Проблеми та перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні

Реферат

На тему:

Проблеми та перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні

Ми не можемо управляти людьми,

Ми повинні управляти їх розвитком.

Г.Гант

Туризм – це тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю, також туризм – це єдина виробнича галузь економіки, про яку адже всі згадують із задоволенням. Адже це слово асоціюється у людей з тим місцем, де вдалось побувати в минулому і яке хочеться відвідати в майбутньому. Суть туризму полягає в тому що в його основі лежать задоволення остійних людських потреб і потягу до пізнання навколишнього світу. Туристичні агентства повинні надати всі види послуг для задоволення відпочиваючих це послуги щодо розміщення. Харчування. Транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг, турист мають мати можливість ознайомитися з пам’ятками історії, культури, природи, музеями з визначними місяцями. Туристична індустрія повинна бути привабливою для відпочиваючих, а природні території – відповідних розмірів для запобігання перенасичення туристами і захищена від таких ризиків, як забруднення, отруєння рослинами, наявності небезпечних тварин.

Розвиток туризму повинен проходить в місцевостях, вільних від стихійних лих (землетруси, зсуви, засухи, повені).

Проблемою Україні є те, що туристичні ресурси сьогодні використовуються далеко н в повному обсязі, Дослідження науковців свідчать про те, що одночасна ємність природних ресурсів України з врахуванням можливого навантаження та екологічних вимог складає близько 50 млн. чоловік, в той час як рівень використання внутрішніх туристично-рекреаційних ресурсів України фактично дорівнює 7-9% [115,4]

Це викликано такими причинами:

- відсутність коштів на проведення маркетингу туризму в Україні;

- необхідність отримання візи для в’їзду в Україну викликає перше негативне ставлення у потенційних туристів;

- наявність різноманітних перешкод для туриста: застаріла літаки та занедбані аеропорти, повільні та некомфортабельні поїзди та автобуси, часті зупинки працівниками державноінспекції, прискіпливість митних та прикордонних служб.

Для порівняння: щоб подолати поїздам відстань між Барильною та Вампсією (Іспанія) у 340 км, необхідно 3 год. 10 хв., а відстань у 300 км між Львовом і Чернівцями (Україна) долається за 12 годин. Наявність наведених причин призводить до того, що Україна сьогодні не створює відповідної конкуренції багатьом країнам Центральної та Східної Європи, що межують з нею і які є у переліку потенційного туриста. Ці країни скасували візові вимоги для громадян Сполучених Штатів, Канади та країн-членів Європейського Союзу, а до того не інтенсивно здійснюють маркетинг туристичних послуг та продуктів.

Поїзд в цих країнах швидкі і зручні, працівники правоохоронних органів не проводять увесь свій робочий день, зупиняючи автомобілі і автобуси, якість аеропортів покращується, а митні т імміграційні служби починають усвідомлювати цінність кожного туриста для їх країни. Працівники таких служб здебільшого завжди привітні та готові допомогти як при в’їзді в країну, так і при виїзді з неї.

Світовий довід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, оскільки витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу – у 4,2 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом тут можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.

Наведене свідчить про необхідність активізації розвитку туристичної індустрії в Україні, яка при належній організації і увазі з боку держави швидко дасть відчутні позитивні результати.

Важливою складовою туристичної діяльності в Україні є соціальний туризм. Це організація змістовного оздоровлення та відпочинку широких верст населення за найнижчими доступними цінами, зорієнтованими лише на потреби відновлення матеріальної бази. Впродовж останніх років розвитком соціального туризму опікується чимало структур, об’єднань, підприємств і організацій різних форм власності чи відомчого підпорядкування. Але найбільш повно й ефективно соціальний туризм знаходить свій прояв у межах профспілкової системи, більшість підприємств і організацій якої входять до закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур”.

Основними напрямками діяльності підприємства ЗАТ “Укрпрофтур” на сучасному етапі є відпочинок та оздоровлення у власних господарствах, організаціях транспортних туристичних подорожі по Україні, екскурсійне обслуговування усіх верств населення, надання автотранспортних послуг і послуг підприємств громадського харчування, а також інші види діяльності. Всього перелік послуг, що надає система профспілкового туризму, складає 28 найменувань. З метою оздоровлення населення, що потерпіло внаслідок Чорнобильської катастроф, насамперед дітей, товариством реорганізовано частину туристичних закладів у пансіонати з лікування і туристично-оздоровчі комплекси, що одночасно з активним відпочинком надають лікувальні послуги.

Для оздоровлення людей широко використовуються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продукти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні маршрути.

