ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ – ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ – ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

План

1. Природно-ресурсний потенціал — один із факторів економічного розвитку

України.

2. Оцінка потенціалу кожного виду ресурсів.

3. Структура природно-ресурсного потенціалу України.

3.1. Потенціал мінеральних ресурсів України.

3.2. Потенціал водних ресурсів України.

3.3. Земельно-ресурсний потенціал України.

3.4. Потенціал лісових ресурсів.

3.5. Потенціал фауністичних ресурсів.

3.6. Природно-рекреаційний потенціал.

1. Природно-ресурсний потенціал — один із факторів економічного
розвитку України

Україна належить до тих регіонів нашої планети, природні умови й ресурси
яких достатньо вивчені й широко використовуються в господарській діяльності.
Цьому сприяла значна територіальна концентрація виробництва й населення, вигідне географічне положення.

Для оцінки природних умов і ресурсів держави як одного з факторів економічного розвитку вводиться поняття «природно-ресурсний потенціал». Однак загальновизнаного визначення цього поняття наразі немає.

Виділимо кілька найпоширеніших визначень поняття «природно-ресурсний
потенціал» (ПРП).

1. ПРП території — це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів ви
робництва й предметів споживання, виражена в їхній споживчій вартості.

2. Сфера взаємодії суспільства й природи, що охоплює не тільки ті, що безпосередньо експлуатуються, але й усі розвідані природні ресурси в цілому.
У поняття ПРП включаються й ті природні багатства, які з тих чи інших
причин що не залучені до господарського обороту.

3. Иотеиціал природних ресурсів - це здатність природного комплексу задовольняти потреби суспільства в енергії, сировині, здійсненні різних видів
господарської діяльності. Ця величина оцінюється в натуральних вимірах
(м'/рік — водні ресурси, кВт-год — енергетнчиї ресурси річок тощо).

4. ПРП — система закономірних сполучень взаємообумовлених природних
і соціально-економічних зв'язків, виражена в речовинній, енергетичній чи
іншій формі.

5. ГІРП території — категорія історична й піддана змінам щодо значення й ролі
у часі.

Кількісне вираження ПРП території визначається його сумарною цінністю за
всіма видами використання, тобто сумою добутків споживчої вартості одиниці ре-
сурсу і його загальної кількості у межах досліджуваної території.

Компонентна структури ПРП це внутрішньовидові співвідношення природ-
них ресурсів (лісові, водні, мінеральні, земельні тощо).

2. Оцінка потенціалу кожного з видів ресурсу

Оцінка потенціалу кожного з нидів має свої особливості.

Оцінка мінерального потенціалу заснована на показниках річної иродуктивності
відповідних родовищ, помноженої на розрахупковий термін їхньої експлуатації.

Оцінка потенціалу водних ресурсів здійснюється па основі сумарного економіч-
ного ефекту від використання води в галузях господарства.

Оцінка потенціалу земельних ресурсів визначається як добуток середньої ве-
личини валової ііродукції і площі сільгоспугідь.

Природно-ресурсний потенціал лісових ресурсів розраховується за оптовими
цінами 1 м^:| деревини, помноженими на її середньорічний приріст (з урахуванням
регіональних відмінностей якості).

Економічна оцінка фауністичного ПРП складається із середньорічної продук-
тивності мисливських, рибних і медоносних ресурсів, вираженої в загальнодержав-
них цінах.

Оцінка потенціалу природно-рекреаційних ресурсів розраховується за кількістю
рекреантів, які можуть бути прийняті на відпочинок у різних регіонах країни.

3. Структура лриродно-ресурсного потенціалу України

За структурою природно-ресурсний потенціал може бути поділений нп такі
групи ресурсів:

1) мінеральні (паливно-енергетичні, сировинні для металургійної, хімічної
промисловості, будівельного комплексу);

2) водні (поверхневий стік, підземні води);

3) земельні;

4) лісові;

5) фауністичні (мисливські, рибні, медоносні);

5) природно-рекреаційні (рекреаційні території, придатні для створення са-
наторно-курортних установ, баз відпочинку, туристичних маршрутів).

Коротко розглянемо потенціал названих ресурсів на території України.

