Комплексна країнознавча характеристика Австралії

Австралійський Союз – держава у південній півкулі Землі, розташована на Австралійському материку та прилеглих островах (найбільший з них – Тасманія; а також Кокосові (Кілінг), Різдва, Герд, Кенгуру, Кінг в Індійському океані; Бішоп-енд-Кларк і Маккуорі в Тихому океані, Грут-Айленд в затоці Карпентарія та інші). Роком отримання державного суверенітету став 1931, до того часу Австралія була британським домініоном.

Австралія – єдина в світі держава, що займає цілий континент. Її площа становить 7,7 млн. км² (6 місце в світі), населення – майже 19 млн. осіб. Гігантська за площею держава є лише середньою за чисельністю населення.

Австралійський Союз складається з 6 штатів і 2 самоврядних одиниць (столиця Канберра і Північна територія), а отже є федеративною державою. За формою правління – це держава в складі Британської співдружності націй. Виконавчу владу очолює генерал-губернатор, призначений британською королевою. Законодавча влада належить двопалатному парламенту.

Природні умови і ресурси

Серед усіх континентів Землі Австралія вирізняється своєрідністю й специфічністю природних комплексів. Часто її називають материком реліктів та ендеміків. Зокрема ¾ вищих рослин є ендеміками. Евкаліпт із сімейства миртових є рослинним символом Австралії, а її тваринним символом став кенгуру (цікаво, що поголів’я цих сумчастих унікумів становить якраз 19 млн.). Тільки в Австралії зустрічаються качкодзьоб та єхидна (ссавці, що відкладають яйця).

Континент лежить у 4-х кліматичних поясах – субекваторіальному, тропічному, субтропічному та помірному. Територія отримує велику кількість сонячного тепла. Середні січневі (тобто літні) температури коливаються в межах від +20°С до +30°С, липневі (зимові) становлять від +12° до +24°С. Значні морози бувають лише в Австралійських Альпах (їх найвища точка г. Косцюшко має абсолютну висоту 2230 м). Зміна пір року пов’язана не стільки з температурою повітря, скільки з опадами: «вологий сезон» або «сухий сезон» – більш важливі поняття для австралійців.

Переважна частина досліджуваної території розташовується у континентальному секторі тропічного поясу, тому отримує дуже мало атмосферних опадів. Австралія – це найсухіший материк. Пустелі, напівпустелі та сухі рідколісся – головні типи місцевих ландшафтів. Внутрішні й західні райони Австралії отримують від 100 до 250 мм опадів, лише східні схили Великого Вододільного хребта отримують більше 1000 мм, а найвища частина Австралійських Альп – навіть 1500 мм опадів.

Нестача прісної води – одна з найболючіших проблем Австралії. І хоча Великий Артезіанський басейн є найбільшим у світі, його водоносні горизонти залягають на глибинах близько 2 км, до того ж вода тепла і солонувата. Відсутність прісної води досі перешкоджає освоєнню внутрішніх районів континенту.

Отже, більша частина території Австралії має екстремальні умови для життєдіяльності людини, а величезні відстані утруднюють зв’язки між окремими районами. Австралія майже щорічно потерпає від посух і лісових пожеж.

Висока забезпеченість теплом дозволяє вирощувати в Австралії широкий спектр сільськогосподарських культур: від зернових на півдні – до цукрової тростини, арахісу й ананасів на півночі. Але на більшій частині території країни надійне землеробство можливе лише при зрошенні. Тому рілля займає всього 6% території Австралії. Натомість країна володіє найбільшою в світі площею луків і пасовищ (414,5 млн. га).

Найважливіший сільськогосподарський район – басейн Муррею і Дарлінгу володіє лише 7% материкового річкового стоку. Дарлінг – найдовша річка країни, Муррей – найповноводніша. Але половина річкового стоку припадає на слабкоосвоєні північні райони.

Хоча ресурси гідроенергії обмежені, але досить широко використовуються. Каскади ГЕС функціонують в Австралійських Альпах та на острові Тасманія.

Лісистість території не перевищує 6%, в цьому винні як природні чинники (ґрунти з твердими латеритними панцирами), так і антропогенні (фермери випалюють суху траву для поліпшення травостою). У південних штатах Вікторія і Тасманія показник лісистості зростає до 25%. Найбільші площі зайняті акаціями, зокрема сріблястою (так званою мімозою), яка теж претендує на звання «національної рослини». В Австралії зустрічається близько 500 різновидів акації, вони є основними складовими знаменитої рослинної формації скреб.

