Механізація сільського господарства

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПЕТРІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ ТЕХНІКУМ

Методичні рекомендації розрахунку економічноїчастини дипломного проекту зі спеціальності

5. 091902 „ Механізація сільського господарства”

( методична розробка )

Петрівка

2009 рік

Укладач: Бабенко Тетяна Митрофанівна, викладач економічних дисциплін, „ спеціаліст вищої категорії ”

Коломієць Юрій Анатолійович, викладач інформатики, “спеціаліст першої категорії ”

Яковлєва Тетяна Леонідівна, лаборант економічних дисциплін

Рецензент: Доскаленко Ірина Вікторівна, викладач, „ спеціаліст 1 категорії”

Методична розробка рекомендована для студентів із спеціальності 5.091902 “ Механізація сільського господарства ” при виконанні дипломного проекту з економічної частини, а також рекомендована для викладачів – керівників дипломного проекту.

РЕЦЕНЗІЯ

на методичну розробку з дисципліни

„ Менеджмент сільськогосподарського виробництва”

на тему :

„ Методичні рекомендації з розрахунку економічної частини дипломного проекту”

із спеціальності:5.091902 „Механізація сільськогосподарського виробництва”

Дипломний проект є завершальним етапом навчання студентів, його самостійною творчою роботою, успішний захист якої є підставою для присвоєння Державною екзаменаційною комісією кваліфікації „ технік-механік”.

При виконанні дипломних проектів у студентів виникає багато питань з розрахунку економічної частини дипломного проекту.

Мета методичної роботи – систематизувати інформацію з методики розрахунку економічної частини дипломного проекту і надати допомогу студентам при розрахунках визначення затрат на виробництво продукції сільського господарства, собівартості ремонтних робіт, визначення вартості пристосування, а також річної економії від впровадження пристосування і термін окупності. Це питання є в кожному дипломному проекті.

В методичній розробці крім методики розрахунку є додатки, тобто нормативні дані для розрахунків.

Методична розробка рекомендована для викладачів – керівників дипломного проекту і студентів відділення „ Механізація сільського господарства”

Мета і завдання методичної розробки

Дипломний проект із спеціальності 5.091902

„ Механізація сільського господарства ” включає розділ, завдання якого визначити витрати на виготовлення пристосування та обґрунтування економічної доцільності його. В методичній розробці систематизована інформація по розрахунку прямих експлуатаційних витрат виконання технологічних операцій, визначення собівартості ремонтних робіт, розрахунок економічного ефекту від впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій у виробництво. З цих питань мають місце зміни у зв’язку з новими методичними розрахунками собівартості продукції та послуг, а також змін тарифних ставок і цін на продукцію і матеріали.

Мета методичної розробки - надати допомогу студентам при виконанні дипломного проекту.

ПЛАН

1. Визначення собівартості ремонтних робіт

2. Визначення вартості пристосування

3. Визначення економічної доцільності і річної ефективності розробленого технологічного процесу

4. Визначення прямих експлуатаційних витрат і собівартості виконання технологічних операцій

5. Знаходження річного економічного ефекту від впровадження пристрою

6. Методика визначення економічного ефекту від економії праці, матеріалів, капітальних вкладень і коштів на одиницю продукції або роботи

1. Визначення собівартості ремонтних робіт

Собівартість - це грошовий вираз затрат праці і витрат матеріальних засобів на одиницю ремонту ( зокрема, відновлення деталі)

Собівартість складається з прямих і непрямих ( накладних) витрат.

До прямих витрат відносять основну і додаткову заробітну платню робітників, відрахування на соціальне страхування, вартість запасних частин і матеріалів.

До непрямих (накладних) витрат відносять:

- основну і додаткову заробітну платню інженерно-технічного та обслуговуючого персоналу;

- вартість електроенергії, пари, води, стиснутого повітря;

- вартість допоміжних матеріалів;

- витрати на утримання майстерні ( опалення, поточний ремонт будинків, прибирання приміщень тощо );

- витрати на охорону праці;

- витрати на амортизацію основних засобів;

- адміністративно-управлінські витрати ( витрати на відрядження, поштові витрати, витрати на придбання канцелярських товарів тощо ).

Під час виконання дипломного проекту можна визначати накладні витрати у відсотках від основної і додаткової заробітної плати виробничих робітників (80...120%).