Путівки на оздоровлення в пансіонатах і оздоровчих комплексах профспілкового туризму найдешевші серед закладів подібного профілю інших відомств, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 року № 835 як заклади лікування та відпочинку дітей.

Для окремих мало захищених верст населення розробляються нетрадиційні соціальні форми відпочинку. Заслуговують на увагу пропозиції стосовно реалізації так званої програми “Соціальне ліжко”, яка свого часу була підтримана комітетами Верховної Ради, Кабінетом Міністрів України. Йдеться про організацію відпочинку та оздоровлення людей похилого віку, пенсіонерів, дітей з багатодітних сімей, дітей-сиріт, воїнів-афганців за рахунок коштів місцевих бюджетів. Ця високогуманна соціальна акція за підтримки органів виконавчої влади могла б послужити захисту верств населення, зміцнити авторитет місцевих органів влади.

Зазначене свідчить – від рівня соціального захисту населення з боку держави залежить не лише його благоустрій, а й здоров’я, культурні та духовні зростання.

Майбутнє кожної держави – це її підростаюче покоління. Від загальної кількості населення України діти і підлітки становлять 11 млн. чоловік. Виходячи з цього постає важлива проблема створення системного підходу до проведення молодіжної політики, сприяння духовному і фізичному розвитку підростаючого покоління, виховання у нього почуття громадської свідомості та патріотизму. Значна увага приділяється оздоровленню та відпочинку цієї категорії населення країни. Так протягом минулого року в різних типах оздоровчих закладів усіх форм власності відпочивало понад 2 млн. Дітей і підлітків, близько 40 тисяч школярів і студентів здійснювали туристичні подорожі за кордон. Крім того екскурсійні послуги надано 3,5 млн. дітей та підлітків.

Водночас матеріальна база, що знаходиться під юрисдикцією різних міністерств та відомств, не використовується у повному обсязі, а цільові кошти із спеціалізованих джерел фінансування, які виділяються із державного бюджету для відпочинку та оздоровлення дітей та молоді, використовуються не завжди за призначенням.

Ринкові відносини витіснили екскурсійні програми для школярів та студентів. Тури по Дніпру стали доступними ніби що для іноземців.

Тому конче необхідним стає питання щодо координації діяльності всіх міністерств та відомств у цьому напрямку, створення протекційоністської політики з боку держави.

Це, в першу чергу, впровадження спеціалізованих навчальних туристичних програм у залежності від вікових та освітніх особливостей дітей та молоді, здійснення програми оздоровлення та фізичного загартування підростаючого покоління.

Як свідчить набутий вітчизняний та світовий досвід, держава повинна створити гнучку систему пільг, на туристичне обслуговування дітей та молоді, в першу чергу при забезпеченні, розміщенням, харчуванням, транспортним та культурно-екскурсійним обслуговуванням.

Сільський туризм є одним з видів екологічного туризму, який в останні роки набуває поширення і продовжує активно розвиватися у багатьох європейських країнах. Не є винятком і Україна. Характерним для цього виду туризму є те, що в розвинених країнах світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей з середнім достатком, але й у заможних. Адже агротуризм дає можливість міським жителем відпочити у сільській місцевості на природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам’ятки, познайомитися з побутом сучасних сільських мешканців та народними традиціями, які вони зберігають.

Цей вид тризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям активно відпочивати у приватних сільських господарствах, а сільським господарям – поліпшити своє фінансове становище. За ним в Україні велике майбутнє.

У той же час розвиток цього виду тризму в нашій країні відбувається досить спонтанно. Утворена в Україні у 1996 р. Спілка сприйняття розвитку сільського (зеленого) туризму об’єднує 14 регіональних осередків, які ведуть облік сільських господарів, що готові приймати відпочиваючих, проводять освітню-правову та інформаційну роботу допомагають у просуванні тур продукту сільських господарів н туристичний ринок.

Тематика і види екскурсій, які мають проводитися і сільській місцевості, дуже різноманітна. Адже не тільки в містах відбувалися видатні історичні події, жиди відомі діячі суспільного культурного життя, будувалися визначні споруди. До найбільш розширених видів екскурсійної діяльності в сільській місцевості відносять краєзнавчі. Ці екскурсії охоплюють як природу, так і історію, етнографія, життєпис видатних осіб, які народилися або жили тут.

Основою для підготовки екскурсій у сільській місцевості можуть стати матеріали краєзнавчих і меморіальних музеїв як державних, так і тих, що працюють на громадських засадах. Саме працівники та активісти цих осередків організовують та проводять пошукову, методичну та екскурсійну роботу в сільській місцевості.

