Розробка і обґрунтування технології вирощування ярої пшениці в умовах господарства СТОВ "ДОВІРА" Красилівського району Хмельницької області

Міністерство аграрної політики україни

Житомирський національний агроекологічний університет

Агрономічний факультет

Кафедра рослинництва

Курсова робота

з рослинництва з основами програмування врожаїв

сільськогосподарських культур

на тему:

Розробка і обґрунтування технології вирощування ярої пшениці в умовах господарства СТОВ “Довіра” Красилівського району Хмельницької області

Житомир – 2008 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Оцінка умов господарства

1.1 Грунтово-кліматичні умови

1.1.1 Характеристика клімату

1.1.2 Ґрунтові умови

Розділ 2. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів

2.1 Ботанічна характеристика культури

2.2 Вимоги до умов вирощування

2.3 Господарсько-біологічні особливості, продуктивність та якісні показники реєстрованих і перспективних сортів

Розділ 3. Рівні врожайності, які забезпечуються грунтово-кліматичними умовами та відповідність їм запланованої врожайності

3.1 Програмування врожайності за сонячною радіацією

3.2 Програмування врожайності за ресурсами вологи

3.3 Проектування елементів структури запланованої врожайності

3.4 Розрахунок фітометричних показників листкового апарату, що забезпечує заплановану врожайність

Розділ 4. Обґрунтування технології одержання запланованої врожайності

4.1 Розміщення культури у сівозміні

4.2 Обробіток ґрунту

4.3 Система удобрення

4.4 Сівба

4.5 Догляд за посівами і засоби захисту від бур’янів, хвороб і шкідників

4.6 Збирання врожаю та його зберігання

4.7 Агротехнічна частина технологічної карти

Розділ 5. Заходи по охороні навколишнього середовища

Розділ 6. Економічна ефективність при вирощуванні сільськогосподарських культур

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

яра пшениця врожайність вирощування

Зерно ярої пшениці має високі хлібопекарські і круп'яні якості, містить більше білка, ніж зерно озимої пшениці. Зерно м'якої і твердої ярої пшениці має високий вміст білка (14-16% м'яка, 15-18% тверда) і клейковини – 28-40%. Борошно сильних сортів є поліпшувачем для слабких сортів при випіканні хліба. Зерно твердої ярої пшениці використовують для виробництва кращих сортів макаронів, вермішелі, манної крупи. Яра пшениця має також кормове значення. її використовують для виготовлення комбікорму, висівки – як концентрований корм, солому і полову – як грубі корми[2, 3].

Основний регіон поширення ярої пшениці у світі – Казахстан, Росія. В Україні вирощується в основному озима пшениця, а яра займає невеликі площі. Яра пшениця дає нижчі (на 10-15%) врожаї, ніж озима. Це цінна страхова культура для пересіву загиблих посівів озимої пшениці. М'яку яру пшеницю вирощують в Україні переважно в правобережних районах Лісостепу і Полісся, тверду – в південних і східних степових районах.

Технології вирощування сільськогосподарських культур, зокрема пшениці ярої, стають складнішими і науковоємнішими. Формування врожаю – це складний продукційний процес, який визначається генетичною програмою рослини і зовнішніми умовами. Щоб забезпечити високий урожай, необхідно мати повну інформацію про всю багатогранність дії окремих чинників і їх взаємодію, що беруть участь у рості та розвитку рослин, вміти передбачати реакцію рослин на них [5].

Величина врожаю визначається такими процесами як фотосинтез, ріст і розвиток, повітряний, водний і тепловий режими, мінеральне живлення, структура рослин, архітектоніка посіву тощо.

Розділ 1. Оцінка умов господарства

1.1 Грунтово-кліматичні умови

1.1.1 Характеристика клімату

Аналіз кліматичних умов свідчать, що клімат був сприятливий для вирощування ярої пшениці, але погодні умови 2008 року відрізнялися від середньо багаторічних (табл. 1). Це не могло не вплинути на величину і якість врожаю цієї культури.

Середні температури січня і лютого 2008 року дещо відрізнялися від наведених в кліматичній характеристиці зони Полісся. Взимку часто спостерігалися відлиги, коли температура повітря підвищувалася до +9...+11 ^оС. Зимові часом випадали у вигляді дощу. Кількість опадів, зареєстрована в січні – лютому, дійсно, вища за середні багаторічні показники.

Таблиця 1. Хід метеорологічних факторів у Хмельницькій області за багаторічними даними Хмельницької метеостанції

Початок весни спостерігали в кінці 2-ї декади березня, а кінець – перехід середньодобової температури через 15 ^оС – в 2 декаді травня. Із таблиці видно, що температура повітря весною 2008 року була нижча, ніж в попередні роки. Характерною особливістю весняного періоду є інтенсивний ріст температури: середньомісячна температура о 13 год. в березні складала +2...+3 ^оС, в квітні +10...+11 ^оС, а в травні – +18...+19 ^оС. Ґрунт відтав до глибини 10 см в 2 декаді березня, середня дата повного відтавання ґрунту – 1 декада квітня. В зв’язку з швидким ростом температури повітря різко знизилася відносна вологість в денні часи: в квітні вона знизилась до 57-60%, а в травні – до 48-54%.

Літо почалося в 3-й декаді травня і закінчилося на початку вересня, коли середньодобова температура перейшла через межу +15 ^оС в сторону зниження. Середньомісячна температура червня – серпня коливалася в інтервалі 17-18 ^оС. Середня літня температура в 2008 р. сильно не відрізнялася від багаторічної. Але в липні та серпні температура в окремі дні сягала 36-38 ^оС, тому середньомісячна температура у вищезазначені місяці перевищувала багаторічні дані.

Впродовж літнього періоду випало 200-250 мм опадів. Часто були тривалі бездощові періоди, що призводили до посухи. Характерними для літа є зливи. Подібна картина спостерігалася влітку 2008 р. Так, кількість опадів в червні була в 2-2,5 рази більша, а в липні – в 2,5 рази менша, ніж у попередні роки.

