Македонія економіко-географічна характеристика країни

Реферат на тему:

“Македонія”

(економіко-географічна характеристика країни)

Офіційна назва - Республіка Македонія (РМ), Republika Makedonija.

Державний устрій - Глава держави - Президент, глава уряду - Прем'єр-міністр. Законодавчий орган - однопалатна Асамблея.

Географічне розташування - країна розташована у центральній частині Балканського півострова. Межує з Албанією (спільний кордон - 151 км), Болгарією (148 км), Югославією (221 км) і Грецією (228 км).

Площа території - 25 333 кв. км.

Адміністративний поділ - країна розділена на 30 районів.

Чисельність населення - 2,096 млн. осіб (2002 р.); з них македонці - 66,5 відсотка; албанці - 22,9; турки - 4; цигани - 2,3; серби - 2; слов'яни-мусульмани - 2,1 відсотка.

Столиця - Скоп'є (Skopje) - 448,6 тис. осіб.

Інші великі міста: Бітола (83,6 тис. осіб), Куманово (78,3 тис.), Тетово (60,3 тис.).

Державна мова - македонська.

Релігія - майже всі албанці і турки - мусульмани, слов'яни - православні.

Державне свято - 8 вересня - День Незалежності (1991 р.)

Державний прапор - прийнятий у 1995 році. Являє собою полотнище червоного кольору з символічним зображенням сонця жовтого кольору з вісьмома променями.

Державний герб - національна емблема Македонії складається з двох нахилених один до одного снопів пшениці, листків тютюну і маку, перев'язаних стрічкою, внизу - частина національного традиційного костюма. В центрі утвореного таким чином круглого простору гори, річки, озера і сонце, промені якого сполучаються з червоною п'ятикутною зіркою. Все це символізує багатство країни, її свободу і опір. Герб прийнятий 31 грудня 1946 року.

Грошова одиниця - македонський динар.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, МБРР, ОБСЄ, МВФ, РЄ, МФЧХіЧП.

Віхи економічного становлення країни

Македонія, до здобуття незалежності, спеціалізувалася на видобутку корисних копалин, головним чином свинцево-цинкової руди і хромітів, а також кольорової металургії. Розвивалися фармацевтична, текстильна, харчова і тютюнова промисловість, виробництво будівельних матеріалів.

Розрив сформованих господарських зв'язків негативно позначився на економіці незалежної республіки. Подолання його наслідків і налагодження сучасного виробництва пов'язувалися з приватизацією промислових підприємств і сфери послуг, що розпочалася ще в 1989 відповідно до закону СФРЮ. Цей закон передбачав передачу акцій усім членам трудових колективів. Тоді понад 600 компаній були перетворені на акціонерні товариства.

Другий етап економічного розвитку започаткував закон про реорганізацію державних підприємств, ухвалений у незалежній Македонії влітку 1993. Тоді були приватизовані торговельні і сільськогосподарські підприємства, а також страхові компанії, потім підприємства промислові, будівельної індустрії, фінансові, туристичні і сфери обслуговування, транспорт і засоби зв'язку. Не підлягають приватизації об'єкти енерго- і водопостачання, лісового господарства, міського комунального господарства і природні ресурси.

Однак доходи бюджету від приватизації виявилися нижчими, ніж очікувалося. Безробіттям було охоплено до 40% економічно активного населення. Обсяг закордонних інвестицій у 1990-х роках збільшувався повільно.

Відсутність розвитку інфраструктури, санкції ООН відносно Югославії та економічне ембарго з боку Греції аж до 1996 перешкоджали економічному розвитку країни. У 1997-1998 намітилося економічне зростання, в основному в галузі сільського господарства і торгівлі, але воно припинилося у результаті косовської кризи. Були зруйновані транспортні і торговельні зв'язки з Югославією, загострилися соціальні проблеми, були втрачені потенційні закордонні інвестори. У міру нормалізації обстановки в Косово економічне становище Македонії поступово поліпшується. Світовий банк виділив Македонії 50 млн. дол. на відновлення економіки і 10 млн. дол. - на соціальні програми. Від ЄС Македонія одержала гуманітарну допомогу на суму 39,7 млн. євро.

До 1996 року були приватизовані 914 великих фірм, 257 - докорінно реконструйовані. До кінця 2001 року число приватизованих підприємств сягнуло 1678, ще 89 об'єктів планувалося приватизувати за результатами тендера.

Валовий внутрішній продукт

З 1996 почалося зростання ВВП, яке в 2000 сягнуло 5%, у 2001 - 6%. Згідно з офіційною національною статистикою, ВВП у 2000 оцінювався в 9 млрд. дол., або 1885 дол. США у розрахунку на душу населення (у 1990 - 2165 дол., 1992 - 1832 дол., 1994 - 1618 дол., 1996 - 1709 дол., 1998 - 1763 дол., 1999 - 1796 дол.). У структурі ВВП превалює частка послуг - 63%, частка промисловості - 25%, сільського господарства - 12% (у 1999: сфера послуг - 55%, промисловість - 32%, сільське господарство - 13%).

Енергетика

Частка бурого вугілля як первинного енергоресурсу у виробництві електроенергії становить приблизно 50%, друге місце посідають нафта і нафтопродукти (приблизно 30%), за ними йдуть гідроенергія і природний газ. За рахунок власних ресурсів задовольняється приблизно 65% енергетичних потреб. У Македонії на чотирьох шахтах щорічно добувається приблизно 7,2 млн. т бурого вугілля, причому продукція двох найбільших шахт (7 млн. т) поставляється виключно на ТЕС, а двох невеликих (продуктивністю по 100 тис. т вугілля в рік кожна) - йде на промислові і побутові потреби.

