Методична розробка системи уроків з розділу "Електротехнічні роботи"

Курсова робота

«Методична розробка системи уроків з розділу «Електротехнічні роботи»

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Методичний аналіз теми

1.2 Календарно-тематичне проведення уроків з теми

1.3 Мотивований вибір об'єктів роботи учнів

1.4 Застосовувані методи та форми організації навчальної та виховної роботи

1.5 Дидактичний зв'язок знань та вмінь з трудового навчання з їх знаннями та вміннями з іншими навчальними предметами

1.6 Розвиток художньо-естетичної творчості

1.7 Профорієнтаційна робота

2. Практична частина

2.1 Творчий проект «Одноламповий світильник»

2.2 План-конспект уроку

3. Аналіз стану матеріальної бази трудового навчання в ЗОШ

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У школі все починається з учителя. І хоча результати навчання і виховання учнів залежать від трьох чинників – хто навчає, кого навчають, як навчають, – важко сказати, що важливіше. Безумовно, величезною у справі виховання є роль учителя, його особистості.

Головні сфери – виробництво, наука, мистецтво. Виробництво – основа життя суспільства, воно забезпечує людей необхідними засобами існування. Наука дає нові знання, технології, що допомагають розвивати виробництво, сприяють усвідомленню сутності буття. Та не лише інтелектуальною діяльністю і виробництвом живе людина. Велику роль відіграє духовна царина, яку живить мистецтво через відображення дійсності в художніх образах. Наука і мистецтво впливають на виробництво, удосконалюючи його.

Програмою по трудовому навчанню для кожного класу визначено об'єм знань і вмінь, якими повинні оволодіти учні.

Знання рахуються засвоєними, якщо вони закріплюються в свідомості учнів у вигляді понять, які він може застосувати на практиці. Технічні поняття мають ряд особливостей, які необхідно враховувати в процесі трудового навчання.

Основне місце на уроках праці займає практична діяльність учнів, яка спирається на трудові вміння. Формування їх починається з створення образу виконуваної дії. Учень повинен чітко уявляти, що йому необхідно виконати і як. Таке уявлення створюється на основі пояснення і демонстрації трудових дій вчителя. Чим краще вчитель володіє трудовими діями та методикою навчання і чим глибше пізнає їх тонкощі тим більш повний образ дії він може створити у учнів.

Однак практика показує, що, якою б високою кваліфікацією не володів вчитель, у учнів на основі демонстрації і пояснення не може створюватись абсолютно вірний образ дії. Це пояснюється суб'єктивністю слухового і зорового сприйняття підлітків.

Не можна не враховувати і тих обставин, що демонстрація вчителем трудових прийомів не може бути ідеальною. Вона завжди містить певні похибки, які сприймаються учнями як приклад для копіювання. Тому образ дії, який формується у учнів, як правило, має неточності.

Крім цього, об'єктивно існує ще дві основні причини, які приводять до того, що між образом трудової дії і фактично виконанням трудових дій на перших порах, як правило, спостерігається невідповідність.

Отже створення образу дії являється необхідною, але не недостатньою умовою формування трудових вмінь.

Сформувавши образ трудової дії, потрібно переходити до вправ. Над усе, вправ навчальних, вони порівняно короткочасні і присвячуються оволодінню трудовими прийомами. В залежності від складності трудової дії вправа може охоплювати її цілком або частково. Виконавши навчальні вправи, учні приступають до виготовлення виробів. При цьому вони фактично продовжують виконувати вправи в відпрацюванні трудових дій. До вимоги вірно виконувати трудові дії додаються вимоги, що стосуються виконання продукції певної точності і за відведений час. Висування останніх вимог сприяє росту цікавості учнів до трудових завдань, підвищення рівня їх трудової дисципліни.

На основі цього можна сказати, що на сучасному етапі розвитку виробництва, трудова підготовка учнів має здійснюватися в напрямку практичного засвоєння і вдосконалення вмінь та навичок. Перед вчителем ставляться вимоги для створення не лише образу якоїсь дії або операції в уяві учня, а й формування в них практичних вмінь виконання операцій обробки та виготовлення виробів, а цього можна досягти лише використовуючи метод вправ. Метою даної курсової роботи є дослідження організації методу вправ при вивченні розділу "Електротехнічні роботи ” у 5 класі а також розробка своєї системи вправ та методики її застосування в трудовому навчанні школярів при вивченні даного розділу.

1. Теоретична частина

1.1 Методичний аналіз теми

За навчальною програмою учні отримують знання про електричну енергію, електричне коло, будову і призначення ізольованих проводів і шнурів, електромонтажні інструменти. Мають виконувати підготовку проводів і електрошнурів до монтажних робіт. Здійснювати монтаж простого електричного кола. Визначати провідники і непровідники електричного струму. Дотримуватись правил електробезпеки та правил виконання монтажних робіт. Характеризують побутову електротехнічну арматуру, електричну схему. Розпізнають і зображують умовні позначення на простих електричних схемах. Роблять демонтаж і складання лампового патрона, вимикача, штепсельного з’єднання.

Щоб зацікавити та залучити до активного навчального процесу, навчити учня, треба його здивувати. Тому обов`язково після вивчення матеріалу учні повинні на кожну тему зробити свій міні проект. Для прикладу можна показати те як інші діти розробляли ці проекти зробити все для того, щоб учень почав працювати. Незвичність побаченого захоплює, зацікавлює і цим самим викликає бажання своїми руками створити щось подібне, гарне, неповторне – це дає працю рукам і думці.

