Тварини Волині

Волинське обласне управління освіти і науки

Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №25

Тварини Волині

Підготували:

Гнип Аліна

Керівник Байдюк Л.В.

Луцьк - 2009

Зміст

Вступ

Тварини Волині

Птахи Волині

Висновки

Додатки

Література

Вступ

Волинь багата на ліси . Вони мають багату і різноманітну фауну. Для лісу характерна велика різноманітність екологічних умов. ярусність і неоднорідність видового складу рослинності визначають видове багатство і різноманітність фауни лісу.

Дикі тварини Волині дуже різноманітні. В межах області нараховується понад 260 видів тварин. Познайомимося з деякими із них. Зустріч з будь яким мешканцем лісу не залишить вас байдужими.

Живуть у волинських лісах олень благородний і олень плямистий – граціозні стрункі тварини. Чисельними також є дикі свині, які не люблять потрапляти на очі людям і ведуть прихований спосіб життя. На просторах лісу і лісостепу зустрічається заєць – тварина швидка, кмітлива, витривала, він аж ніяк не боягуз, як йому приписують в народі.

Серед хижаків виділяється вовк протягом нічного полювання він долає понад 100км, має добрий зір, слух, нюх. Дуже обережний. Натрапити на вовка людині майже неможливо, зате зустріч з лисицею може бути частою. Цей звір нишпорить повсюди, забігає навіть на околиці Луцька. Єнотовидний собака – вайлуватий, коротконогий звір живиться дрібними гризунами, ящірками, жабами, черв’яками. У відлюдних місцях живуть борсуки, які живляться комахами, молюсками, грибами. Видра – рідкісна тварина, живе на берегах річок і озер, пожива для неї – риба, жаби, раки. Ласка – маленький хижак, за рік знищує 2-3 тисячі мишовидних гризунів. Куниця – граціозна тварина з довгим хвостом. Живиться комахами, дрібними гризунами, птахами. Тхір полює на мишей і пацюків, за рік знищує їх до 3 тисяч. Береги річок облюбували бобри. Якщо цих тварин побачити майже не можливо, всі вони чують наближення людини і намагаються уникнути зустрічі з нею, то побачити птахів і почути чарівний спів їх навесні може кожен з вас. Мабуть, не знайдеться такої людини, яка б не зачарувалась у весняному лісі співом мухоловки, солов’я, вільшанки, дрозда. Окрасою озер стали: лебідь-шипун, сірий журавель, чорний лелека, а лісів – сокіл, сова, орел.

Об’єктом нашого дослідження були птахи та ссавці Волинської області, особлива увага приділялась зникаючим видам.

Було поставлено завдання:

користуючись додатковою літературою, спостереженнями за тваринами описати біологію зникаючих видів ссавців а птахів Волині.

Тварини Волині

Кіт лісовий

Статус: Зникаючий вид.

Поширення: Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Волинська області; південна частина Львівської та південно-східна частина Тернопільської областей. Відомі поодинокі знахідки Ровенській, Житомирській області, в Дністрянських плавнях (Одеська обл.).

Місця перебування: Глухі листяні, рідше хвойні ліси, річкові долини, плавні, кам'янисті розсипи, чагарники і навіть поблизу населених пунктів.

Чисельність: Близько 2000 котів.

Розмноження: Лігво влаштовує в дуплах дерев, у залишених норах борсука чи лисиці, в розколинах скель. Період вагітності 63-68 днів. Котята (2-5) народжуються у квітні або травні. Самки стають статевозрілими через 9-10 місяців, тоді як самці - лише на третьому році життя. Дає гібриди із свійською кішкою.

Причини зміни чисельності: Зміна природних умов та загальне зменшення кількості дичини, за рахунок якої живе. Спеціального прямого переслідування не зазнавав.

Чисельність у неволі: Іноді утримують у зоопарках.

Розмноження у неволі : Немає даних.

Вжиті заходи охорони: Охороняється в Карпатському та Поліському заповідниках. Занесено до "Червоної книги України".

Необхідні заходи охорони: Збереження територій, характерних для виду.

Їжак вухатий

Статус: Рідкісний вид.Поширення: Південно-степові райони України. Знайдено на околиці Жданова та в Новоазовському районі (Хомутівський степ) Донецької області; на околиці Волинської області.
Місця перебування: Живе на відкритих сухих терторіях на піщаних, суглинистих і чорноземних грунтах. Селиться в норах. Веде нічний спосіб життя. Впадає в зимову сплячку.

Чисельність: В Україні налічується близько 300 тварин.

Розмноження: Один раз на рік. Самка у червні - липні народжує 4-6 (зрідка 8) малят. Ростуть вони дуже швидко, у двомісячному віці вже важать 340-360 г, а в річному - 480 г.

Причини зміни чисельності: Розорювання цілинних степів.

Чисельність у неволі: Немає даних про тривале утримання в неволі.
Розмноження у неволі : Відловлені вагітні самки в умовах неволі народжували й вигодовували малят.
Вжиті заходи охорони: Охороняється у заповідниках.
Необхідні заходи охорони: Розширення території степових заповідників.

