Видатні мікробіологи 2

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

ВИДАТНІ

МІКРОБІОЛОГИ

Луї Пастер (1822-1895 р.)

Луї Пастер, хімік за фахом, який присвятив своє життя вивченню мікроорганізмів і розробці методів боротьби з заразними захворюваннями. Французький мікробіолог і хімік, засновник сучасної медичної мікробіології та імунології. Член Французької медичної академії з 1873 р.

Закінчив вищу нормальну школу в 1847 р. в Парижі. З 1849 р. стає професором Страсбурзького університету. Уже там Пастер провів дуже багато дослідів і за один із них його удостоїли премією. Пастер звернув увагу учених до того, що в основі багатьох процесів, таких як бродіння, гниття, знаходяться мікроорганізми. Вивчаючи процеси бродіння (молочного і молочнокислого), Пастер установив, що вони викликаються мікроорганізмами. Ці роботи Пастера мали велике практичне значення. Пастер також дослідив як запобігти прокисанню пива і вина. Особливо великих заслуг Пастер досягнув при вивченні сибірської язви і сказу. Він доказав, що паличковидні бактерії, які були виявлені в організмі загинутих від сибірської язви тваринах, є збудниками цього захворювання. Він створив вакцину в лабораторних умовах.

У 1880 році Пастер відвідав лікарню, де від сказу померла дитина. Він також винайшов вакцину, яка запобігала захворюванню сказом. Ця вакцина була випробувана на 9-літньому хлопчикові, який був покусаний скаженою собакою.

З 1888 р. і до кінця життя він був директором інституту мікробіології (Пастерівського інституту). Він дослідив, що методом стерилізації можна запобігти потраплянню мікроорганізмів у воду, їжу. Він розробив багато вакцин проти ряду інфекційних захворювань, зокрема вакцинацію проти сибірки (1881), бешихи свиней (1882) і сказу (1885 р.). Також діяльність Пастера мала велике значення для розвитку мікробіології в Росії. В Пастерівському університеті працювали, зокрема, І.І.Мечников, М.Ф.Гамалія, С.М.Виноградський.

Мечников (1845-1916)

Мечников зробив великий вклад у розвиток мікробіології. Дуже відомий російський учений, який з 28 років жив і працював у Інституті Пастера. Своїм великим трудом Мечников приніс гучну славу Пастерівському Інституту. Він являється засновником фагоцитарної теорії імунітету. Це біолог, один з основоположників ембріології.

Він закінчив Харківський університет у 1864 р. У 1864-67 році спеціалізувався у Німеччині і Італії, де вивчає ембріологію безхребетних тварин. У 1867 р. Мечников захистив магістерську, а у 1868 р. докторську дисертацію. Дуже велику увагу І.І.Мечников виділив проблемі старіння організмів. Він думав, що гнильні мікроби, які живуть у товстій кишці людини, отруюють організм ядовитими продуктами своєї життєдіяльності.

З 1867 р. Мечніков – доцент 1870-82 р. професор зоології і порівнюваної анатомії Новоросійського університету в Одесі.

У 1886 р. він заснував в Одесі першу в Росії бактеріологічну станцію (тепер Вірусології і епідеміології Одеський науково-дослідний інститут). Він також створив першу в Росії школу мікробіології, патології і імунології.

Мечников установив спільні закономірності в розвитку хребетних і безхребетних тварин, запропонував теорію походження багатоклітинних організмів. У 1882 р. відкрив явище фагоцитозу, за що йому було присуджено Нобелівську премію. Мечников приділив велику увагу розробці проблем імунітету, досягнення довголіття, вивченню інфекційних хвороб (холери, черевного тифу, сифілісу, туберкульозу).

Л.А.Тарасевич (1868-1927)

Один із великих організаторів боротьби з епідеміями заразних хвороб Росії.

Він дуже багато працював над проблемою імунології і фагоцитоза, вивчав захворювання туберкульозом, працював над вакцинами проти туберкульозу і кишкових інфекцій.

Російський мікробіолог і патолог.

В 1891 р. закінчив фізично-математичний факультет Новоросійського університету в Одесі. У 1900-02 – співробітник Пастерівського інституту в Парижі (працював під керівництвом І.І.Мечникова). 1902-07 – викладач Новоросійського, а потім Московського університету.

Праці Тарасевича, присвячені питанням медичної мікробіології та ембріології, проблемі імунітету; вивченню ретикулярно-ендотеліальної системи, походження гемолізинів.