3.1. Потенціал мінеральних ресурсів

Сукупна продуктивність мінерально-сировипвого потенціалу України оцінюєть-
ся в 17,3 млрд. дол. З них:

ПРП паливно-енергетичних — 71,9 %;

ПРП металевої сировини — 16,6 %;

ПРП будівельних матеріалів — 6,9 %;

ПРП гірничохімічної сировини — 2,2 %.

Розподіл паливно-енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів по території
обумовлений її геологічною будовою.

У межах Українського кристалічного щита знаходяться родовища залізних руд
(Кривий Ріг, Кременчук, Білозорка), марганцевих руд (Нікополь. Марганець). Тут
знаходяться родовища титанових, нікелевих руд. урану. Близьке залягання від по-
верхні (місцями виходи па поверхню) кристалічного масиву (докембрійського віку)
забезпечує залягання гранітів, базальті», гряпітодіоритіп та інших кристалічних
порід для одержання щебеиів, буту тощо.

У межах тектонічних западин (прогинів) — Дніпровсько-Донецької на сході.
Галицько-Волинської на заході. Причорноморської на півдні знаходяться нафто-
і газоносні шари; тут зосереджені основні запаси кам'яного вугілля (Донецький,
Львівсько-Волннський басейни), кам'яної солі (Артемівське родовище), калійної
солі (Калуш), самородної сірки (Яворів). Практично повсюдно е глини, піски, си-
ровина для цементної промисловості.

Аналіз наявності на території України корисних копалин і забезпеченості ними
на доступну для огляду перспективу дозволяє оцінити паливно-енергетичні н мі-
нерально-сировинні ресурси як середні, номірно-сириятливі для розвитку продук-
тивних сил. Відносно добрі» наша держава забезпечена високоякісними залізними
й марганцевими рудими, які не тільки повністю покривають внутрішні потреби
чорної металургії, але Й можуть частково експортуватися. Потреба в нафті й газі
за рахунок влпсних ресурсів задовольняється на 16 -20 %. Запаси вугілля біль-
ші, І якість його досить висока, умови залягання вугільних шарів в основному
районі видобутку — Донбасі — роблять видобуток перентабельпим. Україна бідна
на руди кольорових мотелів.

3.2. Потенціал водних ресурсів України

Виходячи зі сказаного виїде, у поняття «водні ресурси» будемо включати тіль-
ки прісні води суші, які безпосередньо використовуються або які планується ви-
користовувати в процесі господарської діяльності. До такої категорії вод належить
річковий стік і придатні для експлуатації підземні води.

Забезпеченість водними ресурсами одного жителя України становить 1030 м*/рік,
що приблизно в 10 разів менше від аналогічного середньосвітового показника
(11000 м*/рік). Нижче середньосяітового показника і питома водозабезпеченість
одиниці площі території України. Вона становить близько 83000 .ч'/рік/км¹,
а у світі — 268000 м'/рік/км' (у Росії понад 200000, у СПІД 363000. у Фран-
ції 411000 mVpik/km').

Поверхневий стік держави характеризується значною нерівномірністю в часі
й просторі. У весняну повіпь протягом 2-3 тижнів проходить до 60 -70 % річного
стоку. Узимку й улітку річковий стік значно скорочується.

Регулювання річкового стоку зі створенням значної кількості ставків і во-
доймищ дозволило практично подвоїти водно-ресурсннй потенціал України. На
сьогодні в Україні створено понад 900 водоймищ загальною площею близько
1000 тис. га й сумарним об'ємом 52 км що приблизно дорівнює середньорічно-
му стоку Дніпра.

Розподіл водних ресурсів по території нерівномірний. Тик, 2/3 площі Укри-
ши знаходиться в. умовах недостатнього й нестійкого природного зволожен-
ня. Водний фактор перетворюється на обмежувач розвитку продуктивних сил.

Гідроенергетичні ресурси України досить обмежені. їхній сумарний валовий
потенціал обчислюється 44,7 млрд. кВт-год. З них економічно доцільно використо-
вувати тільки 16 млрд. кВт- год. Основна частина їх уже залучена до господарської
діяльності, тому можливості подальшого гідроенергетичного освоєння річок прак-
тично вичерпані.

В Україні розвідано близько 90 родовищ мінеральних нод, з яких 35 залучено
до господарського використання.