На початку літа запаси вологи в орному шарі ґрунту складали, в середньому, 160-180 мм, в кінці в період збирання зернових вони знаходяться в межах 60-100 мм.

1.1.2 Ґрунтові умови

Ґрунт – це придатний для життя рослин верхній шар землі, що утворився на ґрунтоутворювальній материнській породі під впливом природних факторів (клімат, рослинні і тваринні організми, мікроорганізми, рельєф місцевості, геологічний вік території) та діяльності людини. Ґрунт – основний засіб виробництва в сільському виробництві [5].

В утворенні та розвитку ґрунту тісно переплітається дія фізичних, хімічних і біологічних явищ, різні комбінації яких впливають на його характеристики, зокрема родючість. Родючість – це здатність ґрунту створювати умови для росту і розвитку рослин та формування врожаю.

Родючість ґрунту – явище багатогранне та динамічне. Рівень родючості того ж самого ґрунту змінюється як під впливом клімату та погоди, зміни рослинності, так і під впливом людської діяльності. Найважливішими факторами родючості є: температурний, водно-повітряний, поживний, фізико-хімічний, біохімічний, окисно-відновний та сольовий режими. Ці режими визначаються кліматичними умовами, властивостями ґрунтів, їх гранулометричним, мінералогічним і хімічним складом, вмістом рухомих форм елементів живлення, вмістом, складом і запасами гумусу, інтенсивністю мікробіологічних процесів, реакцією середовища та здатністю рослин засвоювати сонячну енергію.

Характеристика ґрунту СТОВ “Довіра” наведена у таблиці 2.

Таблиця 2. Характеристика ґрунту, на якому вирощується яра пшениця

Розділ 2. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів

2.1 Ботанічна характеристика культури

Рід пшениці Triticum L. поліморфний за видовим складом. У спеціальній літературі наводиться характеристика 28 її видів. Види пшениці за кількістю хромосом у соматичних клітинах поділяються на такі генетичні групи: 1) диплоїдні (2n-14) – однозернянка культурна (Tr. monococcum L.), однозернянка дика (Тr. aegilopoides Lin.) та ін.; 2) тетраплоїдні (2n-28) – пшениця тверда (Tr. durum Dest.), польська (Tr. polonicum L), карталінська або перська (Tr. cartalicum Nevski, Tr. persicum Vav.), тургідум (Тг. turgidum L.), Тимофєєва (Tr. Timopheevi Zhuk.), полба, або культурна двозернянка (Tr. Dicoccum Shueb.), та інші; 3) гексаплоїдні (2n-42) – пшениця м'яка (Tr. aestivum L.), пшениця Маха (Tr. Macha et. men. Deky), спельта (Tr. spelta L.), карликова (Tr. compactum Host.), круглозерна (Tr. sphaerococcum Pers.) та ін.; 4) октаплоїдні (2n-56) – пшениця грибобійна (Tr. fungicidum Zhuk.).

За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок. До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих — спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види. Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98% загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої в Україні припадає 90% площі [2, 3].

М'яка пшениця (Tr. aestivum L.) – однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у ґрунт на глибину 1-1,5 м і більше.

Таблиця 3. Взаємозв’язок фаз росту і розвитку, етапів органогенезу та елементів продуктивності ярої пшениці

Стеблопрямостояча соломина, заввишки у низькорослих (карликових і напівкарликових) сортів – 60-90 см, середньорослих – 100-110, високорослих – 110-125 см; складається з 4-7 міжвузлів. Пшениця відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3-5 стебел від одного кореню, у тому числі продуктивних – 2-3. Листки у м'якої озимої пшениці майже голі, ярої – опушені, завдовжки 15-25 см і більше, завширшки 1-2 см.

Колос різної довжини: короткий – до 8 см, середній – 8-10, довгий – понад 10 см; за формою – циліндричний (призматичний) з однаковою шириною уздовж колоса; веретеноподібний, який звужується до верхівки і в меншій мірі до основи, та булавоподібний, який до верхівки потовщується. У колосі утворюється 15-25 колосків – здебільшого 5-квіткових, з яких звичайно розвиваються і утворюють зерно 2-3 нижні квітки. Якщо у пшениці м'якої у перерахунку на 10 см стрижня розміщується менше 16 колосків, колос вважається нещільним; 17-22 – середньощільним, 23-28 – щільним, понад 28 – дуже щільним; у твердої пшениці нещільний колос має до 24 колосків на 10 см стрижня; середньощільний – 25-29, щільний – понад 29 колосків. Щільність колоса визначають також за кількістю колосків у перерахунку на 1 см стрижня. Встановлюють її шляхом ділення суми всіх колосків, за винятком верхівкового, на довжину стрижня. Можна встановити щільність колоса за середньою довжиною членика, для чого довжину стрижня ділять на кількість члеників. Якщо довжина членика понад 6 мм, колос вважають дуже нещільним, 5-6 мм – нещільним, 3,8-5 – середньощільним, 3-3,8 мм – щільним та менше 1,6 мм – дуже щільним.

Кількість зерен у колосі часто перевищує 30-35 шт., а середня маса зерна у ньому становить 1-1,5 г (іноді до 2,5-4 г); маса 1000 зерен – 25-55 г, частіше – близько 40 г. Зерно за формою овальне, яйцеподібне, бочкоподібне, завдовжки 4-11 мм.

Тверда пшениця (Tr. durum Best.) представлена у культурі в основному ярими сортами і зовсім мало – озимими. Порівняно з м'якою вона високоросліша, утворює стебла з восковим нальотом, які у верхній частині (ближче до основи колоса) виповнені серцевиною. Листки голі, також покриті восковим нальотом. Колос щільний, з середнім індексом щільності 25-30 і більше. Остюки грубі, значно переважають довжину колоса, яка коливається від 3,5 до 17 см. Колоскові луски жорсткі, зерно при достиганні міцно утримується квітковими і колосковими лусками й не обсипається. Зерно видовжене – до 12 мм, у поперечному перерізі – округло-кутасте.

