Металургійний комплекс світу

Міністерство освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Реферат на тему:

Металургійний комплекс світу.

Розробив:

*********

ФЕМП 1-курс

10 група

Київ 2001

Зміст: ст.

1. Вступ. 3

2. Чорна металургія. 3

3. Кольорова металургія. 6

4. Алюмінієва промисловість. 7

5. Міделиварна промисловість. 8

6. Свинцево-цинкова промисловість. 9

7. Олов’яна промисловість. 9

8. Ртутна промисловість. 10

9. Сурм’яна промисловість. 10

10. Видобуток нікелю. 10

11. Видобуток титанових руд. 10

12. Видобуток срібла. 10

13. Видобуток золота. 10

14. Висновки. 11

15. Список використаної літератури

Чорні та кольорові метали займають провідне місце серед конструкційних металів. Вони широко використовуються в машинобудуванні , будівництві, транспорті й у всіх без винятку галузях сільського господарства, витримуючи гостру конкуренцію збоку пласмас, кераміки, композитів, інших сучасних матеріалів. Та на противагу недалекому минулому нині вже за виробництвом чавуну, сталі і прокату не судять про економічну могутність країни. У деяких економічно високорозвинутих країнах (США, державах європейського співтовариства) намітилася виразна тенденція до зниження виробництва продукції чорної металургії - основи міжгалузевого металургійного комплексу, зате стрімко зростає якість металів.

Функціональним ядром комплексу є чорна і кольорова металургія. Їх комплексний зв’язок грунтується на певній взаємозамінності чорних і кольорових металів у машинобудуванні та будівництві, подібності окремих технологічних процесів при виробництві сплавів, використання цинку для антикорозійного покриття листового заліза тощо.

2.Чорна металургія. Металургійний комплекс включає: видобуток, збагачення й агломерування залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, сталі й прокату, феросплавів, повторне використання металевої сировини, коксування вугілля, виробництво вогнетривів та допоміжних матеріалів для них. Провідна роль у цьому комплексі належить металургійній переробці (чавун – сталь – прокат).

Особливостями розвитку і розміщення чорної металургії в другій половині XX ст. є послаблення її орієнтації на місцеву паливну та сировинну базу. У минулому металургійні заводи будувалися біля вугільних басейнів (Рур, Пітсбург, Донбас, Кузбас, Сілезія) або біля залізорудних баз (Лотарингія, Кривий Ріг, Урал). Ця тенденція зберігається й нині під час освоєння нових металургійних баз (наприклад розміщення металургійних заводів Індії, Бразилії, Китаю), але все більше виникає заводів на шляхах перевезення руд та палива або ж поблизу основних ринків збуту металів (металургія Японії, Республіки Корея, Італії, нові заводи ФРН, Франції, Росії тощо).

Галузі притаманна висока концентрація виробництва. Україна, Росія та Японія за рівнем концентрації виробництва чорних металів випередила низку інших країн. Понад 75% чавуну й 60% сталі у цих країнах випускають підприємствами зі щорічною продуктивністю понад 3 млн т кожне. Для галузі характерне виробниче комбінування Сучасні великі підприємства за своїми технологічними зв’язками з іншими галузями є комбінатами металоенергохімічного профілю.

Надзвичайно важливою передумовою розвитку чорної металургії є забезпеченість необхідними запасами залізних руд. Серед материків важливе місце за запасами залізної руди належить Південній Америці. Найбільші поклади залізних руд знаходяться у південній частині Бразилії та у Венесуелі. Руди Бразилії та Венесуели мають високу якість і вміст заліза не менше за 50%. Чималі запаси руди є і в Північній Америці. Тут виділябться металогенічні провінції Канадського щита: біля озера Верхнє у США й на півострові Лабрадор у Канаді. У родовищі Месабі вміст заліза - 46-53%. Поряд з цими рудами у районі є чималі поклади низькопробних руд (20-27% заліза й до 50% кремнезему). Розробка руди проводиться переважно відкритим способом. На півострові Лабрадор розробляються залізисті кварцити (30-35% заліза).

Приблизно однакові поклади залізних руд є у країнах Європи та Азії. У Західній Європі першорядне значення мають Лотаринзький залізорудний басейн і родовище, пов’язане з Балтійським щитом. Лотаринзькі руди позначені невисоким вмістом фосфору й кремнезему. Руди Швеції високосортні, а в Норвегії вони представлени залізистими кварцитами.

