Проектування сівозмін, обробки ґрунту та догляду за культурами в СВК "Яровський" Тарутинського району Одеської області

Міністерство аграрної політики України

Одеський державний аграрний університет

Кафедра польових та овочевих культур

Секція загального землеробства і агрохімії

Курсовий проект

з загального землеробства на тему: "Проектування сівозмін, обробітку ґрунту та догляду за культурами в СВК "Яровський" Тарутинського району Одеської області"

Виконав:

студент 3 курсу 1б групи

Агробіотехнологічного

Факультету Чебан М.М.

Перевірив: Потужний О.К

Одеса - 2011

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи сівозмін

1.1 Приклади схем чергування культур у таких сівозмінах як польова, ґрунтозахисна, кормова, спеціальна

2. Загальна характеристика господарства

2.1 Загальні відомості СВК „Яровський” Тарутинського району Одеської області

2.2 Кліматичні та погодні умови господарства

2.3 Земельні угіддя та їх трансформація

3. Обгрунтування системи сівозміни

3.1 Фактична і проектна структура посівних площ

3.2 Система сівозмін

3.3 Схеми сівозмін

4. Продуктивність сівозміни

4.1 Виробництво і потреба в продукції рослинництва.

4.2 Виробництво кормів

4.3 Поголівя худоби і птиці та річна потреба в кормах

4.4 Вихід сільськогосподарської продукції з земельної площі

5. Система обробітку ґрунту та догляд за рослинами у сівозміні

6. Заходи хімічної боротьби з бур’янами

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сівозміна - науково обґрунтоване чергування культур і пара на території господарства і в часі, або тільки в часі. Сівозміна - найбільш надійний та ефективний агротехнічний засіб збереження родючості ґрунту й отримання високих врожаїв вирощуваних культур. В умовах високої інтенсифікації культур землеробства за підвищеного антропогенного навантаження на ґрунт основна увага приділяється біологічній ролі сівозмін. Вона значно впливає на стан економіки господарства, об'єднує всі організації та агротехнічні заходи, які дають змогу не лише дотримувати технології вирощування культур, а й забезпечувати підвищення родючості ґрунту, регулювати фіто санітарний стан посівів. Ефективним прийомом підвищення родючості ґрунту є плодозміна - чергування різних за біологічними особливостями та хімічним складом польових культур. При чергуванні культур краще використовуються елементи живлення, досягається вища віддача від внесення добрив, поліпшуються водно-фізичні властивості ґрунту та його захист від різних видів ерозії.

Сівозміна - основна система землеробства. Система сівозмін дає змогу ефективно використовувати одні землі та ландшафти господарства. Належним чином відноситися до сільськогосподарських угідь.

У системі агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту і продуктивності с/г культур, збільшення виробництва зерна, кормів та іншої рослинницької продукції, велике значення має правильний обробіток ґрунту. Він сприяє його окультуренню, поліпшує водно-повітряний тепловий і поживний режими для вирощування с/г культур.

За допомогою обробітку регулюють агрофізичні, біологічні та агрохімічні процеси, що відбуваються в ґрунті, інтенсивність розкладання і нагромадження органічної речовини, ґрунтової вологи в кореневмісному шарі й ефективне використання рослинами внесених добрив.

Обробіток ґрунту - один з найефективніших агротехнічних заходів боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами с/г культур. Основне завдання обробітку ґрунту в системі інтенсивного землеробства - створення оптимальних умов для росту й розвитку с/г культур, підвищення родючості ґрунту та захист його від ерозії.

Важлива умова високої ефективності будь-якого прийому обробітку ґрунту - застосування його з урахуванням ґрунтових і кліматичних умов, біологічних особливостей вирощуваних культур та інших факторів, від яких залежать майбутній урожай.

Основою родючості є процеси перетворення, акумуляції і передачі речовин та енергії, що безперервно відбуваються в ґрунті. Родючість ґрунту характеризує її здатність у певних умовах забезпечувати оптимальні режими засвоєння сонячної енергії (світла) рослинами.

