Машинно-тракторні агрегати ТОВ "Надія"

Зміст

Вступ

1. Короткі відомості про господарство

1.1 Назва господарства і розміщення його в дані зоні

1.2 Землекористування і структура посівних площ

1.3 Наявність та склад МТП

2. Основна частина

2.1. Вибір і комплектування МТА

2.2 Описати технічну характеристику МТА

2.3 Описати нові прогресивні способи виконання даної операції

2.4 Відновлення робочих органів агрегату

2.5 Виконання ТО за автомобілем

3. Розрахунково–технологічна частина

3.1. Підготовка МТА до роботи, наукова організація робочого місця

3.2 Агротехнічні вимоги до роботи

3.3 Вибір способу руху МТА

3.4 Розбивка поля на загінки

3.5 Розрахунок потреби паливно-мастильних матеріалів для виконання заданої операції і заходи по економії паливно-мастильних матеріалів

3.6 Контроль за якістю виконання сільськогосподарських операцій

4. Безпечні прийоми праці

4.1 Безпечні прийоми праці

4.2 Заходи по охороні навколишнього середовища

Список використаної літератури

тракторний механізація сільськогосподарський паливо

1. Короткі відомості про господарство

1.1 Назва господарства і розміщення його в даній зоні

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" с. Глибочок Ново Ушицького району Хмельницької області розташоване на відстані 10 км. від Нової Ушиці.

Спеціалізація господарства – рослинництво. За товариством закріплено 495,6 га землі, з них 376,1 га орних земель. Землі господарства розташовані із Заходу на Схід і мають форму багатокутників, що дозволяє оптимально розбивати площу полів під сільськогосподарські культури.

Поля товариства знаходяться в правобережній лісостеповій зоні Південно – Західної частини України. У фізико-географічному відношенні землі товариства входять до складу Подільського плато. Клімат території господарства можна характеризувати як помірно континентальний з середньою кількістю річних опадів. Спостерігаються засухи, які негативно впливають на ріст і врожайність сільськогосподарських культур. Сніг лежить близько 90 днів. Середня висота снігового покриву 12-14см. Середня температура за вегетаційний період + 14,7^˚С. Тривалість вегетаційного періоду від 182 до 187 днів.

1.2Землекористування і структура посівних площ

Структура землекористування товариства станом на 01.01.2006р. наведена в таблиці.

Таблиця 1.1 - Структура земельних угідь станом на 01.01.2006р.

Із загальної площі сільськогосподарських угідь орні землі займають основну частину тобто майже 91%.

Структура посівних площ в базовому господарстві представлена даними таблиці

Таблиця 1.2 - Структура посівних площ

1.3 Наявність та склад МТП (перерахувати кількість і марки тракторів та с-г машин у господарстві)

Машинно-тракторний парк базового господарства має в наявності порівняно нові трактори і високопродуктивні сільськогосподарські машини, які забезпечують покращену якість виконання технологічних операцій в процесі реалізації прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських робіт.

Кількісний та якісний склад машинно-тракторного парку господарства подано таблицею А 3 додатку. З аналізу таблиці видно, що до складу машинно-тракторного парку господарства входить десять тракторів, з них сім колісних і три гусеничних. При ефективному використанні всього машинно-тракторного парку можна добитися високоякісного виконання сільськогосподарських робіт і в кращі агротехнічні строки. Господарство має також необхідну техніку для вирощування цукрових буряків, як однією з провідних технічних культур.

Одним з важливих завдань подальшого розвитку господарства є комплексна механізація і автоматизація у виробництві сільськогосподарської продукції. На даний час у господарстві повністю механізовано вирощування зернових культур, сівба всіх сільськогосподарських культур, а також збирання картоплі і цукрових буряків.

Таблиця 1.3 - Склад машино–тракторного парку по видах і марках

2. Основна частина

2.1 Вибір і комплектування МТА

Гречку вирощують для виробництва гречаних круп. Гречка поширена— на Поліссі і в Лісостепу. Гречка формує врожай без зрошування до 25...30 ц/га.