2.2 Вимоги до умов вирощування

Яра пшениця вимоглива до вологи. При нестачі води погано розвивається вузлова коренева система і рослини майже не кущаться. Максимальну кількість вологи потребує під час виходу в трубку і в період колосіння – наливання зерна. Тверда пшениця стійкіша проти нестачі води в ґрунті. Вона може витримувати у період формування і наливання зерна повітряну посуху. Транспіраційний коефіцієнт – 400.

При проростанні насіння вбирає води 50-55 % власної маси. На формуванні одиниці маси сухої речовини вона витрачає 300-450 одиниць води. Протягом вегетації вологість ґрунту повинна бути в межах 65-80 % НВ Великої шкоди посівам завдає дефіцит вологи в ґрунті під час проростання насіння і появи сходів. Сходи при цьому бувають зрідженими і з’являються недружно. За час вегетації яра пшениця в залежності від умов вирощування витрачає 2500-4000 м³ вологи з 1 га. На початку вегетації на утворення 1 г сухої речовини витрачається до 800-1000 г води. З проходженням етапів органогенезу витрати вологи зменшується і в кінці вегетації транспіраційний коефіцієнт коливається від 150 до 200. Дефіцит вологи під час кущіння знижує кущистість, а в період колосіння, цвітіння зменшує озерненість колоса, при наливанні зерна – масу 1000 насінин [2, 3].

Коефіцієнт транспірації пшениці за сприятливих умов вирощування дорівнює в середньому 400. На удобрених площах він нижчий, на не удобрених – вищий. Отже, створення в ґрунті достатніх запасів поживних речовин сприяє економному витрачанню вологи на формування врожаю.

В посушливі роки коефіцієнт транспірації збільшується. Найбільш негативно впливає на врожай ярої пшениці нестача вологи в період колосіння–цвітіння, а також під час наливання зерна, коли потреба рослин у воді максимальна.

Яра пшениця – одна з найбільш холодостійких до культур серед ярих зернових. Її насіння починає проростати при температурі ґрунту 1-4°С, а життєздатні сходи з'являються при 4-5°С. Вони витримують приморозки до мінус 4-5°С і навіть 8-10°С. Найкраще кущаться рослини і формують вузлову кореневу систему при 10-12°С, а для дальшого розвитку рослин сприятлива температура 16-23°С. У фазі наливання зерна яра пшениця терпить від високих температур. При 38-40°С у рослин через 17 год. настає параліч продихів, внаслідок чого може формуватись щупле зерно [2, 3].

Пшениця добре переносить високі температури (краще, ніж жито та овес). Короткочасне підвищення температури до 35-40 градусів не завдає їй великої шкоди, особливо при наявності у ґрунт достатньої кількості вологи.

Тривалість світлового дня, інтенсивність освітлення та спектральний склад світла мають вплив не тільки на інтенсивність фотосинтезу і накопичення органічної речовини, росту, алей на розвиток рослин, а також формування окремих органів. На світлі рослини починають реагувати ще до появи листків на поверхні ґрунту.

Пшениця відноситься до рослин довгого дня. У весняний період вегетації продовжений світловий день (не менше 13-14 год.) сприяє накопиченню великої кількості пластичних речовин та формуванню вегетативної маси рослин.

Інтенсивне освітлення в кінці фази кущення – на початку виходу у трубку забезпечує формування доброї асиміляційної поверхні. Продуктивність фотосинтезу в сонячну погоду в цей час може досягати 10-14 г / м² за добу.

Яра пшениця вимоглива до світла. За недостатнього освітлення вузол кущіння формується близько до поверхні ґрунту, рослини погано загартовуються і тому мають низьку зимостійкість. Недостатнє освітлення навесні є причиною витягування нижніх міжвузлів і вилягання рослин.

При недостатньому освітленні під час наливання і достигання зерна погіршується його якість, зокрема зменшується вміст білка і клейковини.

Сонячна погода на початку фази виходу у трубку сприяє формуванню коротких але стійких нижніх міжвузлів, що підвищує стійкість до вилягання. Поєднання сонячної і ясної погоди з добрим забезпеченням рослин вологою і оптимальними температурами (18-22 градуси) під час формування і дозрівання зерна – один з важливих факторів одержання високого врожаю.

Яра пшениця найкраще родить на родючих і чистих від бур'янів чорноземних та каштанових ґрунтах. Коренева система п характеризується пониженою фізіологічною активністю, тому краще росте і розвивається на ґрунтах з достатнім вмістом легкорозчинних сполук поживних речовин, особливо азоту.

Вимагає близької до нейтральної реакції ґрунтового розчину (рН 6-7,5). Погано росте на кислих та засолених ґрунтах. При вирощуванні на малородючих ґрунтах слабо кущиться.

Пшениця характеризується підвищеними вимогами до поживних речовин. На утворення 1 ц зерна і відповідної кількості соломи вона використовує в середньому 3,7 кг азоту, 1,3 фосфору, 2,3 калію. За даними науково-дослідних установ, з врожаєм зерна 40-50 ц/га пшениця на чорноземах виносить з ґрунту азоту 140-160 кг/га, фосфору 50-60 і калію 90-120 кг/га.

Найбільшу частину поживних речовин озима пшениця споживає в ранній період росту та розвитку. До моменту кущення ця культура засвоює приблизно третю частину всього азоту і калію і половину фосфору, а до фази колосіння 2/3 всіх поживних речовин, що складають урожай.

Періодом максимального надходження поживних речовин, в який рослини споживають елементи живлення в найбільшій кількості є період від виходу у трубку до колосіння.

2.3 Господарсько-біологічні особливості, продуктивність та якісні показники реєстрованих і перспективних сортів

Грунтово-кліматичні умови України дозволяють одержувати високі врожаї основних сільськогосподарських культур, у тому числі й пшениці ярої. Проте, у порівнянні з 1990 роком, коли різниця площ зайнятих під цю культуру є незначною, спостерігається значне зменшення валового збору зерна та урожайності. Так, якщо урожайність ярої пшениці у 1990 році становила 30,2 ц/га, то у 2001 році – 17,5 ц/га [2, 3].