1. Теоретичні основи сівозмін

Для того, щоб науково обґрунтувати необхідність вирощування сільськогосподарських культур у сівозміні, треба мати уяву про причини зниження продуктивності рослин у беззмінних посівах. Всі причини необхідності чергування культур свого часу були покладені в основу тієї чи іншої теорії сівозмін, мали під собою наукове підґрунтя. Проте недоліком цих теорій було те, що кожна з них розглядалась відірвано від інших, а не в комплексі. Вперше комплексно підійшов до класифікації причин необхідності чергування культур академік Д. Прянішніков, об’єднавши їх у чотири групи: хімічні, фізичні, біологічні і організаційно-економічні.

1. Хімічна група Необхідність чергування культур у сівозміні впливає на те, що різні культури використовують поживні речовини в неоднаковому співвідношенні. Наприклад, якщо серед інших культур більше фосфору споживають зернові колосові, то часте вирощування їх на полі спричинить дефіцит цього елементу в ґрунті, що не спостерігатиметься в сівозміні, де зернові колосові чергуються з коренеплідними, бульбо плідними чи бобовими культурами.

Окремі культури, такі, як гречка, люпин, підкислюють ґрунт, переводячи слабо родючі сполуки фосфору на доступні, тим самим збагачуючи цим елементом ґрунт. Азотне живлення рослин поліпшується при введенні у сівозміну бобових культур, що здатні фіксувати азот повітря за допомогою бульбочкових бактерій.

Культури слід чергувати і через те, що вони мають різну за довжиною кореневу систему, що забезпечує рівномірне використання поживних речовин всього профілю кореневмісного шару.

2. Фізична група Лише в науково обґрунтованій сівозміні поліпшується фізичний стан ґрунту за рахунок поліпшення структури, водного та повітряного режимів кореневмісного шару. Коли на полі тривалий час вирощуються просапні культури, більшість з яких залишають після себе мало рослинних решток, тоді крім погіршення структури спостерігається зниження її водостійкості, що в свою чергу призводить до запливання й ущільнення орного шару, утворення кірки і погіршення повітряного режиму. Фізичною причиною необхідності чергування культури є й те, що за тривалого вирощування на полі рослин з високим водоспоживанням погіршується водний режим. А тому для оптимізації умов волого забезпечення рекомендується чергувати культури з більшим і меншим водоспоживанням.

За беззмінного вирощування просапних посилюються ерозійні процеси внаслідок погіршення структури верхнього шару ґрунту під час інтенсивного його механічного обробітку та через слабну здатність посівів цих культур захищати ґрунт від руйнівної дії потоків води і вітру. Тому на ерозійних ґрунтах площі просапних культур зменшують до мінімуму і розширюють площі багаторічних трав.

3. Біологічна група Чергування культур на полі - це цілий комплекс факторів, які слід насамперед враховувати при науковому обґрунтуванні сівозмін. Дослідження встановили, що забур’яненість посівів певного виду культур за їх беззмінного вирощування завжди вище, ніж у сівозміні.

Необхідність вирощування культур у сівозміні впливає також на те, що за тривалого вирощування на полі одновидових рослин у ґрунті накопичується багато збудників хвороб і шкідників. Навіть повторні посіви є причиною поширення шкідливих організмів, збудники яких тривалий час зберігають свою життєздатність у ґрунті та рослинних ростках попередників. Сюди відносять також ще й те, що за беззмінного вирощування окремих видів рослин в ґрунті накопичуються токсини і шкідливі організми, які зумовлюють ґрунтовтому.

4. Організаційно-економічна група. Виходячи з того, що у сівозміні порівняно з монокультурою краще використовується протягом весняно-осіннього періоду машинно-тракторний парк, значно зменшується напруження з виконання окремих польових робіт, збільшується можливість їх виконання в оптимальні строки. Останнє сприяє зменшенню втрат врожаю при зберіганні, а зниження затрат на вирощування врожаю в сівозміні за рахунок відносно-меншого витрачання добрив і засобів захисту рослин робить його економічно вигідним. Ось чому організаційно-економічне значення сівозмін слід вважати не менш важливим за агротехнічне.

1.1 Приклади схем чергування культур у таких сівозмінах як польова, ґрунтозахисна, кормова, спеціальна

Польовою називають сівозміну, в якій вирощують переважно зернові, технічні культури і картоплю.

Чорний пар

Озима пшениця

Цукровий буряк

Ярий ячмінь з підсівом еспарцету

Еспарцет

Озима пшениця

Кукурудза на зерно

Озимий ячмінь

Соняшник

Кормовою називають сівозміну, призначену переважно для вирощування соковитих і грубих кормів.

