Методика вивчення твору з хором Елементи хорового звучання

Реферат

з хорезнавства

на тему:

„Методика вивчення твору з хором. Елементи хорового звучання”

План

1.Ансамбль і його види.

2. Значення ансамблю в хорі.

3. Види ансамблів.

Хор є колектив, який має своєю метою співати гуртом, спільно. Звідси полягає специфічна особливість хорового співу – спільне звучання окремих співаків хору в одному, загальному цілому, що й зветься ансамблем.

Ансамбль слово французьке (ensemble – разом, ціле, узгодженість); воно висловлює поняття про спільну, колективну працю. Кожна колективна праця може бути різних кваліфікацій щодо своєї організованості – від не налагодженого і малопродуктивного до чіткого, точного і високопродуктивного.

Під ансамблем високої майстерності треба розуміти точну інтонаційну злагодженість звучання співаків у хорі, стислість і врівноваженість щодо сили і тембру всіх голосів, наслідком чого буде соковитий, насичений, барвистий, повноцінний унісон – кожної партії, а досконалі унісони партії дадуть чудове, врівноважене гармонічне співзвуччя.

Первісним елементом хорового ансамблю є так званий ансамблевий звук. Це звук певної висоти, відтворюваний кількома співаками. Він може бути двох родів: унісонний і гармонічний. Унісонний ансамбль ми маємо в одноголосному хорі або в звучанні окремих партій хору.

Гармонійний ансамбль – це співання акорду кількома співаками, або хоровими партіями.

Якщо на кожен акордовий звук припадає по й співакові, то ми стаємо сольний гармонічний ансамбль.

Мінімальна кількість співаків для унісонного ансамблю – три чоловіки. В той час як один із співаків братиме дихання, двоє інших звучатимуть. Найменша кількість співаків для гармонічного ансамблю – шість чоловік, бо двоголосся – це первісна стадія гармонії. Отже, мінімальний чотириголосний хор повинен складання з дванадцяти співаків.

Не можна думати, що ансамблевий звук високої якості, тобто злагодженості – може бути легко досягнутий. Ні, для цього потрібна велика майстерність, успішне пристосувати звучання голосу окремого співака до голосів інших партнерів. Уміння подати хороший ансамблевий звук досягається тривалою, упертою працею і, крім того, що найголовніше, воно потребує почуття ансамблю.

Проте досвід і спостереження все ж дають можливість установити деякі умови, які так чи інакше впливають на якість ансамблевого звуку як унісонного, так і гармонічного.

Досягнення унісонного ансамблю сприяють такі умови: приблизна однотембровість голосів співаків у хоровій партії, більш-менш однакова сила голосів, зручна текстура, правильно взяті голосні звуки, природний нюанс, єдина вокальна культура співаків.

Правильне положення рота при відтворенні голосних дуже істотно впливає на ансамблеву злитість, та якість звука як такого.

Зрештою як ансамблевого досвіду, музичної і загальної культури, безперечно, впливає на ансамбль. Зручна текстура і природний, пов’язаний з текстурою, нюанс – це умови настільки зрозумілі, що будь-яких пояснень не потребують.

Гармонійний ансамбль, тобто врівноваженість і злиття всіх тонів акорду в одне правильне, м’яке і органоподібне звукозвучання, може до певної міри регулюватися дотримання деяких умов. А саме: кількісної та якісної рівноваги хорових груп, зручного розміщення акорду, мелодичного положення акорду, текстури, виду акорду, нюансу, темпу, кваліфікації співаків хору та їх природніх музичних даних.

Розглянемо окремо кожну з перелічених умов.

Приблизна кількісна і якісна рівновага груп хору становить одну з перших вимог досягнення хорошого гармонічного ансамблю. Якщо, наприклад, група сопрано складається з 10 чоловік, то розділити їх на перших і других можна або нарівно, або ж трохи відхилитися в бік збільшення перших сопрано, а саме: перших сопрано 6 чоловік, а других 4, враховуючи, що густота звука других сопрано цілком урівноважить деяку кількісне перевагу перших. В ім'я якісної рівноцінності можна часом пожертвувати суворою кількісною однаковістю. За кількісною і якісною побудовою однієї партії будуються і комплектуються інші партії хору. Розміщення акорду – широке чи тісне, академічно правильне чи відхилене від академічних норм – безперечно впливає на зручність чи незручність гармонічного ансамблю.

Досвід і спостереження показали, що академічно-правильне розміщення акорду дає найсприятливіші умови для гармонійного ансамблю, причому тісне розміщення являє собою особливо сприятливий грунт для благополучного і хорошого звучання акорду, широке розміщення – менш звучне, а відхилення від академічних норм становить певні труднощі в осягненні гармонійного ансамблю і приводить до так званого неприродного ансамблю.

Суть неприродного ансамблю полягає в тому. Що змінами динамічного напруження в групах хору можна деякою мірою усунути незручності розміщення акорду.

Мелодичне розміщення акорду і теситурні умови в свою чергу впливають на ансамбль.

Мелодичне положення терції і зручна для співаків теситура – це найсприятливіша для ансамблю обставина. Мелодичне положення основного тону менш зручне для досягнення ансамблю, а мелодичне положення квінти, ще менш сприятливе, особливо при широкому розміщенні голосів, хоч би при зручній теситурі. Вид акорду істотно впливає на досягнення співаками ансамблевого звучання.

Прості гармонічні звукосполучення, розміщені зручно для співу, легко й швидко засвоюються співаками.

Навпаки, складні гармонічні сполучення не можуть бути зразу освоєні співаками, отже становлять значні труднощі в досягненні ансамблю. Складні звукосполучення звучатимуть в ансамблі тільки після значного труда в не так швидко.

Недаремно існує серед співаків прислів’я: „Щоб проспівати просто, треба повторити разів сто”.

Дуже часто нюанс є вирішальною умовою для досягнення ансамблю. Наприклад, акорд у високій текстурі при нюансі forte звучить добре, легко, природньо, тобто в ансамблі. Той же самий акорд при нюансі piano стає важким для хорошого звучання і вимагає штучного пристосування.

Тем теж впливає на якість ансамблю. Повільні і помірні теми – сприятливі умови для досягнення ансамблю. Виконавці встигають ясно усвідомити звучання акорду і інстинктивно дають хорошу ансамблеву злагодженість. Швидкі теми такої зручності не дають.

Нарешті, найважливішим і вирішальним фактором в досягненні гармонічного ансамблю при всіх зручних і не зручних умовах є кваліфікація співаків, їх ансамблеве чуття, нерозривно зв’язане з природною музичною обдарованістю.

Чим більше в хорі музично обдарованих співаків-ансамблістів, тим легше досягається гармонічний ансамбль і перемагаються легко й швидко ансамблеві незручності хорової партитури.

У хоровій літературі домінують три види фактури: гармонічна, поліфонічна, мішана.

Гармонічна фактура хорового письма передбачає використання композитором засобів гармонії від простих консонансів до складних альтерованих акордів, модуляції у далекі тональності та інших прийомів гармонічного стилю.

Поліфонічна фактору являє собою застосування композитором засобів поліфонічного стилю: самостійність і рівноправність усім мелодичних елементів цілого. Музична думка вимолюється і сприймається горизонтально, як склепіння кількох мелодій в одне суголосне ціле.

Мішана фактура є синтез елементів гармонії і поліфонії, де часом переважає гармонія, - а часом, - поліфонія.

Фактура хорового твору істотно впливає на способи досягнення хорового ансамблю.

Список використаної літератури:

М.Конесса „Основи техніки диригування”.

Д.Чесников „Хор і керування ним”.