Основні відомості про будову та функції ЦНС Класифікація засобів що діють на ЦНС

методичні рекомендації

для організації позааудиторної

самостійної роботи

Тема: “Основні відомості про будову та функції ЦНС. Класифікація засобів, що діють на ЦНС.”

1. Тема: Основні відомості про будову і функції ЦНС. Класифікація засобів, що діють на ЦНС.

2. Актуальність. Призначення нервової системи можна звести до збору інформації, прийняттю рішень і роз приділення обов’язків між окремим частинами тіла. Центр керування нашим організмом представлений головний мозком. Він зв’язаний з усіма ділянками нашого тіла за допомогою великої кількості нервових волокон. Частина волокон дає інформацію головному мозку – це чутливі нерви. Друга частина волокон передає розпорядження мозку внутрішнім органам – це вегетативні нерви. Таким чином, координуюча діяльність нервової системи починається з чутливих, а закінчується вегетативними нервами. Яке це має значення? Велике. По-перше, можна змінити інформацію, яка входить в головний мозок, і він через вегетативні нерви змінить стан і функцію якоїсь частини тіла або всього організму. Для цього потрібно подіяти лише на чутливі рецептори або чутливі нерви. По-друге, можна змінити інформацію, яка йде по вегетативним нервам і тоді наперекір бажанню і команди головного мозку можна змінити стан і функцію тієї чи іншої ділянки тіла. Змінюючи нервовий сигнал, який передається вегетативними нервами, можна підсилити або послабити роботу серця, легень, шлунка, кишечника та інших органів. Можна за допомогою ліків досягнути стану зміни того чи іншого органу наперекір волі головного мозку, причому для дії на ой чи інший орган зовсім не обов’язково вводити такі ліки в область розміщення нерва який йде до органу. Ліки самі знаходять цей нерв. Потрібно тільки ввести препарат в організм і забезпечити попадання його в кров.

3. Мета:

Знати: - Основні відомості про будову і функції ЦНС.

- Класифікацію засобів, що діють на ЦСН.

Вміти: - На основі знання функції ЦНС обґрунтовано пов’язувати дію ліків.

4. Матеріали для позааудиторної самостійної підготовки студентів.

4.1. Міжпредметні зв’язки.

Анатомія.

4.2. Зміст заняття. ЦНС складається з великої кількості нейронів – нервова клітина, що складається з тіла і відростків (дендритів і аксона). Дендрити – це короткі відростки, що сприймають і передають інформацію до тіла клітини. Аксон – це довгий відросток, який передає нервові імпульси від нервової клітини до інших клітин або робочого органу. Передача збудження, як і в периферичній нервовій системі, здійснюється через синапси за допомогою медіаторів: ацетилхоліну, норадреналіну, дофаміну, серотоніну, гамма-аміномасляна кислота (FАМК) та ін.

ЦНС складається із головного і спинного мозку, де обробляється інформація, яка поступає по чутливим волокнам периферичних нервів від рецепторів шкіри, слизових оболонок, м'язів, і внутрішніх органів (т.б. із навколишнього середовища і внутрішнього середовища організму), а також йде відповідна реакція організму, яка здійснюється за допомогою сигналів, які посилаються до м'язів, залоз, кровоносних судин і внутрішніх органів по руховим і вегетативним волокнам перифіричих нервів ЦНС регулює і забезпечує функціональну єдність всіх органів і систем людини і здійснює двохсторонній зв’язок організму з навколишнім середовищем. Безпосередній зв’язок з периферичними нервами здійснює спинний мозок, який розташований у каналі хребта і являє собою тяж в середньому 45 см. Від травм спинний мозок захищають мозкові оболонки, які його оточують в нижній частині хребта і оболонковий мішок, який містить спинномозкову рідину. Товщина спинного мозку неоднакова: найбільші потовщення є – шийне і попериково-крижове, де формуються нерви для іннервації відповідно верхніх і нижніх кінцівок. Спинний мозок має сегментну будову, складається із 31-33 сегментів, об’єднаних у відділи: шийний, грудний, поперековий, крижовий. Від кожного сегмента вправо і вліво відходять по одній парі задніх і передніх корінців, що утворюють спинно-мозкові нерви. Спинний мозок виконує рефлекторну і провідникові функції. Рефлекторна функція полягає у забезпеченні рефлексів, пов’язаних з роботою м'язів: підтримання постави, ходіння та регуляція функцій внутрішніх органів. Провідникову функцію виконує біла речовина, забезпечуючи зв’язок і узгоджену роботу всіх відділів ЦНС.

У верхній частині спинний мозок переходить в стовбур головного мозку. Головний мозок розташований в порожнині мозкового черепа. До його складу входять: 1) передній мозок (кінцевий, проміжний); 2 ) середній мозок; 3) ромбовидний (задній, додатковий). Всі відділи за винятком кінцевого мозку, становлять мозковий стовбур. У мозковому стовбурі розміщені численні ядра, визхідні та низхідні нервові шляхи, а також ретикулярна (сітчаста) формація, що являє собою сукупність нервових клітин, аксони яких утворюють велику кількість різноманітних розгалужень – колатералей.

Кінцевий або великий мозок є вищим відділом ЦНС. Довгастий мозок – безпосереднє продовження спинного мозку. В задній частині довгастого мозку знаходяться життєво-важливі центри: центр дихання, судинно рухливий центр.

Задній мозок. До нього належать міст і мозочок. Основними функціями мозочка є координація рухів, нормальний розподіл м’язового тонусу.

Міст головного мозку переходить в середній мозок. Тут є чорна субстанція, яка приймає участь у виробленні рухових автоматизмів. Ретикулярна формація середнього мозку має широкі зв’язки з глибинними відділеннями півкуль головного мозку і виконує ряд важливих функцій, зокрема приймає участи в регуляції сна.

