Организация экономического анализа на предприятии

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Закарпатський інститут ім.Августина Волошина

Факультет економіки та зовнішньо-економічної діяльності

Кафедра економіки та управління бізнесом

Габор Кристина Іванівна

Контрольна робота

Тема:

Організація економічного аналізу на підприємстві та

шляхи його вдосконалення.

Аналіз затрат на підприємстві по елементам

та статтям витрат.

З дисципліни: Економічний аналіз

Шифр групи: 11-2000 (СОА) (2.0з)

Спецальність: облік і аудит

Викладач

Чуса Мирослава Іванівна

_________________________

Ужгород-2001

З М І С Т

Теоретична частина

1. Організація економічного аналізу на підприємстві та шляхи його

вдосконалення……………………………………………………………………3

2. Аналіз затрат на підприємстві по елементам та статтям витрат……………...7

Практична частина

1. Задача 4 ……………………………………………………………………………9

2. Задача 17…………………………………………………………………………..10

Використана література…………………………………………………11

Теоретична частина

1. Організація економічного аналізу на підприємстві та

шляхи його вдосконалення.

Основним завданням економічного аналізу на підприємстві є оцінка результатів господарської діяльності, виявлення резерів виробництва і факторів, які мають позитивний чи негативний вплив на кінцеві показники роботи підприємства.

Вирішальне зачення для успішного аналізу мають чіткі організаційні форми його проведення. На сьогоднішній день на кожному підприємстві є необхідні передумови для того, щоб аналіз став постійним і основним змістом економічної роботи.

Розгалужена система аналітичної роботи в народному господарстві, промисловості та окремих підприємствах потребує відповідної організації, тобто упорядкування, налагодження координації та погодження її здійснення з метою попередження дублювання, внесення єдності в роботу окремих посадових осіб чи аналітичних органів. Під організацією аналітичної роботи розуміють систему заходів з метою вивчення господарської діяльності. Загальні методичні принципи організації аналітичної роботи включають: організаційні форми; планування аналітичної роботи; етапи економічного аналізу; узагальнення та форми реалізації результатів аналізу.

В практиці організації аналітичної роботи розрізняють централізовану та децентралізовану форми. При централізованій формі організації вся робота з аналізу господарської діяльності концентрується у спеціальному структурному підрозділі в системі управління виробництвом відповідної назви. Децентралізована форма організації передбачає, що аналізом господарської діяльності займаються всі структурні підрозділи з питань, які входять до їх компетенції, виходячи з розмежування прав та обов’язків між ними, передбачених відповідними нормативними документами – внутрішніми чи галузевими.

Незалежно від організаційних форм методичне та методолгічне керівництво, як правило, здійснюється головними спеціалістами-економістами.

Вищестоящі органи господарчого управління здійснюють аналіз на основі консолідованих звітних форм. Це зумовляє необхідність організації збору додаткової інформації та розрахунків, що потребує розробки спеціальних програм досліджень, додаткових затрат ресурсів. Статистичні, фінансові та кредитні органи здійснюють аналіз у межах офіційної звітності, що не завжди достатньо, а в окремих випадках необ’єктивно відображає дійсний стан справ у господарській діяльності, що, у свою чергу, є однією з причин уживання запобіжних заходів (страхування ризиків., застосування фіскальних інструментів впливу, жорсткі форми розрахунків), порушення довіри між суб’єктами господарських відносин.

Аналітична робота на підприємстві починається з планування. Розрізняють план аналітичної роботи та план (програму) конкретного аналізу.

План аналітичної роботи складається на рік з розбивкою по кварталам: передбачаються зміст, періодичність і методи проведення аналізу, вказуються розділи господарської діяльності та об’єкти, які включені в план періодичного контролю, терміни проведення, відповідальні виконавці, технічні засоби й джерела інформації, які необхідні для аналізу, а також строки і порядок обробки результатів.

В плані конкретного аналізу, який складається відповідно до плану аналітичної роботи, розділи та об’єкти аналізу деталізуються по конкретних виконавцях, визначається мета і завдання, розробляються необхідні методики розрахунку впливу конкретних факторів, досліджується їх взаємозв’язок, розробляються таблиці, схеми, графіки, зведення, узагальнення резервів та результатів аналізу.

В умовах автоматизації процесів управління здійснення економічного аналізу вимагає раціональної його організації.

На підприємстві економічний аналіз розбивають на декілька етапів.

Перший етап – визначення і чітке обмеження мети й завдання роботи. Недостатня увага до цього етапу може призвести до втрати аналізом конкретності, цілеспрямованості, його виконання може затягнутись у часі.

