Виконання судових рішень

Реферат на тему:

Виконання судових рішень
ПЛАН

Вступ......................................................................................................................... 2

1. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ.............................................................. 2

2. ПІДСТАВИ ВИКОНАННЯ ТА ВИКОНАВЧІ ДОКУМЕНТИ....................... 2

Висновок.................................................................................................................. 2

Використана література:....................................................................................... 2

Вступ.

Згідно з законодавством про судоустрій правосуддя здійснюється тільки судом шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних справ, зв'язаних з захистом прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій; шляхом розгляду в судових засі даннях кримінальних справ, вирішення питань провин ність підсудного, застосування встановлених законом мір покарання осіб, винних в учиненні злочину, або виправдання невинних.

Найбільш розвернуте визначення правосуддя зводиться до того, що правосуддя — одна із форм державного управління, засіб виконання державою внутрішньої функції охорони правопорядку, власності, прав і свобод громадян шляхом вирішення спеціальним органом дер жавної влади — судом цивільних і кримінальних справ по правилам, передбаченим цивільним і кримінальним процесуальним правом, тобто шляхом застосування від імені держави норм права до встановлених у судовому засіданні фактів і відносин, а в необхідних випадках — і мір примусу до правопорушників.

Стаття 6 ЦПК також містить положення про здійснення правосуддя в цивільних справах тільки судом.

С т а т т я 6. Здійснення правосуддя тільки судом і на засадах рівності громадян перед законом і судом

Правосуддя в цивільних справах здійснюється тільки су дом і на засадах рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від їх походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, став лення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Проте цивільні справи розглядаються не тільки судом, але й іншими органами цивільної юрисдикції. Таке положення по суті свідчить про наділення несудових органів судовими функціями, суперечить принципу здійснен ня правосуддя тільки судом.

Виходячи з єдності судової влади і правосуддя і необхідності концентрації судової влади, можна сформулювати тезу про те, що правосуддя — це форма реалізації судової влади. Судова влада як влада державна крім як у правосудді втілюватися не може і не повинна. Ви нятковість як характерна риса судової влади і є свого роду ключем до поняття правосуддя в правовій державі.

1. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Виконання судових рішень — це стадія цивільного процесу, в якій здійснюється реалізація прав сторін, під тверджених судовим рішенням. Виконавче провадження характеризується тим, що воно може бути порушено і не в зв'язку з судовим розглядом справи, оскільки закон (ст. 348 ЦПК) доручає органам виконання виконувати і акти інших правоохоронних органів (арбітражного суду, адміністративних органів, нотаріату, товариських, тре тейських судів та ін.). Органами, здійснюючими примусове виконання судових постанов і актів інших правоохо ронних органів, є судові виконавці. У випадках, прямо вказаних в законі, виконання судових Постанов і постанов інших правоохоронних органів здійснюється органами банку, Міністерства фінансів, Держстраху, виборчими комісіями, виконкомами сільських Рад народних депутатів та ін. Проте центральне місце серед всіх органів примусового виконання займає судовий виконавець, оскільки він виконує більшість судових постанов і постанов інших органів.

Судовий виконавець перебуває при народному суді і працює під керівництвом і контролем голови народного суду, народного судді і судді з адміністративного та виконавчого провадження.

Крім суду, судді, судового виконавця, учасниками процесуальних правовідносин в стадії виконання є сторони в справі (стягувач, боржник) та їх представники, інші особи, які беруть участь у справі, особи, у яких зна ходиться майно або грошові суми боржника, які мають права, належні особам, що беруть участь у справі. У виконавчому провадженні учасниками можуть бути і особи, які сприяють виконанню рішень,— поняті, охоронці майна, експерти, переювадачі, представники органів міліції та ін.

У виконавчому провадженні, як і в інших стадіях процесу, сторони можуть діяти особисто чи через законних або договірних представників.

Вимоги судового виконавця по виконанню судових рішень є обов'язковими для всіх організацій, службових осіб та громадян.

У виконавчому провадженні сторони зобов'язані сумлінно користуватись своїми процесуальними правами, не перешкоджати виконанню, виконувати вимоги судового виконавця.

2. ПІДСТАВИ ВИКОНАННЯ ТА ВИКОНАВЧІ ДОКУМЕНТИ

Підставами виконання є зазначені в законі акти право охоронних органів, якими підтверджуються суб'єктивні права та обов'язки сторін і засоби захисту чи відновлення порушених прав.

Стаття 348 ЦПК передбачає вичерпний перелік підстав виконання.

Стаття 348. Постанови судів та інших органів, що підлягають виконанню

За правилами, викладеними в цьому розділі Кодексу, під лягають виконанню:

1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, а також постанови суддів про стягнення аліментів;

2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних спра вах в частині майнових стягнень;

3) постанови судді або суду в частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

4) мирові угоди, затверджені судом;

4¹) постанови прокурора про виселення в адміністратив ному порядку громадян, які самоправне зайняли жиле при міщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом;

5) виконавчі написи нотаріусів;

6) рішення арбітражного суду в передбачених законом випадках;

6¹) рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, арбітражів (третейських судів), спеціально утворю ваних для розгляду окремих справ;

7) (виключено);

8) не оплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані плат ником;

9) рішення товариських судів про майнові стягнення;

10) рішення третейських судів;

11) рішення комісій по трудових спорах;