В Азії важливі родовища, пов’язані Індійською платформою (Декан), як за своїми запасами, так і за високою якістю (понад 60% заліза з невеликим відсотком сірки та інших домішок).

Близько 10% світових запасів припадає на країни Африки. Тут виділяються Західна Африка, а також Мавританія, Габон, Ангола, Північно-Західна Африка та Південна Африка. Запаси руди оцінюються у 11,7 млрд т, а вміст заліза - 62%. Збільшення видобутку в країнах, що розвивають, призвело до збільшення частки імпортних багатих руд у споживанні США, Англії, Німеччини, Японії.

Поклади руди у Східній Європі та Китаї оцінюються як понад великі: понад ½ світових запасів. Йдеться передусім про Росію, Україну, Казакстан, Китай, КНДР. Чимала частина цих руд містить 30-35% заліза. Тим часом більшість східноєвропейських країн не має достатніх покладів залізної руди, їм доводиться імпортувати до 75% споживання. Переважна частина цього постачання до Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини – припадає на Росію та Україну. В рік в світі видобувається 1 млрд т залізної руди, 40% її експортується. Головні експортери: Австралія та Бразилія (відповідно 150 і 190 млн т).

Світові запаси та обсяги видобутку чорних металів таблиця з джерела № 1

Сталь – це сплав заліза та СН, отримують з чавуну з додаванням стального лому. Існують різні способи виплавки:

1. Мартенівський

2. Електровиплавка

3. Кислотно-конвекторний

Частка використання різних способів виплавки % авторська таблиця

Виплавка сталі 80% у розвинутих та країнах з перехідною економікою, 20% у країнах, що розвиваються. Це зумовлено спеціалізацією країн – розвинуті країни спеціалізуються на виробництві готового прокату, а країни, що розвиваються на добуванні та постачанні сировини. Загальна кількість виплавки сталі становить 800 млн т на рік, зростоє дуже повільно, що зумовлено зменшенням металоємності продукції, заміною чорних металів конструкційними матеріалами (пласмаса), конкуренція кольорової металургії, насичення ринка кольоровими металами.

Найбільша кількість виплавки сталі в країнах:

1. Японія та Китай разом – 105 – 107 млн.т

2. США – 97 млн т

3. Росія – 58 млн т

4. Північна Корея 58 млн т

Швидко розвивається металургійний комплекс в Бразилії, Індії, Мексиці, Аргентині, Венесуелі.

Тенденції розвитку чорної металургії:

1. Зростає частка виплавки в країнах, що розвиваються (початок 90-х - 15%, кінець 90-х - 20%)

2. З’являються нові способи виплавки (порошкова металургія)

3. Найбільші експортери продукції є найбільшими імпортерами (Японія, Німеччина, країни Бенілюксу, Франція, Італія, Великобританія, Південна Корея).

4. На асортимент продукції впливає специфіка господарства країни (США виробляє більше тонколистового прокату, що пов’язано з розвитком машинобудування, Японія – середньолистового та товстолистового, що пов’язано з суднобудуванням).

5. Галузь розміщується не ізольованими центрами, а великими районами (Клівленд – Детроїд – Чикаго, Рейнсько – Вестфальський, Придніпровський).

3. Кольорова металургія. У добу НТР кольорові метали посідають особливе місце. Нові й новітні галузі промисловості – передусім машинобудування – неможливо уявити без кольорових металів. Це, в першу чергу, радіотехнічна, електротехнічна, авіаційна промисловість, електроніка. Кольорові метали поширені і в старих галузях машинобудування, і в побуті; мають вони й стратегічне значення. Отже, кольорові метали надзвичайно потрібні для високорозвинутого народного господарства.

Однак руд кольорових металів на планеті мало й поділені вони за територією дуже нерівномірно. Лише США та Росія задовольнябть свої потреби у кольорових металах за рахунок розробки власних родовищ, а решта країн тією чи іншою мірою залежить від імортної мінеральної сировини.

Руди кольорових металів мають низку особливостей. З одного боку, вони відрізняються надзвичайно різноманітним комплексним складом: часто-густо з руд кольорових металів можна одержати кілька супутних корисних компонентів (золото, срібло, кобальт, вольфрам, арсен, сірку тощо). Другою особливістю є порівняно низький відсоток корисної речовини в руді, що рідко перевищує 5 – 10%. Рудам кольорових металів властива складна форма залягання.