Другий етап – старанне опрацювання програми дій, робочого (календарного) плану, визначення кола учасників, розподіл обов’язків між ними, постановка конкретних завдань, що випливають із загальної мети, визначення джерел інформації, розробка макетів аналітичних таблиць, форм, методичних вказівок щодо їх заповнення, а також способів графічного оформлення результатів аналізу.

Третій етап – збирання інформації (залучаючи статистичну звітність, дані синтетичного та аналітичного обліку, планову документацію, результати спеціальних спостережень тощо); перевірка її достовірності; кількість інформації, що охоплюється, слід цілком підпорядкувати меті й завдання аналізу; обсяг її повинен бути необхідним і достатнім. Треба врахувати, що збирання інформації – трудомісткий процес, тому добування зайвої інформації, яка не відповідає завданням, робить працю більш дорогою, відтягує строки її виконання. У ході збирання даних слід звернути вагу на їхню точність і повноту.

Четвертий етап – аналітична обробка інформації за допомогою спеціальних методів і прийомів; забезпечення порівнянності показників; аналіз причин динамічних змін і відхилень від плану; з’ясування причин негативних явищ (якщо їх виявлено) і хиб у роботі; кількісне вимірювання впливу факторів; встановлення потенціально невикористаних можливостей щодо поліпшення роботи підприємства. Визначають коло факторів, що впливають на досліджувані показники; групують їх, виділяючи фактори, які залежать і які не залежать від підприємства. Особливу увагу приділяють вивченню механізму дії факторів, які безпосередньо залежать від підприємства (цеху, дільниці).

П’ятий етап – визначення і зведений підрахунок резервів виробництва, розроблення пропозицій, економічно обгрунтованих рекомендацій щодо реалізації цих резервів та визначення їхнього впливу на показники роботи підприємства. Це найбільш відповідальний етап. Якраз за наміченими пропозиціями, результативністю їх впровадження судять про глибину аналізу, кваліфікацію спеціалістів, які брали участь у його проведенні.

Узагальнення результатів економічного аналізу є його кінцевим результатом і оформляється у вигляді аналітичної записки чи звіту. Можна прийняти наступну структуру записки: спочатку характеризуються загальні показники, потім часткові – від позитивних рівнів та змін до негативних; характристика та розмір впливу факторів, визначаються резерви, причини позитивних та негативних змін, резерви виробництва та шляхи їх мобілізації.

Результати аналізу реалізуються через підготовку та видачу наказів і розпоряджень, в яких містяться найменувння заходів, терміни початку та закінчення їх здійснення, визначаються необхідні матеріальні та грошові ресурси, називаються виконавці, відповідальні та котролюючі службові особи чи підрозділи підприємства.

На сучасному етапі характерно ускладення господарських процесів і методів управління ними, що безумовно вимагає переходу до нової якості знань.

В умовах ринку економічний аналіз на підприємстві вимагає обов’зкового системного, комплексного, підходу; бо тільки так можливо дати повну характеристику та здійснити якісний аналіз завдань, визначених у меті аналізу. Для аналізу своєї господарської діяльності підприємство користується як своїми внутрішніми даними, так і зовнішніми джерелами інформації.

Аналізу повинна передувати перевірка інформації, яка проводиться по суті напрямку аналізу, технічна перевірка та вибіркова перевірка підсумків. Аналіз на підприємстві включає різноманітні види інформації, серед яких: правове та господарське законодавство, звітна (дані бухобліку, статистики, оперативний звіт), необлікова (матеріали перевірок тощо). Найважливішою з них є бухгалтерська звітність, яка при читанні досвідчену аналітику дає повну інформацію про фінансовий стан, стійкість положення і можливих перспективах підприємства. Повний аналіз бухгалтерської звітності дозволяє застосувати заходи по покращенню діяльності підприємства в цілому і його структурних підрозділів. Використовуються також вибіркові звітні дані, що сприяє поглибленню та деталізації при вивченні показників звітності.

Економічний аналіз певного підприємства потребує професіоналізму та майстерності спеціалістів, що залучаються до такої складної та вагомої аналітичної роботи. На сьогоднішній день, якщо великі підприємства мають змогу забезпечити наявність у своєму штаті високоваліфікованих та підготовлених для цієї мети спеціалістів, то середні, а тим паче малі, підприємства внаслідок компактності штату не можуть скористатися такими трудовими ресурсами, бо це потребує додаткових коштів на утримання подібних кадрів. Специфікою малих підприємств, у результаті цього, є універсальність використовуваної робочої сили, тобто працівники виконують не тільки суворо обмежену ділянку роботи, але й суміжні з нею області, що дозволяє бачити структуру підприємства більш всеохоплюючою, на відміну від великих підприємств, де кожному працівнику виділений більш вузький профіль.

