Створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу

План

Вступ

1. Процес творення молочарського кооперативу

1.1 Створення ініціативної групи

1.2 Організація роботи ініціативної групи

1.3 Визначення видів діяльності кооперативу

1.4 Заснування кооперативу

1.5 Організація та консолідація кооперативу

2. Створення матеріальної бази молочарського кооперативу

Висновки

Список літератури

Вступ

Сільськогосподарська кооперація – це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Кооперування є логічною стадією подальшого розвитку реформ, що стає можливим завдяки виникненню значної кількості незалежних приватних товаровиробників-власників, які мають спільні економічні інтересі у здійснені ринкової діяльності.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної діяльності.

Обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Метою їхньої діяльності є надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам, які є членами кооперативу, сприяння їх прибутковому господарюванню.

Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Залежно від виду діяльності вони поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші.

У разі якщо молочарські кооперативи займаються переробкою сільськогосподарської продукції то вони належать до переробних сільськогосподарських кооперативів, а якщо лише заготівлею молока то до заготівельно-збутових [1].

В нашій роботі ми дослідимо питання процесу створення молочарського кооперативу та його матеріально-технічної бази

1. Процес творення молочарського кооперативу

Процес створення кооперативу складається з кількох етапів, членами молочарського кооперативу є лише фізичні особи – виробники молока в особистих підсобних господарствах.

1.1 Створення ініціативної групи

Ініціативна група створюється не з усіх засновників, а з найбільш активних лідерів на селі. Кооператив об’єднує велику кількість членів кооперативу (як правило, сто чоловік і більше). [3]

Власники особистих підсобних господарств вперше зустрічаються з організованою структурою і роз’яснювально-просвітницька робота серед них має бути тривалою, всебічною, з використанням різноманітних засобів: відповідної літератури, методичних матеріалів, дискусій, круглих столів «питань і відповідей» тощо. Ефективною є екскурсія до діючого кооперативу, індивідуальне навчання найманих працівників, які є вихідцями з села і не мають спеціальної освіти, та інше.

Забезпечення прозорості роботи молочарського кооперативу через:

- доступність інформації про його діяльність для кожного члена кооперативу;

- використання пропозицій членів кооперативу щодо поліпшення діяльності, усунення недоліків в роботі кооперативу;

- ознайомлення з рішеннями правління кооперативу, які вивішують на стенді в доступних місцях – на молокозбірних пунктах, офісах тощо.

Створення ініціативної групи для тісної співпраці з місцевими радами (сільською, селищною, міською).[4]

Для того щоб з’явилася ініціатива по створенню кооперативу, майбутні члени мають бути обізнаними з кооперативною ідеєю. Завчасно має бути проведена інтенсивна робота, бажано за сприяння сільських рад або дорадчих служб по розповсюдженню інформації, зокрема, з активними лідерами на селі, сільською інтелігенцією, сільськими студентами, сільськими священиками, іншими особами.

Ініціатива мусить йти від сільської ради або від її голови. (У період радянської системи заготівлею і реалізацією молока займалися сільські ради та їх голови персонально).

Звичайно, це не єдиний підхід у підборі ініціативних груп. Можуть бути й інші варіанти – ініціатива окремих селян, сільської інтелігенції, вчителів сільських шкіл та інших груп.

Попередня роз’яснювальна робота дозволяє визначити кілька осіб, які достатньо зацікавлені ідеєю створення молочарського кооперативу.

Після першої зустрічі з ініціативною групою, провадиться навчання з питань створення кооперативу та більш розширене методичне навчання для кількох ініціативних груп з різних сіл, районів із залученням спеціалістів різних галузей, професій (аудиторів, фінансових фахівців, юристів, спеціалістів молочної галузі, представників дорадчої служби, інших спеціалістів) бажано на базі існуючого кооперативу.

Коли набирається достатня кількість людей, готових залучитися до процесу створення кооперативу, настає час для юридичного оформлення ініціативної групи через підписання протоколу про наміри.

1.2 Організація роботи ініціативної групи

Члени ініціативної групи готують чіткий робочий план, розподіляють між собою обов’язки і завдання. Кожний член ініціативної групи отримує певну кількість селянських дворів, з якими починає працювати індивідуально. Його завдання – визначити потреби майбутніх членів кооперативу, вивчити їх наміри щодо участі в діяльності кооперативу, можливості сплати паїв та інше. Але для цього він повинен володіти певними знаннями. [3]

1.3 Визначення видів діяльності кооперативу

Заготівля та збут молока є основною діяльністю молочарського кооперативу, а методи їх здійснення в основному залежать від існуючих каналів збуту: переробним підприємством; прямого продажу молока (лікарні, школи, дитячі садки, військові частини тощо), безпосередньо на продовольчих ринках, через мережу роздрібної торгівлі або іншим споживачам.

