Вордсворт Вільям

(1770 - 1850)

Вільям Вордсворт народився 7 квітня 1770 року в Кокермауті в графстві Камберленд. Вільям Вордсворт був другим з п'яти дітей Д.Вордсворта, повіреного і агента Дж. Лоутера (згодом першого графа Лонсдейла).

У 1779 році юного Вільяма Вордсворта визначили в класичну школу в Хоуксхеде (Північний Ланкашир), звідки він виніс відмінне знання античної філології і математики і начитаність в англійській поезії. У Хоуксхеде майбутній поет приділяв багато часу улюбленому проведенню часу - пішим прогулянкам.

Вже в 1787 році Вільям Вордсворт поступив в Сент-Джонз-коледж Кембріджського університету, де займався переважно англійською літературою і італійською мовою. Під час канікул він обійшов Озерний край і Йоркшир і написав героїчним дистихом поему "Вечірня прогулянка" (An Evening Walk, 1793), в якій багато проникливих картин природи.

У липні 1790 року Вільям Вордсворт і його університетський друг Річард Джонс пішки перетнули Францію, що переживала революційне пробудження, і через Швейцарію дісталися до озер на півночі Італії.

Після повернення в Лондон в грудні 1792 року він опублікував "Вечірню прогулянку" і "Описові нариси" (Descriptive Sketches), розповідь про подорож з Джонсом, написана у Франції і забарвлена захопленим прийняттям революції.

Що спалахнула в лютому 1793 року англо-французька війна потрясла Вільяма Вордсворта і надовго погрузила його в смуток і тривогу.

Восени 1794 року помер один із молодих друзів Вільяма Вордсворта, який заповів йому 900 фунтів. Цей своєчасний дар дозволив Вордсворту цілком віддатися поезії. З 1795 до середини 1797 років він жив в графстві Дорсетшир разом зі своєю єдиною сестрою Доротеєй; їх об'єднувала повна спорідненість душ. Доротея вірила в брата, її підтримка допомогла йому вийти з депресії і стати великим поетом. Він почав з трагедії "Жителі прикордону" (The Borderers). Непідробного почуття виконана поема в білих віршах "Зруйнований котедж" (The Ruined Cottage) - про долю нещасної жінки; згодом поема стала першою частиною "Прогулянки" (The Excursion).

У липні 1797 року Вордсворти переїхали в Альфоксден (графство Сомерсетшир) - ближче до Сэмуеля Тейлора Колриджа, який жив в Нетер-Стоуі. За рік тісного спілкування з Колриджем склалася збірка "Ліричні балади" (Lyrical Ballads), куди увійшли "Оповідь про Старого Мореплавця" Колриджа, "Недоумкуватий хлопчик", "Терен", "Рядки", написані на відстані декількох миль від Тинтернского абатства і інші вірші Вордсворта. Анонімне видання Балад вийшло у вересні 1798 року.

Сэмуел Тейлор Колридж умовив Вордсворта почати епічну "філософічну" поему про "людину, природу і суспільство" під назвою "Відлюдник" (The Recluse). Вільям Вордсворт з натхненням взявся за справу, але зав'язнув в композиції. У рамках цього задуму їм написані тільки віршоване введення Про людину, природу і життя, автобіографічна поема "Прелюдія" (The Prelude, 1798-1805) і "Прогулянка" (1806-1814). У Альфоксдене він також закінчив (але не опублікував) "Пітера Белла" (Peter Bell).

У вересні 1798 року Вордсворти з Колриджем зробили поїздку в Німеччину. У Держскрині Вордсворт, приступаючи до "Відлюдника", виклав білим віршем історію своїх підліткових вражень і переживань від спілкування з природою. Пізніше він включив написане в "Прелюдію" в якості "Книги I". Окрім цього він написав багато віршів, у тому числі цикл "Люсі і Рут".

У грудні 1799 він і Доротея зняли котедж в Грасмире (графство Уэстморленд).