Аналіз літературних джерел я роблю з тією метою, щоб детальніше оглянути, як автори пропонують застосовувати свою методику формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 5-9 класів в процесі трудового навчання. Так, Батишев С.Я. говорить що в 5-9 класах доцільно проводити розпочату в початкових класах роботу саме по формуванню і розвитку в учнів загальнотрудових умінь і навичок, при цьому він наголошує, що розвиток трудових вмінь і навичок буде тим ефективнішим, чим краще буде сформована база теоретичних знань та практичних вмінь і навичок учнів з молодших класів. Він стверджує, що формуючи в учнів загальнотрудові вміння і навички на заняттях в шкільних майстернях необхідно дотримуватись відомих дидактичних принципів педагогіки: науковості, доступності, систематичності і послідовності, зв'язку теорії з практикою, міцності засвоєння знань, вмінь і навичок, єдності навчання, виховання і розвитку, свідомості і активності, наочності, а також індивідуального підходу. Неабияке значення в формування загальнотрудових вмінь і навичок учнів автор відводить вправам. Він стверджує, що саме під час вправ (тобто багаторазового повторення операцій і дій) саме і формуються ці вміння і навички в учнів.

Багато цікавого методичного матеріалу з питань щодо методики формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок учнів старших класів при вивченні трудового навчання можна знайти в журналах "Школа и производство", "Трудова підготовка в закладах освіти", "Педагогіка і психологія". Так, наприклад, Кірілов М.Я. подає методичні рекомендації по проведенню занять з ручної обробки деревини 8-9 класах і пропонує свою методику формування та розвитку загальнотрудових умінь та навичок безпосередньо під час виконання роботи. Його методика базується на єдності і взаємозв'язку трудового навчання і суспільно-корисної праці, згідно якої основне місце на занятті займає практична діяльність учнів. При поясненні нового матеріалу автор рекомендує спиратися на знання учнів з математики, фізики. Особливу увагу звертає він звертає на розширення політехнічного кругозору школярів, розвиток їх технічного мислення, формування стійких інтересів до професій деревообробної промисловості. Як показало детальне опрацювання методичної та науково-педагогічної літератури, досвід підготовки та проведення уроків з трудового навчання у 5–9 класах середніх шкіл особливу роль в трудовій підготовці школярів відводиться урокам трудового навчання, які мають свою специфіку.

Практична спрямованість уроків праці створює особливий характер труднощів в роботі учнів. З одного боку, школярі залюбки беруться за трудові завдання. їх принаджують конкретність, видимість результатів діяльності, зміни обстановки уроку, певна рокованість дій та відносин. Але різниця у самих процесах виконання поставленого завдання дозволяють нам стверджувати про особливий статус даних труднощів: учень може знати, як виконати завдання, але його пальці не володіють необхідною гнучкістю, вправністю, йому незручно працювати в незвичній для нього позі. Не вміючи пояснити та подолати труднощі, що виникли, такі учні дуже часто починають задовольнятися низькою якістю виконаного завдання.

Слід виділити, що перехід учнів 5–9 класів на уроках з основ наук до видимо простих завдань на уроках з трудового навчання, дуже часто супроводжується пониженням інтересу до змісту уроків з трудового навчання та недооцінюванням вимог, які ставляться перед учнями. У деякої частини школярів формується відношення до уроків праці, як до другорядних. Усне опитування, проведене нами під час проходження практики показало, що по значущості серед навчальних предметів, встигаючі учні ставлять уроки з трудового навчання на одне з останніх місць. На нашу думку, для подолання такого роду поглядів та оцінок в середовищі учнів необхідно використовувати всі можливості уроків з трудового навчання та ситуацій, що виникають на них для виховання школярів. Таке твердження ґрунтується не тільки на результатах проведеної нами практики, але й на результатах опрацьованої наукової та методичної літератури.

Повага до праці формується у школярів на основі знань про працю, які вони отримують на всіх уроках загальношкільного циклу та в процесі позакласної роботи, попереднього досвіду трудової діяльності, застосування засвоєних навиків та вмінь. У зв'язку з цим нам видається обґрунтованою та важливою думка про важливість виділення шляхів розумового розвитку дітей в процесі оволодіння ними трудовою діяльністю ще в молодшому шкільному віці. До таких шляхів відносяться оволодіння знаннями, які пов'язані з трудовою діяльністю; розвиток логічного мислення; формування інтелектуальних умінь та навичок, уміння планувати свою роботу, підбирати відповідні засоби для її здійснення, правильно знаходити шляхи та способи виконання трудового завдання.

Доцільною є, на наш погляд, рекомендація науковців-педагогів звертати особливу увагу на трудові досягнення окремої людини та ті дії, які забезпечують їй ці досягнення (мова йде "про робоче місце, основні робочі дії, про спеціальні предмети та знаряддя праці, результати праці).

Знання про працю колективу допомагають розкрити соціальні зв'язки людей. Вони включають знання про працю людей різних спеціальностей одного профілю (в будівництві наприклад це муляри, монтажники, кранівники, столяри); про загальний для всіх об'єкт праці (це може бути стадіон, будинок культури, промислове підприємство, школа тощо) та розподіл обов'язків в процесі роботи (наприклад, конвеєр об'єднує зусилля всіх робітників).

Спільне чи почергове використання школярами деяких верстатів, інструментів, пристосувань, загальний режим, колективна організація праці – все це сприяло відпрацюванню узгоджених дій, взаємодопомоги, розуміння трудових взаємовідносин між людьми, учасниками трудового процесу.

Нами було зафіксовано і те, що праця, організована в колективних формах, але з розподілом трудових функцій між різними виконавцями, допомагає встановленню між учнями відносин взаємної залежності, відповідальності та контролю. Таким чином, правильно організована праця дозволяє відноситись до учнів не тільки як до виконавців замовлення, але й як до організаторів виробничого процесу, вона дозволяє і допомагає навчати їх основам економічної грамоти, виховує повагу до результатів своєї і чужої праці.

Отже, виховні функції уроку трудового навчання визначаються його цільовою спрямованістю, змістом навчального матеріалу, способами стимулювання учнів до творчої діяльності, а зміцнення навчально-матеріальної бази трудового навчання створює передумови до забезпечення творчого процесу діяльності вчителя і учнів.

