Проектування і створення лісових культур зелених зон

Проектування і створення лісових культур зелених зон

Зелена зона міста або робітничого селища — це приміська територія, зайнята лісами, лісопарками, лісосмугами та іншими зеленими насадженнями, незалежно від того, в чийому підпорядкуванні вони знаходяться. Зовнішня межа зеленої зони визначається потребою даного міста в лісонасадженнях і доцільністю включення в її склад того чи Іншого масиву, а також земельних ділянок, відведених тут під лісопосадки. Територіальне розміщення зеленої зони кожного міста визначається в залежності від природно-кліматичних зон, площі природних лісів і наявності меліоративного фонду та земель, непридатних для сільського господарства, де можна саджати ліс, чисельності населення, перспектив розвитку і величини міста, наявності промислових підприємств, характеру забудови, транспортної мережі й перспектив ЇЇ розвитку, рельєфу, ґрунтів, гідрографічної мережі та інших факторів. При цьому враховується відвідування окремих лісових урочищ людьми, режим відпочинку І норми навантаження на 1 га лісової площі, наявність водних джерел, форми відпочинку трудящих та ін. Доцільно, щоб ліс оточував місто з усіх боків, а дорога до нього займала мінімум часу. Для міст і селищ, навколо яких немає лісів, площа зелених зон визначається наявністю непридатних для сільського господарства земель, які підлягають залісенню в радіусі 5-10 І більше кілометрів в залежності від величини населеного пункту. В степових районах необхідно оточити всі села І селища 5-7-рядними лісосмугами для захисту їх від заносів снігом, піском, пилових бур, спекотних і холодних вітрів. В напрямку переважаючих вітрів захисні лісосмуги можуть бути дещо ширшими.

Ліси зелених зон в залежності від відстані до міста, шляхів транспорту та інших факторів використовуються населенням неоднаково, тому тут виділяють лісопаркову і лісогосподарську частину. В зв'язку з подальшою інтенсифікацією народного господарства та урбанізацією, розвитком шляхового будівництва і транспорту площа лісів зелених зон буде збільшуватися, тому, проводячи ті чи інші заходи в деяких лісах ІІ-Ї групи, потрібно брати до уваги перспективу переходу їх в зелені зони.

Для поліпшення стану лісів зелених зон при лісовпорядкуванні в проекті плана організації і ведення господарства доцільно складати окремий розділ, в якому передбачати заходи по благоустрою території, будівництву доріг, стежок, водойм, збагаченню породного складу деревостанів, проведенню рубок догляду, створенню лісових культур, ландшафтній реконструкції тощо. Всі роботи в зелених зонах повинні бути спрямовані на оздоровлення, збільшення життєстійкості і декоративних якостей деревостанів, підвищення їх санітарно-гігієнічних та естетичних властивостей, створення найбільш сприятливих умов для відпочинку трудящих.

Одним з найважливіших заходів в зелених зонах є створення лісових культур. В приміських лісах доцільно вирощувати складні і різновічні лісонасадження з груповим розміщенням дерев і вертикальним зімкненням крон. Такі деревостани можна виростити, застосовуючи, наприклад, в свіжих і вологих борах та суборах 2-3-х прийомні вибіркові рубки з збереженням самосіву й життєздатного підросту. Декоративно-естетична цінність хвойних і листяних лісів природного походження набагато вища, ніж рядових культур. В поліських і деяких районах Лісостепу є чимало стиглих і перестійних хвойних деревостанів з самосівом і підростом головних порід, одначе в більшості випадків через суцільні рубки і тракторну трельовку він гине. Крім того, навіть той підріст, наприклад, сосни, який зберігається, після різкого освітлення також гине.

Збереження на вирубках поодиноких сосен або ялин веде до появи дерев з надто широкою і низько опущеною кроною, кривих І з великим збігом стовбурів, з низькою якістю деревини. Такі дерева, з крупно мірного підросту, залишені після рубки головного користування, ускладнюють застосування механізації, ці дерева типу 'вовк' пригнічують висаджені навколо них саджанці і в процесі рубок догляду їх приходиться вирубувати. В зв'язку з цим в лісах ЇЙ групи, якщо на вирубках створюються суцільні культури, залишати такі дерева недоцільно, але в зелених зонах їх варто зберігати. В окремих випадках навіть зберігають групи старих сосен. В сосняках зелених зон для збереження самосіву і підросту віком до 5-7 років необхідно проводити вибіркові рубки і трелювати ліс сортиментами кіньми або вертольотами. Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що така технологія дає можливість зберегти самосів і підріст, не допускаючи оголення ділянок, забезпечити збереження захисних функцій лісу і одержати значну економію часу, праці І коштів.

