Столипін та його аграрна реформа в Україні

Міністерство науки і освіти Украіни

Одеський Національний Політехнічний Університет

Кафедра історії і етнографії Украіни

РЕФЕРАТ

на тему: «П.А.Столипін та його аграрна реформа в Україні»

Виконала студентка групи

ОЕ-035

Одеса

2004

Зміст

Вступ.................................................................................................................3

1. Коротка біографіяП.А.Столипіна........................................................4

2. Столипін і Дума.......................................................................................6

3. Столипінська реформа..........................................................................9

4. Руйнування общини і розвиток приватної власності...........................11

5. Селянський банк......................................................................................12

6. Переселення селян....................................................................................13

7. Кооперативний рух.................................................................................14

8. Агрокультурні заходи..............................................................................14

9.Результати реформи..................................................................................15

10.. Причини невдачі аграрної реформи...................................................17

Висновок..........................................................................................................20

Список літератури...........................................................................................22

Вступ

Яобралацютему, томущохотіла, якомоганайбільшедізнатисяпрореформипроведенніСтолипіним, протуситуацію, якавідбуваласяв 19 ст., аджецеєнемаловажноючастиноюнашоїісторії.

Проблемареформуваннянашоїдержавивбільшійчименшійстепеніхвилюємайжекожногогромадянинакраїни. Питанняподоланняперехідногоперіодувизиваютьпалкісуперечкиупровіднихекономістівкраїни, інетільки.

Метоюцієїроботиябхотілазрозумітизусієювідповідальністюреформаторськийкурсминулогоісьогоднішньогоурядукраїни.

Вжедавновідомо, щореальнірезультатиреформ, якінайбільшоб’єктивніїхоцінки, з’являютьсяневідразу, атількичерездеякийпроміжокчасу. Ітомувсітруднощіїхпорозуміннявипливаютьвперіод, колиреформитількипочинаються, тількинабираютьтемп.

Міжтимісторичнийдосвідпредставляєсобоюневичерпнеджерелоцінноїінформації: економічно-історичнихприкладів. Якщомовайдепрореформаторськудіяльність, томожназвпевністюговорити, щонаосновіцихприкладівможливовдеякіймірінаблизитисядорозуміннясучаснихреформ, аудеякихвипадкахіпередбачити, спрогнозуватипринциповийнапрямїхрозвиткуумайбутньому. Тутдоречнододати, щонажаль, ціннийісторичнийдосвідінколизалишаєтьсянепотрібним: мизновуповторюємопомилкиминулого, щобнашінащадкивсвоючергусвоєчасно«забули»пронашіпомилки. Хочетьсявірити, щоекономічнийдосвідминулоговсежтакибудемаксимальновикористаний.

Темаданноїроботидужедобревисвітленанаукою, причомудужешироко. Інтересдореформаторівминулогопідвищенийвзв’язкузневдачамиреформаторівсучасності.

Неминулоіпівстоліттявідчасупроголошенняселянськоїреформи 1861 р., якцарськийуряд, поштовхуваниймасовимселянськимрухом, щонабувнаймогутнішогорозмахувУкраїнінапередоднітаврокидемократичноїреволюції 1905-1907 рр., змушенийбувзновузайнятисяпроблемамисела.
Українськеселомалонизкуособливостей, щовідрізнялийоговідросійського. Так, вУкраїнііндивідуальнесільськеземлеволодінняпереважалонадобщинним. Селянськігромадибулислабкимийневідігравалитуттакоїролі, якуросійськомуселі. Спадковеіндивідуальнеземлеволодінняохоплювало 96,5% селянськихгосподарствПравобережжя, 82,1% наПолтавщині, 68% уЧернігівськійгубернії. ГромадськаформаземлекористуваннявУкраїнінеприжилася, атам, деїїпримусовонасаджували, виникавактивнийспротивнаселення.

Аніреформи, анірозвитоккапіталістичнихвідносиннезмоглиістотнозмінитисоціальнуструктурувУкраїні. Навітьнарубежістоліть 93% українцівзалишилисяселянами, щовизначальнимчиномвпливалонасвідомість , культуру, побут, системуморальнихцінностейукраїнськогонароду.

Післяреформи 1861 р. триваламайновадиференціаціяукраїнськогосела. В 1905 р. 54% селянськихгосподарствмалиблизько 6 десятинземлі , 29,4%- від 6 до 10 десятин, 16,6%- понад 10 десятиннадільноїземлі. Водночассотнітисячселяннемалинемализемлійпоповнювализагіннайманихпролетарів. Наприкінці XIX вУкраїніналічувалося 2 млн. сільськогосподарськихробітників. Типовоюкартиноюпореформеногожиттятутсталиюрбизаробітчаннадорогах.

Великачастказемельногофондузосередиласяврукахвеликихвласників. ВУкраїніземлевласникмавусередньомупо 930 десятинземельнихугідь.

Небезпекасоціальнихпотрясіньпримусилаурядшукатиновішляхивирішенняаграрногопитання.