Термальні воли України вивчені ще недостатньо. Відносно неглибоке їхне за-
лягання, висока температура уможливлює їхнє залучення до господарського вико-
ристання для обігріву теплиць, житлових приміщень, вироблення електроенергії.

3.3. Земельно-ресурсний потенціал України

Земельний фонд України становить понад 60 млп. га. Близько 80 % його
кількості перебуває в користуванні різних сільськогосподарських підприємств.

Більшу частину земельних ресурсів становлять сільськогосподарські угіддя —
•10,107 млн. га, що дорівнює близько 70 % всієї площі земельного фонду. Це свід-
чить про високий ступінь господарського освоєння території нашої держави.

Орні землі — 34,2 млн. га (56 %), за цим показником Україна стоїть в одному
ряді з такими країнами, як Данія, Голландія, Угорщина, Польща.

У структурі ґрунтового покриву земельних угідь переважають чорноземи —
55 % орних земель. Особливістю чорноземів є значна товщина гумусового горизон-

ту {до 120-150 mm), висока питома мага вмісту гумусу (3,5-7.0 %). Близько 10 %
ріллі мають опідзолені й деградовані чорноземи, 2,5 % солонцюваті ґрунти,
близько g % — дсрсио-чорноземні. іншії частина — підзолисті (7 %), опідзолені
(5 %), сірі лісові (близько 7 %). Поширені також каштанові (близько 9 %), лугові
(2 %), буроземи (0.65 %) та ін.

Якщо взяти умовно якість земель України в середньому за 100 балів, то
яайродючіші землі будуть у Тернопільській. Вінницькій, Черкаській областях
(140 балів). Чернівецькій, Київській (130 балів). Полтавській. Хмельницькій об-
ластях (120 балів), від 80 95 балів оцінюються землі Запорізької, Дніпропетровсь-
кої. Львівської. Миколаївської. Харківської областей. Найнижчими балами оці-
нюються Грунти Луганської області (59 бялів).
Структура земельного потенціалу така:
91,7 % — орні землі.

б.З % — багаторічні насадження (сади, виноградники тощо).
24 % — пасовища й сіножаті.

3.4. Потенціал лісових ресурсів

Площа лісів України становить 14,3 % території (9,2 млн. га). Ліси переваж-
но санаторно-оздоровчі, протиерозійні, природоохоронні й лише частково сиро-
винні. Останні знаходяться в основному в Карпатах, Поліссі, де лісистість досягаг
20-40 %. У степових регіонах Україии лісистість становить 4 %.

Переважають у наших лісах хвойні породи (соспа, ялина) — 54 %, яа твердо-
листяні (дуб, бук, граб) припадає 40 %. ІІри цьому на деревостій високої продук-
тивності припадає до 75 % всієї лісонокрнтої площі.

Потенціал лісових ресурсів становить 4.2 % від сумариого ПРІІ.
Потреби в деревині за рахунок власних ресурсів наша держава задовольняє
на 25-30 %.

3.5. Потенціал фауністичних ресурсів

Основним підвидом у структурі фауністичних ресурсів с .медоносні ресурси
(68.6 %), за ними йдуть рибні (28.8 %) і мисливські (2,6 %).
Питома вага в структурі ГІРП України незначна — 0,47 %.
Продуктивність фауністичних ресурсів України може бути істотно збільшена.
Це вимагає поліпшення кормової бази, селекційної роботи, використання трудо-
вого господарства, створення сприятливих умов для розведення поголів'я диких
І авірів тощо.

3.6. Природно-рекреаційний потенціал

У сумарному обчисленні природно-рекреаційний потенціал України становить
9,6 % від ПРІІ країни. Де досить значна забезпеченість даними ресурсами, у тому
числі ириродного, історико-архітектурного й культурного характеру.

Узбережжя теплих морів, середньовисокі, покриті лісом гори. Поліське поозер'я.
численні пам'ятки історико-архітектурного призначення можуть стати при комер-
ційній постановці питання джерелом значних надходжень коштів і стати одним
з імпульсів розвитку господарства країни. Прикладами таких країн, до природ-
но-рекреаційні ресурси інтенсивно використовуються, є Іспанія. Мексика, Туреч-
чина, Греція та ін.