Тхір

Статус: Рідкісний вид.

Поширення: В степовій і лісостеповій зонах, проникає по безлісих місцевостях у поліські райони, а на захід доходить до Прикарпаття. Знайдено в ряді районів Львівської і Тернопільської областей, періодично зустрічається і в Івано-Франківській області.

Місця перебування: Переважно у відкритих степах, на випасах, схилах балок, також на оброблених ланах і поблизу населених пунктів. Займає нори ховрахів, хом'яків, бабаків і лише зрідка самостійно риє собі нору невеликого розміру.

Чисельність: Незначна. В межах ареалу нерівномірна. Це пов'язано з розміщенням сприятливих для їх життя територій та кількістю основної поживи (мишовидні гризуни, ховрахи, хом'яки).

Розмноження: Один раз на рік. Вагітність триває 36-40 днів. Самка народжує в від 3 до 18 малят. Через 4 тижні вони прозрівають і починають вільно пересуватися. Через 2, 5 місяця молоді тхорі переходять до самостійного життя. Восени виводки розпадаються.

Причини зміни чисельності: Нестача поживи, епізоотії, масова обробка степових угідь отрутохімікатами під час боротьби з шкідливими гризунами. За останнє століття ареал виду помітно поширився на захід і почасти на північ, що частково пов'язано з вирубуванням лісів.

Чисельність у неволі: Немає даних.

Розмноження у неволі : Розмножується.

Вжиті заходи охорони: Охороняється в усіх заповідниках.

Необхідні заходи охорони: Збереження умов існування, характерних для виду.

Зубр

Статус: Рідкісний зникаючий вид.

Поширення: Час зникнення зубра на території України точно не встановлено (приблизно XVII ст.) У 1902 р. зубри були вперше реакліматизовані на Україні в заповіднику Асканія-Нова та двічі (в 1913 і 1937 рр.) завозилися у Крим, однак під час громадянської та Великої Вітчизняної воєн були винищені. Починаючи з 1965 р. вони акліматизовані в семи областях республіки (Київська, Кримська, Ровенська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька).

Місця перебування: Мішані та листяні ліси (рівнинні й гірські) з галявинами, луками і болотами. Зубри здатні пристосовуватися до умов культурного ландшафту.

Чисельність: В 1923 р. загальна чисельність зубрів у світі становила 56 голів, що збереглися у зоологічних і мисливських парках. На 1973 р. світове поголів'я налічувало вже 1462 особини, а в 1975 р. Лише в СРСР було 475 біловезьких та понад 900 гібридних зубрів на Кавказі. На Україні у вільному та напіввільному стані в 1977 р. налічувалося близько 140 зубрів.

Розмноження: В сприятливих умовах самки починаючи з 3—4-річного віку здатні щороку приносити по 1 теляті. Двійні бувають дуже рідко. При розведенні в розплідниках і резерватах у напіввільному стані близько 20 - 30% дорослих самок щорічно лишаються яловими.

Причини зміни чисельності: Витіснення з первісних місць існування внаслідок господарської діяльності людини та пряме винищення мисливцями й браконьєрами.

Чисельність у неволі: Утримується в зоопарках багатьох країн світу.

Розмноження у неволі : Сучасне поголів'я зубрів походить від тварин, що збереглися і розмножувалися у неволі.

Вжиті заходи охорони: Занесений до "Червоної книги України". У 1923 р. створено Міжнародне товариство збереження зубра. За спеціальними програмами зубрів розводять у 5 розплідниках, а також у вільному й напіввільному стані в Польщі, в 13 пунктах країн СНД; їх завезено до 16 країн Європи. Ведуться племінні книги зубрів.

Необхідні заходи охорони: Сувора охорона місць поселення зубрів і самих тварин від браконьєрів. Здійснення комплексу біотехнічних заходів. Створення нових осередків акліматизації в різних ландшафтних зонах республіки.

Кутора мала

Статус: Рідкісний вид.

Поширення: Лісові й лісостепові райони Правобережжя, плавні нижнього Дніпра, Крим, частково поліські й лісостепові райони Лівобережжя, Карпати.

Місця перебування: В гірських місцевостях поширення пов'язане з гірськими потоками, струмками та джерелами в букових і буково-ялинових лісах, а також на полях. В рівнинних районах водиться також в лісах, чагарниках, на луках і зрідка на болотах. Віддає перевагу неглибоким, маловодним швидкотекучим і малозамерзаючим струмкам з кам'янистими берегами. Активна протягом усього року. Гнізда влаштовує в землі або на поверхні в густих заростях, на купинах, в щілинах між камінням.
Чисельність: В Україні налічується близько 1000 тварин.
Розмноження: З квітня по липень. Малят у виплоді буває від 2 до 10. Народжуються вони голими, сліпими; ростуть швидко і через 6 тижнів починають самостійне життя.