КороткабіографіяП.А.Столипіна

ПетроАркадійовичСтолипін - виходецьзстарогодворянськогороду, відомогозкінця XVI століття, рідСтолипінихдавРосіївідомихполітичнихталітературнихдіячів. БабуняМ.Ю. Лермонтова - вродженаСтолипіна. Прадід–сенаторА.А. Столипін–другМ.М. Сперанського, найбільшогодержавногодіячапочатку XIX століття. БатькоСтолипіна–АркадійДмитрович–учасникКримськоївійни, другЛ.Н. Толстого, якийпровідувавйоговЯснійПоляні. Мати–АннаМихайлівна–вродженаГірчакова–племінницяканцлераРосіїА.М. Гірчакові, однокласницяА.С. Пушкінаполіцею. ЖінкаП.А.Столипіна–правнучкаА.В.Суворова. Такимчином, РодинаСтолипінихв XIX - XX століттяхбулавродиннихвідносинахідружбізвидатнішимилюдьмиРосії. РодинаП.А.СтолипінаволоділамаєткамивНижегородській, Казанській, ПензенськійіпізнішеКаунаськійгуберніях.

ПетроАркадійовичв 1881 р. несподіванодлябагатьохпоступивнафізико-математичнийфакультетПетербурзькогоуніверситету, десзахопленнямвивчавфізику, геологію, ботаніку, зоологію, астрономію.

В 1884 р. ввіці 22 роківСтолипінзакінчивприроднийфакультетПетербурзькогоуніверситету. Післязакінченіуніверситетувінслужитьвміністерствідержавногомайна, алечерезрікпереводитьсядоМВСіпотрапляєтудиватажкомдворянвРовенськугубернію. Столипінбуврадийцьомупризначенню, вонодопомоглойомурозкритисяіяклюдині, іякгарномукерівнику. Вінподовгурозмовлявзселянамиітомудобрезнав

проблемиякіїхтривожили. Незабаромвінзавівсвоєгосподарство. ЙогодочкаМ.П. Бокписала: "Мойотецоченьлюбилсельскоехозяйство, икогдабывалвКолнобережье, весьуходилвзаботыопосевах, покосах, посадкахвлесуиработувофруктовыхсадах".

Потімвінбувпризначенийуїзнимватажкомдворян, ав 1899 р. - губернаторомвтійжегубернії. В 1902 р. В.К.Плевеназначивйоговиконуючимпосадугродненськогогубернатора. Требавідзначити, щоСтолипінставсамиммолодимгубернаторомРосії. Післяпризначеннянацюпосаду, вінодразувзявсязавивченнясправгубернії, алейогодіїконтролювалисьгенерал-губернаторомВіленським.

В 1903 р. Столипінставсаратовскимгубернаторомцебуло, безперечно, актомвисокоїдовіризісторонивсесильногоМіністерстваВнутрішніхСправ. Тутізасталайогопершареволюція , вякійвінприміниввесьарсеналкоштів - відпрямогозверненнядонародудорозправизадопомогоюкозаків. Прицьомувдіяльностігубернатораз’явилисьдвічіткіриси: по-перше, вінненіяковівкаратинетількилівих, алеіправих, якщоїхдіяльністьпереходилазарамкидозволеного. По-друге, навідмінувідбільшостівисокопоставленихдіячівСтолипінбувособистохоробрийінебоявсязалишатисялицемдолицязрозгніванимнатовпом. Столипінстійковитримавудардолі, коли 19 серпня 1906 р. бомбатерористіврознеслабільшучастинуйогосадибинаАптекарськомуострові. Втойдень 27 чоловікбуловбито, а 32 пораненовтомучислійогодочкаисин. ПетроАркадійовичзалишавсястійкимімужньозахищавсвійборг. Віннетількипростозаявивреволюціонерамзтрибуни:”Незапугайте!!!”, алеінасправдівівсебебезстрашно.

Крімопалицаря, Столипінаненавиділащейцариця. ЇїзусиллямиізСибірувстолицюбувповернутийРаспутінізайнявсвоєстареположення. ВідносиниСтолипіназцарембулискладнііпротиріччі.

Вквітні 1906 р. Столипінбувпризначенийміністромвнутрішніхсправівсяборотьбареволюціїлягаєнайогоплечі. ПетроАркадійовичзнаходивсяувластівсьогоп’ятьроків (1906 - 19011) .

А 24 серпня 1906 рокуопубліковуєтьсяурядовапрограма, щоміститьдвічастини: репресивну ( методиборотьбизреволюцією, аждоствореннявійськово-польовихсудів ) іреформістський, щоє, посвоїйсуті, аграрноюреформою.

СтолипініДума.

П.А.Столипінприйшовдовладивпереломниймомент, коливправлячихколахвідбувавсяпереглядполітичногокурсу. Новийкурсявлявсобоюспробуцаризмуукріпитисвоюсоціальнуопору, розхитануреволюцією, зробившиставкунаселянство.

Столипінубулодорученозабезпечитиспівжиттянеобмеженоївладисамодержавствазнародним "представництвом", тобтоДумою.

ВибранапершаДумавиявиласянаполовинулівою, аїїцентромсталикадетизпрограмоюпримусовоговідчуження - аграрногокурсу, знехтуваногоцарем. Цебулопершасуперечність. Другевиявилосящебільшсерйозним: трудовикиіселянивідкинулисвійвласнийпроект 104-ий, змістякогозводивсядоконфіскаціїпоміщицькихземельінаціоналізаціївсієїземлі.

