Право на нерозкриту інформацію

Реферат на тему:

“Право на нерозкриту інформацію”

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Технічна, організаційна, комерційна, виробнича та інша інформація, здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва або давати інший позитивний ефект, невідома третім особам, внаслідок чого має комерційну цінність, визнається нерозкритою інформацією. Не визнається нерозкритою інформацією комерційна та інші види таємниць, які охороняються спеціальними законами, а також якщо ця інформація захищається авторським правом чи правом на промислову власність.

Особа, яка правомірно володіє такою технічною, організаційною, комерційною, виробничою та іншою інформацією, що здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва або давати інший позитивний ефект, має право на захист від незаконного використання цієї інформації.

Нерозкрита інформація охороняється законом від незаконного використання третіми особами за умови, що: ця інформація має дійсну або потенційну цінність і фактично невідома третім особам; до цієї інформації немає вільного доступу третім особам на законних підставах; володілець зазначеної інформації вживає відповідних заходів для збереження її конфіденційності.

Строк чинності права на захист нерозкритої інформації обмежується строком чинності умов, передбачених статтею 470 Цивільного Кодексу.

Чинність права на захист нерозкритої інформації припиняється у тих випадках, коли в результаті розкриття змісту інформації самим володільцем виникає можливість одержання третіми особами надійних і достатніх відомостей про її зміст.

Право на нерозкриту інформацію захищається в судовому порядку. Особа, яка неправомірно розкрила зміст нерозкритої інформації або незаконно її використовує, зобов’язана припинити протиправні дії і відшкодувати володільцеві інформації заподіяну шкоду в повному обсязі.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: 1) право на використання комерційної таємниці; 2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; 3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки.

Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 505 Цивільного Кодексу.

Використана література:

1. Цивільний Кодекс України. Книга 4. – К., 2003.

2. Словник-довідник юриста. – Харків, 2002.

3. Ящук І.С. Проблеми і перспективи права інтелектуальної власності. – К., 2002.