Гречка — вологолюбна культура, особливо в період цвітіння й утворення плодів; характеризується підвищеною реакцією на сухість повітря. Якщо в ґрунті мало вологи, формує карликові недорозвинені рослини, а під час повітряної засухи гинуть квітки. Культура теплолюбна, найкраще розвивається при температурі 20...25 °С. Проте при вищій температурі (30...35°С) зав'язь опадає. Гречка погано переносить тумани й сильні вітри. Краще родить на родючих ґрунтах. Гречка — важлива медоносна культура. Гречана крупа має високі харчові й смакові якості.

Гречка. Кращим попередником для гречки на Поліссі в картопля, льон, люпин, озимі; в Лісостепу — просапні зернобобові, удобрені озимі культури; у південних районах — озимі на корм, ярі зернові. Гречку краще висівати біля лісових масивів. На таких полях гречка захищена від сильних вітрів, тут більше запилювачів, підвищується вологість повітря.

Ґрунт під посіви гречки готують по-різному залежно від попередника. Після зернових і зернобобових стерню лущать дисковими лущильниками на глибину 5...6 см, а після проростання бур'янів — лемішними лущильниками (10...12 см); зяб на Поліссі орють на повну глибину орного шару; у Лісостепу — на глибину 22...24 см. Гречка добре використовує післядію органічних добрив, які вносять під попередню культуру.

З мінеральних добрив найефективнішими е на чорноземах фосфорні добрива, на сірих суглинках — фосфорно-калійні, а на дерново-підзолистих — повне мінеральне добриво (азот, фосфор, калій).

Орієнтовні дози азоту — 40...60, фосфору і калію — 50... 60 кг/га. Під гречку не можна вносити добрива, що містять хлор.

Навесні перед сівбою поле боронують і два-три рази культивують. Для сівби беруть висококласне, відсортоване, вирівняне і протравлене насіння. Гречку висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до температури 12...15 °С і мине небезпека приморозків.

У районах достатнього зволоження (Полісся, Лісостепу) гречку висівають звичайним рядковим способом, у районах недостатнього зволоження і на забур'янених ділянках — широкорядним (ширина міжрядь 45 см).

Оптимальна норма висіву в Лісостепу й на Поліссі — 4—5 млн. насінин на 1 га (80...100 кг/га), а при широкорядному способі — 2,5—3,0 млн. насінин на 1 га (50...60 кг/га). Глибина висівання на важких ґрунтах становить 3...5 см, а на більш легких — 4...5 см. Після сівби поле коткують, а з появою бур'янів уносять гербіцид — змінну сіль 2,4-Д (4 кг/га — до появлення сходів гречки).

На широкорядних посівах міжряддя розпушують два-три рази і підживлюють. Щоб посилити запилення, на поля вивозять вулики з розрахунку два-три вулики на 1 га.

На зрошуваних плантаціях проводять зародкове поливання (660...800 м³/га) і два — чотири вегетаційних поливання (400... 500м³/га).

Гречку починають збирати, коли побуріє дві третини рослин.

Для оранки застосовують плуги як загального призначення (причіпні, начипні, і напівначипні), так і спеціальні (кущо – болотні, болотні, плантажні, садові, ярусні, для оранки кам’янистих ґрунтів – в начіпних, напівначіпних і причіпних варіантах).

Трактор при русі орних агрегатів треба розміщувати певним чином відносно краю борозни попереднього проходу, щоб не було обсипання стінки борозни, а передній корпус плуга орав би на повну ширину захвату.

Агрегати комплектують залежно від типу трактора.

Трактори Т-150, Т-150К агрегатуються з плугами ПЛП–6–35 з начіпними знаряддями ПЛН-5-35.

2.2 Описати технічну характеристику МТА

Начіпний п’ятикорпусний плуг ПЛН-5-35 призначений для оранки ґрунтів з питомим опором до 9 Н/см² , на засмічених камінням. Плуг складається з плоскої зварної рами, п’яти корпусів, опорного колеса з гвинтами механізмам та начіпного пристрою. Перед кожним корпусом встановлений передплужник. Для приєднання борін є причіпний пристрій.

