Франція економіко-географічна характеристика країни

Реферат на тему:

“Франція”

(економіко-географічна характеристика країни)

Франція сприймається у світі як своєрідний еталон європейської культури, демократії і поваги до людини-творця. Такий імідж країни обумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу утвердити в собі та у світі ідеали свободи і рівності.

Франція межує з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. Це найбільша країна зарубіжної Європи. Її площа вдвічі більша від території Великобританії, але становить 1/4 території США (без Аляски). Франція займає крайню західну частину Європейського материка. За формою її територія вписується в шестигранник (французи так і називають свою країну - l'Hexagone - шестикутник). Морські кордони країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. На сході країна омивається Атлантичним океаном, на півдні - Середземним морем, на півночі - протокою Ла-Манш.

Офіційна назва - Французька Республіка - Republique Francaise.

Територія - 551,6 тис. кв. км.

Адміністративний поділ: 95 департаментів (departement), включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю Корсику , 22 області (region), комуни (commune). Існує також поділ на З7 історичних провінцій.

Володіння: 6 заморських департаментів: в Америці - Гваделупа, Гвіана Французька, Мартініка (Центральна Америка), Сен-П'єр і Мікелон (поблизу південно-східного узбережжя Ньюфаундленду); в Африці - Реюньйон (біля південно-східного узбережжя); 5 заморських територій: в Океанії - Нова Каледонія, Полінезія Французька, до складу якої входять острови Суспільства, Маркізькі острови, архіпелаг Туамоту, Французькі південні та антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на екваторі, в південно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа; острів Майотта ; Французькі південно-антарктичні території. Завдяки цьому Франція є третьою державою світу (після США і Великобританії) за розмірами заморських володінь.

Населення - 61,1 млн. осіб (2002 р.). Близько 4,5 мільйона з них - іноземці: алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени тощо. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.

Релігія. Майже все населення країни - католики. Але з огляду на історичні причини у Франції співіснують багато різних релігій. На другому місці - іслам. Його сповідують вихідці з країн Північної Африки, колишніх французьких колоній. Є також прибічники іудаїзму, православ'я, протестантизму та англіканства.

Столиця - Париж (Paris) - 2,116 млн. жителів (1999 р.). З передмістям - близько 10 млн. жителів.

Інші великі міста - Марсель (801 тис.), Ліон (415 тис.), Тулуза (359 тис.), Ніцца (342 тис.), Страсбург (252 тис.), Нант (245 тис.), Бордо (210 тис.).

Офіційна мова - французька, належить до романської групи мов.

Грошова одиниця - EURO. 1 EUR = 0.9923 USD курс на 03.07.2002

Національне свято - 14 липня - День взяття Бастилії (1789 р.).

Ландшафт - 2/3 території Франції - рівнини і пагорби.

Найбільші гірські масиви - Альпи, Піренеї і Центральний Французький масив. Найвища точка - гора Монблан в Альпах (4807 м.).

Найбільші річки - Сена (найдовша річка країни, 1012 км), Луара, Гаронна, Рона.

Гімн Франції - "Марсельєза", яка була написана в Страсбурзі у 1792 році, а 14 липня проголошена національним гімном.

Девізом країни є три всім відомих слова: "Свобода, Рівність, Братерство".

Прапор Франції - синьо-біло-червоний. Білий колір символізує королівську владу, а синій і червоний - кольори кокарди національної гвардії Парижа.

Герб. Єдиного і визнаного всіма герба зараз у Франції немає. З римських часів існує обов'язкова частина офіційного герба - лікторський пучок, який після паризької комуни був оточений лавровим вінком, орденом почесного легіону, гілками оливи і дуба. У двадцяті роки XX ст. герб був дещо змінений, і є одним із символів Франції. Французи ж вважають національним символом Маріану - символічний жіночий образ, який уособлює Францію. Крім того, існує Великий герб Франції, в якому об'єднані успадковані з далекого середньовіччя герби 56 французьких історичних провінцій і територій.

Членство в міжнародних організаціях: Франція є членом ООН і більшості спеціалізованих агентств цієї організації, ОБСЄ, ЄС, НАТО, Організації економічного співробітництва і розвитку.

