очі мигдалеподібної форми, посаджені трохи косо, завжди живі, з іскрами цікавості. Вуха у цієї кішки досить великі і широкі біля основи, і помірно загострені на кінцях, розташовані на досить великій відстані один від одного і як би насторожені. Іноді на вухах є кісточки.

У єгипетської мау дуже товариський характер, вона не виносить самітності, і з задоволенням цікавиться всім і всіма, і людьми, і іншими тваринами, що живуть в будинку. Вона звикає до розпорядку в будинку, але не любить, коли переривають її улюблене заняття - подрімати після обіду. Мау не валяється цілий день, вона любить рух, ігри, бере участь у всьому, чим займається хазяїн. При порівнянні з іншими кішками, мау менш нав'язливі при спілкуванні, але з великим задоволенням сидять на руках у господарів.

Вони люблять "поговорити" і їх навряд чи можна назвати мовчазними. Мау володіють методичним голосом, але іноді не просто нявкають, а навіть ричать, відповідають. Головний недолік цих кішок - обжерливість. Вони можуть, подібно собаці, жадібно дивитися вам в рот під час обіду. Мау прекрасні мисливці - добувачі їжі; вони погано адаптуються до холоду, можуть погано себе почувати взимку й у міжсезоння.

Гавана - це результат схрещування сіамського кота з напівдовгошерстої чорної домашньою кішкою. Іноді цих кішок шоколадного кольору називають - коти зі Швейцарських гір. Це тварина середніх розмірів із гнучким мускулистим тілом. Лапи маленькі, витончені, овальної форми. Хвіст середньої довжини, звужується до кінчика. Голова клиноподібна, міцне підборіддя; великі вуха, злегка нахилені вперед; очі овальні, яскраво-зеленого кольору. Шерсть коротка, глянцева, щільно прилегла. Забарвлення рівний, насиченого шоколадного кольору, без всяких відмітин.

Гавана, симпатична, витончена і ласкава кішка, хоча часом надто балакуча. Це тварина володіє невичерпною енергією, з розумінням і цікавістю ставиться до всіх домашніх справах і жваво в них бере участь. Із задоволенням ходить на прогулянки, де гуляє як на повідку, так і без нього. Вона завжди в центрі уваги і викликає у відповідь захоплення.

Кішки сфінкси - на думку французьких любителів кішок, сфінкс займає в світі кішок те ж місце, що бульдог у світі собак. Сфінкси - це найдивовижніші і оригінальні кішки. При вигляді сфінкса реакція у всіх різна: шок, захоплення, здивування, а може й відразу. Існує три породи голих кішок-сфінксів: канадський сфінкс, донський сфінкс (Лисак, чи російська безшерста), петербурзький сфінкс (або петерболд). Канадський сфінкс визнаний у світі вже протягом 40 років. Дві інші різновиди сфінксів відносно молоді (близько 15 років) і перебувають на шляху становлення.

Усі без винятку сфінкси мають своєрідний вигляд. Це середньої величини кішки з добре розвиненою мускулатурою, з довгими стрункими лапами, довгою шиєю; голова в довжину більше, ніж у ширину. У них величезні вуха, схожі на дивовижні черепашки, довгі лапи і хвіст.

Шкіра голих кішок веде себе подібно до людської. Вона потіє, коли жарко, і засмагає під променями сонця. Коли холодно, відбувається накопичення підшкірного жиру, який з потеплінням зникає.

Ці сильні, м'язисті кішки дуже розумні, ласкаві, дуже люблять суспільство людей, надзвичайно рухливі, люблять грати, і доброзичливі до будь-якого, кого зустрінуть. Легко освоюються в незнайомих місцях. Вони легко запам'ятовують різні трюки і команди.

Але характер у сфінксів аж ніяк не котячий. Сфінкс довіряє людині робити з ним усе, що той вважає за потрібне, навіть неприємні процедури. Його важко уявити дряпають або кусати людини навіть у критичній ситуації.

У кошенят сфінксів дуже рано відкриваються очі, відзначені випадки народження котенят з відкритими очима, як у людини. Якщо у всіх інших порід кішок раннє відкриття очей призводить до висихання очного яблука і сліпоти, то у сфінксів очі нормально розвинені. Вони мружаться, блимають, адже у сфінксів слізні залози добре зволожують слизові оболонки. Однак цей самий фактор у підросли сфінксів часто призводить до підвищеного сльозовиділення, що особливо помітно при годуванні: вони плачуть "крокодилячими сльозами".

Сфінксова рисою є виділення шкірного мастила, воскоподібна червонувато-коричнева липка речовина, це додатковий захист організму від впливу навколишнього середовища. Тому сфінкс, особливо світлих забарвлень, виглядають дещо замурзаним. З втратою вовни вони втратили залишки незалежності, дикості. Сфінкси Швидко зачаровують своєю особливою життєрадісністю, а також смішними витівками, і зворушливим характером. Закоханість у господаря підкуповує і навіть самого суворого власника, але вони ревниві. Сфінкс обожнює, коли люблять тільки його, і готовий для цього зробити все.

домашня кішка порода

Висновок

Чомусь до кішок неможливо ставитися байдуже - їх або люблять, або терпіти не можуть. Більшість власників кішок дозволяють їм спати в своєму ліжку, багато хто навіть купують їм подарунки на день народження і до Різдва, хоча і не зовсім зрозуміло, радіють чи цьому кішки. Які невловимі, що не піддаються аналізу якості ми з такою силою любимо в кішках? І як вдалося кішкам так втертися до нас у довіру? Можна відповісти на ці питання лише тоді, коли ви одного разу принесете в будинок маленького кошеняти, полюбите його назавжди, будете з великим задоволенням жити з милим і близьким другом, і ні за що в житті не захочете з ним розлучитися.

Список літератури

1. Енциклопедія для дітей. Том 24. "Домашні вихованці", Глав. Ред. Є. Ананьєва; вед. Ред.Д. Володіхін, М.: "Аванта +", 2004

2. Енциклопедія для дітей. "Птахи і звірі", Глав. Ред. В.А. Володін, вед. Ред. Г.Є. Вільчек. М.: "Аванта +", 2002

3. Енциклопедія для дітей. "Біологія", М. Аксьонова, С. Ісмаїлова, М.: "Аванта +", 1994

4. "Поради любителям кішок", А. Фогель, Х.Е. Шнайдер, переклад з нем. под ред. С.К. Клумова, Москва, 1987.

5. Веб-сайти:

http://cat. mau.ru/

http://www.cat-sibiryak.ru/pitomnik. htm

http://www.mycats.ru/content/category/24/93/227

http://cat. blister.ru/cat7. htm