Люцерна

Люцерна

Люцерна

Озиме жито

Кормові буряки

Кукурудза на зелений корм

сівозміна схема чергування культура

Ґрунтозахисна - це така сівозміна, в якої набір розміщення і чергування сільськогосподарських культур забезпечують захист грунту від ерозії.

Люцерна

Люцерна

Люцерна

Ярий ячмінь

Горохово-вівсяна суміш

Озиме жито

Ярий ячмінь

Спеціальною сівозміною називають такі сівозміни, в яких вирощують культури, що вимагають спеціальних умов і прийомів агротехніки.

Люцерна

Коноплі

Кукурудза на зерно

Кукурудза на силос

Коноплі

Ярий ячмінь з підсівом еспарцету.

Висновок:

Такі сівозміни необхідні для забезпеченості рівноваги між всіма сільськогосподарськими культурами та забезпечення захищеності ґрунту від різних типів ерозії, але ще й сприяють підвищенню родючості ґрунту.

2. Загальна характеристика господарства

2.1 Загальні відомості СВК „Яровський” Тарутинського району Одеської області

СВК "Яровський" Дністровського спеціалізованого треста м'ясо-молочних колгосп в розташовано в південній частині Тарутинського району, на межі з Молдовою на відстані 18 км від районного центру - Тарутине.

Земельний масив радгоспу представляє собою за конфігурацією направлений прямокутник, витягнутий з південного сходу на північний захід. Через с. Ярове проходить шосейна дорога міжрайонного значення: Тарутине - Ново-Іванівка.

Основним та перспективним, відповідно з проектом районного планування, є с. Ярове, яке розташоване у південно-східній частині землекористування. У ньому та його місцевості зосереджені: виробничо-технічна база, склади, проживає більшість населення й знаходиться адміністративно-господарський центр радгоспу.

До початку землевпорядкування у радгоспі було три відділення, при чому їх розміри по об’єму виробництва та числу працюючих були неоднакові.

Внутрішньогосподарське землевпорядкування радгоспу було проведено у 1963 році.

Дане підприємство спеціалізується на виробництві продукції рослинництва і тваринництва. Найбільшу частку посівних площ припадає на зернові та зернобобові.

Однак, запроектований оборот сівби не були опановані, передбачене чергування культур у них не додержувалось, межі відділень та полів частково порушені.

В існуючому проекті недостатньо були ураховані умова рельєфу та ґрунту, не були розроблені заходи в боротьбі з ерозією ґрунту.

Вказані причини, а також нові перспективні планові завдання, зміна в спеціалізації господарства, задачі подальшої інтенсифікації виробництва та підвищення ефективності використання земель - викликали необхідність проведення нового внутрішньогосподарського земле успадкування радгоспу.

2.2 Кліматичні та погодні умови господарства

По середньомісячним багаторічним даним Тарутинської метеорологічної станції клімат господарства характеризується такими даними:

Середня багатолітня температура повітря

Мінусова температура спостерігається на протязі трьох місяців (грудень, січень, лютий), а самий теплий місяць - липень.

Сама низька температура буває до - 33^о С, а сама висока +38^о С. Пізні весняні заморозки тривають майже до 25 квітня, а ранні осінні заморозки починаються з 18 жовтня. Тривалість без морозного періоду звичайно триває 185 днів.

Середня висота сніжного покриву не перевищує 6 см, ґрунт покритий снігом в середньому 40-60 днів на рік.

Середньомісячна багаторічна кількість опадів (мм)

Найбільша кількість опадів припадає на теплий період (квітень-жовтень), що дуже добре впливає на ріст і розвиток рослин. В окремі роки спостерігається відхилення від середніх багаторічних даних до значних меж.

Для своєчасного одержання дружніх сходів кукурудзи велике значення мають опади, які випадають під час її посіву, тобто в квітні. Але в окремі роки запаси продуктивної вологи особливо у верхніх шарах ґрунту бувають недостатніми для отримання сходів пізніх ярових.

В цілому кліматичні умови господарства сприятливі для вирощування різних с/г культур, в тому числі і кукурудзи. Ґрунтовий покрив господарства представлений чорноземами звичайними, перехідними до південних повно профільних і в різній ступені ерудованих.

