Індія Загальна економіко-географічна характеристика

Реферат

на тему:

І н д і я

Загальна економіко-географічна характеристика країни.

Площа - 3,3 млн км². Населення - 950 млн чоловік. Столиця - Делі.

Індія є однією з найбільших країн світу. За державним устроєм це — федера­тивна республіка. Голова держави - президент. Законодавчий орган - двопалат­ний парламент (Народна палата і Рада сенаторів). Країна поділяється на 25 штатів і 7 союзних територій.

Гірські системи Гіндукушу і Гімалаїв на півночі та Індійський океан на півдні відокремлюють півострів Індостан від решти світу. Проте зв'язки між ними були завжди. Сучасні сусіди Індії мають з нею багато спільного в природному, етнічно­му, історико-культурному і економічному відношеннях. Складні взаємини між ними зумовлені значною мірою релігійною ворожнечею.

Населення. Демографічна ситуація в Індії подібна до інших країн, що розвива­ються. За кількістю жителів Індія поступається тільки Китаю. Середня густота на­селення становить 260 чол. на 1 км² і є однією з найвищих у світі, а в долині Гангу і на прибережних низовинах зростає до 1000-1500 чол. на 1 км².

Поняття «індійці» об'єднує кілька спільнот. Більшість з них належить до двох мовних сімей: на півночі - це індоєвропейська мовна сім'я (індоарійська група), на півдні - дравидська. Найбільша етнічна спільність - хіндустанці, мова яких - хінді - проголошена державною. Хіндустанців майже 250 млн чоловік. Поряд з ними є ще 11 етнічних груп, кожна з яких налічує від 20 до 90 млн чоловік. Адміністра­тивний поділ країни враховує це: штати створені за етнічною ознакою, місцеві мови в них також офіційні. Мовою державного спілкування є англійська.

Індійське суспільство ще й досі поділяється на касти, що зумовлюють статус і заняття людини з дня її народження. Кастова система засуджена і заборонена дер­жавою, але освячена релігією індуїзму, яка регулює сімейне життя і суспільні відносини. Понад 4/5 населення - індуїсти, мусульман тільки 11 %, що становить майже 100 млн чоловік. Общинні конфлікти на релігійному грунті виникають особливо в північній Індії: між мусульманами і індуїстами, між сікхами та індуїстами.

Незважаючи на все різноманіття, загальні культурні риси і усвідомлення спільності історичної спадщини об'єд­нують жителів Індії в одне ціле. Індій­ська цивілізація нараховує понад 5 тис. років, її матеріальні пам'ятки - храми, мавзолеї, мечеті, палаци, форти трап­ляються повсюдно, багато з них відомі в усьому світі.

Три чверті індійців живуть у сіль­ській місцевості, переважно у великих селах. Міське населення становить 23 %, або майже 200 млн чоловік.

Міста надзвичайно різноманітні. Багато їх виникли дуже давно, ще до нашої ери: Патна, Варанасі, Іллахабад, Делі. Деякі є священними для індуїстів. В Іллахабаді, що знаходиться у місці злиття річок Джамни і Гангу, на релігійне свя­то один раз на 12 роки? збирається до півтора десятка мільйонів віруючих. Серед­ньовічну епоху уособлює Агра. Калькутта, Бомбей і Мадрас засновані колонізатора­ми, які були їх оплотами. Останнім часом в ході індустріалізації виникли міста Бхілаї, Роуркела, Дургапур, Бокаро та ін.

Індія добре забезпечена сільськогосподарською сировиною. З-поміж мінераль­них ресурсів світове значення мають поклади залізної, марганцевої руди, слюди. Енергоресурси представлені головним чином вугіллям і гідроенергією. Рівень спо­живання енергії дуже низький. Майже 2/5 її одержують за рахунок непромислових джерел: дрова, гній, солома тощо. Найбільше ГЕС у Західних Гатах. Нафту добувають на шельфі поблизу Бомбея.

Господарство. За абсолютними розмірами валового національного продукту Ін­дія входить до перших 15 країн світу. Якщо ж його поділити на 950 млн чоловік, то країна опиниться серед найвідсталіших і найбідніших. В Індії є сучасні заводи і електростанції, космічна і атомна техніка, важка індустрія. Проте характер суспіль­ства значною мірою залишається доіндустріальним. Це - сільськогосподарська кра­їна. Понад 650 млн індійців, що дорівнює населенню всієї Європи, - сільські жите­лі. Для більшості, як і 3000 років тому, знаряддям праці є дерев'яне рало і серп, па­ливом - гній і солома, транспортом - віл або буйвол, формою обміну - бартер. Тре­тина сільських жителів не має землі і є наймитами. В містах становище не краще. В Калькутті, що налічує 12 млн жителів, третина живе в нетрях, які є нагрома­дженнями примітивних халуп, а іноді просто візків або тентів. Те саме в Делі, Бом­беї, Мадрасі та інших містах. Ще й досі більша частина населення неписьменна.

Індія вивозить на міжнародний ринок чай, руди металів, вироби з бавовни джуту. Але її участь у світовій торгівлі дуже мала. Країна має велику зовнішню заборгованість.

Причини відставання Індії криються як у 200-річному пануванні англійсь­ких колонізаторів, так і в застійних формах доіндустріального виробництва і йо­го величезних розмірах. Пережитки минулого даються взнаки більше, ніж у Ла­тинській Америці чи навіть Африці.