Економіка Франції

Франція - високорозвинута індустріально-аграрна країна, яка посідає одне з провідних місць у світі за обсягами промислового виробництва. Валовий національний продукт на душу населення - 22320 доларів на рік.
Частка у ВВП (1991, %): промисловість - 18,4, сільське господарство - 5,7. Видобуток (1993, млн. т) кам'яного вугілля - 10,1, нафти - 2,7, залізняку - 7, природного газу - 4,85 млрд. куб. м. Виробництво електроенергії - 454,7 млрд. кВт.ч (193), у тому числі понад 2/3 на АЕС. Чорна (виплавка, млн. т. у 1985: чавуну - 15,5, сталі - 19,4) і кольорова (алюміній, цинк, свинець, мідь та інші) металургія.
Провідна галузь промисловості - машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї. Розвинуті харчова промисловість і виноробство. Головна галузь сільського господарства - тваринництво. Поголів'я (1992, млн.) великої рогатої худоби - 20,9, овець - 11,5, свиней - 12,3; птахівництво. Посіви зернових (урожай пшениці - 32,6 млн. т у 1992; ячмінь, кукурудза), цукрового буряка. Виноградарство, овочівництво, плодівництво і квітництво. Морське рибальство і розведення устриць.
Франція - один з найбільших у світі виробників хімічної і нафтохімічної продукції (у тому числі каустичної соди, синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив, фармацевтичних товарів та іншого), чорних і кольорових (алюміній, свинець і цинк) металів. Великою популярністю на світовому ринку користуються французький одяг, взуття, ювелірні вироби, парфуми і косметика, коньяки, сири (виробляється близько 400 сортів).
Експорт: машинобудівна продукція, у тому числі транспортне обладнання (близько 14% вартості), автомобілі (7%), сільськогосподарські і продовольчі товари (17%; один з провідних європейських експортерів), хімічні товари і напівфабрикати тощо. Іноземний туризм.


Сільське господарство
Площа сільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції (35,5 млн. га); все більше зменшується частка ріллі і збільшується площа, вкрита травами, що пов'язано з посиленням тваринницької спеціалізації сільського господарства. Рілля займає 16,8 млн. га, багаторічні насадження - 2,2 млн. га (виноградники і сади), пасовища і сінокоси - 13,9 млн. га, під лісом - 14,5 млн. га. Структура сільського господарства за вартістю продукції у %: рослинництво - 43,3, у тому числі зернові - 16,0, овочі і фрукти - 9,0, виноград (на вино) - 8,5; тваринництво - 56,7, в тому числі виробництво м'яса - 26,1, молока - 18,6, птиці та яєць - 7,7. Рослинництво середньоєвропейского і середземноморсько-субтропічного типів. За збиранням зернових Франція поступається тільки США, Росії, Індії та Канаді. Основна зернова культура - пшениця (близько 1/2 всього врожаю зерна), основний район її виробництва - низовина на Заході країни.
Посіви цукрового буряка, як і цукрові заводи, зосереджені на Півночі. Через зменшення продовольчого використання втрачає свою цінність картопля. Важливе значення має виноградарство (1-е місце у світі за збиранням винограду).
Основна частина врожаю використовується для виробництва вина, через перевиробництво вина проводиться політика обмеження виноградарства. Виноградники поширені майже скрізь. Головні райони виробництва винограду і виноробства: провінції Лангедок, Шампань, Бургундія, Турень, район м. Бордо, Гасконь.
У південних районах поширена культура оливи. Виробництво овочів і фруктів розвинуте скрізь.
Тваринництво має м'ясомолочний напрямок, посилилося значення свиноводства і птахівництва. За виробництвом м'яса Франція поступається у Західній Європі тільки ФРН, а за виробництвом молока посідає 1-е місце.


Рибальство
Головний район лову - Атлантичний океан. Улов риби - 806 тис. т (1974). Головні риболовецькі порти - Булонь і Лор'ян, Ла-Рошель. Устричний промисел (близько 70% світового збору устриць).


Транспорт
Транспортна мережа має радіальну конфігурацію з єдиним центром - Парижем. Приблизна частка окремих видів транспорту у внутрішньому вантажообороті (т/км, в %): залізничного - 34,9, автомобільного - 36,7, внутрішнього водного - 6,9, морського каботажу - 3,9, трубопровідного - 17,6 (1972).
Франція посідає одне з перших місць у світі за довжиною автошляхів і величиною автопарку. Найважливіша автострада - Лілль-Париж-Ліон-Марсель. Довжина внутрішніх водних шляхів - 7,2 тис. км (у т. ч. 4,7 тис. км каналів).
Головні водні магістралі - Сена (яка через Уазу і Північний канал пов'язана з Північним районом, а через Марну і канал Марна-Рейн - з Лотарингією та Ельзасом) і каналізована р. Мозель (шлях для експорту лотарингзької руди і металу, а також імпорту вугілля і коксу); на ці шляхи припадає понад 4/5 перевезень.


Зовнішні економічні зв'язки
Обсяги зовнішньоторговельного обороту Франції за роки після 2-ї світової війни істотно збільшилися; за розмірами експорту й імпорту Франція поступається лише США, ФРН і Японії. В експорті частка Франції становить понад 6,9%, імпорті - понад 6,7%.
Основні статті імпорту: машини та обладнання, нафта, кам'яне вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, вовна, деревина хвойних і тропічних порід.
Близько 1/2 зовнішньоторговельного обороту Франції припадає на країни ЄС; головний торговий партнер - ФРН, торгівля з якою, як і з США, здійснюється з великим пасивом.