Собівартість відновлення деталі знаходимо за формулою:

С_р = С_h + С_н

Де С_h – прямі витрати, грн.;

Сн – накладні витрати, грн..

Прямі витрати визначаємо за формулою:

С_h = О_h+ В_зч + В_рм,

Де С_h - прямі витрати, грн..

О_h – заробітня платня робітника (грн.), яка складається з основної заробітної платні, додаткової – 20% від основної та відрахувань на соціальне страхування – 1,4% від суми основної і додаткової заробітної платні, відрахування у фонд зайнятості – 1,6 % від основної і додаткової заробітної платні, відрахування в пенсійний фонд – 33,2 %.

В_зч – витрати на придбання запасних частин, грн.;

В_рм – витрати на придбання основних матеріалів із додаванням торгівельних націнок у розмірі 10...12% основної вартості, грн..

Заробітна платня робітника та нарахування визначається за формулою:

О_h= О_о+ 0,2О_о+ 0,014( О_о+ 0,20О_о)+0,016(О_о+ 0,20О_о)+0,332(О_о+ 0,20О_о)

Основна заробітна платня робітника визначається за формулою:

де О_о – основна заробітна платня робітника, грн.;

Т_н – норма часу на виконання операції, хв.;

Т_с - годинна тарифна ставка, грн..

При відновленні деталі витрат на придбання запасних частин, як правило

не буває, тому: В_зч = 0.

Витрати на придбання основних матеріалів визначаються за формулою:

В_рм = К_м х В_к х Q,

Де В_рм – витрати на придбання основних матеріалів, грн..

К_м – коефіцієнт, що враховує витрати матеріалів при наплавці

( К_м = 1,2...1,5 );

В_к - вартість одного кілограма затраченого матеріалу в грн.;

Q – 0,001 γV;

Де Q – масса затраченого матеріалу, кг;

γ – щільність ремонтного матеріалу, г/см³;

V – об’єм ремонтного матеріалу, затраченого на відновлення, см³.

Об’єм затраченого матеріалу визначається за формулою:

Для циліндричних деталей

V_u = πdLh,

Де V_u – об’єм затраченого матеріалу, см³;

d – діаметр поверхні до на плавки, см;

L – довжина наплавлю вальної поверхні, см;

h – товщина наплавленого шару, см;

Для плоских поверхонь

V_u– LhB,

Де В – ширина наплавлювальної поверхні, см;

Для зварювальних швів

Де V – об’єм матеріалу, см³;

а – розмір основи зварювального шва, см;

h – висота зварювального шва, см.

2. Визначення вартості пристосування

Вартість пристосування – це грошовий вираз затрат і витрат матеріальних засобів, яка складається з прямих і непрямих витрат.

До прямих витрат відносять основну і додатковузаробітну плату робітників, відрахування на соціальне страхування , у пенсійний фонд, відрахування в службу зайнятості, вартість матеріалів і запасних частин.

Вартість пристосування знаходять за формулою:

В_пр = С_ос + С_дод + С_сс + С_пф + С_сз + В_м + В_зч + Н, грн..,

де С_ос – основна оплата праці за виготовлення пристосування;

С_дод – додаткова оплата праці, яка береться в розмірі 10-15% від основної оплати праці;

С_сс – відрахування на соціальне страхування працівників, яке становить

1,4 % від основної та додаткової оплати праці;

С_пф – відрахування в пенсійний фонд, яке становить 33,2 % від основної та додаткової оплати праці ;

С_сз – відрахування в службу зайнятості, яке становить 1,6% від основної та додаткової оплати праці;

В_м – вартість матеріалів, яка береться за оптовими цінами ринку;

В_зч -вартість запасних частин, береться за оптовими цінами по спеціальних каталогах;

Н – накладні витрати, які становлять 70...120% від основної та додаткової оплати праці.

Основна оплата праці визначається множенням норми часу в годинах на годинну тарифну ставку згідно з розрядом роботи.

Таблиця 1 Розрахунок основної заробітної плати працівників при виготовленні пристосування

Основна заробітна плата складає 109,01 грн.

Додаткову заробітну плату знаходимо за формулою:

Відрахування на соціальне страхування визначаємо за формулою:

Відрахування в пенсійний фонд знаходимо за формулою:

Відрахування в службу зайнятості визначаємо за формулою:

Вартість матеріалів, необхідних для виготовлення пристосування зводимо в таблицю.