Такі втрати врожаю пояснюються недотриманням технології вирощування пшениці, майже повною відсутністю сортозаміни та сортооновлення.

Таблиця 4. Фази росту і розвитку ярої пшениці (сорт Колективна 3)

У державному реєстрі 2008 року України зазначено лише декілька сортів ярої пшениці: Миронівська яра, Миронівчанка, Колективна 3, Елегія миронівська, Етюд, Сюїта тощо [1]. Так, сортовласник сорту Колективна 3 – Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла УААН та Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН. У Держреєстрі СРППУ з 2000 р. по Лісостепу України. Сорт створений методом добору з гібридної комбінації F₃[F₄ (Red River 68, США x Inia 66, Мексика) х добір з F₃ (ППГ-56, Росія х Selkirk, Канада)] х Харківська 2. Характеризується високою врожайністю. Урожайність у конкурсному сортовипробуванні до 58 ц/га, що на 3,6 ц/га вище від національного стандарту (Харківська 6). У дослідах виявив себе як середньоранній сорт. Стійкий до вилягання, посухи та обсипання.

Стійкість до хвороб: борошнистої роси – 7 балів, бурої іржі – 8 балів.

Натура зерна 820 г/л, склоподібність 98%, вміст сирої клейковини 31%, білка – близько 16%, сила борошна – 300 о.а. Кращі врожаї дає після кукурудзи на силос, кукурудзи на зерно, сої, картоплі, цукрових буряків (за достатньої кількості опадів). Вибір обробітку ґрунту залежить від попередника, стану поля, забур’яненості та вмісту вологи у ґрунті. Норма мінеральних добрив з розрахунку N₆₀ Р₆₀ К₆₀ кг/га д.р. У фазу кущіння–вихід у трубку вносять N₃₀ кг/га д.р. або проводять позакореневе підживлення 5-10% розчином карбаміду [4]. Норма висіву – 6-7 млн схожих зерен на 1 га. Строк сівби – перші дні початку польових робіт. Глибина заробки насіння 3-4 см. Посів коткують котками типу ККШ-6.

Таблиця 5. Транспірація вологи посівом ярої пшениці, % від сумарної за вегетацію

Розділ 3. Рівні врожайності, які забезпечуються грунтово-кліматичними умовами та відповідність їм запланованої врожайності.

3.1 Програмування врожайності за сонячною радіацією

Визначення потенційної врожайності надходження ФАР здійснювали за формулою А.О. Ничипоровича:

,

де: ПУ – потенційна врожайність абсолютно сухої біомаси основної та побічної продукції, ц/га, т/га; Q_ФАР – надходження ФАР за період активної вегетації культури, ккал/га, кДж/га; К_ФАР – проектований коефіцієнт засвоєння рослиною ФАР, %; q – калорійність абсолютно сухої біомаси культури, ккал/кг або кДж/кг; 10² – коефіцієнт для перерахунку врожайності в ц/га, т/га; 10² – коефіцієнт для перерахунку К_ФАР в абсолютні величини.

На підставі визначеної потенційної врожайності в абсолютно сухій біомасі визначаємо врожайність основної та побічної продукції за стандартної вологості:

, або .

Необхідно також враховувати, що .

У цих формулах за символи прийняті наступні показники: ПУ_П, ПУ_О – відповідно потенціальна врожайність основної та побічної продукції за стандартної вологості, ц/га, т/га; а, а_o, а_n – врожайність: загальна (а), основної (а_o) та побічної (а_n) продукції; С_о, С_n – стандартна вологість відповідно основної та побічної продукції, % (для зернових культур 14, кукурудзи на зелений корм – 70, злаково-бобових сумішок на зелений корм – 75); К_м – коефіцієнт господарської ефективності врожаю (частка основної продукції в загальній біомасі врожаю). Інші показники наведені у попередній формулі А.О. Ничипоровича.

За результатами проведених розрахунків встановлено, що:

ПУ = 83 ц/га;

ПУ_П = 99,6 ц/га;

ПУ_О = 83 ц/га.

Проведені нами розрахунки вказують, що величина потенційної врожайності за надходження ФАР при засвоєнні її рослинами у кількості 2-3%, як правило, значно вища, ніж за іншими факторами, тому визначати коефіцієнт засвоєння ФАР доцільно за пропонованою врожайністю, а потім її порівняти з нормативами А.О. Ничипоровича.

Коефіцієнт К_ФАР визначається за наступним співвідношенням:

,

де ПБУ – проектована біологічна врожайність абсолютно сухої біомаси основної і побічної продукції. Її слід розраховувати за формулою:

,

де У – проектована врожайність основної продукції стандартної вологості, ц/га, т/га; С – стандартна вологість основної продукції, %; а – сума частин основної і побічної продукції в урожаї.

Отже: К_ФАР = 3, а ПБУ = 66,2.

3.2 Програмування врожайності за ресурсами вологи

Визначення дійсно можливої урожайності (ДМУ) за ресурсами вологи проводиться за формулами:

, або ,

де: ДМУ – дійсно можлива врожайність абсолютно сухої біомаси й побічної продукції, ц/га, т/га; W – ресурси доступної рослинам вологи, мм або м³/га; к_w – коефіцієнт водоспоживання, м³/т або мм/т, м³/ц або мм/ц; ТК – транспіраційний коефіцієнт.

За співвідношенням основної і побічної продукції та біомаси визначаємо врожайність кожної з них.

Ресурси доступної вологи (W) розраховували шляхом віднімання від середньої річної кількості опадів (W_р) кількості води, затраченої на непродуктивні витрати, які становлять у середньому 30%:

,

де: К_р – коефіцієнт використання опадів, які випадають за рік (у середньому – 0,7).

Встановлено, що W =584 мм, а тому ДМУ = 98 ц/га.