Руди кольорових металів здебільшого розташовані в країнах, що розвиваються, а для виробництва треба чимало енергії, що продукується у промислово розвинутих країнах. Це порушує рівновагу в розвитку кольорової металургії у світі.

Типи розміщення підприємств по виплавці кольорової металургії:

1. Сировинний (глиноземні заводи, центри первинної виплавки міді, свинцево-цинкові виробництва).

2. Енергетичний (виплавка металу).

3. Споживацький.

Це пояснюється технологічними особливостями виробництва кольорових металів. Для одержання 1 т чорнової міді треба 100 т руди, 800 кВт/год електроенергії, 2 т палива, 500 м куб води.

Поєднання родовищ мінеральної сировини та енергії особливо сприятливе для підприємств кольорової металургії, але таке трапляється вкрай рідко. Низький вміст корисної речовини у рудах кольорових металів призводять до того, що на порожню породу при перевезеннях припадає 80-90%. Отже, переробляти руди кольорових металів на великій відстані від їхніх родовищ нерентабельно. Тому руди збагачуються на місті видобутку, а чорновий метал виплавляється або там же, або у районах, порівняно близьких до родовищ.

Кольорові метали поділяють на важкі та легкі:

Важкі з густотою більше 8 тис кг на м куб.: плюмбум, мідь, купрум, цинк, нікель, ртуть.

Легкі з густотою менше 8 тис кг на м куб.: натрій, барій, алюміній, титан, літій, цезій.

Об’єм виробництва кольрового металу 40 млн т на рік, тобто в 20 разів менше за чорну. Виробляє більш, ніж 70 металів і сплавів, з них 96% - це 4 сплави: алюміній, цинк, мідь, свинець. Серед інших поширеними є олово, нікель, вольфрам, молібдень, магній та титан.

Стадії виробництва кольорових металів:

1. Збагачення руди (вилучення з породи).

2. Виплавка чорнового металу.

3. Очистка від шкідливих домішків (рафінування).

4. Виробництво кострукційних матеріалів.

4. Алюмінієва промисловість. Фізико-хімічні властивості алюмінію широко використовується у промисловості. У світовому виробництві відомо понад 500 тис. виробів з алюмінію та його сплавів. Алюміній займає помітне місце в електротехніці, чорній металургії, авіабудівництві, електропромисловості, електроніці, харчовій, військовій та багатьох інших галузях промисловості.

У земній корі алюмінію майже у 4 рази більше, ніж заліза, у 55 разів більше, ніж свинцю, у 100 разів більше, ніж золота. У природі алюміній – найпоширеніший метал, проте промислова концентрація глинозему зустрічається рідко.

Родовища боксититів є приблизно у 40 країнах світу. Проте вони дуже нерівномірно поділені по території планети. Найпотужніші ресурси бокситів мають Папуа-Нова Гвінея, Австралія, Бразилія, Венесуела, Камерун, Ямайка, Індія, Росія, Казахстан, Гайана, Сурінам, Китай, США, на які припадає 9/10 світової сировини.

Об’єм виплавки за останні 100 років зріс в 10000 разів і становить 20 млн т на рік:

1. Європа 6,6 млн т на рік

2. Північна Америка 6,4 млн т на рік

3. Латинська Америка 2,1 млн т на рік

4. Азія 1,7 млн т на рік

5. Австралія 1,7 млн т на рік

6. Африка 0,9 млн т на рік

Найбільші експортери: Росія, Канада, Австралія, Норвегія.

Найбільші імпортери: Японія, США, Німеччина (25% - алюмінію виплавляється з вторинної сировини).

Основні перевезення алюмінію:

США

1. Росія 2. Бразилія Західна Європа

Німеччина

США Венесуела

3. Японія 4.

Канада Аргентина Японія

Бразилія

5. Венесуела

Нова Зеландія Японія

Індонезія

5. Міделиварна промисловість. Міді у природі порівняно багато. Понад 240 мінералів містять мідь, проте не всі вони мають промислове значення. Власне, мідь у руді рідко перевищує 1-2% і тому ці руди потребують збагачення. Понад 50 держав має мідну руду. Але переважна частина покладів припадає на Казахстан, Росію, Чилі, США, Замбію, Заїр, Перу, Канаду, Польщу, Панаму, ФРН, Болгарію, Кубу.