Але найбільш цінними у породному складі австралійських лісів є евкаліпт (його деревина стійка проти загнивання, коріння багате на дубильні речовини, а листя – на ефіри), араукарія, пляшкове дерево тощо.

Країна багата на мінеральні ресурси, особливо металорудні. Австралія відноситься до світових лідерів за покладами бокситів, залізної, марганцевої, мідної, хромової, свинцево-цинкової руд, платини, золота й срібла. Найважливішим районом видобутку поліметалічних руд є група родовищ навколо міста Маунт-Айза (штат Квінсленд). Основні запаси золота зосереджені у виступах докембрійського фундаменту на південному заході материка у штаті Західна Австралія (Калгурлі, Леонора). Значні родовища уранових руд експлуатуються поблизу міст Дарвін і Маунт-Айза.

Провідним паливним ресурсом країни виступає вугілля. Найбільші поклади кам’яного (у тому числі коксівного) вугілля розташовані в східній частині материка (Брісбен, Ньюкасл, Літгоу, Коллінсвілл). Буре вугілля видобувається на півдні країни (Мельбурн). Нафта знайдена і видобувається в штатах Квінсленд та Новий Південний Уельс (родовища Муні, Олтон, Беннет), а також на шельфі південного узбережжя штату Вікторія (родовище Кінгфіш). Природний газ видобувається поблизу озера Ейр, на заході материка (Джералдтон), нові родовища відкриті на шельфі Тіморського й Арафурського морів.

Серед нерудних багатств країни – алмази (в Австралії є плато і місто під назвою Кімберлі). На Австралію припадає п’ята частина світових покладів та майже третина світового видобутку цього найтвердішого мінералу (беззаперечне 1 місце, щоправда австралійські алмази – переважно технічні, а не ювелірні). Австралія – важливий експортер коштовного каміння (сапфір, опал). З піщаними відкладами вздовж східного та південно-західного узбережжя пов’язані величезні родовища фосфоритів, кухонної солі, гіпсу тощо.

Населення і культура

Давно пройшли ті часи, коли на далекий материк як на «край світу» британська влада висилала злочинців або повстанців з Шотландії та Ірландії. Внаслідок складного процесу етногенезу утворилася сучасна нація англоавстралійців. Участь у її формуванні також прийняли іммігранти з Італії, Греції, Сербії, Хорватії, Польщі. Сальдо міграцій і зараз залишається додатнім, щоправда переважають тепер іммігранти з країн Океанії, Китаю та Індії тощо.

Державною мовою є англійська, хоча частина аборигенів нею не володіє. В релігійному відношенні панує християнство (представлені католики, протестанти і православні), його сповідують навіть аборигени, частка яких у населенні становить сьогодні лише 1,5%.

Австралійська культура має виразне британське коріння, але в ній присутні своєрідні елементи. Наприклад, саме в Австралії народилися деякі новинки сучасної архітектури, зокрема геометризм. Найвідоміша будівля цього стилю – Сіднейський театр опери та балету. До «чудес світу» часто відносять сіднейський арочний міст (висота арки – 53 метри, довжина моста – 4 км).

Британські джерела австралійської культури сильно відчуваються в одязі та харчуванні. Їдять австралійці традиційну вівсянку, бекон, ростбіф, але особливо люблять баранячі відбивні на ребрах. Улюблений напій – пиво (1-е місце в світі за споживанням на душу населення).

В країні дуже популярна фізична культура, особливо плавання, теніс, кінний і вітрильний спорт, регбі, гольф, а останнім часом – серфінг.

Демографічна формула Австралії 15 – 7 = 8‰ (перший тип природного відтворення населення). Середня тривалість життя наближається до 78 років.

Густота населення становить всього 2,5 особи/км². На південному сході Австралії та на острові Тасманія показник підвищується до 50 осіб/км². При такій розпорошеності населення велику роль в житті країни відіграють радіо і телебачення, діти фермерів навіть навчаються «по телевізору».

Австралійський Союз – високоурбанізована держава. В містах мешкає близько 85% населення. Найбільші міські агломерації – Сіднейська (3,7 млн. мешканців) та Мельбурнська (3,2 млн.). Містами-«мільйонерами» також є Брісбен (1,3 млн.), Перт (1,2 млн.), Аделаїда (1 млн.). Саме ці 5 міст-столиць штатів змагаються між собою в розвитку новітніх виробництв, закладів науки і культури, фінансовій і діловій активності. «Виключеним» з цієї боротьби виявився лише 300-тисячний Гобарт – адміністративний центр найменшого австралійського штату Тасманія.

