З історії української кухні

Реферат на тему:

„З історії української кухні”.

Підготувал учениця класу

Народна кухня – це така ж культурна спадщина, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна пишатися, який не слід забувати.

Українська кухня складалася протягом віків і з давніх часів відзначалася різноманітністю страв, високими смаковими та поживними якостями. Більшість страв української кухні відзначається складною рецептурою, високими смаковими та поживними якостями. Більшість страв укр. кухні відзначається складною рецептурою і складними комбінованими способами їх готування (так, під час варіння борщу використовується до 20 складників).

Серед рослинної їжі стародавніх слов’янських народів перше місце займав хліб, який виготовляли з житнього та пшеничного борошна на заквасці (кислий хліб) і випікали в печах.

Досить велику роль у харчуванні відігравали бобові культури – горох, квасоля, боби та інші.

Як приправи до страв використовували місцеві прянощі: хрін, цибулю, часник, кріп, аніс, м’яту, перець і корицю. Для приготування їжі використовували тваринний жир, різні олії, оцет і горіхи. Через відсутність цукру немалу роль у харчуванні відіграв мед. Із фруктів і ягід споживали яблука, вишні, сливи, смородину, малину, журавлину тощо.

Рідку їжу готували з добавленням ароматичних приправ та овочів і називали „варивом із зіллям”. Крім того, були поширені різні м’ясні і рибні відвари, відомі під назвою „юха”.

„Вариво з зіллям”, з додаванням овочів, пізніше почали називати борщем, оскільки обов’язковою складовою частиною цієї страви були буряки, які мали назву „бърщь”.

„Юху”, що згодом почала називатися „юшкою”, готували у вигляді якого-небудь відвару з додаванням інших продуктів – гороху, крупів тощо.

Серед солодких страв на той час були відомі: кутя з медом, кутя з маком і горіхами, рис з медом і корицею, кутя з ізюмом і горіхами, юха з сушених яблук, слив та вишень (узвар), що мали тривалий час також обрядне значення. Приготування їжі, як певна майстерність виділилось в окрему спеціальність при княжих дворах та монастирях.

З розвитком землеробства, скотарства, рибальства, полювання і бджільництва продукти землеробства і скотарства почали вивозити за кордон.

В 15-17 століттях успішно розвивалась торгівля, поступово розширювався внутрішній ринок, зростали торговища і ярмарки. На торговищах і ярмарках продавали хліб, м’ясо, рибу, мед, молочні та інші продукти. Крім того, український народ підтримував зв’язки з іншими країнами. В сільському господарстві з’являються нові культури. Збільшуються посіви гречки, яка була завезена з Азії ще в 11-12 століттях, але не мала доі господарського значення. З гречки почали виробляти крупи і борошно. В меню населення з’явились гречаники, гречані пампушки з часником, вареники гречані з сиром, каші і бабки з гречаних крупів, лемішка, кваша та інші страви.

Із Середньої Азії через Астрахань козаки завозять на Україну шовковицю й кавуни. Із Америки – квасоля, гарбузи, кукурудза. Кукурудзу використовують для харчування як відварену, так і у вигляді крупів і борошна, з яких у багатьох районах готують найрізноманітніші страви – мамалигу, гойданки, бабку гуцульську, кулеші, лемішку, книшики гуцульські та ін.

З появою гарбузів населення починає варити гарбузову кашу, приготувати гарбуз тушкований, гарбуз із сметаною тощо.

У 18 ст. На Україні дуже поширюється картопля, яка швидко завойовує любов у населення. Її починають широко використовувати для приготування перших і других страв та для гарнірів. Картоплю використовують у вареному, смаженому вигляді.

В 19 ст. з’являються помідори і сині баклажани. Помідори та сині баклажани використовуються для приготування холодних закусок (ікру, фаршировані баклажани) та інших страв.

Поява в Україні в 19 ст. цукрових буряків та виробництво з них цукру значно збагатили народну кухню. Із бурякового цукру населення широко почало використовувати різні страви та напої. З’явилися в меню різні бабки, пудинги, солодкі каші тощо. Значно розширився й асортимент напоїв.

Однак внаслідок ряду соціальних і економічних обставин українська кухня зазнає занепаду.

У період розвитку капіталізму ще більше погіршилось харчування українського народу.

За цих умов українська народна кухня не могла цілком зберегти своєї повноти й різноманітності.

Все це призвело до того, що багато страв української кухні були забуті, багато ж з них зазнали змін в рецептурі та способах приготування, внаслідок чого погіршились і їх смакові якості.

І все ж таки наш народ любить і готує страви української національної кухні, чимало з яких зажили світової слави. Багато страв нашої кухні стали постійною складовою частиною у харчуванні інших, особливо слов’янських народів.