Республіка Конго

Конго

Республіка Конго

Площа: 342 тис. км2.

Чисельність населення: 3 млн. чоловік (1998).

Державний мова: французька.

Столиця: Браззавіль (понад 850 тис. жителів, 1998).

Державний свято: День незалежності (15 серпня, з 1960 р.).

Грошова одиниця: африканський франк.

Член ООН з 1960 р., ОАЕ та ін

Держава розташоване на заході Центральної Африки. Межує на півночі з Камеруном, ЦАР, на заході - з Габоном, на сході - з ДРК, на півдні - з Анголою. На південному заході має вихід до Атлантичного океану. Республіка Конго розташована на правому березі річки Конго, що дала країні назву. Це найбільша повноводна, найбільша за площею басейну (3690 тис. км) і другий за довжиною (4320 км) річка Африки.

В Конго отримали розвиток залізничний, річковий, автомобільний, морський та авіатранспорт. У залізничній мережі протяжністю 1040 км особливе значення має лінія, що з'єднує Браззавіль і порт Пуент-Нуар. Автошляхи - 12 760 км, в тому числі 3 тис. км з твердим покриттям. Судноплавні шляху по річці Конго і її притоках становлять близько 2,5 тис. км. У країні - 6 річкових портів, морський порт Пуент-Нуар, 45 аеродромів, з них 2 - міжнародного класу.

В Країні налічується близько 15 етнічних груп і до 77 підгруп, що належать в основному до мовної сім'ї банту (97%) - конго, теке, мбоші. Особливе місце в етнічному складі займають пігмеї - самі низькорослі люди на Землі (не вище 145 см). Традиційне житло лісової зони - прямокутна хижа з двосхилим трав'яний або листяної покрівлею. У зоні саван - круглі хатини, заглиблені в грунт, з дахом, що спирається на жердини в центрі споруди. Для житла басейну річки Санга характерна ткана з гілок покрівля.

Народи Конго мають багаті культурні традиції - музичні, танцювальні та художні. Повсюдно збереглися такі ремесла, як різьба по дереву, кістки, плетіння кошиків. Особливий інтерес представляють дерев'яна скульптура і маски з відмітними особливостями кожної етнічної групи. Світової популярність здобула школа живопису і графіки Пото-Пото, створена в 1951 р. французьким викладачем, професійним художником і етнографом П'єром Лодсом.

За оцінками ЮНЕСКО, 99% дітей шкільного віку охоплені початковою освітою. Рівень грамотності серед дорослого населення - одна з найвищих в Африці - 56,6%. У середині 90-х рр.. в Конго діяли 946 медичних закладів, де працювали 650 лікарів. Середня тривалість життя чоловіків - 47 років, жінок - 50.

Браззавіль заснував французький офіцер П'єр Саворньян де Бразза в 1880 р. Тепер в Браззавілі проживає майже третина населення Конго. Це найбільший промисловий, діловий і культурний центр країни, річковий порт на правому березі річки Конго.

Башта Набемба - адміністративний будинок компанії Ельф-Конго, побудована в 1990 р., -- стала символом сучасного Конго, його успіхів у розробці нафтових родовищ.

Головний католицький собор Браззавіль - собор Святої Анни, його часто називають «собором з малахітової дахом », тому що дах собору, вкрита мідними листами, позеленіла від часу. Значний інтерес представляють Музей ремесел, президентський палац, будівля мерії, Національний музей Конго.

Пуент-Нуар (440 тис. жителів) - друге за величиною місто Конго, його економічна столиця, головні морські ворота країни, найбільший глибоководний порт Центральної Африки субрегіонального значення. Щорічно тут обробляється до 10 млн. т вантажів, близько 70% вантажообігу порту - транзитні перевезення.

Поки Конго немає на картах туристичних маршрутів, але інтерес до країни росте. Багата і різноманітна природа - ущелини, скелі, водоспади, печери, «Місячні гори» долини Ніарі. Унікальні музеї та храми. Тваринний світ представлений в 8 заповідниках.

Рельєф має рівнинний і плоскогірних характер з перепадами висот від 100 до 1000 м над рівнем моря. Найвища точка - вершина Лекеті (1040 м) знаходиться на плато Батеке на північ від Браззавіль. Клімат - жаркий і вологий: на півночі -- екваторіального типу, на південному заході - волого-тропічний, у центральній частині -- субекваторіальний. Середньомісячна температура +21 ... +26 ° С. Опадів випадає від 1200 до 2000 мм на рік. Більша частина території - вологі полулістопадние, вічнозелені тропічні і мангрові лісу. Центральна і південна частини країни -- савани. У Конго представлений майже весь тваринний світ Африки. Фауна багата також птахами, що плазує, комахами.

В X - XIII ст. в басейні річки Конго виникли три потужних і великих державних утворення: Лоанго, держава великого Макоко (або ТВО, Теке, Анзіка) та Конго. В кінці XV ст., До моменту проникнення сюди португальців, вони перебували в розквіті своєї могутності, а з середини XVI ст. почали занепадати й розпалися. У XVI - XIX ст. близько 1,5 млн. чоловік було відвезене в рабство. До початку XIX ст. на території сучасного Конго залишалися лише невеликі князівства. До 70-х рр.. XIX ст. відноситься початок французького проникнення в басейн ріки Конго. Володіння в басейні річок Конго і Квілу стали називати Французьким Конго, а з 1903 р. - Середнім Конго. У 1956 р. заморські володіння Франції отримали автономію, а в 1960 р. проголошена незалежність Конго. Більше 25 років країна йшла курсом соціалістичної орієнтації в умовах одне-партійності. У жовтні 1997 р. в результаті перемоги в громадянській війні, що тривала з червня по жовтень 1997 р., до влади прийшов Д. Сассу-Нгессо, який оголосив себе сьомим президентом Конго. Д. Сассу-Нгессо - голова Конголезької партії праці.

В січні 1998 р. Форум з національного примирення встановив трирічний перехідний період, який має завершитися президентськими, парламентськими і виборами до місцевих органів влади. Форум затвердив президентську форму правління в країні, Національна рада - парламент перехідного періоду, схвалив проект нової конституції, (дію конституції 1992 р. було призупинено у жовтні 1997р .).