Треба врахувати, що нинішні штати – колишні окремі колонії – тривалий час розвивалися як самостійні та досить ізольовані одиниці. Ситуація жорсткої конкуренції адміністративних центрів штатів за отримання столичного статусу, зумовила появу федеральної столиці у місті Канберра (в перекладі «місто зустрічі»), людність якого становить лише 200 тис. осіб. Розбудова Канберри почалася у 1913 році за спеціальним проектом.

Сільське населення країни, яка є одним із найбільших сільськогосподарських виробників світу, – порівняно нечисельне. Це пояснюється високим рівнем розвитку товарних відносин та високою продуктивністю праці. Екстенсивне скотарство не вимагає багато робочих рук, а в землеробстві запроваджені ефективні індустріальні методи ведення господарства. Середній розмір австралійської ферми найбільший у світі – 2300 га.

Галузева структура господарства

Австралія – індустріальнависокорозвинена країна. ВНП на душу населення становить 17070 $ на рік.

Специфікою господарства країни є гіпертрофований розвиток сировинних галузей, продукція яких значно перевищує потреби внутрішнього ринку й орієнтується переважно на експорт. Такими експортними галузями з часів колоніального минулого залишаються гірничо-видобувна промисловість (45% вартості експорту) і сільське господарство (ще 35%). Як експортер сільськогосподарської продукції Австралія поступається лише США, Франції та Нідерландам.

Натомість новітні наукомісткі галузі і виробництво засобів виробництва розвинені слабко (на них припадає ¾ імпорту).

Серед галузей обробної промисловості важливе місце займає металургія. Після реконструкції чорної металургії та оновлення її виробничих фондів Австралія отримує найдешевшу в світі сталь. Власні паливні ресурси дозволили розвинути потужну електроенергетику та на цій базі створити кольорову металургію, в останній особливе місце займають виплавка алюмінію та міді, цинку, свинцю, олова, нікелю тощо. Основою електроенергетики виступають ТЕС на кам’яному і бурому вугіллі.

Машинобудування формувалося у середині ХХ століття під захистом протекціоністських бар’єрів. Провідні позиції в його структурі належать автомобілебудуванню, сільськогосподарському машинобудуванню, електротехніці й електроніці. Машинобудування працює виключно на внутрішній ринок. Окремі галузі машинобудування не витримали зовнішньої конкуренції і «згорнулися», у першу чергу це стосується суднобудування.

Хімічна промисловість переживає підйом. Головні галузі – нафтохімія, продукування сірчаної кислоти, виробництво мінеральних добрив та отрутохімікатів для сільського господарства («зелена революція» в сусідніх доіндустріальних країнах сформувала підвищений попит на сільськогосподарську хімію). З галузей органічного синтезу найбільше розвинуто виробництво синтетичного каучуку. Розвиток автомобільного транспорту сформував попит на продукцію гумотехнічної і шинної промисловості.

В будівельній індустрії країни чільні позиції займають цементна (5 млн. тон на рік), асфальтобетонна, скляна, фарфоро-фаянсова промисловість.

Традиційно міцні позиції в національній економіці належить харчовій промисловості. В її структурі потужно представлені м’ясна, молочна, борошномельна, цукрова, консервна промисловість і пивоваріння. Рівень експортності становить: борошна – 80%, цукру – 70%, м’ясопродуктів – 60%, масла і сиру – 50%. Загалом харчова промисловість разом з тютюновою займає 1-е місце в структурі вартості виробленої промислової продукції.

А ось легка промисловість розвинута набагато гірше. Лише завдяки протекціонізму протистоять іноземній конкуренції на внутрішньому ринку австралійські текстиль і трикотаж. І це при тому, що країна зосереджує ⅓ світового виробництва вовни, до того ж австралійська вовна поза конкуренцією як по ціновим, так і якісним параметрам.

Специфіка сільського господарства Австралії – його екстенсивний характер. Це стосується обох головних галузей: зернового господарства в рослинництві (врожайність – 16 ц/га) та вівчарства у тваринництві. Тваринництво є лідером за вартістю виробленої продукції, вдвічі переважаючи рослинництво.

За поголів’ям овець (180 млн. голів), настригом вовни та її експортом Австралія перша в світі. Вівці – переважно мериносні тонкорунні. Сприяють розвитку галузі сухий клімат та величезні площі природних кормових угідь. Вовна – продукт, що гарно зберігається і легко транспортується, тому вовняне вівчарство є найстарішою спеціалізацією господарства Австралії.