1.2 Календарно-тематичне проведення уроків з теми

У кожному класі навчальний матеріал згруповано в теми і вказано кількість годин на їх вивчення. Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об'єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до занять, бо вони повинні бути посильними для дітей та суспільно – корисними за своїм призначенням. Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно – тематичного плану. Календарно тематичний план складають для того, щоб передбачити, кількість необхідних матеріалів, інструментів та обладнання майстерні. Також знаючи зміст кожного заняття, поставити перед ними завдання для повторення теоретичного матеріалу.

1.3 Мотивований вибір об'єктів роботи учнів

При проведенні кожного уроку з трудового навчання завжди обирається об'єкт праці учнів оскільки уроки з трудового навчання містять 25% теорії та 75% практики Учні оволодівають певними знаннями та застосовують їх на практиці.

Зважаючи на те, що вибір об'єкта технологічної діяльності робиться залежно від потреб людини, вчителю слід звернути увагуучнівна такі показники якості виробу як: функціональність (можливість використання); естетичність; економічну доцільність; ергономічність (зручність, привабливість); технологічність (легкість виготовлення).

Але не треба робити вибір замість учня, або ж нав'язувати йому свою думку! Нехай краще виріб буде гірший, в якомусь із аспектів, але обраний учнем самостійно! Можна запропонувати учневі змінити ту чи іншу деталь, порадити як краще щось зробити, пояснити наслідки того чи іншого недоліку. Потрібно підтримувати ініціативу та активність учнів, вміння самостійно робити обдуманий вибір.

Проектне навчання не тільки спонукає до розумно вмотивованої доцільної діяльності, відповідно до вікових і навчальних інтересів молодших школярів, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Учитель за такого підходу неодмінно перетворюється на консультанта, порадника, координатора, який переконує у власній правоті силою досвіду, мудрості, аргументу, але не наказу, допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом, сам є джерелом інформації, підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. Учитель має не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення. Педагог має добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання.

Тому сфера контролювання вчителем процесу становлення особистості не звужується, а навпаки – розширюється. До того ж, проектна діяльність опосередковано виводить різновікових учасників спільної діяльності на пошуки спільної мови і розуміння багатьох побутових цінностей та оцінок. Ознайомимось з діяльністю вчителів та учнів під час використання методу проектів (таблиця 1). Таким чином, використання методу проектів у навчально-виховному процесі заохочує і підсилює щире прагнення до навчання з боку учнів, тому що воно: особистісно орієнтоване; використовує безліч дидактичних підходів; має високу мотивацію, що означає зростання інтересу й залучення до роботи в міру її виконання; підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афективній і психомоторній сферах на всіх рівнях – знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу; дає змогу вчитися на власному досвіді,досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність.

1.4 Застосовувані методи та форми організації навчальної та виховної роботи

В педагогічній практиці метод – впорядкований спосіб діяльності з досягненням навчально-виховних цілей. Методи навчання – це способи спів діяльності викладача і учнів, направленої на розв'язок задач навчання (дидактичних задач) і дає позитивні наслідки у засвоєнні знань учнями.

Існує безліч методів навчання та виховання, які вчитель застосовує на уроці. Але не можна сказати, що той, або інший метод треба застосувати. Вибір того чи іншого методу залежить від віку, знань учня, ступеня самоосвіти, глибини мислення учнів та ін. Кожен з методів навчання, як правило можна застосувати для виконання декількох навчальних завдань. Тому інколи не так просто зробити вибір методу навчання. Крім того, доводиться чергувати різні методи трудового навчання. Наприклад, викладення нового матеріалу часто будують з використанням різних методів навчання. Так бесіда переходить у пояснення, пояснення чергується з демонстрацією і т.д.

У трудовому навчанні часто застосовують такі методи навчання як:

- Словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція...);

- Наочні методи (метод ілюстрацій, метод демонстрацій, екскурсія, спостереження);

- Практичні методи (вправи, лабораторні і практичні роботи).

- Проблемно-пошукові (висунення проблеми перед учнями, створення проблемної ситуації, розв'язання заданої проблеми, вибір оптимального шляху розв'язання проблем)

- Індуктивно-дедуктивні (базуються на думці учня – сприймання матеріалу, порівняння, узагальнення, оцінка фактів, явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків).

Застосування методів словесного повідомлення дозволяє вчителю трудового навчання систематично, у логічній послідовності викладати технічні відомості, знайомитись з будовою інструментів, пристроїв, сутністю технологічних операцій. Живе слово вчителя здійснює емоційний вплив на учнів, активізує практичну діяльність, розвиває уяву, спонукає до технічного мислення.

Методи демонстрації досліджуваних технічних об'єктів, процесів їх зображення можна розглядати з різних точок зору. З одного боку це засобі наочності, з іншого – це реалізація дидактичного принципу наочності з третього боку – ці демонстрації можуть бути об'єктом вирішення, тоді уяві цього об'єкту стає основним джерелом знань для учнів.

Демонстрації можуть бути динамічними (показ рухомих об'єктів показ прийомів роботи) та статичні (показ нерухомих об'єктів, макетів, схем таблиць).

Також при вивченні даної теми застосовують методи практичної роботи. Це пов'язано з тим, що самі технологічні знання, вміння і навички не можна сформувати не використовуючи цих методів. У практичних методах навчання здійснюється це через практичні дії самих учнів і починається воно із застосування знань у самих діях.

На початку заняття варто провести вступний інструктаж, щоб допомогти учням організуватись і направити їх на діяльність, засвоїти особливості роботи і раціональні методи їх виконання. Інструктаж – це пояснення, яке спрямоване на формування в учнів трудового уміння, розкриття змісту трудового завдання, способів його виконання та корекції дій. Є різні види інструктажу, фронтальний інструктаж, вчитель проводить одночасно для всіх учнів групи. Це спрощує ведення навчально-виховного процесу, створює гарні умови для пояснення нового матеріалу, поліпшує керування навчальною діяльністю учнів, які виконують однакові учбові завдання. Але фронтальний інструктаж інколи застосовувати недостатньо. Коли окремі учні, або бригада учнів виконують індивідуальну роботу, тоді використовують індивідуальний або бригадний інструктаж. Основним недоліком такого інструктажу є великі витрати часу вчителя, який повинен дати інструкцію кожній групі і складність управління їх діяльністю, так як у кожної бригади своє завдання.