Проте, навіть і за високого річного вологозабезпечення виникають періоди, коли кількість доступної вологи недостатньо. Для визначення таких періодів необхідно встановити баланс сумарного водопоспоживання ярої пшениці протягом вегетаційного періоду (табл. 6).

Загальну потребу культури у волозі для отримання запланованої врожайності розраховували за формулою:

де Е_о – сумарне водоспоживання культури для одержання запланованої врожайності, мм. Вирахувано, що Е_о = 397,2 мм.

Таблиця 6. Баланс сумарного водоспоживання пшениці ярої протягом вегетації

3.3 Проектування елементів структури запланованої врожайності

Для розробки структури елементів урожайності ярої пшениці використовували наступну формулу:

,

де: У – запланована урожайність культури, т/га, ц/га; Р – кількість рослин на 1 га, млн; К – продуктивна кущистість; З – кількість зерен у суцвітті, шт.; А – маса 1000 зерен, г.

Встановлено, що У = 35 ц/га.

Таблиця 7. Елементи структури запланованої урожайності пшениці ярої

3.4 Розрахунок фітометричних показників листкового апарату, що забезпечує заплановану врожайність

Для розрахунку фотосинтетичного потенціалу і листкової поверхні листка ярої пшениці використовували наступні формули:

;

;

;

,

де: ФП – фотосинтетичний потенціал, м² х днів/га; Т_v – тривалість вегетаційного періоду, днів; У – запланована (програмована) врожайність, кг/га; М_фп – продуктивність 1000 м² х днів/га фотосинтетичного потенціалу, кг; S_cp – середня за вегетацію площа листків, м²/га; S_max – максимальна листкова поверхня посіву, м²/га; С – коефіцієнт оптимізації графіка наростання листкової поверхні (в середньому 1,83).

У літературних джерелах наведена інформація, що орієнтовна продуктивність ФП посіву ярої пшениці становить 1,5-2,3 г/м².

Використавши наведені формули було встановлено, що ФП = 1,8 м² х днів/га, S_cp =45000 м²/га, а S_max = 82350 м²/га.

Розділ 4. Обґрунтування технології одержання запланованої врожайності

4.1 Розміщення культури у сівозміні

Яра пшениця відрізняється від інших зернових культур меншою здатністю до кущіння і слабким розвитком кореневої системи, особливо вторинних коренів. Тому необхідно підбирати попередники, які послаблюють ці недоліки ярої пшениці [2, 3].

Кращими попередниками в зоні достатнього зволоження є багаторічні бобові трави, зернові бобові культури. Після них доцільно розмістити сорти твердої ярої пшениці. Найпоширенішими попередниками ярої пшениці в зоні Лісостепу є просапні культури – цукрові буряки, картопля, кукурудза. Добре росте і розвивається ця культура після ріпаку, овочів. На Поліссі яру пшеницю розміщують після льону-довгунцю, картоплі, коренеплодів, люпину. Можна висівати її також після гречки і вівса. Решта зернових культур непридатні для вирощування після них ярої пшениці. Сівба після зернових погіршує водний і поживний режими цих полів і, найголовніше, їх фітосанітарний стан. Особливо зростає ураження кореневими гнилями та пошкодження шкідниками. Щоб запобігти ураженню ярої пшениці борошнистою росою, бурою іржею, злаковими мухами її рекомендують висівати в сівозміні не ближче як за 500 м від озимої пшениці. При перенасиченні сівозміни зерновими культурами допускається сівба ярої пшениці після озимої пшениці, яка росла після конюшини, з обов'язковим вирощуванням між ними проміжних культур.

Науково обґрунтоване чергування культур у сівозміні– головний фактор раціонального використання природних умов і агротехнічних заходів, покращення фітосанітарного стану ґрунту, що забезпечує одержання високих і стабільних урожаїв і підвищення родючості ґрунту. Яру пшеницю найкраще розміщувати після удобрених просапних культур і озимих зернових [2, 3].

Однією з важливих функцій сівозміни є підтримання в ґрунті без дефіцитного балансу гумусу і мінеральних елементів кореневого живлення рослин. Основним джерелом нагромадження органічної речовини для відтворення запасів гумусу в ґрунті є рослинні (кореневі і післяжнивні) рештки вирощуваних культур. За узагальненими експериментальними даними в сівозмінах із застосуванням загальноприйнятих норм органічних і мінеральних добрив в шарі ґрунту 0-20 см багаторічні трави нагромаджують сухої маси рослинних решток 70-100 ц/га, озимі зернові 40-50, однорічні ярі культури суцільного посіву 30-40, льон від 15 (після просапних) до 30 ц /га (після конюшини), кукурудза 20-30, картопля і коренеплоди 10-20 ц/га.

Для формування бездефіцитного (позитивного) балансу гумусу в сівозмінах плодозмінного типу необхідно щороку вносити на 1 га сівозмінної площі 10-12, а у просапних сівозмінах 18-20 т органічних добрив.

У покращанні родючості ґрунту велике значення мають бобові культури, які постачають у грунт з рослинними рештками біологічний азот, що заощаджує застосування азотних мінеральних добрив в сівозміні. Так, за даними ІСГП УААН (1992-2003 рр.) 7-пільна сівозміна, насичена бобовими культурами в основних і післяжнивних посівах до 57% (4 поля), за загальною продуктивністю без застосування азотних мінеральних добрив не поступалася сівозміні з одним полем вико-вісяної сумішки і внесенням на 1 га ріллі 30-45 кг технічного азоту.

Різні сільськогосподарські культури використовують для формування урожаю різну кількість поживних речовин, тому загальний іх винос в цілому по сівозміні залежить від структури посівних площ.

На баланс азоту впливає рівень насичення сівозміни бобовими культурами. В сівозміні без бобових культур відшкодування витрат азоту за рахунок добрив повинно становити, як і калію, 120-150%. Однак по мірі насичення сівозміни бобовими культурами компенсація витрат азоту за рахунок добрив знижується і при максимально допустимому рівні насичення сівозміни цими культурами (50-60%) може зменшитись майже наполовину.