Середній мозок переходить в проміжний, який займає проміжне положення між двома великими півкулями головного мозку. До проміжного мозку відноситься таламус і гіпоталамус. Керують чутливістю, а також зором і слухом, смаку. Гіпоталамус регулює температуру тіла, водний, сольовий, жировий, вуглеводний обміни, функцію залоз внутрішньої секреції, симпатичною і парасимпатичною нервовою системою. Нервові клітини здатні виділяти секрет, який поступає по їх відросткам (аксонам) і кровоносним судинам в гіпофіз, а потім в кров.

Кінцевий (великий мозок) складається з двох півкуль, покритих корою. Тут відбувається розшифровка інформації, яка поступає із зовнішнього і внутрішнього середовища.

Отже, значення нервової системи велике і полягає в тому, що вона поєднує, узгоджує і регулює діяльність органів і систем, обумовлює оптимум функціонування. Нервова система забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем, а також діяльність людини не тільки як біологічної, але і соціальної істоти – суспільно корисної особистості. Неоціненне значення в формуванні соціальної суті людини відіграв розвиток мови, пам'яті, мислення та інших видів психічної діяльності.

Мозок складається із сірої і білої речовин. Сіра речовина утворюється скупчення нервових клітин (з початковими відділами інших відростків), а біла речовина – це сукупність нервових волокон.

У головному мозку, у різних його відділах, сіра і біла речовини розташовані по-різному. В півкулях мозку і мозочку сіра речовина знаходиться на периферії, утворюючи зовні суцільний шар, який називається корою. Під корою знаходиться біла речовина, а в ній окремі скупчення сірої речовини – ядра. В інших відділах головного мозку біла речовина розташовується зовні, а сіра речовина у вигляді ядер – всередині. В спинному мозку біла речовина лежить по периферії, а сіра – в центрі і також утворює ядра. Ядра сірої речовини виконують роль центрів головного і спинного мозку, які регулюють діяльність орачів (цент слиновиділення, центр ковтання, центр дихання та ін.).

Пучки нервових волокон (нерви) білої речовини зв’язують одні відділи головного мозку з іншими і виконують провідникову функцію – по них передається нервові імпульси. Головний і спинний мозок мають густу сітку кровоносних судин. Речовина мозку потребує постійного надходження кисню і поживних речовин. Порушення мозкового кровообігу може бути причиною різних патологічних станів (паралічів, втрати чутливості, розладу мови та ін.).

Нерви, які відходять від головного і спинного мозку дають гілки до всіх органів нашого тіла, т.б. іннервують всі органи. В органах є кінцеві нервові апарати – рецептори (чутливі, або аферентні, нервові закінчення) і ефектори (рухові, або еферентні, нервові закінчення, які викликають збудження робочого органу).

За допомогою нервів і їхніх розгалужень здійснюється зв’язок ЦНМ з органами, і усі системи органів поєднуються в єдине ціле – здійснюється цілісність організму.

Вияснення механізму дії ліків на ЦНС (нейротропних засобів) можливе тільки в світлі уявлень про її структуру і функції. Синапси різних відділів ЦНС проявляють різну чутливість до лікарських препаратів. Це дало змогу виділити групу речовин з переважною дією на кору головного мозку, довгастий мозок, спинний мозок та інші структури нервової системи.

Пошуки нових речовин з більш вибірковою дією на різні функції головного мозку привели до відкриття великої групи ліків, які дозволяють керувати емоціями людини і його психікою.

Важливу роль в механізмі дії нейротропних речовин відіграє ретикулярна формація, яка являє собою скупчення великої кількості нервових клітин в стовбурі головного мозку. Нейрони ретикулярної формації мають зв’язок з різними відділами мозку і впливають на функцію цих відділів збуджуючи їх або гальмуючи. Наприклад, збуджуюча дія ретикулярної формації на кору головного мозку викликає бадьорість, а при послабленні активної дії розвивається виражене гальмування кори головного мозку – сон. Встановлено, що синапси ретикулярної формації проявляють високу чутливість до багатьох нейротропних засобів, які використовуються в медицині. Всі лікарські засоби, які діють на ЦНС можна розділити на 2 групи: 1) засоби, які пригнічують функції ЦНС (засоби для наркозу, снодійні, протисудорожні, наркотичні анальгетики, деякі психотропні засоби (нейролептики, транквілізатори, седативні); 2) засоби, які збуджують функції ЦНС – аналептики, психостимулятори, ноотропні засоби, адаптогени.

Антидепресанти і солі літію займають проміжне положення.

Поскільки ЦНС регулює діяльність всього організму, то і дія нейротропних засобів в тій чи іншій мірі відбивається на стані всього організму.

4.3. ООД.

4.4. Матеріали для контролю.

А. Контрольні питання.

1. Основні структура нервової системи.

2. Будова нейрона.

3. Механізм передачі збудження.

4. Відділи ЦНС.

5. Основні відомості про спинний мозок, його функції.

6. Структура головного мозку (його відділи).

7. Вплив лікарських засобів на ЦНС.

Б. Тести.

І. Що характерно для синапсів:

1. Біологічно активні речовини.

2. Сполучення між нервовими клітинами.

3. Закінчення нервових волокон.

4. Через них передається збудження.

ІІ. Засоби, які пригнічують ЦНС:

1. Транквілізатори.

2. Нейролептики.

3. Психостимулятори.

4. Ноотропні.

5. Наркотичні анальгетики.

6. Седативні засоби.

Література:

1. В.Г. Западнюк. М.О.Гарбарець. Фармакологія з рецептурою.

2. М.П. Скакун, К.А.Посохова. Основи фармакології з рецептурою.