Корпус плуга уніфікований. На його стоянку можна встановити полиці та лемеші з різкою формою робочої поверхні (швидкісні, культурні, напівгвинтові, гвинтові, вирізні та без пальцеві). При цьому замінюють башмак з зібраним на ньому відповідним лемешем, полицею і польовою дошкою. Лемеші можуть бути долотоподібні, звичайні, наплавлені твердим сплавом, з двом аркової сталі та висувним долотом.

Дисковий ніж встановлений на двох радіальних шарикових підшипниках з одноразовим сезоном мащення.

Плуг можна використовувати в чотирикорпусному варіанті.

2.3 Описати нові прогресивні способи виконання даної операції

Розрізняють такі види оранки: культурна, піднімання скиби, безполицева, з ґрунтопоглибленням, плантажна, ярусна та гладка (без звальних гребенів і розчіпних борозен).

Культурну оранку виконують плугами з передплужниками. Під час цієї операції передплужника зрізує частину скиби, зрізану передплужником. Така оранка забезпечує повне обертання скиби, розкришування її на дрібні грудки, загортання стерні, добрив та рослинних решток, добре прилягання скиб.

Піднімання скиби – це оранка на невелику глибину плугами без передплужників. Плуги вирізають скибу соцільною стрічкою і повертають униз. Такий вид оранки має той недолік, що в місці стикання скиб на поверхню виступають рослинні рештки.

Оранку з ґрунтопоглибленням – проводять з метою збільшення товщини одного шару ґрунту на ґрунтах з неглибокими гумусним шаром. При цьому верхній гумусний шар орють з обертанням скиби, а нижній лише розпушують.

Безполицева оранка – це глибоке розпушування яке виконують плугами без палиць. Вони розпушують ґрунт на значну глибину без обертання скиби, залишаючи на поверхні поля стерню, що запобігає вітровій ерозій.

Плантажну оранку – виконують за значну глибину (понад 30см) під закладання багаторічних насаджень (садів, виноградників, тощо)

Ярусна оранка - це пошаровий основний обробіток малопродуктивних підзолистих, солонцевих, та каштанових ґрунтів, спрямований на їх поліпшення.

Оранка може бути дво – й триярусною. При триярусній середній та нижній шари грунту міняються місцями.

Гладка оранка – основний обробіток грунту без звальних гребенів і розгінних борозен плугами з право – і лівовідвальними корпусами. Відсутність борозен і гребенів поліпшує умови роботи сівалок та інших машин на підвищених швидкостях. Особливо ефективно її застосування на схилах.

2.4 Відновлення робочих органів агрегату

Ремонт плуга. Леміш – інтенсивність зносу лемеша залежить від щільності грунту, кількості і виду об разових частин, що знаходяться в ній, механічних властивостей, зрізування рослин, матеріалу леза, наробітку. У лемешів під час роботи зношуються шліцьовий бік, носок і лезо. Лезо при затуплені заточують із робочого боку до товщини 1-1,5мм при ширині фаски 5-7мм і куті заточування 25-40˚ . Після зносу до ширини менше 108мм перевіряють шаблоном. Леміш відтягування до нормального профілю з відхиленням по ширині не більше 5мм, а по довжині - не більше 10мм за рахунок металу тильного боку магазина. Відтягування можна виконувати не більше 4 разів. Для цього леміш нагрівають у печах або на ковальському гарні до температури 900-1200˚по всій довжині і відтягують на пневматичному молоті.

Поверхня відтягнутого лемеша має бути рівною без трихін. Відхилення його спинки від площинності допускається не більше 2мм, випуклість робочої поверхні леза – до 4 мм.

Після відтягування леміш заточують із лицьового боку, потім нагрівають до 700-820˚С гартують по всій довжині на ширину 20-45мм у солоній воді при температурі 40˚С протягом 6 секунд з боку леза до твердості 444-650НВ.

Потім відпускають при нагріванні до 350˚С з охолодженням на повітрі. Ефективніше ізотермічне гартування, коли леміш нагрівають до 880-920˚С і охолоджують лезо до 350 протягом 3,0-3,5 секунд у підігрітій до 40˚С 10%розченній воді. Після цього його охолоджують на повітрі.

