Правові відносини в суспільстві

Реферат на тему:

Правові відносини в суспільстві

План.

1. Визначення і суть правових відносин у суспільстві.

2. Склад правових відносин.

3. Юридичні факти, на основі яких виникають і змінюються правові відносини.

4. Визначення правосвідомості, що виражає відношення людей до права.

Поділ права на об’єктивне і суб’єктивне має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення. Воно проявляється в виникненні та реалізації правових відносин.

Правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані правом, і виражені у взаємних правах та обов’язках суб’єктів права, якими можуть бути як громадяни (фізичні особи), так і організації чи установи (юридичні особи).

Правові відносини завжди виступають як відносини між конкретними людьми і характеризуються суворою визначеністю взаємної поведінки його сучасників, тобто взаємних прав та обов’язків. Відповідним правом одного суб’єкта правовідносин повинні строго відповідати обов’язкам іншого суб’єкта цих відносин.

Правові відносини завжди виникають на основі об’єктивного права між об’єктами права, тобто між фізичними чи юридичними особами, що підлягають одній правовій системі, що діє в певній державі.

Правові відносини мають вольовий характер. Це ідеологічний вид відносин між людьми. Правові відносини безпосередньо пов’язані з волею конкретної особи, котра вступає в конкретне правове відношення з іншими суб’єктами або групою людей.

Правові відносини складаються із суб’єктів права, тобто учасників право відношення; об’єкта право відношення, тобто конкретної речі чи предмета або якогось блага, відносно якого суб’єкти виступають у правове відношення між собою: прав та обов’язків; юридичних фактів. Суб’єктом правовідносин може бути особа правоздатна, тобто носій прав і обов’язків, та дієздатна, тобто здатна своїми діями здійснювати свої права та обов’язки. Правоздатність і дієздатність учасників правових відносин визначається законом.

Юридичні факти – це передбачені законом обставини, з настанням яких виникає, припиняється або змінюється правові відносини. Такі обставини поділяють на дві групи: дії (обставини), що залежать від волі людини, та події (обставини), що виникають незалежно від волі людини. Чинне в державі право пов’язане з правосвідомістю. Норми права створюються людьми, в них люди вкладають свої знання, розум і свідомість, тобто уявлення про мету і завдання права, наслідки його регулятивної діяльності та про способи і методи регулювання правом відносин між людьми в суспільстві. Апелюють норми права теж до свідомості людей. Отже, правосвідомість – свідомість у галузі права, обов’язковий елемент його виникнення, розвитку і функціонування.

Правосвідомість – можна визначити як сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норм та уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми. Правосвідомість впливає на процес державотворення, на реалізацію права та виконання його приписів адресатами.

Право як система норм – неподільна. Є два самостійні терміни, які вживаються на призначення права як системи: правова система і система права. Перший з них правова система – більш загальний, виражає єдність всіх правових форм, охоплює всі правові норми, правові відношення, а також правосвідомість, правовий порядок, тощо. Отже, до правової системи входять суспільні явища, які характеризуються правовими властивостями, мають правове походження та значення.