Таблиця 2 Розрахунок вартості матеріалів

Вартість матеріалів становить В_м = 568,84 грн

Вартість запасних частин, затрачених на виготовлення пристрою зводимо в таблицю.

Таблиця 3Розрахунок вартості запасних частин

Примітка.

Вартість запасних частин занижена внаслідок того, що вузли й агрегати взяті із списаних сільськогосподарських машин і оцінені за вартістю металолому.

Вартість запасних частин (В_зч) для виготовлення пристрою становить 112,74 грн.

Накладні витрати включають у себе загально виробничі та загальногосподарські витрати господарства і становлять 70...120% від основної та додаткової заробітної плати працівників.

Накладні витрати знаходимо за формулою. Приймаємо Н = 80%.

Отже, вартість пристосування для перевертання валків становитиме:

В_пр = 186,95 +18,70+2,88+68,27+3,29+586,84+112,74+164,52= 1144,19 грн

3. Визначення економічної доцільності і річної ефективності розробленого технологічного процесу

При розробці дипломного проекту необхідно вибрати найбільш раціональну форму та технологічний процес ремонту сільськогосподарської техніки. Для цього необхідно застосувати спеціальні пристрої, які полегшують виконання технологічних операцій.

В економічній частині даних розробок потрібно визначити собівартість, економічну доцільність і річну ефективність розробленого технологічного процесу із застосуванням вибраного пристрою. Економічну ефективність від впровадження пристрою визначають за формулою:

Е_h = С_В1 – С_В2,

Де Е_h – сума економії від впровадження пристрою, грн.;

С_В1 – собівартість відновлення ( розбирання, складання, контроль тощо) складальної одиниці після впровадження пристрою, грн..

Якщо розроблений пристрій призначений для використання в спеціалізованому ремонтному підприємстві, то необхідно визначити річну економічну ефективність від його впровадження у виробництво:

Е_п.р. = 0,01h ( С_В1 – С_В2),

Де Е_п.р.- річна економічна ефективність від впровадження пристрою, грн.;

h - річна програма ремонту деталей (збірних одиниць), які необхідно відновлювати за допомогою пристрою, шт.

Вираз ( С_В1 – С_В2) замінюємо на Е_h. Отже,

Е_п.р. = 0,01 hЕ_h

Річна економія виробничої заробітної платні від впровадження пристрою визначається за формулою:

Е_з = 0,01_h ( Т₁ Т_С1 – Т₂Т_С2)

Де Е_з – річна економія виробничої заробітної платні від впровадження пристрою, грн.;

h- річна програма ремонту деталей (збірних одиниць), які необхідно відновити(відремонтувати) за допомогою пристрою;

Т₁ – норма часу на відновлення деталі або ремонт складальної одиниці без застосування пристрою, год;

Т₂ – норма часу на відновлення деталі або ремонт складальної одиниці із застосуванням пристрою, год;

Т_С1 – годинна тарифна ставка робітника, що виконує роботу без застосування пристрою, грн.;

Т_С2 - годинна тарифна ставка робітника, що виконує роботу за допомогою пристрою, грн..

Термін окупності в роках визначається за формулою:

де Т_п – термін окупності (у роках);

В_пр – вартість пристрою, грн.;

Е_п.р.- річна економічна ефективність від впровадження пристрою, грн.

Вартість пристрою визначається за формулою:

В_пр = О_h + В_уч + В_м + 0,01О_hН;

Де В_пр – вартість пристрою;

О_h – заробітна платня з нарахуванням виробничим робітникам за виготовлення пристрою, грн.;

В_зч – вартість стандартних(куплених) деталей, витрачених на виготовлення пристрою, грн.;

В_{м –} вартість матеріалів, витрачених на виготовлення пристрою, грн.;

Н – відсоток накладних витрат.