Є ще один вид інструктажу, який використовується при організації навчальної роботи. Поточний інструктаж проводиться для бригади чи в індивідуальному порядку для учня на робочому місці, на основі спостережень за роботою учнів, або на їх прохання.

Особливо важливою задачею інструктажу є перевірка того, наскільки учень обдумано виконує завдання, контролює сам себе, як він засвоює на практиці теоретичні знання. Вчитель перевіряє також підготовку робочого місця, правильність виконання трудових прийомів, виявляє характер труднощі, які виникають в учнів, випадки порушення правил безпеки праці.

На уроках трудового навчання обов'язково повинна бути присутня і виховна робота. Вона дає змогу повніше і глибше розкрити зміст навчального матеріалу, сприяє формуванню в учнів позитивних мотивів учіння та їх розвитку як особистостей.

Шкільний вчитель, які б творчі манери і нахили він не пропагував, яким би не був ерудованим і що б не викладав, по суті і в основі – Вихователь.

Вчитель – не найголовніша людина на уроці, а перша серед подібних і рівних йому: – він веде і його ведуть одночасно. Існує декілька причин, які пояснюють, чому так важливо, коли вчитель не єдиний "герой" в класі.

1) На уроці відкривається багато неочікуваного, інколи більш цікавого і змістовного, ніж це передбачено вчителем.

2) Ініціатива учня часто є сильнішою за вплив вчителя і дужче кличе всіх інших до розумової активності.

3) Слідуючи за учнем, вчитель допомагає йому виростати в особистість, адже в кожного, хто попереду і за ким ідутьінші, поряд з творчим формується особисте.

4) Учні, як правило, не бажають сперечатися з вчителем, зовсім інша річ – їх товариш. їх сперечання породжує полеміку, яка є найголовнішим атрибутом рухомого уроку. Урок має бути рухомим. Урок – на один раз! Будується він в залежності від ситуації, на гнучкій основі реального і можливого в кожному окремому класі. Між собою спілкуються не "сторони" і "об’єкти" з обов’язковою між ними "дистанцією", а люди, які обговорюють певну проблему в міру своїх знань і здібностей. Кожний з них тоді володіє урокомв цілому, а не окремими його частинами. Ця "естафета" переходить із рук до рук, від вчителя до учня і навпаки. Це – урокдуховної рівноправності, урок на якому виховується демократичний характер і де учень не ілюструє наперед підготовлену вчителем схему, а разом з ним, іноді всупереч йому сам досягає істини.

5) Урок – це основна форма підвищення кваліфікації і самонавчання для вчителя, адже саме на уроці, а не курсах і семінарах приходить до вчителя багатократно вивірене подвійним (його і учнівським) досвідом найнеобхідніше – практичні знання.

Вибір методів навчання залежить від: загальних цілей освіти, виховання та розвитку учнів і провідних установок сучасної дидактики; особливостей предмету, що вивчається; особливостей методів викладання конкретних навчальних дисциплін, що визначаються специфікою вимог до відбору загально-дидактичних методів; мети задач і змісту матеріалу конкретного уроку; часу, що відведений на вивчення того чи іншого матеріалу; вікових особливостей учнів; рівня підготовленості учнів (освіта, вихованість, розвиток); можливостей та особливостей вчителя, рівня теоретичної та практичної підготовленості, його особистих якостей. Вчитель повинен не тільки ставити ціль або задачу і показувати шлях до її досягнення, а намагатись запропонувати різні підходи і заохочувати дитину робити власний вибір, шукати свою стежку до мети.

1.5 Дидактичний зв'язок знань та вмінь з трудового навчання з їх знаннями та вміннями з іншими навчальними предметами

Трудове навчання має тісний зв'язок з шкільними предметами, які передбаченні навчальним планом школи. На уроках праці учні мають можливість застосовувати на практиці знання й уміння, набуті під час вивчення інших предметів. Крім цього, під час трудової діяльності перед учнями виникають проблеми, вирішення яких вимагає ґрунтовних знань з шкільних предметів. Це спонукає учнів глибше вивчати математику, основи здоров'я, образотворчого мистецтва, трудового навчання: технічна та художня праця, історії. Загальноосвітні предмети сприяють успішному навчанню праці, збуджують в учнів інтерес до трудової діяльності, у процесі якої розширюються, поглиблюються й конкретизуються знання з цих дисциплін. Міжпредметні зв'язки – це дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв'язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду, найважливіших понять, явищ, вони є результатом узагальнюючих дій, розвивають системне мислення.

Міжпредметні зв'язки на рівні видів навчальної діяльності встановлюються між загальними прийомами навчальної роботи, загальними способами рішення одноманітних навчальних задач (розрахунково-вимірювальних, графічних, конструктивно-технічних, творчих), загальними способами розумової, речової, образотворчої, художньої та інших видів діяльності, які здійснюються учнями. Так, наприклад, креслення викрійок учні виконують в 5 класі, а предмет креслення починають вивчати тільки у 7 класі. Тому вчителю трудового навчання необхідно слідкувати за дотримуванням єдиних вимог під час виконання креслень, не допускати формування в учнів неправильних понять та вмінь, які на уроках креслення довелося б виправляти. На уроках трудового навчання в навчальних майстернях, як і на інших уроках, треба привчати учнів до раціоналізації навчальної діяльності. Міжпредметні зв'язки повинні виключити дублювання матеріалу, якщо навіть він вивчався давно. Учні спроможні за завданням учителя самостійно повторити раніше вивчений матеріал з іншою предмета (за повторення слід виставляти оцінки), а на уроці трудового навчання має відбуватися не повторення, а поглиблення знань. Це особливо стосується теоретичного матеріалу.