Скотарство і свинарство мають більш інтенсивний характер, але за своїм значенням суттєво поступаються вівчарству. Основним районом м’ясного скотарства є субекваторіальна савана на північ від південного тропіка. В найбільш посушливих районах Австралії розводять верблюдів. На південному сході країни представлені птахівництво і бджільництво; а у передмістях найбільших агломерацій – спортивне конярство.

Найбільші посівні площі в рослинництві відведені під зернові і кормові культури. Майже половину ріллі займає пшениця. Країна має свій «пшеничний пояс», що простягнувся від Брісбена в штаті Квінсленд – до штату Південна Австралія. В природному відношенні цей пояс відповідає субтропічним степам. Інші зернові представлені ячменем, вівсом, кукурудзою (переважно для виробництва комбікормів). На зрошуваних землях культивується рис. Лідерами серед кормових трав є люцерна, конюшина і люпин.

Технічні культури тяжіють до тропіків. Штат Квінсленд є значним виробником цукрової тростини і цукру. Вирощуються в Австралії бавовник і тютюн. Провідна олійна культура – арахіс.

Важливими галузями рослинництва стали садівництво й овочівництво. В тропічній частині Австралії вирощують ананаси, манго, банани; в субтропічних і помірних широтах (південь континенту) – цитрусові, персики, абрикоси, черешню. Острів Тасманія славиться яблуневими садами, яблука навіть експортуються. Овочівництво (морква, капуста, цибуля), картоплярство і виноградарство найбільше розвинуті на зрошуваних землях штатів Вікторія, Новий Південний Уельс та Південна Австралія.

Транспорт

Реалізація господарських та пасажирських зв’язків всередині Австралії залишається серйозною проблемою.

У більшості країн світу виключне значення у внутрішніх вантажоперевезеннях належить залізничному транспорту. Австралія є виключенням із цього правила. Загальна довжина залізниць – 40 тис. км (приблизно як в Україні), але цього недостатньо для гігантської країни. До того ж австралійські залізниці не стандартизовані по ширині колії та не електрифіковані, часто ще й одноколійні. Із сходу на захід країну перетинає лише одна магістраль «Сідней – Перт», а з півночі на південь залізничного сполучення немає.

Довжина шосейних шляхів перевищує 1 млн. км. Автотранспорт вийшов на 1-е місце у внутрішньому сполученні (як у вантажо-, так і пасажирообігу). За кількістю автомобілів на душу населення Австралія знаходиться на рівні із США і Канадою. Автомобіль має кожна австралійська сім’я.

Морський транспорт обслуговує переважно зовнішні зв’язки, хоча певне значення має і каботаж, зокрема паромні переправи із Тасманії до Сіднею і Мельбурну. Далекі ж морські перевезення здійснюють, як правило, іноземні кампанії. Лідерами за вантажообігом є порти Сіднею, Мельбурну, Ньюкасла і Аделаїди. Головним військово-морським портом є Перт.

Австралія має високий рівень розвитку авіаційного транспорту, у тому числі й на внутрішніх лініях. Навіть невеликі ферми пов’язані постійним авіасполученням з найближчими містами. Широкого розвитку набула сільськогосподарська авіація.

Країна має розвинену мережу трубопроводів, найважливіше їх використання – для транспортування води (інколи на сотні кілометрів). Південний схід вирізняється густою мережею нафто- і газопроводів. Всі трубопроводи доводиться захищати спеціальною цементною оболонкою від термітів.

Зовнішня торгівля

австралійській материк господарство природа

Тривалий час майже весь австралійський експорт спрямовувався до Великобританії, Австралія була такою собі «заморською фермою» метрополії.

На сьогодні головним торговим партнером країни є Японія – найбільший покупець австралійської мінеральної сировини, кольорових металів і продовольства та, водночас, найбільший постачальник до Австралії високотехнологічного обладнання, автомобілів та запчастин до них. На другому місці за обсягами товарообігу – США, на третьому – сусідка Нова Зеландія. З кінця ХХ століття активізувалися зв’язки з новими індустріальними країнами Азії: 4-ту позицію зайняв Китай, за ним розташувалися Південна Корея і Тайвань. На Великобританію зараз припадає лише 4% австралійського товарообігу.

Аграрно-сировинна спеціалізація Австралії на світовому ринку має як свої переваги, так і певні вади. Але вона дозволяє зосередити увагу середньої за чисельністю населення країни в одному напрямку.