По даним ґрунтового дослідження 1985 р. морфологічне побудування профілю цих ґрунтів: ґрунти представлені малими горизонтами: верхній - темно-сірий рихлий, грудкуватість не міцна; нижче цього горизонту до глибини 39-56 см залягає сірий з броватим відтінком, рихлий зерно грудкуватий гумусово-перехідний горизонт. Ще нижче - 56-79 см - другий гумусо-перехідний горизонт, не однорідний по забарвленню через переривчатість. На глибині 79-112 см він переходить у буровато-пильовий колір.

Ґрунтові води залягають на глибині 12-14 см. Википання ґрунтового розчину проходить при наявності 10% соляної кислоти на глибині 39 см, потужність гумусового горизонту від 5 - до 60 см.

Механічний склад чорноземів важкосуглиністий. Щільність верхніх шарів (0-10 та 10-20 см) невисока 1,1-1,2 ^г/см³, нижче піднімається до 1,4-1,5 ^г/см³.

Загальна вологість в орному шарі 53-61%, а з глибиною вона знижується до 44-48 %. Вологість стійкого в’янення рослин по профілю мало змінюється, і вже в шарі 0-15 см - 12-13%.

Кількість недостатньої для рослин вологи в півметровому шарі складає 262-269 мм або 54% із запасів найменшої вологоємкості.

Діапазон активної вологи при нормальної вологоємкості складає 221-231 мм.

Гумусоутворююча здатність чорноземів господарства невелика та складає в орному шарі 3,14-3,34%. Валове утримання азоту в ґрунті в межах 0,77-0,79%. Розподіл гумусу та азоту по профілю вивчених ґрунтів являється характерним для чорноземів.

Найбільша їх кількість знаходиться в орному горизонті (0-40 см). З глибиною процентний вміст органічних речовин поступово змінюється. Наявність фосфору в одному шарі знаходиться в межах 0,11-0,13%, але з глибиною він постійно змінюється, і на глибині 90-100 см складає 0,10 %.

Карбонатів в гумусовому шарі чорноземів небагато - 0,34-0,84%. Униз по профілю до глибини 90-100 см їх кількість збільшується до 13-14%, потім вирівнюється і стає однаковою до глибини 5 метрів.

Реакція ґрунтового розчину слабо лужна - РН 7,63-8,22. Сума поглинутих основ - 32,08-36,84 мг/екв на 100 гр ґрунту.

Таблиця 1

Характеристика грунтів господарства.

З таблиці видно, що перегнійний шар в середньому складає близько 68 см, піхотний - 25 см, вміст гумусу 3%. Ґрунт в середньому малозабезпечений поживними речовинами.

2.3 Земельні угіддя та їх трансформація

Таблиця 2

Трансформація земельних угідь проведена. Відбулося зменшення посівних площ на 0,5 га за рахунок пасовищ для розвитку тваринництва.

З таблиці видно що основну площу господарства займає рілля і в перспективі її площа повинна збільшуватись.

3. Обгрунтування системи сівозміни

3.1 Фактична і проектна структура посівних площ

Таблиця 3

Структура посівних площ

З таблиці видно, що більше половини площі ріллі займають зернові культури. Отже господарство орієнтоване на виробництво продукції рослинництва. Кормові культури також мають великі посівні площі, отже в господарство має змогу розвивати тваринництво.

3.2 Система сівозмін

На основі структури посівних площ проводиться розподіл культур по сівозмінах.

Таблиця 4

Розподіл культур по сівозмінах.

З таблиці видно що господарство нараховує чотири сівозміни: дві польові 8-пільну з середньою площею 148га та 9-пільну з середньою площею 135га, одну кормову 8-пільну з середньою площею 125га, та одну овочеву 7-пільну з середньою площею поля 15га.

3.3 Схеми сівозмін

Виходячи з даних таблиці групування культур по сівозмінах складаємо сівозміни, враховуючи основні принципи їх побудови.

Таблиця 5

Польова сівозміна (1)

Таблиця 6

Польова сівозміна (2)

Таблиця 7

Кормова сівозміна

Таблиця 8

Овочева сівозміна

Сівозміни складені згідно всіх біологічних вимог рослин і виробничих потреб технології виробництва. В господарстві запроваджено 2 польові, одна кормова і одна овочева сівозміна.

4. Продуктивність сівозміни

4.1 Виробництво і потреба в продукції рослинництва.

Таблиця 9

Врожайність культур.