12) постанови профспілкових комітетів підприємств, уста нов, організацій по спорах про відшкодування шкоди, запо діяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника;

13) постанови адміністративних органів або службових осіб, яким законом надано право провадити стягнення з гро мадян у безспірному порядку;

14) рішення виконавчих комітетів районних, міських, ра йонних у містах Рад народних депутатів про примусовий продаж другого будинку, що належить громадянинові на праві особистої власності;

15) рішення виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів про стягнення з державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших коопера тивних організацій, їх об'єднань, інших громадських органі зацій шкоди за потрави посівів і пошкодження насаджень;

16) рішення іноземних судів у передбачених законом ви падках;

17) постанови комісії в справах неповнолітніх щодо гро шових стягнень;

18) рішення державних органів, прийняті з питань во лодіння і користування культовими будівлями та майном;

19) рішення комісій Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих;

20) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законодавчими акта ми випадках.

Судові рішення виконуються після того, як вони набрали законної сили, за винятком випадків негайного їх виконання (статті 217 і 218 цього Кодексу).

Основними із них е рішення, ухвали і по станови судів у цивільних справах; вироки і постанови судів у кримінальних справах в частині майнових стяг нень; постанови суддів або суду у справах про адміні стративні правопорушення; виконавчі написи нотаріаль них органів; рішення арбітражного суду, третейських та товариських судів; рішення комісій по трудових спорах, постанови профспілкових комітетів по спорах про від шкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, та ін.

Без підстави виконання судове виконання неможливе, але для порушення виконавчого провадження треба пред'явити виконавчий документ. Згідно ст. 349.ЦПК виконавчими документами є: виконавчі листи, виконавчі написи органів нотаріату, накази арбітражного суду, посвідчення профспілкових комітетів та ін.

Стаття 34 9. Виконавчі документи

Виконавчими документами е:

1) виконавчі листи;

2) виконавчі написи нотаріусів;

3) накази арбітражного суду, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;

4) посвідчення комісій по трудових спорах підприємств, установ, організацій;

5) (виключено);

6) інші рішення і постанови, передбачені статтею 348 цього Кодексу.

Постанови адміністративних органів, рішення виконавчих комітетів Рад народних депутатів, виконавчі написи нотаріальних органів є одночасно і підсгавами виконання і виконавчими документами.

Стаття 350. Органи виконання

Виконання судових рішень та інших постанов і рішень, перелічених у статті 348 цього Кодексу, покладається на судових виконавців.

Судовий виконавець зобов'язаний з власної ініціативи вжи вати всіх законних заходів до більш швидкого і реального виконання рішення та активно допомагати сторонам у захисті їх прав та законних інтересів.

Виконавчий лист повинен містити: найменовання суду, який видав виконавчий лист, справу, по якій виданий виконавчий лист, час постановлення рішення, резолютив ну частину рішення, час набрання рішенням законної сили, час видачі виконавчого листа, найменування стягувача, боржника та їх адреси (ст 355 ЦПК).

Стаття 354. Видача виконавчого документа

По кожному рішенню, яке набрало законної сили, вида ється один виконавчий лист. Коли на підставі постановленого рішення належить передати майно, що є в кількох місцях, або коли рішення постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право на заяву стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку час тину рішення згаданим листом треба виконати.

У справах про стягнення аліментів, у разі виплати допо моги на неповнолітніх дітей у період розшуку їх батьків, суддя на підставі подання судового виконавця про заборго ваність по аліментах, що склалася, виносить ухвалу про ви дачу виконавчого листа на стягнення з боржника сум випла ченої допомоги з нарахуванням установлених законодавством десяти процентів на ці суми.

За заявою органу внутрішніх справ суддя виносить ухвалу про видачу виконавчого листа на стягнення з боржника витрат по його розшуку.

Стаття355. Зміст виконавчого листа

У виконавчому листі зазначається:

1) найменування суду, який видав виконавчий лист;

2) справа, по якій виданий виконавчий лист;

3) час постановлення рішення;

4) резолютивна частина рішення (дослівно);

5) час набрання рішенням законної сили;

6) час видачі виконавчого листа;

При втраті оригіналу виконавчого листа суд, який по становив рішення, має право видати дублікат виконавчого листа (ст. 357 ЦПК).

Стаття 357. Видача дубліката виконавчого листа

Замість загубленого оригіналу виконавчого листа суд, який постановив рішення, має право видати дублікат. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з ви кликом сторін і заінтересованих осіб, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. На ухвалу суду в питанні видачі дубліката може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Висновок

Правова держава фактично утворюється в суспільстві тоді, коли право постає центром життя суспільства, коли відношення між громадянами та державою є відношеннями права, а не сили, а непорушність правового положення громадянина гарантована правосуддям, в яко му інституалізується правовий зв'язок між державою і особою.

Суд повинен забезпечити захист соціально-економічних, політичних прав, особистих прав та свобод грома дян. Судовий захист — найвища гарантія забезпечення прав та свобод громадян, оскільки суд займає певне становище у системі влади.

Використана література:

1. Цивільне процесуальне право України. Підручник. За ред. В.В. Комарова.: Харків, “Основа”, 1992.

2. Кодекси України. Цивільний процесуальний кодекс України. №3/1999.: Київ, “Український інформаційно правовий центр”, 1999.