Для підвищення стійкості проте зношування лезо лемеша роблять самозаточувальним направляючи його тільки бік твердим сплавом. Перед наплавлення у лемеша відтягують смугу шириною 25-30мм з боку леза і ділянку шириною 55-65мм біля носка долотоподібною лемеша.

Товщина шару наплавлення повинна бути 1,4-2,0мм. Наплавлення виконують ацителено - кисневим полум’ям дротом діаметром 6мм сормайту номера першого ,електродами марки Т-590. Товщини наплавленого шару перевіряють шаблоном. Лезо вирівнюють на заточувальному станку і заточують з лицевого боку під кутом 25-35˚. При зносі до ширини менше 92мм леміш відновлюють приварюванням смуги. Для цього попередньо готують смуги відповідних розмірів із вибракованих лемешів. Їх можна приварювати ковальським способом, газовим або електродуговим зварюванням. При ковальському зварюванні леміш і смугу з’єднують внапусток з перекриттям 30-40 мм. Леміш і смуга в зоні перекриття повинні мати випуклі поверхні. Після нагрівання до 1100 – 1200˚С на леміш і смугу насипають чистий річний пісок, який використовують як флюс і зварюють ковальським способом. Внаслідок випуклості поверхонь з’єднуваних частин шлак, що утворюється, легко витискається із зон перекриття. Смугу до лемеша починають приварювати із середньої частини.

Газовим або електродуговим зварюванням смуги приварюють звичайним способом після зняття на з’єднувальних деталях фасок під кутом 45˚.

2.5 Виконання ТО за автомобілем

Технічне обслуговування рухомого складу поділяють на щоденне технічне обслуговування (ЩО),перше технічне обслуговування (ТО-1),друге технічне обслуговування (ТО-2) і сезонне технічне обслуговування (СО). Щоденне технічне обслуговування виконують перед виїздом рухомого складу на лінію і після роботи його на лінії та повернені на авто підприємство. Основним призначенням ЩО є загальний контроль технічного стану автомобіля, спрямований на забезпечення безпеки дорожнього руху, підтримання незалежного зовнішнього вигляду, заправлення паливом, маслом і охолоджувальною рідиною, а для деяких видів рухомого складу санітарна обробка кузова.

Перше і друге технічне обслуговування – виконують з метою зменшити інтенсивність погіршення параметрів технічного стану та спрацювання деталей, вчасно виявити відмови і несправності, зекономити паливо та інші експлуатаційні матеріали ,зменшити негативний вплив автомобілів на навколишнє середовище шляхом своєчасного виконання контрольно-діагностичних, кріпильних регулювальних, змащувальних та інших робіт.

Технічне обслуговування має забезпечувати безвідмовну роботу агрегатів, вузлів, механізмів і систем рухомого складу.

Сезоне технічне обслуговування –проводять двічі на рік. Основним призначенням його є підготовка рухомого складу до експлуатації в холодну і теплу пори року. Сезонне обслуговування доцільно виконувати для рухомого складу, що працює в районах дуже холодного, жаркого, сухого і дуже жаркого сухого клімату. Для решти кліматичних умов сезонне обслуговування поєднується переважно з відповідним збільшенням трудомісткості основного виду обслуговування.

Беручи до уваги визначену періодичність технічного обслуговування, середньодобового пробігу автомобілів та деяких інших факторів, на автопідприємствах на кожний місяць складають плани-графіки технічного обслуговування ,які необхідно систематично коригувати з урахуванням фактичного пробігу автомобілів і причепів.

3. Розрахунково–технологічна частина

3.1 Підготовка МТА до роботи, наукова організація робочого місця

Підготовка плугів до роботи складається з перевірки технічного стану плуга; встановлення робочих органів; підготовки трактора і під єднання до нього плуга; установки заданої глибини оранки.

Перевіряють технічний стан на майданчику з твердим покриттям або на ґрунтованому вирівняному й ущільненому. Правильність складання окремих корпусів знятих з плуга рекомендується перевіряти на металевій плиті з контрольними паралельними та перпендикулярними лініями.