Думабулаприреченаі 8 липня 1906 рокубуларозпущена.

ДругаДумапочаласвоюроботу 20 лютого 1907 року, вже 6 березняСтолипінвиступивпереднеюзурядовоюпрограмоюреформ, ідавзрозуміти, щорежимнезбираєтьсяділитисясвоєювладоюз "народнимпредставництвом". 10 березняСтолипінвиступивзвикладомурядовоїконцепціївирішенняаграрногопитання.

УцейчасвДумійшлидебатиздвохпитань: аграрнаполітикаівживаннянадзвичайнихзаходівпротиреволюціонерів. Урядвимагавзасудженняреволюційноготероризму, алебільшістьдепутатіввідмовилисяцезробити. Більштого 17 травняДумапроголосувалапроти "незаконнихдійполіції".

Сумнівинебуло, щодругаДуманезабаромприпинитьсвоєіснування. Небулотількипричини: їїшукалиінезабаромзнайшли. Здопомогоюдвохпровокаторівбулостворенеобвинуваченнясоціал-демократичноїфракціїдругоїДумивпідготовціїївійськовоїзмови.

Маніфестом 3 червня 1907 рокудругаДумабуларозпущена. Акт 3 червнябувсправедливоназванийдержавнимпереворотом, вінбувдовершенийвпорушенняманіфесту 17 жовтня 1905 рокуіосновнихзаконів 1906 року, згіднозякимижодензаконнемігбутиприйнятийбезсанкціїДержавноїДуми.

Позбувшисьопозиційноїдуми, Столипінтепермігпровестиполітикуавторитарнуіконсервативну, заснованунатвердійрішучостіоновитикраїнуіукріпитивладу. Дляцьогогрунтбувпідготовленийновимвиборчимзаконом.

Думськийдовідник 1916 рокупоказуєтакукартину: дворяни, щоскладають, поперепису 1897 року, меншеза 1 % неселення, отрималив III думі 43 % відзагальногочисла, тобто 66 місць, приблизно 15 % місцьотрималипоміщики. Обличчяліберальнихпрофесій 84 (біля 20%), торговці 36 (7,5%), священикиімісіонериотримали 44 місця (біля 10%) відзагальногочисла. Робітникиіремісникиотрималивсього 11 місць.

Новийвиборчийзакон, обнародуванийтакож 3 червня 1907 року, робиввідвертуставкунапоміщиківівеликубуржуазію. Зцієюметоюзаконрізкозбільшуваввідкуріїземлевласників, щоотримали 50 % місць. Дужеспритнийхідбувзробленийурядомпротикадетівнакористьоктябристів: міськакуріябуларозділенанадварозрядинаосновімайновогоцензу.

УтретійДержавнійДуміскупчилосядвібільшості. Приголосуваннізаявноконсервативніпроектифракціяоктябристів (154 депутати) голосуваларазомзфракціямиправихінаціоналістів (147 депутатів), априголосуваннізапроектиреформбуржуазногохарактерутіжоктябристиоб'єднувалисязкадетамиіфракціями, щопримикалидоних. ІснуваннядвохблоківвДумідозволялоСтолипінупровестиполітикулавіруванняміжпоміщикамиівеликоюбуржуазією.

Створеннятретьочервневоїсистеми, якувтілювалатретяДума, нарівнізаграрноюреформоюбулодругимкрокомперетворенняРосіївбуржуазнумонархію (першимкрокомбулареформа 1861 року).

Соціально-політичнезначеннязводитьсядотого, щоДума "селянська" перетвориласявДуму "панську".

16 листопада 1907 року, черездватижніпісляпочаткуроботитретьоїДуми, Столипінвиступивпереднеюзурядовоюдекларацією. Першоюіосновноюзадачеюурядуєне "реформи", аборотьбазреволюцією.

ДругоюцентральноюзадачеюурядуСтолипіноголосивпроведенняаграрногозакону 9 листопада 1906 року, щоє "корінноюдумкоютеперішньогоуряду...".

Царськийуряд, якийпрагнувзберегтизапоміщикамиземлііпанівнурольудержаві, втойжечасзмушенийбувсприятибуржуазномурозвитковікраїни. Щобвідвернутиселянвідборотьбизапоміщицькіземлі, зміцнитивнихвідчуттяприватноївласностіісприятирозвитковікапіталізмуруськимшляхом, атакожстворитисобісоціальнубазунаселівособікуркульства, оскількиселянськамасавціломуйогоопороюбутинемогла, царськийурядвирішивздійснитиновуаграрнуреформу, головнимпровідникомякоїставСтолипін.

9 листопада 1906 рокуцарпідписавпідготовленийСтолипінимуказ, заякимкожендомохазяїн, щоволодівземлеюнаобщинномуправі, мігвбудьякийчасзажадатизакріпленнязасобоювособистувласністьналежноїйомучастиниземлі. Домохазяїн, щозакріпивуприватнувласністьземлю, мавправовимагативідсільськоїгромадизвестиїїводнуділянку–“відруб”, аякщоселянинпереносивнанеїхатуйпереселявсятуди, тотакаділянканазивалася“хутором”.