Способи обробітку ґрунту в зелених зонах нічим не відрізняються від тих, які застосовують в ІІ-й групі лісів. Одначе на вирубках готувати ґрунт борознами недоцільно, тому що вони зберігаються дуже довго і ділянки мають непривабливий естетичний вигляд. Якщо ж ґрунт готується глибокими борознами, то потрібно повертати родючий шар на дно борозни дисковими знаряддями, поставленими в звал.

Проектування і створення лісових культур в зелених зонах розпочинається з зйомки окружної межі кожної ділянки і креслення плана в масштабі 1:5000, В лісопарковій частині зеленої зони визначають в натурі І показують на плані галявини, дороги І стежки. Навколо кожної заліснюваної ділянки, а також вздовж доріг, просік і стежок, передбачають групову або алейну посадку красиво і неодночасно квітнучих чагарників або найбільш декоративних деревних порід, наприклад, в залежності від умов, ялини, дуба бореального, модрини, горобини, берези, тополі пірамідальної, бука та інших видів. Такі алейні та групові посадки — невід'ємний елемент естетики і культури виробництва. Вони проводяться також при ландшафтній реконструкції деревостанів.

В лісопарковій частині зеленої зони лісові культури створюються за ландшафтним типом. Посадка груп дерев поєднується з не залісненими галявинами, відкриті ландшафти з напіввідкритими і закритими. В зоні Полісся бажане створення напіввідкритих, а в степу — закритих ландшафтів. Ландшафтна група — основний елемент лісових культур в лісопарковій частині зеленої зони, тому тут потрібно змішувати породи площадками, шахами, ланками, рідше кулісами або рядами. Змішування може бути рівномірним, але краще, якщо воно буде нерівномірним, а окружність площадок звивиста. Ландшафтні групи за породним складом можуть бути чистими і змішаними.

На окремих площадках висаджуються хвойні і листяні, світлолюбиві або тіневитривалі породи, дерева з різним забарвленням стовбурів, хвої, листя і формою крон. Головне — не допускати шаблона, одноманітності і монотонності, вирощувати змішані, повноцінні з естетичної точки зору і стійкі деревостани, формувати найбільш мальовничі ландшафти. В лісопарковій частині, там, де дозволяють ґрунтові умови, повинні закладатися лісові культури з участю багатьох видів деревних і чагарникових порід, в тому числі й екзотів.

Змішані деревостани стійкіші чистих до витоптування, мають високу декоративність, краще очищають, стерилізують та іонізують повітря, насичують його фітонцидами.

В свіжих і вологих борах в лісопарковій частині зелених зон культури сосни і берези створюють площадками з мінімальними розмірами для сосни 20-25 х 20-25 і домішки 7-1 Ох 20-25 м:

20-25м 7-10м 20-25м

СССССССССС ББББББ СССС

СССССССССС ББББББ СССС

СССССССССС ББББББ СССС

СССССССССС ББББББ СССС

СССССССССС ББББББ СССС

СССССССССС ББББББ СССС

Для створення ландшафтних груп в бідних суборах на свіжих і сухуватих ґрунтах можна поєднувати площадки чистої сосни і сосни змішаної з чагарниками, березою, дубом бореальним та іншими породами зо такими схемами:

1. 20-25м 20-25м 20-25м

СССССССС СССССССС СССС…

СССССССС СССССССС СССС…

СССССССС СССССССС СССС…

СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС…

СССССССС СССССССС СССС…

СССССССС СССССССС СССС…

СССССССС СССССССС СССС…

2. СССССССС СССССССС СССС

СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС

СССССССС СССССССС СССС

СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС

СССССССС СССССССС СССС

СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС

3. СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС

СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС

СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС

СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС

СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС

СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС

4. СССССССС БЧЧБЧЧБЧЧБ СССС

СССССССС БЧЧБЧЧБЧЧБ СССС

СССССССС БЧЧБЧЧБЧЧБ СССС

СССССССС БЧЧБЧЧБЧЧБ СССС

5. СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС

СССССССС ББББББББББ СССС

СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС

СССССССС ББББББББББ СССС

В свіжих і вологих суборах вищезгаданими способами сосну змішують з дубом черешчатим суборевого екотипу, дубом бореальним, горобиною звичайною, грушею лісовою, черемшиною пізньою, липою дрібнолистою та різними чагарниками. На Поліссі в борах і суборах спостерігається велика строкатість ґрунтово-гідрологічних умов. Тут, в мікропониженнях висаджують березу, в вологих суборах і судібровах горобину звичайну, черемшину звичайну, клен сріблястий, дуб черешчатий та інші деревні породи й чагарники. Прикладом поєднання світло-любивих і тіневитривалих порід може бути, наприклад, в типі С3 змішування сосни з ялиною площадками.

20-26м 20-25м 20-25м

ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС

ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС

ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС

ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС

ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС

ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС

Таким же способом можна змішувати площадками дуб з ялиною у вологих судібровах, в типі С2 сосну з дубом та ін. В лісогосподарській частині зеленої зони поряд з створенням культур площадками доцільно застосувати змішування порід ланками. На кожній ділянці бажано змішувати, наприклад, сосну в суборах не з однією якоюсь супутньою або чагарниковою породою, а всіма тими видами, які зустрічаються в цих умовах.

На ярах, балках і крутосхилах (основному лісокультурному фонді в зелених зонах міст степової зони) створюють культури «мозаїчного типу», тобто у повній відповідності з типами лісо рослинних умов, елементами яружно-балкової системи, експозицією та крутизною схилів, ступенем змитості і вологості ґрунту, а також Іншими факторами. Для естетичного збагачення ландшафтів в зелених зонах окремі ділянки ярів і схилів засаджують бузком, обліпихою, в посадки листяних порід групами вводять хвойні: сосну звичайну, сосну кримську, сосну чорну, ялину звичайну, ялівець віргінський та інші види. Домішка груп хвойних серед листяних порід відіграє велику декоративну роль, зокрема на засніжених схилах в осінньо-зимовий період, коли листяні породи скидають листя.

При створенні лісових культур в зелених зонах необхідно збагачувати породний склад насаджень впровадженням екзотів. Резервом для цього є раніше закладені деревостани з участю іншорайонних порід, ботанічні сади, дендропарки і парки. В них акліматизовані сотні видів різних екзотів, які відзначаються високою декоративністю. Багато держлісгоспів, зокрема Тернопільської, Львівської та деяких інших областей, використовуючи ботсади і дендропарки, вирощують насіннєвим і вегетативним шляхом саджанці особливо цінних декоративних порід. Одначе в більшості областей ботсади, як база для впровадження екзотів в лісонасадження, поки що використовуються недостатньо. Лісівникам у відповідності з ґрунтово-кліматичними умовами необхідно впроваджувати в зелених зонах широкий асортимент місцевих порід та екзотів. Для цього доцільно вирощувати садивний матеріал найбільш цінних екзотів, в тому числі й зеленим живцюванням та щепленням. Окремі ділянки, залісювані в зелених зонах, варто було б перетворити у своєрідні дендропарки, які б мали не лише декоративну, а й пізнавальну цінність. Такі ділянки могли б служити також базою для роботи шкільних лісництв.

В Україні накопичено величезний досвід вирощування культур в зелених зонах з участю екзотів. На підставі його узагальнення рекомендується впроваджувати екзоти у відповідності з табл. 19. В лісах зелених зон насамперед в лісопарковій частині, надзвичайно велике значення має ландшафтна реконструкція лісонасаджень і благоустрій території. Ці заходи нерозривно зв'язані між собою і доповнюють одне одного. Держлісгоспи щорічно проводять ландшафтну реконструкцію на значних площах, але у більшості випадків вона зводиться до вирубування малоцінних деревостанів і посадки на їх місці звичайних лісових культур. Одначе ландшафтна реконструкція

— це не лише заміна малоцінних лісонасаджень, а й перш за все — перетворення лісів в лісопарки для створення найбільш сприятливих з естетичної точки зору умов для масового відпочинку трудящих, збагачення породного складу і поліпшення декоративних якостей деревостанів, проріджування загущених насаджень, перетворення закритих ландшафтів в напіввідкриті або відкриті, інтенсивне зріджування молодняків з метою формування у частини дерев широкої і низькоопущеної крони, групове введення під шатро зріджених насаджень різних порід, перетворення чистих деревостанів в змішані та ін.