У січні 1801 року Уильям Вордсворт випустив друге видання "Ліричних балад", додавши створені в Грасмире розповідні поеми "Брати" і "Майкл" і велика передмова з міркуваннями про природу поетичного натхнення, призначення поета, зміст і стиль істинної поезії. Колридж не дав жодного нового твору в друге видання, і воно, увібравши в себе перше, вийшло у світ під ім'ям одного Вільяма Вордсворта.

Зима і весна 1802 року відмічені творчою активністю поета: були написані "Зозуля", триптих "Метелик", "Обіцянки безсмертя": Ода, Рішучість і Незалежність.

У травні 1802 року старий граф Лонсдейл помер, і спадкоємець погодився виплатити Вордсвортам 8000 фунтів. Це істотно зміцнило добробут Доротеи і Вільяма, що збирався одружуватися на Мері Хатчинсон. У серпні усі троє побували в Кале, де побачилися з Анетт Валлон і Кароліною, і 4 жовтня Мері і Вордсворт повінчалися. Брак їх був дуже щасливим. З 1803 по 1810 роки вона народила йому п'ятьох дітей. Доротея залишилася жити в сім'ї брата.

У 1808 Вордсворти перебралися в просторніший будинок в тому ж Грасмире. Там Вордсворт написав більшу частину "Прогулянки" і декілька прозаїчних творів, у тому числі свій знаменитий памфлет про Конвенцію в Цинтре, продиктований співчуттям до іспанців під владою Наполеона і обуренням зрадницькою політикою Англії. Цей період був затьмарений суперечкою з Колриджем (1810-1812 роки) і смертю в 1812 році дочки Катерини і сина Чарлза.

У травні 1813 Вордсворти поїхали з Грасмира і влаштувалися в Райдел-Маунт, двома милями ближче до Эмблсайду, де і прожили до кінця своїх днів. У тому ж році Вордсворт отримав по протекції лорда Лонсдейла посаду державного уповноваженого по гербових зборах в двох графствах, Уэстморленде і частини Камберленда, що дозволило йому забезпечити сім'ю. Цю посаду він виконував до 1842 року, коли йому призначили королівську пенсію - 300 фунтів в рік.

Після завершення наполеонівських воїн (1815 рік) Вільям Вордсворт зміг наситити свою пристрасть до подорожей, кілька разів побувавши в Європі. "Прелюдію", "поему про своє життя", він закінчив ще в 1805, але в 1832-1839 роках ретельно її переписував, пом'якшуючи занадто відверті пасажі і вставляючи шматки, пройняті підкреслено християнськими настроями.

У 1807 році він випустив Вірші в двох томах (Poems in Two Volumes), що включили багато великих зразків його лірики. "Прогулянка" вийшла в 1814 році, за нею в 1815 році послідували перші збори віршів в двох томах (а третій додався в 1820 році). У 1816 році була опублікована "Подячна ода"(Thanksgiving Ode) - на переможне закінчення війни. У 1819 побачили світло "Пітер Белл і Візничий" (The Waggoner), написаний ще в 1806 році, а в 1820 році - цикл сонетів "Река Даддон" (The River Duddon).

У 1822 році вийшли "Церковні нариси" (Ecclesiastical Sketches), у формі сонетів що викладають історію Англіканської церкви з часу її освіти. "Знову в Ярроу" (Yarrow Revisited, 1835 рік) в основному писалося по враженнях від поїздок в Шотландію в 1831 і 1833 роках. Останньою книгою, виданою Уилямом Вордсвортом, стали Вірші, написані переважно в юності і старості (Poems, Chiefly of Early and Late Years, 1842), куди увійшли "Жителі прикордону" і рання поема "Вина і скорбота" (Guilt and Sorrow).

Останні двадцять років життя поета було затьмарено тривалою хворобою улюбленою сестри Доротеї. У 1847 році він втратив єдину дочку Дору, яку дуже любив. Опорою йому були дружина і віддані друзі. Помер Вордсворт в Райдел-Маунт 23 квітня 1850 року.