Екологія і право

Реферат на тему:

Екологія і право

1. Система екологічного законодавства України.

Вже з перших законотворчих кроків суверенної України визначено основи забезпечення екологічних прав людини. Важливим актом нової держави став Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року. Даний закон не лише проголошує, але й передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить певну упорядкованість в систему управління в галузі природокористування. Він закріплює право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище. Це невід'ємне право людини реалізується шляхом участі в обговоренні проектів за­конодавчих актів та інших рішень у галузі охорони навколишнього середовища; участі в розробці та здійсненні заходів щодо охорони природного середовища, раціонального використання природних ресурсів;об'єднання в громадські природо-охоронні організації; отримання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища.

В.С. Джигерей, Б.М.Сторожук, Р.А.Яцюк Охорона екології ст.128-129.

2. Право власності на природні ресурси.

З метою використання земельних і інших ресурсів здійснюють інвентаризацію земель, що укріплені населеними пунктами, промисловими підприємствами, установами організаціями транспорту, зв’язку оборони, лісового фонду, інших земель.

Виявляють площі, що належать до загальнодержавної та комунальної власності, резервуються для науково-дослідної діяльності та спеціалізованого сільськогосподарського виробництва. Створюється також реабілітаційний фонд земель з угідь, що потребують вжиття заходів для відновлення їх родючості. Державна політика охорони і раціонального використання природних ресурсів визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозбережний та відтворювальний характер.

В.С. Джигерей, Б.М.Сторожук, Р.А.Яцюк Охорона екології ст.45.

3. Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища.

Заповідник — вища категорія природоохоронних територій, де за­коном зберігається в незайманому стані весь природний комплекс та ведуться наукові дослідження.

Національні (народні і природні) парки — достатньо великі тери­торії, де охорона природи поєднується з рекреацією. Перший у світі національний парк — Йєллоустонський — був створений у 1872 р. за рішенням конгресу США.

Територія національних парків складається з однієї або декількох екологічних систем чи природних ландшафтів високої естетичної цінності, мало або зовсім не змінених людською діяльністю, де охороняються рос­лини, тварини і ландшафти. Головне завдання національних парків — створення та підтримування природних екологічних, геоморфологічних і естетичних цінностей даної території. Рекреаційні заходи підпорядковані цій головній меті.

Заказники — території, на яких допускається господарське викори­стання лише частини природних об'єктів і в тій мірі, в якій це не зав­дає шкоди об'єкту, який охороняється. Статус заказників визначається їх цільовим призначенням: ботанічні, мисливські, гідрологічні.

Резерват — природоохоронна територія або пам'ятник природи із заповідним або заказним режимом. Як правило, це невеликі урочища (гаї, озера, ділянки долини і побережжя) та окремі об'єкти (водоспади, печери, унікальні геологічні виступи)

Б.Кучерявий Екологія. Ст. 467.

4. Основні принципи охорони.

З метою подолання зазначених недоліків у 1998 р. Верховна Рада Укра­їни прийняла постанову «Про основні напрями державної політики в галу­зі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», яка розглядається як Дер­жавна програма охорони довкілля в Україні. В цій програмі сформульо­вані основні пріоритети та завдання охорони навколишнього природно­го середовища і раціонального використання природних ресурсів.

До основних пріоритетів охорони довкілля і раціонального природо­користування належать:

> формування збалансованої системи природокористування й адекват­на структурна перебудова виробничого потенціалу економіки;

> екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сіль­ському господарстві, на транспорті;

> поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню р. Дніпро та інших річок, Чорного й Азовського морів;

> стабілізація та поліпшення екологічного стану в міста і промислових центрах Донецько-Придніпровського та інших регіонів;

> збереження біологічного та ландшафтного розмаїття, заповідна справа.

А також різні завдання Державної програми.

5. Екологічна права та обов’язки громадян щодо охорони навколишнього середовища.

Громадяни України зобов'язані:

—берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів;

— не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб'єктів;

— вносити плату за спеціальне природокористування;

— компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативна впливом на навколишнє природне середовище.

Закон визначає повноваження Верховної та місцевих Рад народних депутатів, органів управління (Кабінету Міністрів України, виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад народних депутатів) в галузі охорони навколишнього природного середовища. Спеціально уповноваженим органом управління в цій галузі є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки України), створене в 1995 році. Закон надає широкі повноваження громадським об'єднанням, зокрема:

— брати участь у проведенні спеціально уповноваженими органами в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

В Законі наводиться поняття зон надзвичайних екологічних ситуацій (екологічної катастрофи, підвищеної екологічної небезпеки). Встановлена дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.

В.С. Джигерей, Б.М.Сторожук, Р.А.Яцюк Охорона екології ст.130.

6. Види використаних природних ресурсів.

Природні ресурси — це найважливіші компоненти навколишнього при­родного середовища, які використовують для задоволення матеріальних і культурних потреб людини. Під потребами людини розуміють потребу або нестачу в чому-небудь необхідному для підтримання життєдіяльності організму, людської особистості, соціальних груп. М. Ф. Реймерс (1994) виділяє шість основних груп потреб людини: біологічні, психологічні, ет­нічні, трудові, економічні, соціальні.

До потреб, що задовольняються природними ресурсами, належать біо­логічні, психологічні, трудові та економічні.

Використанні природні ресурси: (вичерпні, відновні, чисте повітря, прісна вода, родючі грунти, рослини і тварини, невідновні, викопне паливо, металічна мінеральна сировина – руди, (залізо, мідь, цинк свинець).

А.К.За польський. Екологія. Ст. 45-46.

7. Відповідальність за порушення законодавства про охорону (ОНС).

За допомогою різноманітних важелів (цін, платежів, податкових пільг та покарань) держава робить більш вигідним матеріально, більш прибутковим, дотримання природоохоронного законодавства, ніж його порушення.

Отже, адміністрування, не пов'язане з матеріальною зацікавленістю, не може змусити підприємство постійно, ефективно і дбайливо ставитись до довкілля. З другого боку, економічні методи, не підсилені безпосереднім примусом у найбільш важливих екологічних проблемах, теж не завжди забезпечують необхідний якісний рівень та терміни здійснення природоохоронної діяльності. При цьому слід врахувати, що деякі адміністративні та економічні методи переплітаються. Наприклад, штраф — це і адміністративний, і економічний захід, а встановлення лімітів користування та забруднення природних ресурсів спирається на такий адміністративний захід, як нормування.

Тому найкращих результатів досягають при розумному поєднанні економічної зацікавленості з достатньо жорстким контролем та поза­економічним примусом.

В.С. Джигерей, Б.М.Сторожук, Р.А.Яцюк Охорона екології ст.165.