Кримські гори. Рельєф Кримських гір

Реферат на тему:

Кримські гори. Рельєф Кримських гір

Загальний огляд природних умов Кримських гір.

а. Клімат.

Кримські гори належать до гірської кліматичної області. Клімат Кримських гір змінюється від субтропічного з м'якою зимою і жарким посушливий літом на Південному березі Криму до прохолодного, вологого з сильними вітрами на яйлах.

Характерною особливістю гірської кліматичної області є прояв вертикальної поясності. Це проявляється в зміні температури залежно від висоти в зміні ландшафтів. В гірських умовах випадає велика кількість опадів (745-1450 мм.) . Середньорічна температура невисока - майже +6 градусів.

Територія в південного заходу на північний схід Південного берега Криму належить до Середземноморської кліматичної області. Вона в півночі захищена від впливу холодніших повітряних мас Кримськими горами.

Клімат тут середземноморського типу - температура в зимові місяці вища +1 градуса; влітку, протягом 3–4-х місяців, температура повітря перевищує +20 градусів. Весна довготривала, тепла; літо триває близько шести місяців, Осінь також тепла, ясна. Середня температура року +12,5-14 градусів, січня - -2– -4, липня – +23,5-24 градуси. Середньорічна сума опадів - 540-690 мм.

Найбільш теплим і тихим місцем на всьому південному узбережні Криму є селище міського типу Сімєїв. Середньорічна температура повітря досягав тут +13,6 градусів, вода біля берега, протягом 6,5 місяця, тепліша від температури суші. Ще із середині 19-го століття тут насаджено парк з південною рослинністю: лавровими деревами, цілими дібровами айви, кипарисами, мигдалем.

На відміну від інших територій України в Кримських горах та на Південному березі Криму основна кількість опадів припадає на зимовий період. На Південному березі Криму, у порівнянні з Кримськими горами та іншими територіями України, взимку не утворюється снігового покриву.

Загальний обсяг випадання опадів у Кримських горах становить 1000-1200мм, а на Південному березі Криму випадає 350-400 мм. Такий розподіл опадів є наслідком панування в цих районах антициклонів, що приходять зі сходу. У посушливі роки кількість опадів у прибережній частині значно зменшується - до 100 мм.

Положення Південного берега Криму, на південь від смуги високого тиску, зумовлює переважання, протягом року вітрів північного та північно-східного напрямку, сухого континентального повітря (влітку переважають сухі тропічні повітряні маси). Тому влітку тут жарко і сухо. Опади приносяться північно-західними вітрами у весняно-літні й період.

У Кримських горах, пасма гір яких витягнуті з південного заходу на північний схід, переважають вітри, що дмуть з північного сходу і з південного заходу. Типовою для Південного берега Криму є наявність бризової циркуляції, що двічі на добу змінює напрямок вітру: вдень - з моря на сушу, вночі навпаки. Швидкість вітру: 1-3 метра за секунду при береговому і 3-5 метрів за секунду при морському. В Кримських горах часто дмуть гірськодолинні фени.

Середня тривалість безморозного періоду на Південному березі Криму становить біля 260-270 днів.

б. Водні ресурси.

Відмінності в геолого-геоморфологічній будові, кліматичних умовах, які існують між гірським і рівнинним Кримом впливають на режим поверхневих та підземних вод, визначають рівну їх обводненість. У тріщинах та карстових порожнинах вапнякових порід гірського Криму накопичуються тріщинно-карстові води, які використовуються для пиття.

На Головному пасмі Кримських гір беруть початок і течуть на північ та захід головні річки Криму - Чорна, Бембек, Кача, Альма, Салгир, Kiвчук-Карасу, Біюк-Карасу, Індол. Річки короткі з нерівномірним станом. Річки південного схилу короткі, водозбори їх невеликі, вони маловодні, з великими нахилами і швидкою течією. Тут є умови для формування селів, які руйнують сади і виноградники.

Річки північного схилу довгі, водозбірні площі їх більші, нахили русел менші, течія повільніша. Ці річки багатоводні весною, коли тануть сніги, а влітку рівень води знижується, багато малих річок пересихають. В осінньо-зимовий період рівень води в рійках підвищується в зв'язку з випаданням дощів і таненням снігів.

Для регулювання водного режиму річок та забезпечення потреб у воді на багатьох річках (Салгиру, Чорної, Бельбеку, Альми, Беюк-Караси) створено водосховища, воду з яких використовують для господарських потреб.

У гірським у Криму майже немає озер.

В Кримських горах переважають ресурси на поверхневих, а підземних, в основному карстових прісних вод, що формуються переважно в гірських районах. Підземними водами живляться річки, які течуть на північ (Салгир, Індол, Альма, Кача, Бельбек, Чорна) і на південь (Учак-Су, Дерекойка, Авунда,, Алу-Увень, Де-Мерджі, Ускут, Ворон, Судак).

в. Грунти.

Характер підстилаючих корінних порід, умови рельєфу, кліматичні особливості, господарська діяльність, відображаються на ґрунтовому покрові.

В посушливих умовах в лісостеповій частині Гірського Криму зустрічаються, в основному, чорноземи з вмістом гумусу 3-4%, та сірі лісостепові малопотужні щебенисті ґрунти, а також буроземи. У передгір'ях поширені чорноземи, південно-карбонатні та дерново-карбонатні ґрунти. Під широколистими лісами, в умовах достатнього зволоження, сформувались бурі гірсько-лісові ґрунти з вмістом гумусу 4 –5%, вони придатні для садівництва, виноградарства, посівів тютюну, кормових трав.