ПісляобговоренняйсхваленнязаконопроектуДержавноюРадою, вінбувзатвердженийцареміставзакономвід 14 червня 1910 року. Якщоуказ 9 листопада 1906 рокудававселянамтількиможливістьвиходитизобщинізакріплятиземлюуприватнувласність, тозакон 14 червня 1910 рокузробивцейвихідіперетвореннявсіхселан-общинниківнаприватнихвласниківобов`язковимутихсільськихобщинах, денебулопереділівзчасунаділенняземлеюіпереходунавикуп. Новааграрнаполітикапередбачалаздісненнятроьхгрупзаконів:

Зруйнюванняобщинйзакріпленнязаселянамиземлюуприватнувласність.

Насадженнянаселіхуторськогоівідрубногогосподарства.

Переселенняселян.

Столипінськареформа.

Завданьуреформибулодекілька: соціально-політична - створитивселіміцнуопорудлясамодержавствазміцнихвласників, відколовшиїхвідосновноїмасиселянстваіпротиставившиїхїй; міцнігосподарстваповиннібулистатиперешкодоюнашляхунаростанняреволюціївселі; соціально-економічна - зруйнуватиобщину, насадитиприватнегосподарствоувиглядііхуторів, анадлишокробочоїсилинаправитивмісто, деїїпоглинезростаючапромисловість; економічна - забезпечитипідйомсільськогогосподарстваіподальшуіндустріалізаціюкраїнизтим, щобліквідувативідставаннявідпередовихдержав. Реформа 1861 року - першийетаппереходудоіндивідуалізаціїземлеволодінняіземлекористування. Алескасуваннякріпацтванепривелодопрогресуприватноївласності. У 80-90-тірокиурядпрагнувдонасадженнягромадськихструктурвселі, щосуперечиловмайбутньомувільнійселянськійвласності. Подолатиданітруднощімоглиреформи, початіП.А.Столипіним. Йогоконцепція "пропонувалашляхрозвиткузмішаної, багатоукладноїекономіки, дедержавніформигосподарстваповиннібуликонкуруватизколективнимиіприватними". Складовіелементийогопрограм - перехіддохуторів, використаннякооперації, розвитокмеліорації, введеннятриступінчатогосільськогосподарськогоутворення, організаціїдешевогокредитудляселян, утворенняземлеробськоїпартії, котріреальнопредставлялаінтересидрібногоземлеволодіння.

Столипінвисуваєліберальнудоктринууправліннясільськоюобщиною, усуненнячерезполосиці, розвиткуприватноївласностінаселіідосягненнянаційосновіекономічногозростання. Поміріпрогресуселянськогогосподарствафермерськоготипу, зорієнтованогонаринок, входірозвиткувідносинкупівлі-продажуземліповинностатисяприроднескороченняпоміщицькогофондуземлі. МайбутнійаграрнийладРосіїпредставлявсяпрем'єруувиглядісистемидрібнихісередніхфермерськихгосподарств, об'єднанихмісцевимсамоврядуваннямінечисленнимипорозмірахдворянськимисадибами. Наданійосновіповиннабуластатисяінтеграціядвохкультур - дворянськоїіселянської.

Столипінробитьставкуна "міцнихісильних" селян. Однаквінневимагаєповсюдноїодноманітності, уніфікаціїформземлеволодінняіземлекористування. Там, девнаслідокмісцевихумовобщинаекономічножиттєздатна, "необхідносамомуселяниновіобратитойспосібкористуванняземлею, якийнайбільшйоговлаштовує".

Аграрнареформаскладаласязкомплексупослідовнихіпов'язанихміжсобоюзаходів, щопроводяться.

Розглянемоосновнінапрямкиреформ.

Руйнуванняобщиниірозвитокприватноївласності.

Дляпереходудоновихгосподарськихвідносинбуларозробленаціласистемапо-господарському - правовихзаходівзрегулюванняаграрноїекономіки. Указвід 9 листопада 1906 рокувводивдужеважливізмінивземлеволодінніселян. Всіселянидіставалиправовиходузобщини, якавцьомувипадкувиділялаземлю, щовідходить, увласневолодіння. Прицьомууказпередбачавпривілеїдлязаможнихселянзметоюспонукатиїхдовиходузобщини. Зокрема, ті, щовийшлизобщиниотримували "увласністьокремихдомашніхгосподарств" всіземлі, що "перебуваютьвйогопостійномукористуванні". Цеозначало, щовихідцізобщиниотримувалиінадлишкипонаднорму. Прицьому, якщовданійобщиніпротягомостанніх 24 роківнеробилисяпереділи, тонадлишкидомогосподарствотримувалисьбезкоштовно, якщожпереділибули, товінплативобщинізанадлишкиповикупнихцінах 1861 року. Оскількиза 40 роківцінивиросливдекількаразів, тоіцебуловигіднозаможнимвихідцям.

Разомзтим, здійснювалисьзаходипозабезпеченнюміцностіістабільностітрудовихселянськихгосподарств. Так, щобуникнутиспекуляціїземлеюіконцентраціївласності, взаконодавчомупорядкуобмежувавсяграничнийрозміріндивідуальногоземлекористування, бувдозволенийпродажземлінеселянам.