2. Аналіз затрат на підприємстві по елементам

та статтям витрат

Найбільш корисним для вивчення змін у структурі затрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами затрат. Елементі затрати – це однорідні за складом затрати підприємства. До них належать матеріальні затрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші грошові затрати (табл.1). Аналіз затрат за елементами затрат дозволяє не лише вивчити зміни у структурі собівартості, але й охарактиризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва).

Таблиця 1. Затрати на виробництво, %

В табл. 2 наведені дані за статтями затрат. Аналіз звичайно починають з оцінки загального виконання плану собіівартості продукції. Потім переходять до вивчення відхилень у розрізі окремих видів затрат. При цьому слід урахувати, що деякі відхилення по статтях собівартості можуть бути наслідком дії одного і того самого чинника. Наприклад, підвищення механізації праці може спричинити зниження затрат на заробітну плату, але підвищити певною мірою затрати на утримання й експлуатацію устаткування.

Ще один комплексний чинник – зростання купованих виробів і напівфабрикатів. Він збільшує суму відповідних матеріальних затрат, проте це обов’язково веде до зниження затрат на заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, зменшує затрати на сировину й матеріали та, ймовірно, і по інших статтях. Таким чином, негативні відхилення по одних статтях не можна розглядати завжди ізольовано від позитивних по інших статтях. Але дія таких комплексних чинників

має місце не дуже часто. Звичайно відхилення по кожній статті собі-

вартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять за межі даної статті.

Таблиця 2. Собівартість промислової продукції за статтями затрат, тис.грн.

У даному прикладі є три відхилення, негативні са своєю суттю (+359, +5, +36). Щодо першого відхилення , то це зовсім не перевитрати, а збільшення питомої ваги кооперованих поставок, що зумовило скорочення затрат по більшості інших статтей собівартості, особливо затрат на заробітну плату. Дві інші суми перевитрат скоріше за все мають особисті негативні чинники, які слід вивчити у подальшому аналізі. На цьому етапі ці суми доцільно розглядати як очевидні резерви зниження собівартості.

Практична частина

Задача 4. Проаналізувати динаміку оборотності обігових коштів в цілому та їх видам і зробити відповідні висновки, виходячи из приведених даних:

Таблиця 1 (вихідна)

Розв’язок

Знаходимо відсутні показники, абсолютне і відносне відхилення по показникам і заповнюємо таблицю 2, графи 5 і 6.

Знаходимо показники оборотності заданих параметрів слідуючим чином:

В = а / b ;

C = a / c ;

D = a / d ;

E = a / e,

а також абсолютні та відносні показники відхилень і все це заносимо у відповідні рядки та графи таблиці 2:

Таблиця 2 (узагальнююча)

Висновок. Таким чином, за період, що аналізується, товарооборот зріс на 3,03 %, а середньорічні залишки обігових коштів дещо знизилися (на 2,44 %), в т. ч.:

- товари - на -1,62 %;

- грошові кошти, розрахунки та ін.активи - на -0,84 %;

- з них дебіторська зборгованість - на -5,65 %.

Незважаючи на це, оборотність обігових коштів зросла (на 5,45 %), в тому числі:

- товари - на +4,87 %;

- грошові кошти, розрахунки та ін.активи - на +3,67 %;

- з них дебіторська зборгованість - на +9,20 %.

що свідчить про ефективність їх використання у торгівлі.

Задача 17. Визначити степінь впливу елементів товарного балансу на об’єм реалізації товарів балансовим методом, виходячи з приведених даних.

Таблиця 1 (вихідна)

млн.грн.

Розв’язок

Запишемо формулу товарообороту:

Т = Зп + Н – В – Зк,

де Т – товарооборот;

Зп - запаси на початок періоду;

Н – надходження;

В – вибуття;

Зк – запаси на кінець періоду.

Користуючись записаною формулою, знайдемо товарооборот плановий, товарооборот фактичний та товарооборот відхилень:

Тплановий = 350 + 20000 – 5 – 300 = 20045;

Тфактичний = 450 + 20300 – 8 – 480 = 20262;

Твідхилень = 100 + 300 – 3 – 180 = 217.

Таблиця 2 (узагальнююча)

млн.грн.

Висновок. За даними таблиці 2 видно, що за звітний період товарооборот збільшився на 217 тис. грн. Це відбулося за рахунок зміни залишків на початок і кінець періоду і за рахунок додаткового завезення товарів.

Використана література:

1. Житна І.П. Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. Навч.посібник: Пер. з рос. – Вища шк., 1992 – 191 с.

2. Калина А.В., Конєва М.І., Ященко В.О. Сучасний економічний аналіз і прогнозування (мікро- та макрорівень): Навч.-метод.посібник. –2-ге вид. – К.: МАУП, 1998. – 272 с.