Ландшафтна реконструкція в загущених деревостанах — це рубки формування складу і створення ландшафтних груп, посадка груп дерев для підвищення декоративності і естетичної цінності лісів, забезпечення на реконструйованих ділянках мінливості світлотіней. З цією метою, наприклад, загущені соснові молодняки рекомендується зріджувати для формування біогруп, які чергуються з вікнами і галявинами, частину яких займають посадками чагарників, або тих листяних порід, які тут можуть зростати. Галявини влаштовують, насамперед, на базі рідин, груп малоцінних та менш привабливих дерев.

В поліській та лісостеповій зонах в суборах і судібровах у вікнах і галявинах рядами і площадками висаджують дуб бореальний, черемшину пізню, таволгу калинолисту, птелею, бузину червону, клен гостролистий, липу дрібнолисту, горобину звичайну, грушу лісову, клен татарський, акацію жовту, барбарис звичайний, дуб черешчатий суборевого екотипу, ліщину, у великих вікнах березу, на багатих ґрунтах граб звичайний, ялину, клен-явір та інші породи. На кожній ділянці рядами або ланками саджають одну з вищезгаданих порід або їх суміш.

В свіжих і вологих борах, суборах і судібровах, головним чином, на староорних землях і пустирах, де ґрунти втратили лісові властивості і архітектоніку, часто зустрічаються осередки кореневої губки. В процесі ландшафтної реконструкції після вирубування пошкоджених дерев І обробітку ґрунту саджають листяні породи з домішкою чагарників. Такий досвід перетворення осередків кореневої губки в ландшафтні групи листяних порід має Боярська лісова дослідна станція, а також багато держлісгоспів України.

В суборах і судібровах роботи по перетворенню чистих сосняків в змішані насадження краще починати тоді, коли закінчиться стадія максимального самозріджування, тобто після 25-35 років. Після її закінчення в типах В₂В₃С₂С₃ під наметом чистих сосняків, насамперед в зонах Полісся та Лісостепу, з'являється самосів дуба з жолудів, які розносять птахи і звірки. З цього самосіву поступово утворюється ІІ-й ярус. Крім того, з'являється також велика кількість горобини звичайної/ бузини червоної, крушини ламкої та інших чагарників. Одначе в насадженнях через надмірний випас худоби самосів дуба та інших порід з'являється в незначній кількості.

Для прискорення процесу утворення ІІ -го ярусу в суборах і судібровах вручну під меч Колосова або механізованим шляхом без попередньої підготовки ґрунту між рядами сосни саджають сіянці листяних і чагарникових порід. Позитивні результати, одержані від посіву під сапу насіння вищезгаданих порід, без підготовки ґрунту. Розміщення посівних і садивних місць між рядами від 2 до 4 м, в ряду — від 0,7 до 1 м.

В достигаючих і стиглих сосняках при ландшафтній реконструкції у вікнах і галявинах саджають тіневитривалі види з красивими квітами і плодами, різним забарвленням листя, хвої та стовбурів. В стиглих деревостанах, насамперед в лісо парковій частині зеленої зони у великих вікнах та галявинах саджають такі породи, які з часом можуть замінити материнський ярус. Зріджені дубняки, зокрема чисті дубові деревостани, реконструюють е зоні Полісся посадкою груп ялини, в інших районах — клена гостролистого, липи дрібнолистої тощо.

В порівняно бідних судібровних умовах і суборах похідні дубняки, а також невдалі і затравлені худобою культури дуба виправляють посадкою сосни звичайної, а на півдні — сосни кримської. При необхідності затравлений худобою дуб саджають на пень, а центральну частину надто задернілих міжрядь розорюють на глибину не більше 10-12 см і дискують. У вологих судібровах в зоні Полісся і Лісостепу невдалі і зріджені дубняки виправляють посадкою ялини і навіть вільхи.