Територіальна структура господарства

Закладалася вона ще у колоніальному минулому. Австралійські колонії часто були тісніше пов’язані з метрополією, ніж між собою. Тому в сучасній територіальній структурі на основі яскравих відмінностей природи і господарства досить чітко відокремлюються 4 економічних райони.

1. Південно-Східний район (штати Новий Південний Уельс, Південна Австралія, Вікторія та столична територія) – провідний в Австралії. Тут мешкає майже ¾ населення, виробляється 80% продукції обробної промисловості та 60% сільськогосподарської продукції.

Район вирізняється найсприятливішими природними умовами та найвищим рівнем урбанізації. Саме тут були засновані перші англійські колонії, тут почали розводити овець, звідси почався розвиток гірничо-видобувної промисловості (родовище поліметалів Брокен-Хілл).

Базою для розвитку машинобудування і металообробки стала власна чорна металургія (Ньюкасл, Вуллонгонг, Порт-Кембла, Уайалла). Порт-Огаста, Порт-Пірі, Ньюкасл, Сідней і Вуллонгонг є також крупними центрами кольорової металургії.

Найбільше місто району Сідней – важливий фінансовий і бізнесовий центр країни, вузол машинобудування і хімічної промисловості. Харчова промисловість представлена виробництвом м’ясопродуктів, масла і твердих сирів, фруктових консервів і соків.

Мельбурн схожий за спеціалізацією із Сіднеєм та намагається в усьому суперничати з ним. Він утримує першість в галузі автомобілебудування і банківській сфері, а також став лідером в текстильній промисловості.

Важливим центром металообробки, автомобілебудування, текстильної промисловості та виноробства стала Аделаїда. Поруч з нею функціонує технополіс Хайтек-сіті та космодром «Вумера».

Столиця держави Канберра промислово-виробничих функцій не виконує зовсім. Місто спеціалізується на політико-адміністративних, наукових, культурних і туристичних функціях. У Канберрі розташовані національний університет, установи Академії наук, неподалік від міста на горі Маунт-Стромло розташовується відома астрономічна обсерваторія.

Субтропічне сільське господарство Південного Сходу є найбільш інтенсивним в країні. В басейні річки Муррей багато зрошуваних земель, на яких вирощують рис, виноград, цитрусові, персики, абрикоси, черешню. Тваринництво окрім традиційного м’ясо-вовняного вівчарства представлене молочним скотарством, птахівництвом, бджільництвом, спортивним конярством тощо.

2. Північно-Східний район (штат Квінсленд) є другим за економічним потенціалом. Ядро цього потенціалу становить гірничо-видобувна промисловість і кольорова металургія. Найважливішим регіоном видобутку мідної, хромової, уранової та поліметалічних руд з високим вмістом срібла стали околиці міста Маунт-Айза. Кернс – важливий пункт видобутку олов’яних руд, а Таунсвілл – нікелевих. Півострів Кейп-Йорк володіє унікальними запасами бокситів.

Північно-Східний економічний район став лідером також за розвитком вугільної (Рокгемптон, Брісбен), мідеплавильної (найбільший в країні міднорафінувальний завод у місті Таунсвілл), алюмінієвої (найбільший у світі глиноземний завод у місті Гладстон) промисловості. Значними центрами кольорової металургії є Маунт-Айза, Клонкаррі, Маккай тощо. В Меріборо функціонує великий сталеливарний комбінат.

Найбільше місто району – Брісбен. Це важливий центр машинобудування, нафтопереробки, сільськогосподарської хімії, тютюнової та різноманітної харчової промисловості.

В сільськогосподарському відношенні Північний Схід є головним виробником м’яса (яловичини, свинини, баранини), цукрової тростини, кукурудзи, бананів, ананасів. Потужна сировинна база сприяє розвитку харчової промисловості (м’ясної, цукрової, консервної, сокоекстрактної) у містах Брісбен, Маккай, Таунсвілл, Кернс та інших.

Новою галуззю спеціалізації господарства Північно-Східного економічного району стала рекреація. Сформована приморська курортна зона «Золотий берег»; багатьох туристів приваблює Великий Бар’єрний риф.

3. Західно-Центральний економічний район займає половину площі країни (штат Західна Австралія і Північна територія), але тут мешкає всього 10% населення. Значні площі зайняті пустелями (Велика Піщана, Гібсон, Сімпсон та Велика пустеля Вікторія).