У господарстві СТОВ “Довіра” яра пшениця вирощується у наступній сівозміні:

1. горох;

2. цукрові буряки;

3. конюшина;

4. озима пшениця;

5. картопля;

6. яра пшениця;

7. кукурудза на силос.

Така сівозміна дозволяє отримувати найкращі врожаї пшениці ярої.

4.2 Обробіток ґрунту

Яра пшениця, дуже негативно реагує на веснооранку. Тому всі зусилля повинні бути направлені для проведення зяблевого обробітку ґрунту вчасно.

При розміщенні ярої пшениці після картоплі, цукрових і кормових буряків відразу після їх збирання поле орють на глибину 20-22 см. На полях, засмічених багаторічними бур'янами, глибину оранки збільшують до 25-27 см. На чистих від бур'янів площах дискують дисковими боронами на глибину 12-14 см, або застосовують плоскорізи КПГ-2-150 на 20-22 см [2, 3, 4, 5].

Таблиця 8. Система обробітку ґрунту під пшеницю яру

Після кукурудзи для подрібнення рослинних решток пускають важкі борони (БДТ-7,0), а пізніше орють плугами на глибину до 30 см. У Поліській зоні на дерново-карбонатних ґрунтах з неглибоким гумусним горизонтом – на глибину орного шару. Якщо яра пшениця висівається після зернобобових культур, однорічних трав, льону-довгунцю, зернових, то відразу після їх збирання проводять лущення (ЛДГ-10) на глибину 6-8 см. На засмічених коренепаростковими бур'янами полях грунт лущать двічі: перший раз на глибину 6-8 см дисковими, а другий - на 10-12 см лемішними лущильниками (ППЛ-10-25). Передпосівна підготовка ґрунту під яру пшеницю така сама, як і при вирощуванні ярого ячменю. Вимоги до якості насіннєвого ложа нижчі, ніж у інших зернових.

4.3 Система удобрення

Основою для встановлення норм добрив є результати польових дослідів, проведених у різних зонах. На формування 10 ц/га зерна яра пшениця в середньому споживає 35-45 кг азоту, 8-12 кг фосфору і 17-27 кг калію. Фосфорні і калійні добрива вносять під зяблеву оранку [2, 3].

Весняне їх внесення малоефективне. Найбільшу потребу у фосфорі рослини мають на початку кущіння – виходу в трубку. При весняному внесенні добрив фосфор залишається малодоступним для рослин, оскільки не засвоюється так швидко ґрунтовим комплексом.

Калій підвищує стійкість соломини до вилягання, зменшує ураження кореневими гнилями і прискорює рух вуглеводів зі стебел і листків у колос.

Яра пшениця дуже чутлива до добрив. Маючи відносно слаборозвинену кореневу систему і менший період для засвоєння добрив, порівняно з озимою пшеницею, вона інтенсивно вбирає поживні елементи.

Норма внесення добрив визначається багатьма чинниками. У зоні Лісостепу на опідзолених чорноземах і темно-сірих лісових фунтах рекомендується вносити N_45-60 Р_45-60 К_45-60, на сірих та світло-сірих – N_50-70 Р_50-70 К_50-70 на дерново-карбонатних фунтах Полісся – N_60-90 Р_60-90 К_60-90.

При застосуванні повного мінерального добрива в дозі N_60-90 Р_60-90 К_60-90 врожайність ярої пшениці може становити 50-60 ц/га і більше.

Таблиця 9. Розрахунок норм мінеральних добрив на плановий урожай (35 ц/га) пшениці ярої по виносу поживних речовин

Застосування азотних добрив подібне до внесення під озиму пшеницю. Вперше азот під яру пшеницю вносять рано навесні під передпосівну культивацію (N_30-40). Це підвищує продуктивну кущистість рослин. Необхідно враховувати, що кущіння ярої пшениці слабше, ніж в озимої. На ІІІ-ІV етапах органогенезу (початок виходу в трубку) проводять перше підживлення (N_20-30), а на VIII етапі (фаза колосіння) підживлюють вдруге(N_20-30) для підвищення якості зерна. Розглянута схема внесення азоту досить умовна. Вона обов'язково має бути гнучкою і адаптивною. На норму і строки внесення впливають ті ж закономірності, що стосуються озимої пшениці.

Для розрахунку доз мінеральних добрив застосовуємо розрахунковий або балансовий метод, який дозволяє прогнозувати урожай. Найбільш розповсюдженим є розрахунок норм добрив на заплановану урожайність (табл. 9).

Розрахунки норм елементів живлення на запланований урожай проводять за такими формулами:

без внесення органічних добрив

,

де: Д – доза добрив в кг діючої речовини; В – винос елементів живлення на запланований урожай, кг/га; П – доступні в ґрунті поживні речовини, кг/га; Кп – коефіцієнт вбирання поживних речовин з грунту, %; Кд – коефіцієнт використання речовин з добрив, %

з внесенням органічних добрив

,

де: О – норма органічних добрив на 1 га, т; По – вміст елементів живлення в 1 т, кг; Ко – коефіцієнт використання елементів живлення з органічних добрив.

Дози добрив на запланований приріст урожаю визначають за формулою:

,

де: Дп – доза добрив на запланований приріст урожаю, ц/га; Вп – винос елементів живлення запланованим проростом урожаю, кг/га; Кд – коефіцієнт використання речовин з добрив, %.

За результатами проведених розрахунків складаємо систему удобрення культури в сівозміні (табл. 10).

Таблиця 10. Система удобрення пшениці ярої, попередник картопля, під який внесено 10 т гною, N₄₅Р₄₅К₄₅

4.4 Сівба

Спосіб сівби – вузькорядний (7,5 см), рядковий (12 см, 15 см). Глибина загортання насіння ярої пшениці при оптимальних строках сівби становить 2-3 см. При пересиханні верхнього шару ґрунту, насіння загортають на 1-2 см глибше [2, 3].