Сільське господарство. Для мусонного клімату характерна нерівномірність розподілу опадів по території і протягом року. Є надмірно зволо­жені райони і райони посушливі. Є вологий сезон і сезон сухий. Тому важливе місце займає тут штучне зрошення, що практикується з давніх часів. За розміра­ми зрошуваних площ Індія поділяє з Китаєм перше місце. Греблі, канали, колодязі, насоси, тимчасові водойми - характерна риса індійського ландшафту.

Головними зерновими культурами країни є рис, пшениця і просо. Рис вирощують скрізь. Найбільша концентрація його посівів - на північному сході і при бережних низовинах. Місцями збирають до трьох врожаїв протягом ро­ку. Рисові райони дуже важливі для країни. Тут найбільша густота населення Пшениця - культура зимового сезону - вирощується на зрошуваних землях по­сушливого північного заходу. Просо культивують у внутрішній частині плос­когір'я Декан. У харчуванні індійців велику роль відіграють бобові, овочі і фрукти, прянощі, олійні (особливо арахіс і рапс) і цукрова тростина, їх вирощують повсюдно. Культивують також манго, палаю, апельсини і банани. Батьківщиною цу­крової тростини вважають долину Гангу. З-поміж волокнистих культур - бавов­ник і джут. Посіви бавовнику зосереджені в посушливій західній частині країни в Пенджабі, на плоскогір'ї Декан і в південній Індії. Вологолюбний джут - куль­тура дельти Гангу і Брахмапутри. Індія є найбільшим у світі виробником і експор­тером чаю. Цю культуру в XIX ст. запровадили колонізатори. Чайні плантації розміщені на добре зволожених схилах гір північного сходу і півдня країни.

Тваринництво має підсобне значення. За поголів'ям великої рогатої худо­би Індія посідає перше місце (1/5 світо­вого поголів'я), але худоба (воли, буйво­ли, корови) використовується переваж­но як тяглова сила. Індійці-індуїсти є вегетаріанцями. Вони споживають тільки молочні продукти. Індуїзм вважає корову священною твариною.

Промисловість. За роки не­залежності Індія зробила значний крок вперед у створенні сучасної індустрії, особливо важкої. Але розвиток її стри­мується вузьким внутрішнім ринком. Бідність населення і дешева робоча сила є причиною розвитку кустарної про­мисловості. Дешева ручна праця ко­валів, теслярів, гончарів, ткачів забез­печує населення дешевими споживчими товарами. Так, з 8 млрд. метрів бавовняних тканин, які щорічно виробляє Індія тільки половина виготовляється на фабриках, решта - кустарним способом

Стара фабрично-заводська промисловість що виникла ще за колоніальних часів, зайнята переробкою сільськогосподарської сировини Її розміщення зумовлене відповідними сировинними зонами. Бавовняні фабрики зосереджені по Містах західної частини країни, найбільше їх у Бомбеї і Ахмадабаді Джутова промисловість концентрується навколо Калькутти.

Важка промисловість, що створена останнім часом, сконцентрована східній Індії в долині річки Дамодар і на плато Чхота-Нагпупур, де величезні поклади залізної руди знаходяться поруч з кам'яновугільними басейн Тут виник

комплекс виробництв, що об'єднує добування сировини і палива, електроенергети­ку, чорну і кольорову металургію, важке машинобудування. За аналогією район звуть «Індійським Руром» або «Індійським Донбасом». Найбільшим центром мета­лургії є Бокаро, важкого машинобудування - Ранчі.

Сучасні машинобудівні і хімічні заводи є також у Бомбеї, Калькутті, Мадрасі, Бангалорі та деяких інших містах. Особливе місце в машинобудуванні зайняв Бангалор. Тут виробляють верстати, літаки, зброю, засоби зв'язку. Це - центр електронної промисловості і космічних досліджень.

Мал. Територіальна структура господарства Індії.

Транспорт. Головну роль відіграють залізниці, будівництво яких почалося ще в XIX ст. Важливе значення має гужовий і в'ючний транспорт, мускульна енергія людини.

Внутрішні відмінності. Для Індії характерні велика територія і природні, етнічні та господарські відмінності. Найважливішою і найвідомішою її частиною є Індо-Гангська низовина. Ця величезна низовина дає притулок і годує (враховуючи Пакистан і Бангладеш) більш як півмільярда жителів Землі. Тут відбувалися найважливіші події індійської історії, звідси пішла і назва країни. Не­випадково столицею Британської Індії була Калькутта, що відкривала з моря шлях у долину Гангу, а столицею незалежної Індії став стародавній Делі, розташований на вододілі Інду і Гангу.

Найбільш розвинуті штати сучасної Індії знаходяться на заході країни. Шта­ти Пенджаб і Хар'яна (Північно-Західний район) дають країні товарне зерно. В штатах Гуджарат і Махараштра (Західний район) ще в доанглійську епоху виник­ли умови для розвитку капіталізму. Територія їх вигідно розташована щодо Суецького каналу і шляхів з Європою і СІЛА. Бомбей (11,8 млн чоловік) нині є головним фінансово-торговим, промисловим, транспортним і науковим центром. Його роль в Індії можна порівняти з роллю Нью-Йорка в США.

Східна Індія (Східний і Північно-Східний економічні райони) - порівняно відстала частина Індії. Проте тут знаходяться Калькутта (11,7 млн чоловік), що як і Бомбей, є провідним фінансовим та торговим центром країни, а також потужна вугільно-металургійна база Дамадарського басейну.

Південна Індія - головний район плантаційного господарства. Найбільшими містами тут є Мадрас (5,7 млн чоловік) і Бангалор (4,6 млн чоловік).