Якщо, наприклад, село розташовано занадто далеко від споживчих центрів, то в такій ситуації єдиним шляхом може бути власна переробка, але для цього потрібна фінансова підтримка з боку держави.

На етапі розробки проекту визначаються також інші види діяльності кооперативу, такі як послуги з осіменіння та ветеринарні послуги, послуги з механізації, постачання матеріальних засобів, організація пасовищ. Тут також ініціативна група має провести опитування для виявлення потреб потенційних членів.

1.4 Заснування кооперативу

Основним документом кооперативу є його Статут, в якому викладено основні принципи і правові норми діяльності кооперативної організації.

Статут кооперативу роздається потенційним засновникам кооперативу для його детального вивчення і обговорення, внесення поправок, доповнень та змін і затверджується Загальними зборами, які також обирають членів правління та інші органи кооперативу.

Разом із Статутом Установчим зборам передається «Згода засновників на вступ в кооператив», яка підписується кожним засновником кооперативу персонально.[4]

Після затвердження Статуту кооперативу на Установчих зборах він разом із "Згодою засновників на вступ в кооператив" (вона повинна бути зареєстрована в сільській раді протоколом зборів або рішенням), квитанцією про оплату за реєстрації, відповідним листом на ім’я голови райдержадміністрації подається в органи державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності із присвоєнням коду .

1.5 Організація кооперативу та Консолідація кооперативу

Після реєстрації на першому своєму засіданні Правління кооперативу розподіляє обов’язки між своїми членами, наділяючи кожного певними функціями і покладаючи індивідуальну відповідальність за виконання вищезазначених обов’язків.

Одне з перших рішень – призначення персоналу кооперативу. Бухгалтер та приймальник молока – два найбільш необхідних працівники кооперативу. На цьому етапі необов’язково наймати Виконавчого Директора, відповідні обов’язки може виконувати Голова кооперативу.[4]

В своїй діяльності кооператив потребує допомоги в організації управління, складанні поточних і перспективних планів, розробці бюджету кооперативу, вирішенні правових питань при складанні контрактів, договорів, розгляді конфліктних ситуацій тощо з боку дорадчих служб. Одним з перших завдань кооперативу на початковому етапі є організація молокозбірних пунктів, їх оснащення, визначення порядку збирання молока, доставки тощо.

Одне з основних завдань кооперативу після завершення початкового етапу – залучити нових членів. Селянам потрібні послуги кооперативу, та єдиною причиною не вступу в кооператив є необізнаність з ідеєю кооперації.

2. Створення матеріально-технічної бази кооперативу

Матеріальна база може бути створена за рахунок внесків, паїв колишніх членів КСП, а також орендованого майна. Майнові паї можуть вноситися членами чи орендуватися у не членів. Кошти можуть бути виділені з місцевого або державного бюджету, при умові створення юридичної особи і на основі часткового повернення. [3]

Основним елементом матеріальної бази кооперативу є молокозбірний пункт і приміщення для правління кооперативу. Кооператив може в першу чергу використовувати громадські приміщення.

Окремі приміщення орендуються або, по можливості, надаються в безоплатне користування (розрахунок додається).

Важливим для молочарського кооперативу є наявність власного автотранспорту, який можна використати не тільки для підвезення молока, а й для інших цілей, наприклад, для завезення насіння, мінеральних добрив, комбікормів та інших необхідних засобів для членів кооперативу. Для організації збору молока і підвезення його на центральний пункт кооператив може мати гужовий транспорт. [3]

Для інших видів діяльності кооперативу потрібні приміщення залежно від інших видів діяльності.

Список літератури

1. Про сільськогосподарську кооперацію [Електронний ресурс]: Закон України за станом на 17 лип. 2004 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

2. Бернштейн Б.Л. Розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні / Б.Л. Беренштейн, О.М. Третяк // Економіка АПК. – 2009. – N 7. – С. 38-43.

3. Основи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації : навч. посібник. – К. : Вища освіта, 2001. – 463 с

4. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив [Електронний ресурс]: практ. посібник / автори-укладачі В.В. Гончаренко, М.П. Гриценко, Ю.П. Воскобійник .– Режим доступу: http://www.minagro.kiev.ua/files/00008020/prakt.pos..doc