Закон 5 червня 1912 р. дозволиввидачупозикипідзаставубудь-якоїнаділеноїземлі, щопридбаласьселянами. Розвитокрізнихформкредиту - іпотечного, меліоративного, агрокультурного, землевпорядного - сприялоінтенсифікаціїринковихвідносинвселі.

Одночаснозвиданнямновихаграрнихзаконівурядвживаєзаходівдонасильницькогоруйнуванняобщини, несподіваючисьповністюнадіюекономічнихчинників. Відразупісля 9 листопада 1906 рокувесьдержавнийапаратприводитьсявдіюшляхомвиданнясамихкатегоричнихциркулярівінаказів, атаксамошляхомрепресійпротитих, хтонедужеенергійнопроводитьїхвжиття.

Практикареформипоказала, щоселянствовсвоїймасібулонастроєнепротивиходузобщини - принаймнівбільшостімісцевостей. ОбстеженнянастроївселянВільно-економічнимсуспільствомпоказало, щовцентральнихгуберніяхселянинегативновідносилисядовиходузобщини (89 негативнихпоказниківванкетахпроти 7 позитивних).

Вобстановці, щосклаласядляурядуєдинимшляхомпроведенняреформибувшляхнасильстванадосновноюселянськоюмасою. Конкретніспособинасильствабулисамірізноманітні - відзалякуваннясільськогосходудоскладанняфіктивнихвироків, відскасуваннярішеньсходуземськимначальством, довинесенняпостановповітовимиземлерозпоряднимикомісіямипровиділеннядомогосподарств, відзастосуванняполіцейськоїсилидляотримання "згоди" сходудовисилкипротивниківрозділу.

Урезультаті, до 1916 рокузобщинбуловиділено 2478 тис. домогосподарств, або 26% общинників, заявижбулиподанівід 3374 тис., абовід 35% общинників. Такимчином, урядуневдалосьдосягнутисвоєїметиівиділитизобщинихочбибільшістьдомогосподарств. Самецеівизначилокрахстолипінськоїреформи.

Селянськийбанк.

У 1906 - 1907 рокувказівкамицарячастинадержавнихіпитомихземельбулапереданаселянськомубанкудляпродажуселянамзметоюослабленняземельногодефіциту. Крімтого, зрозмахомпроводиласяБанкомкупівляземельзподальшимперепродажемїхселянамнапільговихумовах, посередницькіопераціїпозбільшеннюселянськогоземлеволодіння. Вінзбільшивкредитселянамізначноздешевивйого, причомубанкплативбільшийпроцентзасвоїмизобов'язаннями, чимплатилийомуселяни. Різницявплатежіпокриваласязарахуноксубсидійзбюджету, склавшизаперіодз 1906 по 1917 рік 1457,5 млрд. карбованців.

Банкактивновпливавнаформиземлеволодіння: дляселян, щокупувализемлюводноосібнувласність, платежізнижувалися. Урезультаті, якщодо 1906 рокуосновнумасупокупцівземліскладалиселянськіколективи, тодо 1913 року 79,7% покупцівбулиодноосібнимиселянами.

Переселенняселян.

УрядСтолипінапровівісеріюновихзаконівпропереселенняселяннаоколиці. Можливостіширокогорозвиткупереселеннябулизакладенівжевзаконі 6 червня 1904 року. Цейзаконвводивсвободупереселеннябезпільг, аурядудавалосяправоприйматирішенняпровідкриттявільногопільговогопереселеннязокремихмісцевостейімперії, "виселеннязякихпризнавалосяособливобажаним". Упершезаконпопільговомупереселеннюбувзастосованийв 1905 році: уряд "відкрив" переселеннязПолтавськоїіХарківськоїгуберній, деселянськийрухбувособливошироким.

Занаказомвід 10 березня 1906 рокуправопереселенняселянбулонадановсімбажаючимбезобмежень. Урядасигнувавчималікоштинавитратипоприлаштуванніпереселенцівнановихмісцях, наїхмедичнеобслуговуванняісуспільніпотреби, напрокладкудоріг. У 1906-1913 рокахзаУралпереселилося 2792,8 тисяччоловік. Кількістьселян, щонезумілипристосуватисядоновихумовівимушенихповернутися, становила 12% відзагальногочислапереселенців. Підсумкипереселенськоїкомпаніїбулинаступними. По-перше, заданийперіодбувздійсненийвеличезнийстрибоквекономічномуісоціальномурозвиткуСибіру. Такожнаселенняданогорегіонузарокиколонізаціїзбільшилосяна 153 %. ЯкщодопереселеннявСибірвідбувалосяскороченняпосівнихплощ, тоза 1906-1913 рокивонибулирозширеніна 80%, втойчасяквєвропейськійчастиніРосіїна 6,2%. ПотемпахрозвиткутваринництваСибіртакожобганявєвропейськучастинуРосії.

Кооперативнийрух.