Економічні райони
Міжрайонні диспропорції в економічному розвитку породжують державну проблему більш рівномірного розміщення виробництва, зокрема питання децентралізації (наприклад, обмеження зростання Парижа) і підвищення господарства в "критичних зонах", які різко відстають за рівнем і темпами розвитку, з хронічним безробіттям і притоком населення. Для вирішення загальнодержавних територіально-господарських проблем країна була розділена в 1956р. Генеральним комісаріатом з планування при Раді Міністрів на 22 планових райони (від 2 до 8 департаментів у кожному), а пізніше (в 1971-75 рр.) на базі цих районів були виділені генеральні зони економічних досліджень і планування територій або великі економічні райони.
Паризький район - провідний район Франції. Він виділяється обробною промисловістю та інтенсивним сільським господарством, густою мережею шляхів сполучення; його життя тісно пов'язане з Парижем. Промисловість Великого Парижа дає понад 1/4 промислової продукції Франції. Велике економічне значення мають долина нижньої Сени з рр. Руан і Гавр - головний вихід до моря для Паризького району і найбільший у районі після Парижа осередок промисловості.

Північний район - старий індустріальний район з різноманітною структурою, 1-й район з текстильної промисловості і текстильного машинобудування, виробництва обладнання для гірської промисловості, 2-й район з виплавки чавуну, сталі і видобутку вугілля (після Східного району); національне значення має виробництво локомотивів і вагонів, сіркової кислоти та ряду інших хімікатів, будматеріалів, паперу, взуття, цукру, пива. Розвинуте трикотажне і мереживне виробництво.

Основна частина шахт, електростанцій, металургійних, хімічних і машинобудівних заводів розміщена на території вугільних басейнів (центри - Валансьєнн, Дуе, Денен). Зросло значення Дюнкерка - порту і промислового центру (нові великі металургійні, суднобудівні і нафтопереробні заводи).
Східний район - головна металургійна база Франції (Лотарингія). Важка промисловість сформувалася на основі використання місцевого залізняку, вугілля, калійної і кам'яної солі. Металургійні заводи розміщені в основному по берегах рр. Мозель, Орн, Фенч, Шьєр (рр. Тіонвіль, Лонгві, Айанж та інші).
Вогези та Ельзас - головні райони бавовняної промисловості (близько 1/2 виробництва). Вогези - великий постачальник деревини і паперу. Найбільше місто району - Страсбург - столиця Ельзасу, порт і промисловий центр на Рейні. У промисловості Франш-Конте - автомобілебудування (заводи "Пежо" в Сошо - Монбельяр), виробництво годинників, виробів точної механіки (Безансон).
Ліонський район - промисловий район, 3-й у Франції за кількістю жителів і 2-й (після Паризького) за обсягами промислового виробництва. Основні галузі промисловості: гідроенергетика, металургія (якісні і спеціальні сталі, алюміній - 1-е місце у Франції.), машинобудування, хімія (особливо промисловість органічного синтезу в околицях Ліона, гумові заводи Клермон-Феррана), текстильна (1/2 національного виробництва тканин з хімічного волокна), харчова, шкіряно-взуттєва, виробництво спортивного інвентаря. Курорти на базі мінеральних джерел (Віши, Евіан та інші); в Альпах - альпінізм і туризм, бази зимового спорту.
Західний район - промислово-аграрний, з розвинутим тваринництвом. У долинах рр. Луара і Шаранта багато садів і виноградників (виробництво коньяків у районі м. Коньяк). Видобуток уранового залізняку. Рибальство і переробка риби, устричний промисел. Промисловий потенціал району з кінця 50-х рр. помітно збільшився в результаті державно-монополістичної політики децентралізації і підйому аграрних районів.

Південно-Західний район - промислово-аграрний район, займає переважно Аквітанську низовину з прилеглими до неї схилами Піренеїв і південно-західною частиною Центрального масиву. Район має значні сировинні ресурси; 1-е у Франції місце за видобутком газу (Лак) і нафти (Парантіс), по лісозаготівлях (у Ландах). Розвинута авіаракетна промисловість (Тулуза, Бордо), окремі підприємства алюмінієвої, хімічної і харчової промисловості. У Піренеях, поблизу ГЕС, розміщені енергоємні галузі металургійної і хімічної промисловості. У ряді департаментів основна частина жителів зайнята в сільському господарстві.

Середземноморський район - промислово-аграрний і курортний район. З початку 60-х рр. кількість населення швидко збільшується. Інтенсивне високотоварне сільське господарство, що спеціалізується на виробництві винограду, овочів і фруктів, у горах - на вівчарстві. Розвинута харчова промисловість. Велике значення в економіці району мають курорти (Французька Рів"єра з центрами в Ніцці і Каннах, нові курорти на берегах Лангедока) і портово-промисловий комплекс Марселя (міста-супутники, порти - Бер, Лавера, Фоссюр-Западов тощо) з нафтопереробною, нафтохімічною, металургійною (Фос), судноремонтною, авіаційною, харчовою промисловістю.