Перш за все перевіряють комплектність плуга. Він має бути укомплектований корпусами одного типу культурними, швидкісними, передплужниками, дисковим ножем, причіпним пристроєм для борін чи котків.

Грядилі штаби рами та балки жорсткості не повинні мати прогинів.

Виступання палиць над лемешами не допускається. Зазор між ними може бути не більше 1 мм. Лемеші та полиці мають щільно прилягати до стійки в місці їх кріплення гвинтами. Зазор між лемешем та стояком в середній частині допускається не більше 3 мм, а між полицею і стояком у верхній частині – 8 мм.

Всі головки болтів на корпусах, передплужниках і польових дошках повинні бути врівень з робочою поверхнею. Допускається утоплення головок болтів на 1 мм.

Лемеші контролюють за шаблоном, розміри якого відповідають новому лемешу. Розміри лемешів можуть відхилятись від шаблона по довжині леза – до 15 мм, по довжині спинки – 10 мм і по ширині лемеша – до 5 мм.

Товщина леза лемеша може бути не більше 1 мм, а кут загострення – 25-30˚.

Носки лемешів та праві їх кінці повинні розміщатись на прямих паралельних лініях. Це перевіряють, натягнувши шпагати вздовж носків та п’яток лемешів. Відхилення носків лемешів і правих їх кінців від шпагату допускається до 5 мм.

Диск ножа має вільно обертатись на осі і може переміщуватись вздовж неї не більше як на 2 мм. Товщина леза диска допускається до 0,4 мм.

Установка робочих органів на плузі зводиться до розстановки передплужників та ножа. Передплужник установлюють, так щоб відстань між носками його лемешів і лемешів корпуса по ходу була 250 –350 мм. На щільних ґрунтах передплужник розміщують ближче до основного корпуса, на пухких - далі від нього. Відстань між лезом передплужника і лезом основного корпуса встановлюють такою, щоб передплужник зрізав верхній задернілий шар на глибину 10-12см. Тому вона дорівнює задані глибині оранці мінус 10-12 см.

Дисковий ніж необхідно розмістити так, щоб його центр знаходився над носком передплужника у півначіпних плугах дисковий ніж винесений в перед, різальна кромка ножа на – 2-3 см нижче носка лемеша передплужника, а площина диска ножа – на 1-2 см в бік поля від польового обрізу передплужника.

3.2 Агротехнічні вимоги до роботи

До якості виконання цієї операції ставляться такі основні вимоги:

- відхилення середньої глибини від заданої – не більш як 5%;

- відхилення окремих вимірювань глибини від середньої – не більше як 15%;

- поверхня виораного поля не повинна мати глибоких розбіжних борозен;

- високих гребенів і розривів між суміжними проходами плуга (відкритих і прихованих органів);

- повне заробляння стерні і добрив, заорювання поворотних смуг.

3.3 Вибір способу руху МТА

Спочатку визначають напрям руху агрегату, після чого поле ділять на загінки з виділенням поворотних смуг якщо за межами поля цього зробити не можна.

Напрям оранки встановлюють з урахуванням розмірів, конфігурації і рельєфу поля, способу майбутньої оранки. Якщо розміри дозволяють, то поле ділять на загінки так, щоб можна було орати упоперек ранішнього обробітку поля, щоб забезпечити вирівнювання поверхні ґрунту. Чергування напрямів не проводить, якщо довжина загінки менше 500 м, тому що різко зменшується продуктивність агрегату. Поля, які піддаються водяній фазі, орють завжди упоперек схилів, щоб запобігти змиванню ґрунту і збільшити нагромадження вологи.

З багатьох способів руху на оранці найбільш помирений петльовий комбінований. Він полягає у чергуванні оранці суміжних загінок способами всклад і врозгін. Це майже удвоє зменшує кількість гребенів, утворених при оранці всклад, а також в розгінних борозен це скорочує, затрати праці на їх розрівнювання і крім того, зменшує час на ділення поля на загінки, оскільки намічають тільки половину загінок через одну. Непарні загінки орють всклад, а парні після оранки непарних – в розгін. Тому при груповій роботі в полі відправляють стільки агрегатів, щоб на кожний з них припадало непарна загінка. На полях завеликою довжиною гонів застосовують без петльовий комбінований спосіб руху при, якому зменшується довжина холостих заїздів. Довжину полів для різних орних агрегатів, при яких доцільно застосовувати цей спосіб.