Таким чином, зв'язки трудового навчання з іншими шкільними предметами являються необхідною умовою глибокого і всебічного засвоєння теми, що вивчається.

Зв'язки трудового навчання можуть бути здійснені наступним шляхом:

1. Зв'язки міжпредметні:

- використання знань, умінь отриманих учнями в процесі трудового навчання за попередні роки;

- використання відомостей про працю і виробництво;

- використання матеріалу про досягнення сучасної науки і техніки, який ще не увійшов у зміст навчання;

- зв'язок з позакласним заняттям з технічної творчості учнів.

2. Зв'язки з іншими навчальними предметами:

- використання математичного апарату;

- зв'язок з іншими предметами.

Отже, суть міжпредметних зв'язків можна розглядати як дидактичний еквівалент не тільки міжнаукових зв'язків, але й зв'язків науки з іншими формами суспільної свідомості і видами людської діяльності. Тому, спробуємо показати методичну реалізацію їх на основі наступних зв'язків з математикою, основами здоров'я, довкіллям, образотворчим мистецтвом та трудовим навчанням: технічна і художня праця у початкових класах.

1.6 Розвиток художньо-естетичної творчості

На розвиток художньо-естетичної творчості та творчого мислення учнів впливає безліч чинників, такі як зміст уроку, майстерність вчителя, методи і прийоми навчання, уміла організація уроку. Однією з перспективних можливостей трудового навчання є розвиток творчої особистості в системі методів проектних технологій. Розглядаючи вимоги до підбору об'єктів проектування, ми вважаємо, що уроки трудового навчання мають бути побудовані на засадах організації проектної діяльності школярів. Проектно-технологічні знання базуються на технологічних поняттях, оскільки вони сприяють розумінню сутності творчого проекту. За їх допомогою розкриваються вимоги до виконання проекту, створюються умови для успішного вивчення властивостей матеріалів, які повинні використовуватися при розробці проектів; розкривається призначення інструментів та розробка їх конструкції.

Проектно-технологічні знання учнів повинні носити системний, цілісний характер і повинні здобуватися в процесі вивчення різних шкільних дисциплін, які викладаються в конкретному класі. На базі цих повинні розроблятися проекти та інша технологічна документація, що необхідна для виготовлення проекту.

Основні якості особистості, які формуються в процесі проектно-технологічної діяльності такі: техніко-конструкторський світогляд і технічне мислення, свідоме та відповідальне ставлення до навчання і праці, прагнення до самоосвіти, розвиток фантазії і уяви, сформоване відчуття краси, самостійність, працьовитість, естетичний та художній смак, культура праці та ін. Робота над проектом сприяє особистісно-орієнтовному навчанню школярів в процесі конкретної праці учнів з урахуванням їх інтересів. За визначенням О.М. Пєхоти: „Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати. Створюються умови інтенсивного розвитку творчої пізнавальної активності учнів в процесі розробки проектів.

Тема «Охорона довкілля» зорієнтована на теоретичні знання, але потрібно зробити свій міні проект. Допомогти учням зробити цей проект можна задопомогою таких методів як метод фантазування (який доречно застосовувати під час вивчення даної теми п'ятикласниками), метод мозкового штурму, морфологічний аналіз, метод фокальних об'єктів, основи теорії розв'язування винахідницьких задач, метод створення ідеального об'єкта тощо.

Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання.

Естетичне виховання – складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною засадою естетичного виховання є етика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.

Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичні почуття – особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.

Естетичний смак – здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

Естетичний ідеал – уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.

Естетика поведінки – риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання – створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство. Складною є проблема формування сприймання мистецтва. Щоб сприймати художній чи музичний твір, треба мати елементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей принциповий підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури. Сформовані естетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного. Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати операції мислення.

Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки – акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушене, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.

Одним з головних шляхів естетичного виховання в школі є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи; учителі проводять подорожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.

Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика). На уроках із цих предметів учні не лише здобувають певні теоретичні знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики – в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне значення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе. На уроках фізичного виховання учні вчаться красиво і правильно триматися й ходити.

На розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною в естетичному вихованні є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, шкільних театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.

Важливу роль в естетичному вихованні школярів відіграє сім'я. Належне естетичне оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів, телевізора, сімейних традицій з обговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі, спільне відвідування театру – все це створює сприятливі умови для прищеплення естетичних смаків дітям.

Метод мозкового штурму. Автором цього методу є А. Осборн. У ході тривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючих особистостей є 2 групи людей. Перша група – це ті, хто генерує ідеї, друга – критично аналізує. Такі групи здійснюють пошук розв'язку певної проблеми.

Практичний досвід використання мозкового штурму викреслив основні прийоми, які сприяють формуванню ідей. Серед цих методів розрізняють такі як: аналогія (зробити так, як це було вже в розв'язаній задачі).

Метод фантазування. Це спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення неіснуючого образу об'єкта, який функціонує і вирішує поставлену проблему, тобто є розв'язком певної проблеми, навіть якщо деякі елементи конструкції цього об'єкта невідомі.

Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.

Метод зразків. Суть цього методу полягає в тому, що учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів і пропонує порівняти знайдені зразки з існуючими об'єктами технологічної діяльності людини.

На основі порівняння виявляють технологічні суперечності між знайденими зразками та реальними об'єктами і розробляють послідовність дій щодо їх усунення.

Метод фокальних об'єктів. Об'єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, внаслідок чого отримуютьнезвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічну інерцію. Наприклад, якщо фокальним об'єктом є зошит, а випадковим – тигр, то отримаємо сполучення на зразок «смугастий зошит».

Метод створення образу ідеального об'єкта. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі – 10 прийомів (адаптація, аналогія, ідеалізація і т.д.), а по вертикалі – 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні, тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій під час пошуку нових технічних рішень.