Позикиселянськогобанкунемоглиповністюзадовольнитипопитселянинанагрошовумасу. Томузначнепоширенняотрималакредитнакооперація, якапройшлавсвоємурушеннідваетапи. Напершомуетапіпереважалиадміністративніформирегулюваннявідносиндрібногокредиту. Створюючикваліфікованікадриінспекторівдрібногокредитуіасигнуючизначнікредитичерездержавнібанкинапервинніпозикикредитнимтовариствамінаподальшіпозики, урядстимулювавкооперативнерушення. Надругомуетапісільськікредитнітовариства, нагромаджуючивласнийкапітал, розвивалисясамостійно. Урезультатібуластворенаширокамережаінститутівдрібногоселянськогокредиту, ссудозберігальнихбанківікредитнихтовариств, щообслуговувалигрошовийоборотселянськихгосподарств. До 1 січня 1914 рокукількістьтакихустановперевищило 13 тисяч. Кредитнівідносинидалисильнийімпульсрозвиткувиробничих, споживчихізбутовихкооперативів. Селянинакооперативнихначалахстворювалимолочніімасленіартілі, сільськогосподарськітовариства, споживчілавкиінавітьселянськіартільнімолочнізаводи.

Агрокультурнізаходи.

Однієюзголовнихперешкоднашляхуекономічногопрогресуселабуланизькакультураземлеробстваінеписьменністьпереважноїбільшостівиробників, звиклихпрацюватизазагальномузвичаєм. Урокиреформиселянамнадаваласяширокомасштабнаагроекономічнадопомога. Спеціальностворювалисяагропромисловіслужбидляселян, якіорганізовувалиучбовікурсипоскотарствуімолочномувиробництву, впровадженнюпрогресивнихформсільськогосподарськоговиробництва. Багатоувагиприділялосяіпрогресусистемипозашкільноїсільськогосподарськоїосвіти. Якщов 1905 роцічислослухачівнасільськогосподарськихкурсахстановило 2 тисячічоловік, тов 1912 році - 58 тисяч, анасільськогосподарськомучитанні - відповідно 31,6 тисячі 1046 тисяччоловік.

Уцейчассклаласядумка, щоаграрніреформиСтолипінапривелидоконцентраціїземельногофондуврукахнечисленногобагатогопрошаркувнаслідокобезземелюванняосновноїмасиселян. Дійсністьпоказалазворотнє - збільшенняпитомоїваги "середніхшарів" вселянськомуземлекористуванні. Цедобревиднозданих, приведенихвтаблиці. Уперіодреформиселяниактивнокупувализемлюізбільшувалисвійземельнийфондщорічнона 2 млн. десятини. Такожселянськеземлекористуванняістотнозбільшувалосязарахунокорендипоміщичихіказеннихземель.

Результатиреформи.

Результатиреформихарактеризуютьсяшвидкимзростаннямаграрноговиробництва, збільшеннямємкостівнутрішньогоринку, зростаннямекспортусільськогосподарськоїпродукції, причомуторгівельнийбалансРосіїнабуваввсебільшактивногохарактеру. Урезультатівдалосянетількививестисільськегосподарствозкризи, алеіперетворитийоговдомінантуекономічногорозвиткуРосії. Валовийприбутокусьогосільськогогосподарствасклавв 1913 році 52,6% відзагальногоВП. Прибутокусьогонародногогосподарствазавдякизбільшеннювартості, створеноївсільськомугосподарстві, зрісвпорівняльнихцінахз 1900 по 1913 рокина 33,8%.

Диференціаціявидіваграрноговиробництвапорайонахпривеладозростаннятоварностісільськогогосподарства. Тричвертівсієїпереробленоїіндустрієюсировинипоступаловідсільськогогосподарства. Товарооборотсільськогосподарськоїпродукціїзбільшивсязаперіодреформина 46%.

Щебільше, на 61% впорівнянніз 1901-1905 роками, зрісвпередвоєннірокиекспортсільськогосподарськоїпродукції. Росіябуланайбільшимвиробникоміекспортеромхлібаільону, рядупродуктівтваринництва. Так, в 1910 роціекспортросійськоїпшеницістановив 36,4% загальногосвітовогоекспорту.

Однакнебуливирішеніпроблемиголодуіаграрногоперенаселення. Країнапоколишньомустраждалавідтехнічної, економічноїікультурноївідсталості. ТаквСШАвсередньомунафермуприходилосяосновногокапіталуврозмірі 3900 карбованців, авєвропейськійРосіїосновнийкапіталсередньогоселянськогогосподарстваледведосягав 900 карбованців. НаціональнийприбутокнадушусільськогосподарськогонаселеннявРосіїскладавприблизно 52 карбованціврік, авСША– 262 карбованці.

Темпизростанняпродуктивностіпрацівсільськомугосподарствібулипорівняноповільними. УтойчасяквРосіїв 1913 роціотримували 55 пудівхлібазоднієїдесятини, вСШАотримували 68, уФранції - 89, авБельгії - 168 пудів. Економічнезростаннявідбувалосяненаосновіінтенсифікаціївиробництва, азарахунокпідвищенняінтенсивностіручноїселянськоїпраці. Алевдосліджуванийперіодбулистворенісоціально-економічніумовидляпереходудоновогоетапуаграрнихперетворень - доперетвореннясільськогогосподарствавкапіталомісткий, технологічнопрогресивнийсекторекономіки.

Причининевдачіаграрноїреформи.

Рядзовнішніхобставин (смертьСтолипіна, початоквійни) перервалистолипінськуреформу.