З таблиці видно що врожайність основних культур коливається по роках, що не дає нам можливість з максимальною точністю запроектувати врожайність. Тому вона планується відштовхуючись від середньорічних даних. Велике значення в отриманні запланованих врожаїв мають погодні умови і застосування інтенсивних технологій вирощування.

Таблиця 10

Потреба в насінні

Насіння ми будемо отримувати лише з тих культур, які не потребують спеціальної технології отримання насіннєвого матеріалу.

Таблиця 11

ВИРОБНИЦТВО І ПОТРЕБА В ПРОДУКЦІЇ РОСЛИНИЦТВА

На загальній площі ріллі - 3504 га буде вироблено 345877 ц продукції рослинництва, з них 3678 ц буде використано на насіння, 10400 ц на фураж і 322349 ц на реалізацію і на внутрішні потреби господарства. Отже основна маса продукції с/г іде на реалізацію і на внутрішні потреби господарства. Можна зробити висновок, що господарство має великий потенціал для розвитку тваринництва, що є перспективною галуззю с/г.

4.2 Виробництво кормів

Таблиця 12

Буде вироблено кормів

Всього кормових одиниць на 100 га ріллі: (94321/3161) *100=2984 кормових одиниць

Перетравного протеїну в г на 1 кормову одиницю: = (1123144/94321) *10 =119

Буде вироблено Ц: Сіна 40375

Силосу 54600

Зелених кормів 103640

Соковиті корми 43750

Концентровані корми 10400

Солома 77637

4.3 Поголівя худоби і птиці та річна потреба в кормах

Таблиця 13

З таблиці видно що господарство має великий процент забезпеченості основними кормами, що дає змогу підвищити поголів’я худоби і розвивати галузь тваринництва. Надлишки кормів розвивають товарно-грошові відносини між сусідніми господарствами, за рахунок бартеру і продажі кормів

4.4 Вихід сільськогосподарської продукції з земельної площі

Таблиця 14

Сівозміна польова (1), площа 1184га, середній розмір поля 148 га

Розрахував кількість отриманої продукції, наявність перетравного протеїну і кормових одиниць окремо по культурам в польовій сівозміні (1)

5. Система обробітку ґрунту та догляд за рослинами у сівозміні

Таблиця 15

Система обробітку ґрунту та догляд за рослинами у польовій сівозміні (1)

Склав систему обробітку ґрунту на 1-польову сівозміну. Система обробітку складена спираючись на виробничі і морфо-біологічні якості кожної рослини і урахуванням попередника.

6. Заходи хімічної боротьби з бур’янами

Таблиця 16

План застосування гербіцидів у посівах с/г культур у польовій сівозміні (1)

Розробив систему хімічного захисту від бур’янів. Гербіциди взяті з переліку дозволених в Україні на 2010 рік. Система захисту максимально враховує стан забур’яненості полів. І дозволяє майже повністю позбутися сорної рослинності.

Висновки

Розробляючи курсовий проект з загального землеробства для СВК “Яровський” я розробив структуру посівних площ, системи сівозмін та їх продуктивність.

Взагалі господарство розташоване в сприятливих умовах для вирощування сільськогосподарських культур. Структура посівних площ розділена так, що більшу частину займають зернові. Це можна пояснити тим, що вирощування зернових в цих умовах економічно вигідне ніж вирощування інших культур.

Продуктивність сівозмін була середня. Для підвищення продуктивності сівозмін треба вносити більше органічних і мінеральних добрив. Застосовувати нові технології вирощування сільськогосподарських культур.

Також господарство дуже добре забезпечене кормами, що йому дозволяє їх не лише споживати у великому обсязі а й продавати іншим господарствам, що принесе додатковий прибуток господарству, а це значить, що воно зможе розширити свою базу, як в матеріальному, так і у фінансовому плані.

Для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції необхідно ввести інтенсивну технологію вирощування кожної культури, де необхідно включити ефективне внесення добрив та зрошення.

Список використаної літератури

1. Гордієнко В.П. - Землеробство - Київ - “Вища школа" 1991

2. Гудзь В.П. - Землеробство - Київ - “Урожай" 1996

3. Захаренко В.А. - Гербициди, М.: - ВО “Агропромиздат” 1990

4. Воробьев С.А. - Земледелие, М.: - ВО “Агропромиздат” 1991

5. Журнали: Земледелие, зернове господарство, вісник аграрної політики, Агросвіт України, Пропозиція