Причини зміни чисельності: Інтенсивне господарське освоєння і перетворення ландшафтів.

Чисельність у неволі: Немає даних про утримання в неволі.

Розмноження у неволі : В неволі не розмножується.

Вжиті заходи охорони: Охороняється у Карпатському заповіднику та Кримському заповідно-мисливському господарстві.

Необхідні заходи охорони: Створення заказників у місцях перебування виду.

Птахи Волині

Лелека чорний

Статус: Зникаючий вид.

Поширення: Гніздиться на Поліссі та в лісах Карпат. В 1977-1979 рр. встановлено факти гніздування у Чернігівській, Житомирській, Волинській, Ровенській, Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській, Сумській областях.
Місця перебування: Глухі ділянки старих лісів, часто важко доступна болотиста місцевість.

Чисельність: На території України, очевидно, не перевищує 300 особин.

Розмноження: Звичайно в кладці 3-5 яєць.

Причини зміни чисельності: Вирубування старих лісів, освоєння боліт.

Чисельність у неволі: В неволі не утримують.

Розмноження у неволі : Немає даних.

Вжиті заходи охорони: Охороняється в Поліському й Карпатському заповідниках. Занесено до "Червоної книги України".

Необхідні заходи охорони: Збереження під час вирубування старих лісів ділянок не менше 3-5 га в межах гніздування птахів, оголошення їх заказниками

Пугач

Статус: Зникаючий вид.

Поширення: Зустрічається на більшості території України.

Місця перебування: Оселюється в лісах різних типів, включаючи і заплавні, ярах, серед відкритих просторів, інколи серед боліт. В лісах найчастіше в хащах і ярах, в степу в чагарниках.

Чисельність: Невелика і продовжує помітно зменшуватися.

Розмноження: Моногамний вид. Пари зберігаються протягом кількох років. Яскраво виражений гніздовий консерватизм. Гнізда влаштовує, як правило, на землі в якому-небудь сховищі. Строк відкладання яєць в різні роки варіює залежно від стану кормової бази. Відомі випадки початку кладки в південних районах наприкінці лютого, звичайно в березні. В кладці 2-4 яйця. Насиджує самка протягом 33-35 діб.

Причини зміни чисельності: Скорочення місць, придатних для гніздування, зниження кормової бази, активне переслідування людиною.

Чисельність у неволі: Утримується в багатьох зоопарках.

Розмноження у неволі : Відомі випадки успішного розмноження у неволі.

Вжиті заходи охорони: Занесено до "Червоної книги України".

Необхідні заходи охорони: Виявлення та охорона всіх відомих місць гніздування, заборона рубки та розчистки лісу в межах гніздових ділянок, утворення зон тиші в цих місцях.

Шуліка рудий

Статус: Зникаючий вид.

Поширення: В України перелітний гніздовий птах переважно в західних і північно-західних областях, спорадично гніздиться в інших місцях.
Місця перебування: Листяні та мішані високостовбурні рівнинні й гірські ліси. Віддає перевагу лісам, що межують з відкритим ландшафтом. Гніздові ділянки знаходяться на узліссях, а якщо в глибині значних лісових масивів, то поблизу галявин або долин, у Карпатах - в передгір'ях. Багато років гніздиться на одній і тій самій гніздовій ділянці, а іноді кілька років використовує одне гніздо.

Чисельність: Загальна чисельність протягом XX ст. помітно зменшилася. Якщо раніше у Закарпатській, Львівській і Житомирській областях і на Уманщині був хоч і не численним, але звичайним птахом, то тепер залишився таким лише в Закарпатській області.

Розмноження: Гніздо влаштовує на високих деревах в передвершинному розгалуженні основного стовбура або біля нього на товстих бічних гілках. У кладці буває від 1 до 3 яєць, переважно 2.

Причини зміни чисельності: Скорочення площі лісових масивів, придатних для гніздування, та переслідування людиною.

Чисельність у неволі: Немає даних.

Розмноження у неволі : Немає даних.

Вжиті заходи охорони: Спеціальні заходи охорони не розроблено.

Необхідні заходи охорони: Охорона місць, придатних для гніздування, і збереження від рубок великих дерев, на яких цей птах будує гнізда.

Висновок

Користуючись додатковою літературою, ми з’ясували, що Волинські ліси мають багатий тваринний світ, але як наслідок необдуманої діяльності людини чисельність окремих видів зменшується.

І за умови, що люди не змінять своєї життєвої позиції і ставлення до тваринного світу скоро зникнуть кіт лісовий, їжак вухатий, зубр, тхір, пугач, лелека чорний та багато інших надзвичайно красивих тварин.

Тож будьмо справжніми друзями природи!!!

Використана література

Вакулюк П.Г. «Ліс-багатство країни»/1984p/Київ

Воїственський М.А. «Птахи наших лісів»/1993p/Київ

Корнеєв О.П. «Розповіді про звірів»/1995p/Харків

Семчишин І.Ю. «Зникаючі види»/2007p/Тернопіль