В процесі ландшафтної реконструкції вздовж доріг, просік та на окружній межі саджають декоративні деревні породи і чагарники. Так, Київський, Вищедубечанський та інші держ-лісгоспи Київської області вздовж автотрас посадили групами дуб бореальний, горобину звичайну, клен сріблястий, березу бородавчасту (звислу) і різні види чагарників, що значно прикрасило ландшафт і підвищило естетичну цінність дерево-станів. Чагарники вздовж автострад саджають не суцільною лінією, а групами різної конфігурації на різній відстані одна від одної. На ділянках з суцільними і густими заростями чагарників, які часто зустрічаються в зелених зонах міст, ліс проглядається погано. Тут переважають закриті ландшафти. Такі лісонасадження мають низьку декоративну й естетичну цінність. В процесі ландшафтної реконструкції в таких деревостанах частину чагарників вирубують, щоб закриті ландшафти перетворити у напіввідкриті.

В процесі ландшафтної реконструкції високоповнотні середньовічні і старшого віку деревостани в лісопарковій частині зріджують до повноти 0,5-0,7, а густі і суцільні зарості чагарників вирубують смугами або площадками. В чистих сосняках і дубняках доцільне введення чагарників або супутніх порід гру нами, щоб ділянки з підліском чергувалися з безчагарниковими площадками величиною 0,2-0,3 га. При такому розміщенні підлісок відіграє і декоративну і ґрунтозахисну роль.

Зарості суцільних чагарників реконструюють прорубкою або прорубкою й розкорчовкою коридорів, ширина яких залежить від висоти порослі і становить від 1,5-2 до 3-4 м. В першому випадку в коридорі висаджують один, в другому — два ряди сіянців головної породи. Відстань між центрами коридорів: в суборах 3-4, судібровах 4-5 і дібровах 6-8 м. В підготовлені коридори як домішку до головної породи вводять ланками різні екзоти, а до листяних домішують хвойні породи, зокрема на схилах.

Важливе значення має збереження і збагачення в зелених зонах видового складу трав'янистих, насамперед зникаючих рослин. В кожному лісництві і держлісгоспі потрібно скласти список цих рослин, виявити місця їх зростання і вжити заходи для їх збереження, заборонити тут випас худоби та сінокосіння. Бажано у встановленому законом порядку окремі найцінніші ділянки оголосити заказниками. Для збереження зникаючих рослин потрібно організувати їх штучне розведення у вікнах і на галявинах, під шатром рідколісся, в міжряддях лісових культур, на низькоякісних сінокосах, під високовольтними та іншими лініями, які йдуть крізь ліси. Запаси рідких і зникаючих рослин відновлюють шляхом висіву насіння та вегетативними органами, насамперед в тих місцях, де вони зростали раніше. В свіжих суборах і судібровах доцільно сіяти люпин багаторічний, який не лише прикрашає ландшафт, а й збагачує ґрунт азотом і підвищує продуктивність деревостанів. Його сіють у вікнах і на галявинах, в міжряддях лісових культур; вздовж автотрас сіють газонні трави І влаштовують квітники.

Для організації відпочинку трудящих велике значення має будівництво рекреаційних пунктів, мостів-переходів через струмки, кювети і канави. На рекреаційних пунктах будують туалети, автостоянки, колодязі, мангали, укриття від дощу, встановлюють «лісові меблі» обладнують місця для багаття і сміття, засипають ями, якщо вони є, оформляють в'їзди в ліси, осушують навколо рекреаційних пунктів болота і перетворюють їх в ставки, розчищають малі річки та струмки та ін. В лісопарках переходи через кювети, канави і струмки повинні бути влаштовані у виді декоративних містків. Болота, які не можна перетворити в ставки і копанки, заліснюють.

Для зменшення навантаження відпочиваючих на ліс, збереження трав'янистої рослинності від витоптування, а ґрунту від ущільнення в лісопарковій частині повинна бути густа мережа доріг і стежок. Там, де їх мало або й зовсім немає, відпочиваючі ущільнюють ґрунт, витоптують тропи, що приводить до різкого погіршення стану насаджень, зменшення їх приросту і навіть всихання, що й спостерігається в цілому ряді районів України. Дороги і стежки повинні проходити найбільш живописними місцями, вести до найкрасивіших об'єктів і пам'яток природи. Для зменшення вартості будівництва доріг і стежок після механізованого їх влаштування і профілювання на піщаних ґрунтах полотно поліпшують добавкою глини, а на глинистих — піску. Використовують також відходи гранітних кар'єрів, щебінь та інші матеріали.

Таблиця 1

Екзоти, які рекомендуються для введеня в лісові культури зелених зон міст та робітничих селищ