Вони утворилися в умовах вологого, помірно-теплого клімату, промисловного типу водного режиму під хвойно-широколистими лісами. Ґрунтоутворюючі породи: суглинки, глинисті елювіально-делювіальні відклади.

Фізико-географічні фактори сприяють швидкому розкладанню первинних і утворенню вторинних мінералів. У цих ґрунтах добре виражений процес оглинення. Процес опідзолювання виражений слабо, або зовсім не спостерігається. Профіль бурих лісових ґрунтів мало диференціюється на генетичні горизонти.

На яйлах поширені гірсько-лучні чорноземовидні ґрунти і гірські чорноземи, які містять 16-20% гумусу. Під субтропічними середземноморськими сухими лісами та чагарниками, трав'янистою рослинністю на продуктах вивітрювання глинистих сланців і вапняків, утворилися коричневі ґрунти (7-10% гумусу). Вони придатні для вирощування винограду, тютюну, ефіроолійних та плодових культур.

Південні схили Головної гряди Кримських гір, що круто обриваються до Чорного моря, вкриті коричними і коричнево-червоними ґрунтами.

Вміст гумусу в них становить 3-3,5% На породах червоного кольору ґрунти отримують червоно-коричневе забарвлення. Всі вони дуже змінені внаслідок господарської діяльності.

2. Рослинний світ

Південний берег Криму і Кримські гори належать до Середземноморської області, Бореального царства Галарктичного Флористинного Царства і мають характерну для названого району рослинність.

У Кримських горах росте особливо багато єндемічних, рідкісних і виникаючих видів рослин. У порівнянні з іншими територіями України, в Кримських горах, як і в Карпатах, лісистість є досить високою.

Лісами - кримська сосна, бук, дуб та інші - вкрито біля 336 гектарів. Тобто вони займають біля 10% усієї площі. В них нараховуються біля 2200 видів рослин, близько 10% з них - ендеміти (клен Стевєна, глід Пояркової).

Незважаючи на те, що лісові масиви та лісосмуги в Кримських горах виконують важливі ґрунтозахисні функції, вони часто створюються безсистемно; за ними переважно не забезпечується належного догляду.

Схили Кримських гір вкриті дубовими, буковими та сосновими лісами. Яйла, тобто нагір'я - безлісі, вони вкриті лучно-степовою рослинністю, що чергується з оголеними вапняками. Передгірська частина Кримських гір вкрита лісостеповою рослинністю.

Як бачимо, у Кримських горах спостерігається висотка поясність рослинного покриву. Цей набір висотних поясів рослинності, як і ґрунтів, залежить від абсолютної висоти гір, експозиції схилів, їх положення відносно пори природних зон.

Висотну поясність Кримських гір легко зобразити за допомогою схеми.

1. Дубово-ялицеві ліси (шиблякі).

2. Лісостеп.

3. Кримська сосна і дуб.

4. Зона широколистих лісів.

5. Кримський бук.

6. Альпійські луки (яйла).

З поданої схеми видно, що в передгірській частині, на висоті до 600 метрів, спостерігається лісостепова рослинність (типчак, ковила, пирій, стоколос, півонія, чебрець, горицвіт, таволга), а на висоті 600-1000 метрів розташовується зона широколистих лісів.

На південному схилі, на висоті до 500 метрів, розвинуті дубово-ялицеві ліси, а на висоті 500-900 метрів вони змінюються поясом сосни Кримської і дуба. Вище розташовується пояс букових лісів. Нагір’я Кримських гір - безлісі: це високогірні луки.

На Південному березі Крику розвинута субтропічна рослинність, тут, в напівсухих субтропіках розвинулись ліси з дуба пухнастого, сосни Кримської і піцундської, дикої фісташки, деревного ялівцю, колючі чагарники шибляку. Природна рослинність вологих субтропіків представлена широколистими лісами (дуб, граб, бук, каштан, вільха) реліктами (дзелква, лапина, тис).

На Південному березі півострова багато рослин акліматизуватися. Це - кипариси, пальми, цитрусові, чай, могилина, інжир, магнолія, евкаліпти, лавр, кедр.

З усього вищесказаного, можна зазначати. Що флора Кримських гір є досить своєрідною. З них 2200 видів припадає на Гірський Крим, у тому числі 1500 видів – на Південний берег Криму. Для цієї фізико-географічної області характерні види рослин, які ростуть на Балканах, Кавказі, у Малій Азії, що свідчить про минулу єдність східно-середземноморської флори.

д. Тваринний світ

Згідно з географічним розташуванням, проведеним Ол. Кистяковським, округ Гірський Крим належить до Середземонорської підобласті Галарктичної області.

Округ Гірський Крим включає крайню південну і південно-східну частину півострова – Гірський Крим і Південний берег Криму. На видовий склад тваринного світу вирішальний вплив мають кліматичні умови, які відрізняються від клімату прилеглих з півночі степових регіонів.

Тут поширені кримська і скельна ящірки, кримський гекон, леопардовий полоз, дикий кабан, гірський козел, козуля, білка, летючі миші, кам’яна куниця, морські чайки, сивий голуб, південний соловей, чорний гриф.

У гірських лісах Криму поширений красень – благородний олень. У Кримських горах він представлений кримським видом, до 50-ти % поголів’я якого припадає на заповідники. Промисел їх строго лімітований: 1,5-2 тисячі голів на рік. У лісових ценових крім названих тварин багато полівок, мишей, землерийок, а також лісових птахів – глухарів, рябчиків, тетеревів.