Всього 8 роківпроводиласяаграрнареформа, азпочаткомвійнивонабулаускладнена - і, яквиявилося, назавжди. Столипінпросивдляповногореформування 20 роківспокою, алеці 8 роківбулидалеконеспокійними. Однакнескладністьперіодуінесмертьавторареформи, булипричиноюкрахувсьогопідприємства. Головніцілідалеконебуливиконані. Введенняприватноїподвірноївласностіназемлюзамістьгромадськоївдалосяввеститількиучвертіобщинників. Невдалосяітериторіальновідірвативід "миру" заможнихгосподарів, такякнахуторськихдільницяхпоселялисяменшезаполовинукулаків. Переселеннянаоколицітаксамоневдалосяорганізувативтакихрозмірах, якізмоглибістотновплинутиналіквідаціюземельноїтіснотивцентрі. Всецепровіщалокрахреформищедопочаткувійни, хочїївогнищепродовжувалотліти, щопідтримуєтьсявеличезнимчиновничимапаратомначолізенергійнимприємникомСтолипіна - головнимкеруючимземлеустроєміземлеробствомА.В.Кривошеїним.

Причинкрахуреформбулодекілька: протидіяселянства, нестачакоштів, щовиділяютьсяназемлеустрійіпереселення, поганаорганізаціяземлерозпоряднихробіт, підйомробочогозрушенняв 1910-1914 рр. Алеголовноюпричиноюбувопірселянствапроведеннюновоїаграрноїполітики. Незважаючинасприятливіекономічні, ідеологічнііполітичніобставини, Столипінздійсниввсежрядпомилок, щопоставилийогореформипідзагрозуневдачі. ПершоюпомилкоюСтолипінабулавідсутністьпродуманоїполітикивідносноробітників. ЯкпоказавдосвідПруссії, длявдалогопроведенняконсервативноїполітикинеобхіднобулопоєднуватижорсткірепресіїповідношеннюдореволюційнихпартійзодночаснимизусиллямивобластісоціальногозабезпеченняробітників. УРосіїж, незважаючиназагальнийекономічнийпідйом, завсіцірокинетількижиттєвийрівеньробітниківніскількинепідвищився, алеісоціальнезаконодавстворобилосвоїпершікроки. Закон 1906 р. продесятигодиннийробочийденьмайженезастосовувався, рівноякізакон 1903 р. прострахуванняробітників, щоотрималикаліцтванапідприємстві. Дозволеніпрофспілкизнаходилисяпідпильнимконтролемполіціїінекористувалисядовір'ямсередробітників. Тимчасомкількістьробітниківпостійноіпомітнозростала. Новепоколіннявиявилосявельмиприхильнимдосприйняттясоціалістичнихідей. Очевидно, Столипінневіддававсобізвітувзначенніробочогопитання, якезновоюсилоюповсталов 1912 р.

ДругоюпомилкоюСтолипінасталоте, щовіннепередбачувавнаслідківінтенсивноїрусифікаціїнеросійськихнародів. Столипіннеприховувавсвоїнаціоналістичніпереконання; одногоразуназасіданніДумивінрізковідповівпольськомудепутатуДмовському, щошануєза "вищещастябутипідданимРосії". Вінвідкритопроводивнаціоналістичнувеликоросійськуполітикуі, природно, поставивпротисебеіцарськогорежимувсінаціональніменшини. Фінляндіясталапритулкомдлябагатьохопозиціонерів. Столипінаобурювало, щосеймФінляндіїскладавсяпереважнозсоціалістівілібералів. У 1908 р. вінбезуспішноспробувавобмежитиповноваженнясейму, двічірозпускавйого, апотімзновуввіввкраїніколишнідиктаторськіметоди. До 1914 р. неприязньфіннівдо "російськихокупантів" сталаповсюдною. ЩостосуєтьсяПольщі, тамситуаціябуласкладнішою, оскількивідношенняполяківдоРосіїнебулоодностайним. ЧастинаполяківпідкерівництвомДмовськогонамагаласядобитисядлясвоєїкраїнибільшоїавтономії. Іншачастина, керованаПілсудським, вимагалаповноїнезалежності. Столипінзакривпольськомовнішколи, авмістахнасадивмуніципальніустановизпереважаннямросіянщослужать. НаУкраїні, депресаівищіучбовізакладизазналинасильницькоїрусифікації, росланаціональнасамосвідомістьукраїнськоїеліти, засновананарозумінніекономічногомогутностікраю, щосталажитницеюііндустріальнимцентромвсієїімперії. Царськівластіжорстокопереслідувалиукраїнськихнаціоналістів, щоорганізувалиСоюззвільненняУкраїниіпритулки, щознайшливГаліції, щовходитьдоскладуАвстро-Угорщини. Австрійськівластіохочепротегувалиукраїнськимнаціоналістам, бажаючивсілякоперешкодитиросійськійвладівпомстузапідтримкувБогеміїінаБалканахантиавстрійськихнастроївмалихслов'янськихнародів. ПритихжепричинахтюркськіменшининатериторіїАзербайджану, щооб'єдналисявпартію "Муссават" ( "Рівність"), рішучепішлиназближеннязоновленоюпіслямладотюркськоїреволюціїТуреччиною. Частинамусульманськоїінтелігенціїтатарськогопоходження, щопроживаєнатериторіїКримуінаНижнійВолзі, намагаласявідродититюрксько-татарськуцивілізацію, домагаючисьїївизнаннянарівнізросійською. Царськийуряд, природно, небажавйтинаподібніпоступки, вважаючимусульманськінародислаборозвиненими. ВонотакожзаохочуваловпровадженняросійськихколонізаторівіпереселенціввСереднюАзіюнеменшжорстко, ніжцеробилиіншієвропейськідержави-завойовникиповідношеннюдокраїнАзіїіАфрики. Столипінздійснивпомилкуівпитанніпрозапровадженнюземстввзахіднихгуберніях (1911 р.), внаслідокчоговінпозбавивсяпідтримкиоктябристів. Справавтому, щозахіднігуберніїекономічнопродовжувализалежативідпольськоїшляхти. Щобукріпитивнихположеннябілоруськогоіросійськогонаселення, щоскладалибільшість, Столипінвирішивзаснуватитамземськуформуправління. Думаохочейогопідтримала, однакдержавнарадазайнялазворотнупозицію - класовіпочуттясолідарностізшляхтоювиявиласясильнішиминаціональних. СтолипінзвернувсязпроханнямдоМиколи II перерватироботуобохпалатнатридні, щобзацейчасурядтерміновоухваливновийзакон. ЗасіданняДумибилиприпиненіізаконприйнятий. Однакданапроцедура, щопродемонструвалазневагудержавноївладидовласнихустанов, привеладорозколуміжурядомінавітьсамимипомірнимилібералами. Самодержавствопоставилосебевізоляцію, відтеперйогопідтримувалипредставникинадтоправихнаціоналістичнихкіл. СтолипінжевтративпідтримкуМиколи II, якомуявнопретиломатитакогозаповзятливогоміністра, звинувачениминадтоправимипротивниками, щокористуютьсявпливомпридворі, вбажанні "експропріювативсіхпоміщиківвзагалі" задопомогоюаграрноїреформи. 18 вересня 1911 р. СтолипінбувубитийуКиєвіоднимзподвійнихагентів, якимиполіціянаповнилареволюційніорганізації. Йогосмертьозначалапоразкуостанньоїспробисвідомогоіцілеспрямованогооновленняполітичноїсистемивкраїні. Будучиконсервативною, вонавсежбуланепозбавленатворчоїдумки.