Для розвитку творчих здібностей на уроках трудового навчання можна використовуватитехнічну документацію з неповними даними.Кількість даних в технічній документації в процесі навчання зменшується. Це дає можливість учням творчо приступити до вирішення завдання.

Також можна застосовуватиколективне обговорення індивідуальних творчих проектів.При такій організації праці колектив спонукає учня до більш активної діяльності. А колективне обговорення завдань сприяє підвищенню мотивації та уваги учнів до виконання своїх завдань.

При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу необхідно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня: ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу та інші.

Вчитель трудового навчання під час проведення уроків має включати в плани уроків розв'язування з учнями творчих задач з елементами конструювання; технічні завдання, як засіб формування в учнів навичок просторового і технічного стилю мислення; читання креслень деталей, як засіб розвитку конструкторського мислення; творчі практичні роботи, тощо.

Формування та подальший розвиток логічного, технічного та конструкторського мислення учнів на уроках трудового навчання дає змогу виконати загольноосвітні завдання на кожному етапі загальноосвітньої підготовки з урахуванням вікових особливостей розвитку кожної дитини, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв'язків з іншими освітніми галузями. А це означає – створення умов для залучення учнів до систематичної продуктивної праці з елементами творчості; формування в учнів розуміння важливості самооцінки своїх власних можливостей.

На перших заняттях праці в шкільній майстерні в учнів повинно скластися переконання, що для успішної діяльності їм необхідно буде не тільки працювати фізично, але і займатись розумовою працею, тобто перш ніж розпочати якусь роботу, робити якийсь виріб, потрібно обмірковувати весь технологічний процес, продумати з чого починати та в якій послідовності виконувати завдання.

Отже, ефективність роботи вчителя по розвитку технічної творчості учнів залежить від того, наскільки він зможе зацікавити учнів, пробудити в них інтерес до технічної творчості, та бажання випробувати свої сили в цій галузі.

1.7Профорієнтаційна робота

Завершальним етапом психологічної та практичної підготовки учнів до трудової діяльності є їх правильна професійна орієнтація.

Професійна орієнтація – система організації та проведення навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні й психофізіологічні умови правильного вибору професії, формування в них уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, а також свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.

Правильний вибір професії – це моральне задоволення, висока самооцінка. Водночас це й висока продуктивність праці, висока якість продукції. Вибір професії – точка, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, де можливе й необхідне поєднання особистих і загальних інтересів.

Завданнями профорієнтації є ознайомлення учнів з професіями та правилами їх вибору, рекомендованими Міністерством освіти і науки України; виховання в молоді спрямованості на самопізнання і власну активність як основу професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами, необхідними для набуття конкретної професії, складати на цій основі реальний план оволодіння професією; забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості.

Профорієнтаційна робота складається з таких компонентів: професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.

Професійна інформація – психолого-педагогічна система формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам вільного та свідомого професійного самовизначення особистості. Вона дає школярам змогу ознайомитися з різними професіями, зі змістом трудової діяльності в галузі кожної з них, з вимогами, які ці професії висувають до людини, а також з тим, де ними можна оволодіти. Завдяки такій допомозі учні виявляють свої індивідуальні схильності, психофізіологічні можливості, вміння зіставити їх з вимогами тієї професії, до якої вони мають інтерес і нахили, щоб прийняти правильне рішення про свою придатність до професійної діяльності в обраній галузі праці.

Професійна діагностика – система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей.

Професійна консультація – надання особистості на основі її вивчення науково обґрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і засобів професійного самовизначення.

Професійна консультація має також на меті навчити учнів прийомів самооцінки своїх якостей, щоб встановити їх відповідність вимогам професії. Мріючи про ту чи ту професію, школярі повинні водночас замислюватися, чи справді вони годяться для такої роботи. Щоб відповісти на це питання, вони мають знати вимоги професії до її носія. Такі вимоги розроблено до багатьох професій.

Аналогічні консультації слід надавати і батькам учнів, щоб вони серйозніше підходили до обрання майбутньої професії дітьми, змогли певною мірою допомогти їм у цьому. До професійної консультації залучають також медичних працівників школи, які знають перелік медичних протипоказань стосовно основних професій і можуть запобігти небажаним випадкам, коли учням доводиться змінювати професійну орієнтацію вже на етапі відбору.

Професійний відбір – система роботи, спрямована на надання допомоги учневі у визначенні й виборі конкретної професії на основі виявлення й оцінки його загальних і спеціальних здібностей, задатків, інтересів, потреб і об'єктивних умов професійної підготовки і працевлаштування.

Професійний відбір здійснюють навчальні заклади, що висувають до вступників конкретні вимоги, або установи, які приймають випускників на роботу. На цьому етапі з молодими людьми слід проводити роз'яснювальну роботу. Вони повинні усвідомити: якщо вони мають певні недоліки, що не є відхиленням від абсолютно важливих професійних вимог, то, попрацювавши над собою, можуть їх подолати або згладити й досягнути професійної майстерності.

Професійна адаптація – процес пристосування людини до професійної діяльності, її умов; досягнення бажаної продуктивності праці й відповідності між професійними намірами, інтересами, якостями особистості та вимогами до діяльності.

Здійснюється тоді, коли учень уже обрав професію і перебуває на стадії оволодіння нею. Ознаками професійної адаптації є: збереження і розвиток здібностей і схильностей до обраної професійної діяльності, збіг суспільної та особистої мотивації праці, яка залежить від її змісту, впливу сім'ї та виробничого оточення. Професійна адаптація здійснюється разом із суспільною адаптацією, її результативність значною мірою залежить від того, як школа зуміла закласти основи адаптації.