З приблизно 240 мінералів, що містять мідь, лише 18 мають промислове значення. Виробництво міді потребує великої кількості тепла й енергії і тому воно орієнтовано на паливо-енергетичну промисловість. Проте паливно-енергетичний комплекс зосереджений у розвинутих країнах, а тому і виробництво міді відбувається там же: у США, Японії, ФРН, Канаді, Росії. Хоча високий попит на цей метал дав змогу розширити його виробництво в Чилі, Китаї та Польщі.

Виробляється у світі 10 млн т р.

Найбільші експортери: Чілі, Конго, Замбія.

Найбільші імпортери: США, Німеччина, Франція, Італія, Японія.

Основні тенденції розвитку:

1. Виробництво зміщується у країни, що розвиваються (причина – брудне виробництво), але основний споживач – розвинуті країни.

2. В розвинутих країнах зростає частка вторинної сировини, у виробничому процесі переважають середні і верхні стадії.

3. Зростає собівартість продукції.

6. Свинцево-цинкова промисловість. Свинець застосовується в електротехнічній промисловості (виробництво кабелю), акумуляторному виробництві, виробництві фарб (свинцеві білила), медичній промисловості, військовій техніці, виготовлення контейнерів для зберігання радіоактивних матеріалів тощо.

Майже половина виробленого цинку йде на захист металоконструкцій від корозії (оцинкування) та на одержання високоякісних цинкових білил і сплавів. Структура споживання цинку в різних країнах неоднакова.

Природні сролуки цинку й свинцю досить розповсюджені на нашій планеті. Відомо понад 300 свинецьвмісних мінералів та 50 мінералів цинку.

Розвідані поклади свинцю й цинку є у 50 державах – найбільші з них розташовані у Росії, Казахстані, Китаї, США, Канаді, Австралії, Перу, Мексиці, ФРН, КНДР, Болгарії.

Основний видобуток, виплавлення й споживання цих металів зосереджені в кількох країнах. На розвинені країни, що серед них США, Японія, ФРН, Італія, Великобританія, припадає 65-70% споживання. Водночас близько 20% потреб у цинку задовольнялось за рахунок вторинної сировини. Основними експортерами цинку і свинцю та їх концентратів є Австралія, Канада, Перу, Мексика, США та Бразилія, а імпортерами є країни Західної Європи, США, Японія.

7. Олов’яна промисловість. Промислова концентрація олова у природі трапляється рідко. Відомо 18 мінералів, що містять олово, проте єдиним промисловим мінералом є олов’яний камінь. Родовища олов’яних руд дуже нерівномірно розкидані по планеті. Їхні зосередження трапляються передусім в Азії: Китай, Далекий Схід Росії, Монголія, В’єтнам, Малайзія, Таїланд, Індонезія, М’янма. Чималі поклади є в Болівії, Бразилії, Нігерії.

Олово видобувають у 40 країнах, але основне виробництво олов’яних концентратів розташовується у Росії, Китаї, Малайзії, Індонезії, Таїланді, Болівії, Нігерії.

8. Ртутна промисловість. Рудні вияви ртуті поширені у багатьох країнах, проте лише 15 держав мають промислові поклади цього металу, серед яких Україна, Іспанія, Італія, Китай, Румунія. Значні родовища є також у США, Мексиці, Канаді. Промисловий видобуток ртуті здійснюється переважно в Україні, в Росії, Китаї, Іспанії, Італії, Мексиці. Звідси цей метал експортують до США, Японії, ФРН, Великобританії, Франції.

9. Сурм’яна промисловість. У земній корі сурми обмаль: її містять 75 мінералів. Проте не всі вони мають промислове значення. Більша частина світових покладів сурми зосереджена у п’ятьох країнах: Китай, Болівія, Мексика, Росія, ПАР. Сурму видобувають у понад 20 країнах, але 91% сурми видобувають в Китаї, Росії, Болівії та ПАР.

10. За видобутком нікелю лідирують Росія, Канада, Індонезія, Нова Каледонія, Австралія. Основний споживач сировини – машинобудування та електроніка.

11. Титан – це легкий особливо міцний метал, який використовується в авіакосмічній промисловості та інших галузях господарства. За його видобутком лідирують Австралія, ПАР, Канада, Норвегія. Головні користувачі – економічно розвинені країни Західної Європи, США, Японія, Росія. Україна має одні з найбільших запасів титанових руд.