Через відсутність осіннього періоду кущіння яра пшениця має менший коефіцієнт кущіння порівняно з озимою. Тому норма висіву у неї вища. У лісостеповій зоні рекомендується висівати 4,5-5,5 млн/га схожих насінин.

Таблиця 11. Посівна якість насіння проектованої культури

Яра пшениця – культура раннього строку сівби. Її розпочинають на початку весняних польових робіт — при настанні фізичної стиглості ґрунту. Насіння повинно якісно загортатись розпушеним фунтом. Не варто допускати висіву в перезволожений, неякісно підготовлений грунт.

За середніми багаторічними даними найкращі строки сівби ярої пшениці — це кінець березня — початок квітня. За даними ІЗТЗР УААН" (Оброшино) при сівбі після 14 квітня урожайність зменшується на 6 ц/га.

Яра пшениця більш негативно реагує на пізніші строки сівби, ніж ярий ячмінь. Для одержання високого врожаю її потрібно посіяти раніше від ярого ячменю.

Система підготовки насіння ярої пшениці представлена у таблиці 12.

Таблиця 12. Підготовка насіння ярої пшениці до сівби

На підставі літературних джерел і досвіду господарства у таблиці 13 наведені результати прогнозування можливої польової схожості рослин за періодами вегетації.

Таблиця 13. Проектована польова схожість насіння і динаміка густоти стояння рослин протягом вегетації

За матеріалами таблиць 11, 12, 13 проводимо розрахунок норм висіву насіння за класами.

Кількісні норми висіву можна визначити за формулою:

,

де: К – норма висіву, млн схожих насінин на 1 га; У – густота рослин перед збиранням, шт./га; ПП – посівна придатність, %; З₀ – збереження рослин після сходів; П_с – польова схожість, %.

Масові (вагові) норми висіву розраховують за формулами:

та ,

де: Н – норма висіву, кг/га; А – маса 1000 насінин, г; ПП. – посівна придатність насіння, яка визначається, виходячи з чистоти (Ч) і лабораторної схожості (С).

Результати узагальнення проектованих посівних заходів наведені у таблиці 14.

Таблиця 14. Технологічні вимоги до сівби

4.5 Догляд за посівами і засоби захисту від бур’янів, хвороб і шкідників

Ярі зернові культури забур'янюються більше, ніж озимі. Ранні строки сівби ярого ячменю, ярої пшениці та вівса не дають змоги очистити поля від бур'янів навесні поверхневими обробітками ґрунту. Особливо зростає засмічення проростаючими бур'янами, такими як лисохвіст польовий, вівсюг звичайний і види жабрію [5].

Довгий період вегетації ярої пшениці сприяє росту та розвитку бур'янів. Якщо озимі культури краще протистоять однорічним бур'янам, то ярі сприяють знищенню багаторічних. Забур'яненість усіма видами бур'янів зростає при безплужному обробітку ґрунту, особливо в умовах достатнього зволоження. На посівах ярої пшениці застосовуються більшість препаратів, що і на озимій пшениці. Проти хвороб (сажки, плямистість, кореневі гнилі тощо) джерелом інфекції яких є насіння, застосовують протруювання. Якщо хвороби (борошниста роса, офіобольоз, септоріоз, ринхоспоріоз) поширюються через рослинні рештки, проводять обробіток фунту для заробки і знищення решток.

Важливо дотримуватись чергування культур у сівозмінах.

Для боротьби з хворобами, що уражають рослини в період вегетації, посіви обприскують один-два рази фунгіцидами. Обробку зазвичай розпочинають на самому початку розвитку хвороб. Основу системи захисту від шкідників складає комплекс агрозаходів, який перешкоджає поширенню шкідників, підвищує витривалість рослин до пошкоджень. На посівах ярої пшениці поширені ті ж шкідники, що й на озимій, тому економічні пороги шкодочинності та способи захисту аналогічні. До найефективніших методів відносяться сівозміна, рання зяблева оранка, оптимальні строки сівби та норми висіву, підбір стійких сортів. Найбільше пошкоджується яра пшениця такими шкідниками як шведська і гессенська муха, смугаста блоха, злакова попелиця, хлібна п'явиця та ін. При проведенні хімічних обробок проти шкідників необхідно враховувати економічні пороги шкодочинності, які мало відрізняються від тих, що прийняті для озимої пшениці. Регулятори росту хлормекватхлорид, терпал, антивилягач запобігають виляганню ярої пшениці. Їх вносять у районах достатнього зволоження та на посівах високорослих сортів. Посіви обприскують ретардантом (2 л/га) у фазі кущіння. Ранні обробки сприяють скороченню нижніх міжвузлів, а пізні — верхніх. Тому строками обробки можна скорочувати різні міжвузля і правильно формувати листкову поверхню. Допускається одночасне внесення ретардантів та гербіцидів. Для ранніх обробок ретардантами використовують хлормекватхлорид 460 (1,5 л/га). Для скорочення довжини верхніх міжвузль посіви обприскують ретардантом терпал (1,0-2,0 л/га) у фазі появи язичка в останнього листка (код ЄС 39).

Заходи щодо догляду за посівами ярої пшениці сорту Колективна 3 наведені у таблиці 15.

Таблиця 15. Заходи по догляду за посівами ярої пшениці (Колективна 3)

4.6 Збирання врожаю та його зберігання

Роздільним способом починають збирати яру пшеницю при вологості зерна 35-20 %. Після висихання зерна до 16-18 % валки обмолочують [5].

Пряме комбайнування проводять на рівномірно достиглих полях, без підгону та бур'янів, на низькорослих посівах при вологості 16-18 %.

На ярій пшениці, крім раундапу, вулкану, домінатора, косміка, урагану, для прискореного та рівномірного достигання рекомендується застосовувати десикант баста, 14% в. р. (глюфосинат амонію). Його вносять у фазі воскової стиглості насіння (25-30 % води) з розрахунку 2,0-3,0 л/га. Баста засвоюється зеленими частинами рослин і призводить до нагромадження аміаку (клітинної отрути), що спричиняє загибель-рослинних клітин. Залежно від метеорологічних умов, урожай збирають через 7-12 днів після обприскування.

