Поняття і виникнення менеджменту

. Термін менедж­мент англійського походження (management — організа­ція управління). До нього близькі менеджер (manager від manage — керувати) — професійний керівник і ме­неджеризм (managerism)—теорія управління вироб­ництвом.

Управління (менеджмент) у широкому розумінні оз­начає вплив на процес, об'єкт, систему для досягнення певних цілей. Для того щоб з'явилася необхідність у менеджері, потрібна організація, тобто група людей, ді­яльність яких слід координувати. У свою чергу для сві­домого керування необхідний менеджеризм — спеціальна теорія управління, а щоб управління було ефективним, треба володіти мистецтвом керівництва. Теорія і мисте­цтво разом формують менеджмент.

Сучасний менеджмент набув нових якісних ознак — він перетворився на мистецтво управління індивідуума­ми, малими соціальними групами та їх сукупністю. Є всі підстави вважати, що діяльність по управлінню перерос­ла у професію, галузь знань — у самостійну дисциплі­ну — менеджмент, а особи, які займаються менеджмен­том, стали професіоналами-менеджерами. Нині вони становлять значний прошарок суспільства.

В умовах переходу до ринкової економіки Україні потрібні філософія і політика управління, методологічна база управлінської практики, які сприяли б формуванню національного українського менеджменту. Ні американ­ський, ні японський, ні французький менеджменти в на­ших умовах нереальні. Необхідно творчо підходити до світового досвіду. Наприклад, у американців можна запозичити діловитість, професіоналізм, динамізм, у япон­ців— колективізм, спільність у вирішенні виробничих та інших проблем, у німців — філософію добробуту для всіх, у французів — комунікабельність, організаційну культуру і т. д.

Особливу увагу треба приділити ролі менеджменту в бізнесі, підприємництві. Тут поле для вивчення велике.

Сучасний менеджмент як синтез науки і мистецтва спирається на властиві йому поняття, положення і ін­струменти, а саме: об'єкт, суб'єкт, середовище, відноси­ни, принципи, методи, механізм, функції, структура, про­цес, кадри, культура і стиль керівництва, ефективність менеджменту та ін. У сукупності з іншими термінами вони утворюють «мову» менеджменту, комплектне воло­діння якою дає можливість ефективно керувати проце­сом досягнення мети.

Об'єктом управління є предмет, процес, явище, на які спрямовано управлінську дію. На підприємстві — це робоче місце, бригада, дільниця, цех, виробничий про­цес, тобто робітник чи трудові колективи.

Суб'єкт управління — це особа (менеджер) або ор­ган (апарат управління), що здійснює управлінську дію відносно об'єкта управління для досягнення відповідної мети.

Відносини управління — це комплекс складних все­бічних установлених зв'язків, які формуються у процесі взаємодії суб'єкта і об'єкта управління. Вони можуть бути формальними (субординації) і неформальними (координації), галузевими, міжгалузевими, територіаль­ними, міжнародними, змішаними та ін. Відносини поді­ляються також на тимчасові і постійні. Відносини управ­ління формуються на основі економічних законів, прин­ципів, методів і функцій управління.

Принципи управління — це фундаментальні істини, які обґрунтовують, роз'яснюють зв'язки як між об'єктом і суб'єктом управління, так і всередині кожного з них. Вони відбивають властивості, притаманні управлінській системі в цілому, а також окремим її елементам, яви­щам, процесам. Вони відображують зміст і взаємозв'яз­ки основних елементів системи управління.

Принципи управління динамічні за змістом і формою. Вони формуються людьми у зв'язку з конкретними со­ціально-економічними, політичними і культурними умо­вами і відображують ступінь творчого використання еко­номічних законів в управлінні.

Безпосередньо на практиці принципи управління набувають характеру норми, правила, якими керуються в управлінській діяльності.

Гнучкість і динамізм принципів управління прояв­ляється і в тому, що у кожній конкретній сфері діяль­ності формуються свої конкретні принципи виконання соціально-економічних, організаційно-політичних, вироб­ничо-господарських і підприємницьких завдань.

Сучасний менеджмент ґрунтується на таких основних принципах:

· увага до людини, формування умов для розкриття її потенціалу, забезпечення злагодженої взаємодії лю­дей у виробництві;

· пошук і розпізнання елементів національної істо­рії, культури, традицій, які можна використати як буді­вельні блоки для формування сучасної системи управ­ління;

· виявлення інтересів людини, її потреб і сподівань;

· створення відповідних умов, щоб людина мала змо­гу завдяки старанній праці задовольнити свої потреби і одночасно несла соціальну відповідальність за задово­лення інтересів інших членів суспільства;

· об'єднання працівників навколо загальної мети, роз­виток зв'язків із зовнішнім середовищем;

· забезпечення безперервного професійного навчання.

Творче і свідоме використання економічних законів і принципів менеджменту потребує формування ком­плексу відповідних методів їх активної реалізації.

Під методом управління розуміють сукупність спосо­бів, прийомів впливу суб'єкта на об'єкт управління для досягнення поставленої мети. Основними об'єктами впливу є трудові колективи або окремі особи.