12. Срібло відноситься до благородних металів. Попит на срібло у світі постійно зростає, хоч видобуток останні три роки знизився. Основними споживачами срібла є електротехніка, стоматологія, фотографія; срібло використовується для виготовлення акумуляторних батарейок, каталізаторів.

Його запаси оцінюються у 280 тис т. У Канаді та Мексиці – по 37 тис т, у США – 31 тис т. Серед добуваючих країн слід назвати Мексику, Перу, США, Австралію та Канаду.

Надалі очікується розширення видобутку срібла за рахунок родовищ у Австралії, Індонезії, США та Китаї.

13. Золото. В усьому світі налічується близько 100 тис т золота: 36 тис т – у централізованих скарбницях, що належать урядам, центральним банкам і міжнародним організаціям, 20 тис т – зливки й монети у приватному володінні, 44 тис т – ювелірні вироби тощо.

Останнім часом золото дедалі більше використовується у промисловості: у сплавах воно застосовується у ракетній техніці, атомній та авіаційній промисловості, електротехніці, радіотехніці, приладобудуванні та ін.

Золото належить до рідкисних елементів земної кори. Його поклади відомі майже в усіх країнах світу, але про запаси можна висновувати лише за непрямими показниками, передусім – за рівнем видобутку. До найбагатших країн за покладами належать ПАР, Росія, Танзанія, Намібія, Мексика, Бразилія, Колумбія, Гана, Канада, Австралія, Індія. Проте більш як 90% видобутку золота припадає на шість країн – ПАР, Росію, Канаду, США, Австралію, Китай.

Отже, розміщення виробницва кольорових металів мало чим відрізняється від чорної металургії. Основні мідноплавні підприємства зосереджені переважно в розвинутих країнах. У країнах “третього світу”, якщо й розвивається виробництво кольорових металів, то переважає випуск первинного, особливо чорнового металу, який експортується в розвинуті країни світу.

14. Висновки. Металургія є важливою галуззю важкої промисловості, однією з основних частин фундаменту всього народного господарства країни. Практично немає такого підприємства, яке у тій чи іншій мірі не використовувало б продукцію чорної металургії, адже чорні метали – це основний конструкційний матеріал для виготовлення засобів та знарядь виробництва, від кількості та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку виробничих сил країни, темпи і масштаби технічного прогресу.

Металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим районотворчим чинником, так як її супроводять ряд галузей промисловості, що використовують відходи, які утворюються в процесі виробництва металів. Найтиповішими з них є теплова електроенергетика і металомістке машинобудування. Потреба раціонального використання праці жінок в металургійних районах зумовлює розвиток легкої і харчової промисловості. Крім того, розвиток чорної металургії зумовлює і стимулює зростання виробництва в ряді галузей промисловості, особливо в залізорудній і кам’яновугільній, у видобутку мінеральної сировини.

Значення металургії для економіки країни важко недооцінити. Це пояснюється тим, що чорна металургія не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного господарства країни і є базою їх формування, але й являється важливою експортоутворюючою галуззю і значною мірою визначає експортний потенціал країни.

Крім того, металургія відноситься до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище. Для цього необхідно впроваджувати на підприємствах металургії найновітніші очисні технології, що да­ють змогу звести до мінімуму промислові відходи і викиди в атмосферу, оздоровити місця надмірної концентрації металургійних підприємств, а також лімітний вплив природних факторів на розміщення об'єктів металургії в регіонах з порів­няно високим рівнем заселення. Для забезпечення максимального очищення стічних вод необхідно також застосовувати багатократну очистку води.

Список використаної літератури:

1. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. – Економічно і соціальна географія України з основами теорії. Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів/М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. – К.: Знання, 1998 – 416 с.: - Бібліографія с. 406-412

2. Соціально-економічна географія України: Навч. Посібник /За ред. проф. Шаблія О.І. – Львів: Світ. 1994. – 608 с., іл.

3. Економічна і соціальна географія світу: Проб. підруч. Для 10 кл. серед. шк./Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева, О.К. Кузьминська, О.О. Бейдик//За ред. Б.П. Ященка. – К.: АртЕк, 1997. – 288с.: іл., карти.

4. Розміщення продуктивних сил: Навч. Посібник / За ред. В.В. Ковалевського. – К.: 2000 р.

5. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Є.П. Качан, М.О. Ковтонюк, М.О. Петрига та ін.; За ред. Є.П. Качана. – К.: Вища шк., 1998. – 375с.; іл.

27 Листопад 2001 р.