Баста забезпечує десикацію та знищує зелені бур'яни. По суті це альтернатива роздільному збиранню. Не відбувається вторинне поглинання вологи зерном. Знижуються затрати на обмолот, очистку і сушіння.

Технологія збирання врожаю, яку доцільно застосовувати щодо сорту ярої пшениці сорту Колективна 3, наведена у таблиці 16.

Таблиця 16. Технологія збирання ярої пшениці сорту Колективна 3, якщо калорійність цілої рослини становить 4500 ккал/кг

4.7 Агротехнічна частина технологічної карти

Під час вирощування ярої пшениці застосовується чимало заходів. У результаті поєднання і узагальнення різних заходів вирощування цієї культури [5] можна скласти загальну технологічну карту (табл. 17).

Таблиця 17.Технологія вирощування сорту ярої пшениці Колективна 3

Розділ 5. Заходи по охороні навколишнього середовища

Значної уваги заслуговує питання правильного застосування хімічних заходів захисту рослин в зв’язку з охороною навколишнього середовища. При плануванні заходів по охороні навколишнього середовища і продуктів урожаю слід враховувати потенціальне поширення та нагромадження речовин на території господарства або навіть окремих сівозмін.

При оцінці екотоксичної ситуації треба враховувати величину навантаження пестицидів на одиницю земельної площі та скоректований індекс самоочищення території. Його застосовують для того, щоб визначити який у препаратів, що є в господарстві найбільш загрозливий в економічному відношенні, щоб в першу чергу контролювати його залишки в ґрунті та продуктах урожаю. Щоб запобігти негативного впливу хімічних засобів захисту рослин на навколишнє середовище – пестициди в інтегрованих системах захисту рослин треба застосовувати раціонально. Основа цих заходів використання всіх факторів середовища, що згубно діють на шкідливі організми, або запобігають значному їх поширенню.

Основні напрямки щодо збільшення шкідливості застосування хімічних засобів при захисті ярої пшениці такі: використання пестицидів вибіркової дії, а також оптимальних способів їх застосування, застосування гранульованих препаратів системної дії, оптимізація використання пестицидів з врахуванням економічної доцільності та необхідності їх застосування, найсуворіша регламентація використання пестицидів на основі всебічного вивчення їх санітарно-гігієнічних характеристик та умов, що забезпечують шкідливість цих препаратів під час роботи.

Важливе природоохоронне значення мають тактовні підходи, що спрямовані на обмеження площ, які обробляють пестицидами. Де це можливо слід практикувати крайові обробки полів та інші способи локального застосування хімічних засобів захисту, попередньо виявляючи границі території, де чисельність шкідників досягає рівня економічного порогу шкідливості.

Запобігання внесення пестицидів при обробці полів, що прилягають до природних біоценозів – також один із шляхів запобігання забруднення і негативного їх впливу на навколишнє середовище.

Застосування хімічних заходів може бути шкідливим лише при виконанні двох вимог: по-перше, щоб продукти харчування не містили залишків токсичних речовин, що перевищують гігієнічні нормативи, по-друге, коли пестициди не будуть нагромаджуватись в об’єктах навколишнього середовища. В усіх випадках доцільно застосовувати, насамперед, хімічні заходи захисту, що належать до ІІІ екотоксилогічної групи. Якщо з якихось причин вони не можуть бути використані в боротьбі з даним шкідливим об’єктом слід застосовувати препарати ІІ та І групи.

Нагромадження залишків пестицидів в об’єктах навколишнього середовища можна запобігти, якщо їх застосовувати з таким розрахунком, щоб пестициди надходили в них лише тоді, коли попередні токсичні речовини вже розклалися в ґрунті, рослинних рештках, воді водоймищ, в організмах рослин і тварин надземних екосистем. При застосування суміші пестицидів треба бути обережним, бо вони сприяють виникненню у шкідників комплексної стійкості проти різних груп токсичних речовин. Щоб знизити негативний вплив хімічних засобів захисту на навколишнє середовище, їх необхідно застосовувати лише в тому випадку, коли існує загроза урожаю від шкідливих організмів і лише в комплексі з агротехнічними, біологічними та іншими методами.

Розділ 6. Економічна ефективність при вирощуванні сільськогосподарських культур

Для визначення економічного ефекту проводиться співставлення вартості сільськогосподарської продукції, одержаної внаслідок комплексу заходів, з витратами, пов’язаними із застосуванням цих заходів.

Умовно чистий прибуток вираховується за різницею між вартістю продукції і витратами на її одержання. Розрахунки наведені у таблиці 18.

Таблиця 18. Ефективність вирощування продукції ярої пшениці у СТОВ “Довіра”

Висновки

1. Для вирощування великих врожаїв чистої та якісної продукції ярої пшениці необхідно вживати різні заходи щодо поліпшення технології вирощування цієї культури, проводити сортозаміну та сортооновлення тощо, оскільки урожайність ярої пшениці найвищого рівня сягає за інтенсивної біологізації.

2. Дотримання технології вирощування дозволяє ефективно захищати врожаї пшениці від збудників хвороб та шкідників та зменшувати при цьому хімічне навантаження на довкілля.

Список використаної літератури

1. Державний реєстр сортів рослин України. – К., 2008.

2. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво: Підручник // За ред. Зінченка О.І. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 382 с.

3. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур / В.В. Лихочвор. – 2-е вид., випр. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 808 с.

4. Основи землеробства: підруч. / за ред. О.Ф. Смаглія. – Житомир: Вид-во ДВНЗ „Держ. агроекол. ун-т”, 2008. – 514 с.

5. Технології та технологічні проекти вирощування основних сільськогосподарських культур: навч. посіб. / О.Ф. Смаглій, О.А. Дереча, П.О. Рябчук [та ін.]. – Житомир: Вид-во ДВНЗ „Держ. агроекол. ун-т”, 2007. – 488 с.