У Положенні про професійну орієнтацію молоді, яка навчається, визначено етапи профорієнтаційної роботи зі школярами різного віку:

Початковий (пропедевтичний). Ознайомлення дітей у процесі навчальної, позакласної та позашкільної роботи з найпоширенішими професіями, виховання позитивного ставлення до різних видів трудової та професійної діяльності, інтересу до пізнання своєї особистості, формування початкових загальнотрудових умінь і навичок, здатності до взаємодії з іншими особами в процесі діяльності. Результат – сформоване у молодших школярів ставлення до себе, суспільства і професійної діяльності.

Пізнавально-пошуковий (5–7 класи). Передбачає: формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю; систематичне ознайомлення з професіями у навчально-виховному процесі; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості; консультування щодо вибору профілю подальшої освіти, форм трудової підготовки. Результат – вибір напряму (профілю) навчання, продовження освіти у 8–9 класах.

Базовий (визначальний) (8–9 (8–12) класи). Здійснюється вивчення наукових основ вибору професії, класифікаційних ознак професії, вимог професій до людини, основних професійно важливих якостей, правил вибору професії; оволодіння методиками самопізнання, самооцінки; розвиток індивідуальних професійно важливих якостей; формування вміння зіставляти вимоги, необхідні для здобуття конкретної професії, з власними можливостями та кон'юнктурою ринку праці; створення умов для випробування можливостей учнів у різних видах трудової діяльності (консультації щодо вибору професії та навчального закладу; проведення професійного відбору для випускників загальноосвітніх навчально-виховних закладів). Результат – сформованість значущого сенсу вибору професії, певної професійної спрямованості, професійне самовизначення учнів, готовність до зміни професійної спрямованості та переорієнтації на суміжні професії, на інші види діяльності відповідно до індивідуальних особливостей учнів та результатів профвідбору.

Профорієнтаційну роботу в школі проводять учителі всіх навчальних предметів, класні керівники, інші члени педагогічного колективу, фахівці різних галузей виробництва.

Важливу роль у професійній орієнтації школярів відіграють факультативні курси. Значна їх частина орієнтує старшокласників на конкретну професію і дає їм певний обсяг знань, умінь і навичок з цієї професії.

Провідна роль у цій роботі належить класному керівникові. Він упродовж тривалого часу спостерігає за учнями свого класу, вивчає їх індивідуальні особливості, інтереси, здібності й нахили, контактує з батьками, знає виховний потенціал кожної сім'ї. Це дає йому змогу організувати профорієнтаційну роботу на належному рівні.

Серед форм такої роботи, використовуваних класними керівниками, найефективнішими є екскурсії, зустрічі з фахівцями, колишніми випускниками, вечори, диспути, конференції, класні години, заняття в гуртках, факультативи, що дає їм змогу спостерігати за розвитком у школярів професійних інтересів.

Поширеним методом є розповідь, пояснення з використанням різноманітної наочності: демонстрування діа-, відео- і кінофільмів, готових об'єктів праці й різних промислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Ознайомлення з тією чи іншою професією, пов'язаного з темою окремого заняття або цілого розділу програми, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, на вступному інструктажі до лабораторної чи практичної роботи, в процесі самостійної діяльності учнів або на заключному інструктажі.

2. Практична частина

2.1 Творчий проект «Одноламповий світильник»

1. Організаційно – підготовчий етап:

А) Пошук теми, проблеми:

Створити творчу роботу на тему:

«Одноламповий світильник».

Б) усвідомлення проблеми:

Це має бути макет простий одноламповий світильник який повинен містить лампу, патрон, провід, вимикач тощо. Творча робота має виконувати своє функціональне призначення, бути достатньо зрозумілим при демонстраціях та показах учням.

В) Виробивши ідеї, вивчивши і узагальнивши матеріали, генеруємо варіанти і починаємо розробку проекту.

2. Конструкторсько – дизайнерський етап:

А) Складання схеми виробу.

В) Вибір матеріалів.

Г) Організація робочого місця.

Для успішного виконання всіх трудових завдань у майстернях треба добре засвоїти й акуратно виконувати правила безпечної роботи.

Перевірити, чи правильно надітий спецодяг. Старанно підібрати волосся.

Перевірити стан робочого місця.

Не залишати робоче місце без дозволу вчителя

З інструментами й матеріалами поводитись обережно.

Під час роботи не розмовляти, не заважати працювати іншим.

Не складати на робочому місці непотрібні саме тепер інструменти й матеріали.

Після закінчення уроку прибирати робоче місце.

Д) Економічне обґрунтування.

Вид роботи і вироби повинні бути в національному стилі, дешеві, красиві і мати практичне застосування та економічну ефективність порівняно з тими, що випускаються серійно.

3. Технологічний етап:

А) Виконання технологічної документації

Б) Виконання практичної частини проекту, складання за схемою використовуючи приготовлений матеріал та інструмент.

В) Контроль і самоконтроль діяльності, дотримання безпеки, та культури праці, технологічної дисципліни.

В процесі виконання творчої роботи над виробами виникає необхідність контролю за розмірами та розміщенням всіх об`єктів, їх правильного розташування та закріплення та. Загальний зовнішній вигляд.

4. Заключний етап:

А) Корекції практичної і проектної діяльності.

В процесі створення світильника виникали недоречності які усувалися під час практичної роботи.

Б) Презентація творчої роботи.

Провівши оцінку творчої роботи, виявили незначні відхилення в правильності розташування будівель на макеті, але в цілому створення проекту дало позитивний результат. Просторове уявлення, естетичний смак, креслярські вміння, художні здібності.

В) Оформлення роботи

На світильник створили технологічну карту, на виробі вказали назву роботи, авторів, рік, школу, дату виготовлення.

Г) Самооцінка та аналіз отриманих результатів.

В процесі створення макету ми навчилися проектувати та оформлювати садиби в різних стилях.

Під час створення проекту «Одноламповий світильник» учні виступили в ролі електриків. Використали знання та вміння з таких предметів як: креслення, фізика. При його виконанні учні показали свої навички роботи з електроарматурою, ручним інструментом та показали свої знання в області електротехнічних робіт.