Висновок

Українськеселонапочатку 20 століттязалишаетьсянеодноріднимзамайновимісоціальнимрівнем: біднякив 1912 р. становили 57%, середняки-30%, заможні-11,9%. Вціломужзаходжищодореформуванняаграрногосектораекономікидосяглипоставленноїмети: населізінюваисьпозиціїфермера, орієнтованогонатоварневиробництвоіринок. Водночасзаможнийпрошарокбувнадійноюопороювладинаселі.

Столипіннехотінаступутієїреакції, яказараззв’язаназйогоіменем. Вінзробиввсещоміг, дляпридушенняреволюції. Алепісляїїрозвиткувінрозраховувавнадовгостроковийперіодеволюційногорозвитку. Вінговорив : "Дайтегосударству 20 летпокоявнутреннегоивнешнего, ивынеузнаетенынешнейРоссии".

Одразужпіслязакінченняреволюції 1905-1907 рр. подіїприйнялизовсімнетойхіднаякийрозраховувавСтолипін. Революціяпоказаласоціально-економічнийіполітичнийрозривміжнародомівладою. Країніпотрібнібулирадикальніреформи, якихнебуло.

Впроцесіреалізаціїстолипінськоїреформивиниклитакіявища, яквідсутністьсоціальноїопориреформи, опірсамодержавства, бюрократіїібуржуазії.

Крахстолипінськоїреформи, неможливістьзрощеннятоталіризмуіавтотаризмузсамостійністю, крахкурсунаселянина-фермераставурокомдлябільшовиків, якінадалиперевагуколгоспам.

ШляхСтолипіна, шляхреформ, шляхзапобіганняреволюції 1917 рокубуввідкинутий, ітими, хтореволюціїнехотів, ітимихтодонеїринув.

Столипінськіреформи, якщобвонипродовжувалися, скажімо, щероків 10, принеслибзначнірезультати, головнимзякихбулобстворенняпрошаркумілкихселянськихвласників-фермерів, даілишевтомувипадку, якщобобставинисклалисявиключнодобредляСтолипіна. АленеціжфермеристаливСШАбазоюдляпоявиоднієїізнайбільшантибюрократичнихформадемократичноїдержави.

Списоквикористаноїлітератури:

1. АврехА.Я. П.А.СтолыпинисудьбыреформвРоссии.-М.: Политиздат, 1991.

2. ГлаголєвА. "ФормуванняекономічноїконцепціїП.А. Столипіна"; "Питанняекономіки" N10,1990.

3. КовальМ.В., СарбейВ.Г. „ІсторіяУкраїни”навчальнийпосібник,-К.:Альтернатива,2002

4. Рум'янцєвМ. "Столипінськааграрнареформа: передумови, задачііпідсумки"; "Питанняекономіки" N10, 1990.

5. СироткинВ.Г. ВеликиереформаторыРоссии . - М.1991