Найбільша ТЕС знаходиться в районі міста Бітола, на її частку припадає основна частина усієї електроенергії, що виробляється. Теплові станції Неготіно (працює на нафті) і Осломей (працює на бурому вугіллі) забезпечують опалення будинків.

Промисловість

Розвивається гірничодобувна і металургійна промисловість. Підприємства чорної і кольорової металургії випускають продукцію, що відповідає світовим стандартам, 80-90% якої експортується в країни ЄС, сусідні держави, а також у Східну Європу і країни Близького Сходу. Найбільший металургійний комбінат знаходиться в Скоп'є, менші - у Велесеві, Бітолі й Куманово.

Продукція металообробної промисловості і машинобудування котирується попитом на міжнародному ринку. Понад 70% продукції експортується в країни ЄС, Центральної і Східної Європи, сусідні і близькосхідні країни. Підприємства електротехнічної промисловості працюють у тісному співробітництві з провідними європейськими компаніями з виробництва електроустаткування. Приблизно 80% її продукції, що відповідає міжнародним стандартам, експортується в європейські і близькосхідні країни, Росію і США.

Хімічна промисловість базується в основному на імпортній сировині. Великий хімічний комбінат знаходиться в Скоп'є. Більша частина його продукції відповідає міжнародним стандартам. Розвитку галузі сприяють іноземні інвестиції (США - у фармацевтичну промисловість, Туреччини - у виробництво пально-мастильних матеріалів і пластмас, Італії - у виробництво технічного скла). Приблизно 75% продукції експортується в країни ЄС, Балканського п-ова, Канаду, США і Японію. Основні центри текстильної промисловості - Тетово (виробництво шерстяних тканин), Штип (бавовняний комбінат), Велес (шовкоткацький комбінат).

Шкіряна і шкіряно-взуттєва промисловість працює в основному на привізній сировині і значною мірою розвивається завдяки інвестиціям італійської компанії і змішаної італійсько-американської компанії. Продукція галузі експортується в країни ЄС, Східної Європи, Балканського п-ова і США.

З нерудних корисних копалин у Македонії добувають доломіти, вапняк, польовий шпат, гіпс, діатоміти, мармур тощо. На базі місцевої сировини розвинуті силікатно-керамічне і склоробне виробництва, а також виробництво будівельних матеріалів. 80% їхньої продукції експортується в країни Балканського п-ова, ЄС і Росію. Щорічний обіг коштів у будівельній індустрії сягає 400 млн. дол.

Сільське господарство

Агрокліматичні умови Македонії сприятливі для ведення сільського господарства. Сільськогосподарська продукція і харчова промисловість забезпечують понад 30% ВВП країни. Із середини 1990-х років понад 80% орних земель знаходяться у приватному володінні.

З зернових культур у Македонії вирощують пшеницю, кукурудзу. Найбільше значення мають такі технічні культури, як тютюн, соняшник, бавовна, мак. Республіка Македонія славиться високою якістю тютюну і виробництвом рослинної олії. Щорічно виробляється 25-30 тис. т тютюну, з них приблизно половина йде на експорт. Крім того, експортується приблизно 50% готової продукції тютюнової промисловості, підприємства якої знаходяться в містах Скоп'є, Бітола, Прілеп. Щорічні доходи від експорту тютюну і сигарет сягають 110 млн. дол.

Широко розвинуте виноробство. Збори врожаю винограду сягають 260 тис. т. На 14 заводах виготовляють 1,3-1,4 млн. гектолітрів вина на рік. У країни ЄС щорічно експортується приблизно 600-700 гектолітрів вина.

Значне місце у господарстві Македонії посідає овочівництво і плодівництво. Серед овочевих культур перевага віддається вирощуванню томатів, перцю, динь, кабачків. Розвинуте також тепличне господарство.

Транспортне сполучення

Тільки в 1961, після закінчення будівництва дороги "Братерства і єдності" від італійського кордону до Загреба і Белграда, а відтіля на південь до Скоп'є, Салонік і Афін, Македонія здобула надійне наземне сполучення із сусідніми державами. Це сприяло розвиткові міжнародного туризму і полегшило доступ до новостворених гірських курортів, середньовічних монастирів та інших визначних пам'яток. Загальна довжина автомобільних доріг - 8680 км, з них 5540 км (включаючи 133-кілометрову ділянку швидкісної магістралі) мають тверде покриття. Довжина залізничної мережі - приблизно 700 км, з них тільки третина електрифікована.

Ріки несудохідні, водне сполучення є тільки на озерах Охрідське і Преспа. Швидкими темпами розвивається авіаційне сполучення. Міжнародні аеропорти знаходяться в Скоп'є й Охріді.

Зовнішньоекономічні зв'язки

Македонія налагоджує зовнішньоекономічні зв'язки, проводячи політику лібералізації зовнішньої торгівлі. У 1999 обсяг зовнішньої торгівлі оцінювався в 2648 млн. дол. (у 1998 - 3235 млн. дол.) при експорті на суму 1082 млн. дол. (у 1998 - 1322 млн. дол.) і імпорті - 1566 млн. дол. (у 1998 - 1913 млн. дол.). Македонія уклала з п'ятьма країнами (Югославією, Словенією, Хорватією, Болгарією і Туреччиною) угоду про вільну торгівлю і планує розширити цей список. Основні зовнішньоторговельні партнери - Німеччина, США, Італія, Греція, Україна, Росія. У 1998 позитивний торговельний баланс був досягнутий тільки в торгівлі з Німеччиною і США.