Розвиток сільського зеленого туризму в Україні дасть нові робочі місця для сільських жителів. Самозайнятість населення сприятиме зниженню соціальної напруженості в регіонах, росту добробуту сільських жителів. Розвиток малого підприємництва, у свою чергу, сприятиме зміні всієї соціальної інфраструктури села. Це також одяг із напрямків забезпечення європейської інтеграції України.

Задля цього сільський зелений туризм потребує реального правового, організаційного та кадрового забезпечення: прийняття Верховною Радою суттєво допрацьованого Закону України: “Про сільський зелений туризм”, підготовки кадрів, кредитування, соціальної реклами.

Україна має величезний скарб, майна не задіяний ні в економіці, ні в духовному, культурному, естетичному, укладі життя. Цей скарб – сільське природне, культурне і духовне довкілля. Це радість пам’яті і відчуття життєвої причетності, історичної, духовної власності гаїв і тихих вод Полтавщини, стежок в лісовій гущавині і в неозорих полях Шевченківських міць Черкащини, гірської карпатської величі, пропалених сонцем і пройнятих п’янких вітрів херсонських степів.

Підняти все це із забуття, відродити, пізнати, розбудувати бізнес малого підприємства сільського зеленого туризму значить заповнити білі плями на карті державної і культурної подорожі.

А ще це – можливість бути на відпочинку всією сім’єю і щоб для дітей не в зоопарку, не в телевізорі – коні, телят, птахи, риби, гриби, люди.

Головною проблемою, яка залишається актуальною на даний час та не дає змогу Державній службі зайнятості готувати у повному обсязі кваліфікованих спеціалістів з організації сільського зеленого туризму є відсутність затвердженої кваліфікованої характеристики “організатор зеленого туризму”.

Україна має надзвичайно великий туристично-реакційний потенціал. 15% території – це курорти, зони відпочинку, гірські та приморські ландшафти, придніпровські зелені зони. Але відсутність українських представництв туристичної галузі за кордоном призводить до виникнення певного кола проблем з якими стикаються українські туроператори, зокрема більшість громадян зарубіжних країн до цього часу ототожнює Україну та Росію, внаслідок чого туристичні ресурси України не беруться до уваги, а Україна к туристична діяльність мало відома.

Розвиток туризму Україні як фактор формування економіки держави обумовлює необхідність створення галузевої системи підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, яка б виховувала фахівців, здатних в умовах конкуренції працювати індивідуально ат продуктивно.

Туризм – це саме та галузь економіки, яка заслуговує в Україні більшої уваги для розвитку. Ця галузь може забезпечити значний внесок в економіку держави у вигляді нових робочих місць, збільшення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності та повноваження державного бюджету через сплату податків.

Розвиток туристичного бізнесу наразі вимагає ретельного осмислення та опрацювання новітніх тенденцій перебудови діяльності туристичної організації, оптимізації завдань та можливих рішень розробки алгоритму функціонування різних видів ТО в умовах зростаючої конкурентної напруженості, можливостей надання маркетингової підтримки індустрій туризму.

Анкета

1. Чим обумовлено вам вибір спеціальності?

Я довго не могла обрати свою майбутню професію, я мріяла бути і лікарем і вчителем, але батьки мені порадили подумати над професією – менеджер і оскільки це професія тепер модна і у менеджерів туристичної індустрії є великі перспективи я вирішила обрати цю професію.

2. Які якості по вашому по вашому повинен мати сучасний менеджер?

На мою думку сучасний менеджер повинне мати такі якості:

- законослухняність;

- важка профейність;

- людяність і порядність;

- бути уважним ввічливим;

- здатність розумно ризикувати;

- прагнення до професійного зростання.

3. Яким галузям, що вивчається в коледжі ви віддаватимете перевагу для свого формування як спеціаліста та інтелігента?

Я буду старатися оволодіти усіма дисциплінами, але перевагу зокрема віддаватиму інформатиці, іноземній мові, РПС, математиці, політології.

4. Де ви маєте намір працювати після закінчення коледжу?

Після закінчення цього коледжу, я маю намір працювати по спеціальності і в туристичному підприємстві. А якщо в мене не буде можливості, а я буду цього добиватися то з часом мрію відкрити власну справу по туризму.

Література:

1. Сальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І., Основи туристичного бізнесу. Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури. 2004- 272с.

2. І.М.Школа. Менеджмент туристичної індустрії. Навчальний посібник / За редакцією проф.. І.М. Школи. – Чернівці: ЧТЕІКНТЕУ. 2003 – 662с.

3. Журнал “Туризм сільський зелений за редакцією Миколи Халимоненка. ІV. 2005 р.