3.4 Розбивка поля на загінки

При підготовці поля до оранки необхідно звільнити його від сторонніх предметів або помітити їх віхами. Вибрати напрямок руху агрегату. Розбити поле на загінки і відмітити вішками середню лінію кожної загінки.

Залежно від довжини гонів, рекомендовано така ширина:

Відмітити поворотні смуги , пройшовши плугом так, щоб шар ґрунту обертався до середини поля і при заїзді в загінку було видно борозну.

Для першою роботою проходу агрегату встановити правим розкосом передній корпус на половину заданої глибини оранки. Зробити перший робочий прохід. Відновити правим розкосом попереднє робоче положення плуга. Виконати кілька робочих проходів і підібрати оптимальну швидкість руху агрегату. При неякісній оранці зупинити агрегат і відповідним регулюваннями, описаними вище усунути недоліки.

3.5 Розрахунок потреби паливно-мастильних матеріалів для виконання заданої операції і заходи по економії паливно-мастильних матеріалів

Розрахунок потреби паливно-мастильних матеріалів для виконання заданої операції і заходи по економії паливно-мастильних матеріалів.

Згідно агротехнічних вимог до виконання заданої технології операція оранка рекомендована швидкість руху агрегату 6-10 км/год що відповідають I-IIпередачі. Відповідно стану поля і рельєф операцію будемо виконувати на ІІ передачі тому Vp=10 км/год.

Розрахунок продуктивності агрегату:

a. година продуктивність агрегату:

W₁=0,1*В_р*V_p*r, га/год

W_год=0,1*1,7*10*0,67=12 га/зм

b. зміна продуктивність агрегату:

W_зм=0,1*В_р*V_p*Т_р*r,га/зм

W_зм=0,1*1,7*10*8*0,67=8,2 га/зм

де, Т- коефіцієнт використання часу зміни;

В_р - ширина захвату агрегату, м;

V_p – робоча швидкість, км/год;

Т_р – чистий робочий час зміни, год;

Т_р=Т_зм*Т_год

де, Т_зм- тривалість зміни, год;

Т_зм=8 год.

2. Розрахунок на одиницю роботи:

,км/год

де, G_p- година витрати палива двигуна під час роботи, ходу агрегату 16 км/год

Т_р – чистий робочий час зміни,

Т_р=Т_зм*Т_год год;

G_x– година витрати палива двигуном під час холостого ходу агрегату, кг/год (6 кг/год)

G_з – година витрати палива під час зупинок агрегату, км/год [1,5кг/год].

Т_х – час холостого ходу агрегату протягом зміни, год;

Т_з – час зупинок агрегату протягом зміни, год.

Прийняти:

Т_х = 0,6*[Т_зм-Т_р],

Т_з = 0,6*[Т_зм-Т_р],

G_p = 26 кг/год,

G_x = 8 кг/год,

G_з = 15 кг/год.

Як видно із розрахунком витрат дизельного палива на 1 га. оранки потрібно 20,7кг/га.

Для виконання операцій на заданій площі F=100га необхідного дизельного палива і пускового бензину визначаємо у відсотках до витраченого основного палива.

Масло моторне 5% - 0,8кг.

Трансмісійне мастило – 0,5кг.

Пусковий бензин – 0,5кг.

Економія палива для проведення різних сільськогосподарських робіт багато витрачається пального, тому зниження витрат має велике значення.

3.6 Контроль за якістю виконання сільськогосподарських операцій

Контроль якості починають з візуального визначення стану гонів: найкраще це робити тоді, коли гони прямолінійні. Перевіряють перевертання скиби, загортання після жнивних решток і добрив, відсутність огріхів, вирівнюваність поверхня поля, якість за допомогою борозноміра або лінійки, а на ораному полі – за допомогою лінійки на стиках скиб по діагоналі ділянки через 30 ... 50 м. з урахуванням необхідної кількості вимірів. В останньому випадку роблять поправку на розпушеність: при вимірюванні в день оранки і відсутності дощів визначену середню глибину обробітку зменшують на 20 %, а при випаданні дощів або через 2-3 дні після оранки – на 10-15%. Більш точне значення розпушеності можна знайти порівнянням глибини ораного поля з глибиною у відкритій борозні.