Розрахунок вартості розробленого пристрою можна виконувати за укрупненими нормативами вартості матеріалів (готових деталей) і середньої трудомісткості виготовлення типових деталей та складання окремих елементів конструкції:

В_пр = В_б + В_т + В_зч + О_рс + С_н,

Де В_б- вартість виготовлення базисних (корпусних) деталей- рам, каркасів, яка визначається за формулою: В_б= QС_кг,

Де Q – маса матеріалу, витраченого на виготовлення базисної деталі (конструкції), кг;

С_кг – середня вартість 1кг готових деталей, грн.;

В_т – витрати на виготовлення типових деталей, які визначаються так:

В_т = 1,144 Т_н Т_с+ В_рм1

Де Т_н – середня трудомісткість виготовлення окремих типових деталей,

люд-год;

Т_с- годинна тарифна ставка робітників, приймається за середнім розрядом залежно від складності виготовлення деталі, грн.;

В_рм1 – вартість матеріалу заготовок для виготовлення типових деталей, яка визначається за формулою:

В_рм1 = В_кгмQ_з,

Де В_кгм – ціна 1 кг матеріалу заготовки;

Q_з – маса заготовки ( визначається профіль, а потім за об’ємом і щільністю матеріалу її маса), кг;

В_зч – ціна куплених деталей, збірних одиниць згідно з прейскурантом, грн.;

Заробітна платня виробничих робітників за складання пристрою, яка визначається за формулою:

де О_рс – заробітна платня робітників, грн.;

1,08 – коефіцієнт, що враховує залежність між повним і оперативним часом складання;

К_д – коефіцієнт, що враховує доплати до основної заробітної платні,

К_д = 1,124...1,144;

Т_с – годинна тарифна ставка робітників (залежить від розряду складальних робіт) грн.;

Т₁, Т₂,...,Т_і – трудомісткість складання окремих типових елементів;

h_1, h_{2, …,} h_{і –} кількість відповідних елементів або операцій.

Накладні витрати, які визначаються за формулою:

де Н – накладні витрати, грн.;

К_н – відсоток накладних витрат, затверджений для даної ЦРМ або ремонтного підприємства.

Вираз 1,144Т_нТ_с + О_рс – заробітна платня робітників за виготовлення деталей пристрою. Величини О_п і О_рс крім зазначених вище способів можуть визначатися за розробленими нормативами часу або за розробленим технологічним процесом.

4. Визначення прямих експлуатаційних витрат і собівартості виконання технологічних операцій ( посіву 1га кукурудзи)

До прямих експлуатаційних витрат виконання певної технологічної операції (посів кукурудзи) відносяться : затрати на оплату праці з нарахуванням, вартість ПММ, затрати на амортизацію машино-транспортного агрегата, затрати на ремонт і ТО.

Розмір заробітної плати на виконання технологічної операції визначаємо за формулою:

С₁ = Qh,

Де Q– оплата праці за виконану змінну норму виробітку під час посіву кукурудзи по 5 розряду, грн.

Тоді ,

Де h – кількість нормо-змін.

F – площа, на якій виконується дана операція F= 59 га

W– продуктивність агрегата за зміну, W= 37,7 га.

h= 59/37,7 = 1,56.

С₁ = 51,73 х 1,56 = 80,69 грн.

Визначаємо доплату за класність тракториста-машиніста. На підприємстві прийнято за 1 клас – 20%, за 11 клас – 10% від загальної оплати праці. Приймаємо:

Визначаємо заробітну плату з нарахуванням за формулою:

С_зп = С₁+ С_дк + С_с.с+ С_ф.з+ С_п.ф + С_а.в

Де С₁ – оплата праці за виконання технологічної операції, грн..;

С_дк – сума доплати за класність, грн..;

С_с.с – відрахування на соціальне страхування, грн..; 1,4%

С_ф.з – відрахування в Фонд зайнятості, грн..; 1,64%

С_{п.ф –} відрахування в Пенсійний фонд, грн..; 33,2%

С_а.в – відрахування в Фонд нещасних випадків, грн... 0,5-2,5%

Визначаємо відрахування на соціальне страхування за формулою:

де П_с.с – відсоток відрахування на соціальне страхування П_с.с = 1,4%

Відрахування в фонд зайнятості С_ф.з, грн.., визначаємо за формулою:

де Ф_зай - відсоток відрахування у фонд зайнятості, Ф_з= 1,6%

Відрахування в Пенсійний фонд С_пф грн., визначаємо за формулою:

де П_пф- відсоток відрахування в пенсійний фонд, П_пф= 33,2%

Відрахування в фонд від нещасних випадків С_н.в, грн.., визначаємо за формулою:

де П_н.в – відсоток відрахувань у фонд нещасних випадків, П_н.в=0,88%

Заробітна плата з нарахуванням буде становити :

С_з.п = 80,69+8,07+1,24+1,42+29,46+0,78= 121, 66 грн

Визначаємо фонд заробітної плати з нарахуванням на 1 га посіву кукурудзи:

Визначення затрат на паливно-мастильні матеріали

Визначаємо вартість паливно-мастильних матеріалів під час виконання технологічної операції, витрати ПММ у відсотковому відношенні від витрати основного палива

На підставі витрачених ПММ визначаємо їх вартість:

С₂= В_д.п+ В_д.м+В_а.м+В_т.м+В_сол.+В_бен.,

В_д,п= Q_д.п х h_д.п= 95,6 х 3,7 = 353,72 грн

Де Q_д.п – кількість витраченого дизельного палива, кг;

h_д.п – вартість дизельного палива, h_д.п = 3,7 грн.

Ціни на ПММ використовувати діючі в момент виконання дипломного проекту,

В_д.м= Q_д.о х h_д.о= 4,78 х 5,0= 23,90 грн

Де Q_д.о – кількість витраченої дизельної оливи, кг

h_д.о – ціна 1кг дизельної оливи, h_д.о =5,0 грн.

В_А.О.= Q_А.о х h_А.О = 1,81 х 6 = 10,86 грн

Де Q_А.О. – кількість витраченої автотракторної оливи, кг;

h_А.О – ціна 1 кг автотракторної оливи, грн.., h_А.О = 7 грн.

В_т.о = Q_т.о х h_т.о = 0,95 х 7 = 6,65 грн

Де Q_т.о – кількість витраченої трансмісійної оливи, кг;

h_т.о – ціна 1 кг трансмісійної оливи, грн.. h_т.о = 2,4 грн.

В_сол. = Q_сол. х h_сол. = 0,23 х 8 = 1,84 грн.,

Де Q_сол. – кількість витраченого солідолу, кг;

h_сол. – ціна 1кг солідолу, грн.., h_сол = 8 грн.

В_бен. = Q_бен. х h_бен. = 0,95 х 3,7 = 3,52 грн,

Де Q_бен. – кількість витраченого бензину, кг;

h_бен. – ціна 1кг бензину, грн.., h_бен. = 3,7 грн.

Витрати коштів на ПММ будуть становити :

С₂ = 353,72 +23,90 + 10,86 +6,65 +1,84 + 3,52 = 400,49 грн

Витрати коштів на 1 га посіву кукурудзи будуть становити:

Визначення затрат коштів на амортизацію МТА

Визначаємо затрати коштів на амортизацію МТА:

де Б_тр – ціна трактора МТЗ-80, грн.., Б_тр = 55000 грн.;

а_маш. – ціна сівалки СУПН-8,а_маш. = 16920 грн;

W– продуктивність агрегата за зміну, га, W = 37,7 га за зміну;

h_дн – річне навантаження трактора МТЗ- 80, днів,

h_дн = 1200 днів,h_дн сівалки = 70 днів;

а_тр., – норма амортизаційних відрахувань на трактор МТЗ-80 і

СУПН-8 і машину, %; а_тр. -22%, а_маш. – 4%.

Визначення затрат на технічне обслуговування і ремонт

Визначаємо затрати коштів на технічне обслуговування і ремонт:

де а_тотр. – норма відрахувань на ТО і ремонт на трактор МТЗ-80,

а_тотр - МТЗ-80-22%; а_томаш. СУПН-8 – 12%.

Визначення затрат на посів 1 га кукурудзи:

Визначаємо затрати коштів на посів 1 га кукурудзи:

С= Ф₃+ С₂ + С₃ + С₄ = 2,06 +6,79 +2,95 + 3,72 = 15,52 грн.

Отже, затрати коштів на посів 1 га кукурудзи становлять 15,52 грн.

5. Знаходження річного економічного ефекту від впровадження пристрою ( для перевертання валків)

Обмолочування валків повинно бути розпочате в момент досягнення повної стиглості, тобто через 3...6 днів після скошування.

Більш тривале знаходження валків на стерні веде до значного зростання, як біологічних так і механічних втрат зерна з одночасним зниженням його якості.

Необхідно відмітити, що за кожний день знаходження зернових у валках понад встановлений термін, врожайність зменшується від 20 до 30 кг на 1 га, а при дощовій погоді, строки збирання врожаю значно збільшуються і відповідно зростають втрати зерна.

За даними Академії аграрних наук України при порушені агротехнічних строків збирання на 4...7 днів врожайність зменшується на 4,1%, а при 8...10 днів до 9,1%. Тобто, при врожайності 40 ц/га буде втрачатись до 3 ц на одному гектарі.

Під час застосування запропонованого пристосування для перевертання валків, строки підбирання валків при будь-яких погодних умовах скорочуються до одного дня тому, що валок при перевертанні та зворушені лягає на свіжу стерню і продувається зі всіх боків, а значить швидко просихає. Втрати зерна зменшуються до мінімуму.

Суму втрат урожаю зернових і бобових культур без застосування пристрою можна визначити за формулою:

де С_з – сума втрат врожаю, ц.

У – урожайність зернових культур, ц/га.

Приймаємо У= 40 ц/га.

А – площа посіву зернових культур, га.

Приймаємо А= 250 га.

4,1 – відсотки втрат зерна при затягуванні агротехнічних строків збирання.

Тоді втрати зерна становитимуть:

Суму втрат врожаю із застосуванням пристрою знаходимо за формулою:

Економія втрат зерна на площі 250 гектарів становитиме:

Е_з = С_з – С_зп= 410 – 170 = 240 ц.

Знаходимо економічний ефект від впровадження пристрою:

Е_р = Е_з х Ц, грн.

Де Ц – реалізаційна ціна одного центнера зернових культур.

За даними товарної біржі ціна однієї тонни озимої пшениці становить у залежності від класу від 500 до 800 грн.

Тоді матимемо:

Е_р = 240 х 80 = 19200 грн.

Визначення терміну окупності пристосування

Термін окупності пристосування знаходимо за формулою:

де Впр – вартість пристосування, грн.

Ер – річна економія від впровадження пристрою у виробництво, грн.

Тоді одержимо:

Отже, пристрій себе окупить за 18 днів роботи, тобто за період збирання зернових культур (за сезон).

6. Методика визначення економічного ефекту від економії праці матеріалів, капітальних вкладень

Економію праці визначають зі ставленням затрат праці на одиницю продукції (роботи) до впровадження накреслених заходів і після них за такою формулою: Е_п = (Т₀ - Т_н) х 0_н, де Е_п – економія праці, люд.-год; Т₀ – затрати праці на одиницю продукції (роботи) в базовому варіанті; Т_н - те ж саме після впровадження заходів НОП; О_н – обсяг продукції (роботи), що одержують або виконують після впровадження запланованих заходів.

Економію матеріальних витрат і коштів розраховують за формулою:

Е_р = (С_б – С_н) х О_н, де Е_р – річна економія від зниження собівартості продукції або експлуатаційних витрат, грн.; С_б – собівартість одиниці продукції або експлуатаційні витрати на одиницю роботи в базовому варіанті; С_н – собівартість одиниці продукції чи експлуатаційні витрати на одиницю роботи в запланованому варіанті; О_н – обсяг планової продукції.

Для визначення загального ефекту, що включає як поточні, так і капітальні витрати, тобто річного економічного ефекту, користуються формулою:

Е_е = (С_б + К_б х Е) – (С_н + К_н х Е ) х О_н ,

Де Е_е – річний економічний ефект від впровадження заходів НОП, грн.;

К_б і К_н – питомі капітальні вкладення, грн., відповідно у базовому і новому варіантах; Е – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (0,15).

Найбільший економічний ефект одержують при впровадженні не окремих пропозицій, а комплексу заходів, що передбачають поліпшення умов і безпеки праці, раціональний режим праці та відпочинку, використання передової техніки й технології виробництва.

Тарифні ставки оплати працівників сільського господарства, грн./год

Норми витрат мастильних матеріалів і бензину, відсоток до основного палива

Класифікація тракторів на групи за тяговим зусиллям

Тарифікація основних польових механізованих робіт

Література:

1. Михайлов „Економіка сільського господарства”.

2. Мертенс В.П. „Економіка с.г.” К.: Урожай, 1995р.

3. Маци бора В.І. „Економіка с.г.” К.: Вища школа, 1994р.

4. Русак П.П. „Економіка с.г.” К.: Урожай, 1998р.

5. Липчук В.О., Шимко В.С., Борхаленко Ю.О. „Основи технічної творчості – Немішаєве”: НМЦ 2002р.

6. Борхаленко Ю.О., Андрусик В.С., Тарабан Д.Д., Бездушний П.М. „Механізація сільського господарства” Немішаєве, 2006р.