Основні показники якості оранки наведемо в таблиці:

Таблиця 3.1- Показники якості оранки.

4. Безпечні прийоми праці

4.1 Безпечні прийоми праці

Сільськогосподарські машини причіпляють або начіпляють на трактор. Тракторист повинен підводити трактор до причепа чи начіпної машини заднім ходом без ривків, при малій частоті обертання двигуна і уважно стежити за діями робітника, який приєднує машину до трактора, не знімаючи ноги з педалі головної муфти зчеплення. Перед початком роботи ґрунтообробного агрегату треба перевірити наявність і стан огороджень і виявлені пошкодження усувають.

Особливо обережним треба бути при встановленні і регулюванні дискових ножів плугів, щоб не поранитися гострими кромками. Роботу можна доручати тільки особам, які пройшли інструктаж з техніки безпеки і знайомі з будовою плугів:

- перед пуском трактора і піднімання плуга слід подавати сигнал;

- не підходити близько до плуга під час піднімання його в транспортне положення та поворотах агрегату;

- при усуненні несправностей або регулюванні не знаходитись під плугом, не встановлених на підставках;

- не сідати на раму плуга, не очищати поверхі робочих органів і не підтягувати гвинти під час роботи та транспортування плуга;

- з несправним плугом працювати забороняється;

- замінюючи лемеші, необхідно класти дерев’яні колодки під польові дошки і опорні колеса.

4.2 Заходи по охороні навколишнього середовища

Забруднення навколишнього середовища повітря, ґрунту, води, приносить значні збитки, тому необхідно його врахувати при експлуатації машинно-тракторного агрегатів, плануванні різних показників сільськогосподарського виробника.

Важливе місце відводиться екологічній освіті працівників сільськогосподарського виробництва.

При виконанні технологічних операцій по вирощуванні і переробці сільськогосподарської продукції можливі такі фактори забруднення навколишнього середовища:

- миття і очистка автотракторних агрегатів і сільськогосподарських машин, що призводить до забруднення ґрунтів і водоймищ паливо-мастильними матеріалами, хімічними і органічними відходами. Заходами являються спорудження відстійників для стічних вод або спеціальних місткостей що потім транспортується в місце переробки ПММ. Миття проводити тільки на площадках для миття машин;

- заправка паливом ручним методом призводить до розливу його на ґрунт, тому проводити тільки механізовану заправку;

- при заміні трансмісійних, моторних, гідравлічних мастил і технічних рідин приводити зливання з картерів в спеціальні місткості, не допускаючи проливання на ґрунт;

- обтирочний матеріал необхідно збирати в окремому місці, з послідуючою утилізацією;

- не допускається підтікання палива з системи живлення, масел з картерів в процесі експлуатації, так як 1г. нафтопродукту забруднює 10м³ води;

- правильно відрегульована паливна апаратура двигунів внутрішнього згорання, застосування справних глушників зменшує забруднення вихлопними газами повітря і відповідно шум;

- не допускати забруднення ґрунту і водойм твердими предметами.

Список використаної літератури

1. М. К Фіденко "Експлуатація машинно тракторного парку" Київ "Вища школа" 1983 :443 ст.

2. М. К Фіденко. Довідник з експлуатації машинно тракторного парку Київ "Урожай" 1987, 365 ст.

3. А. Ф. Гоповчук .Трактори Київ "Грамота" 2003, 336 ст.

4. В. С. Гапоненко. Сільськогосподарські машини і технологія механізованих робіт Київ Радянська школа 228 к.

5. Б. А. Земельський. Експлуатація тракторів Т-150 і Т-150к Москва.

6. А. Т. Потоненко. Трактори. Київ. Урожай. 1981,418ст.