2.2 План-конспект уроку

Підготовка вчителя до заняття закінчується складанням плану – конспекту заняття.

Чим повніший план заняття, тим легше вчителеві його вести. Урочний план можна скласти за такою формою:

План-конспект уроку з трудового навчання.

Клас___

Дата______

Тема уроку:

Мета уроку:

1. Навчальна:

2. Виховна:

3. Розвиваюча:

4. Профорієнтаційна:

5. Дидактичні засоби:

Матеріали та обладнання та інструмент: Об'єкт роботи :

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Повторення раніше вивченого матеріалу.

3. Вивчення нового навчального матеріалу.

4. Закріплення нового матеріалу.

5. Інструктаж до проведення практичної роботи.

6. Самостійна робота учнів і інструктаж вчителя.

7. Підведення підсумків роботи.

8. Завдання додому.

Заняття № Дата: Клас:

Розділ: ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ РОБОТИ

Тема заняття: Електрична енергія в господарстві держави та побуті.

Електричне коло

Мета:Дати первісне уявлення про електричну енергію, електричне коло; сформувати вміння здійснювати монтаж простого електричного кола, виховувати працелюбність, зацікавленість під час виконання практичної роботи

Тип заняття: ФЗВН

Обладнання, матеріали, інструменти: побутові споживачі електричної енергії, наочні посібники.

Хід заняття:

І.Організація класу.

ІІ. Вступний етап:

1. Актуалізація чуттєвого досвіду і опорних знань, та знань, які лежать в основі вміння.

- Які побутові прилади працюють від електричного струму?

- Де виробляється електрична енергія?

2. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Всі Ви розумієте, що сучасне життя неможливе без електроенергії. Вона використовується як на виробництві так і в побуті. Про те, як її сутність, яким чином вона передається до споживачів, ви дізнаєтесь на сьогоднішньому занятті

3. Повідомлення теми, мети та завдань заняття.

ІІІ. Основна частина:

1. Вивчення нового матеріалу

1.1. Поняття про електричний струм. Лічильник електричної енергії.

У кожному будинку, в кожній квартирі, біля вхідних дверей закріплена невелика коробочка зі скляним віконцем. До неї підведені проводи, а за склом обертається металевий диск. Це – відомий кожному прилад електричний лічильник.

Якщо електричні прилади вимкнуто – диск стоїть на місці. Проте, якщо ввімкнути хоча б одну електричну лампочку або інший прилад – диск починає обертатися. Початок обертання диска свідчить про те, що почалось використання електроенергії. Чим більше приладів увімкнено в квартирі, тим швидше обертається диск, а отже, більше використовується електричної енергії.

Що ж таке електрична енергія? Складними дослідами було встановлено, що, крім молекул і атомів, у речовинах містяться менші від них заряджені частинки – електрони. Ці частинки можна примусити рухатися всередині речовини у певному напрямку. Упорядкований рух заряджених частинок називають електричним струмом, а пристрій, за допомогою якого викликається цей рух, – джерелом електричного струму, джерелом електричної енергії.

Якщо заряджені частинки рухаються по спіралі електричної лампочки або електричної плитки – вони нагрівають їх, у результаті спіраль лампочки світиться, а спіраль плитки – нагрівається.

Електрична енергія має велике значення в житті та праці людей. На підприємствах країни працює величезна кількість різних електричних машин і приладів. Вони приводять в рух трамваї і тролейбуси, ескалатори і будівельні крани. Електрика плавить метал і випікає хліб, доїть корів і виводить в інкубаторах курчат.

Її використовують для освітлення квартир, вулиць, приміщень, кінотеатрів, спортивних залів. За допомогою електричної енергії працюють холодильники і швейні машини, пилососи і кондиціонери, телевізори і комп’ютери, багато інших електричних приладів.

Тому, яку б професію ти не обрав після закінчення школи, тобі необхідно оволодіти знаннями з електротехніки.

Електротехніка – галузь науки і техніки, пов’язана з виробленням, розподілом та використанням електричної енергії.

1.2 Джерела електричного струму

Люди створили багато різних пристроїв, машин, які виробляють електричну енергію. Для живлення плеєрів, магнітофонів, радіоприймачів, інших приладів, використовують відомі тобі батарейки. Їх ще називають гальванічними елементами, тому що в них відбуваються хімічні перетворення.

Гальванічний елемент має, наприклад, цинкову і мідну пластинки, які занурені в спеціальний розчин, або цинковий корпус і вугільний стержень, між якими містяться вугільний порошок і розчин. З’єднавши між собою кілька таких елементів, дістанемо батарею електричного струму. У батарейці від кишенькового ліхтарика з’єднано три елементи: вугільний стержень першого елемента з’єднаний з цинковим стаканчиком другого, а вугільний стержень другого – з цинковим стаканчиком третього. Від цинкового стаканчика першого елемента і вугільного стержня третього виведені жерстяні пластинки, які називають полюсами батарейки: довша цинкова пластина слугує негативним полюсом, який позначається знаком „мінус” (–), коротша пластинка є позитивним полюсом і позначається знаком „плюс” (+). У таких батареях хімічна енергія перетворюється в електричну.

Більш потужніші пристрої – генератори. Вони виробляють електричний струм на електричних станціях, автомобілях, літаках внаслідок обертання.

Електричні прилади мотоциклів, моторолерів, автомобілів, інших машин працюють від акумуляторів, у яких накопичується електрична енергія, отримана від генератора.

В електротехніці всі пристрої, які виробляють електричну енергію, називають джерелами електричної енергії.

Прилади і машини, які працюють за рахунок використаної електричної енергії називають споживачами.

Для вироблення електричної енергії на електростанціях спалюють велику кількість вугілля, нафти, газу, витрачають воду річок. Щоб зменшити їх витрати, необхідно економно використовувати електроенергію. Ресурси, які залишаються від економії, можуть бути використані для інших потреб. Зменшення кількості спалюваних речовин, сприяє зменшенню шкідливих викидів у атмосферу, збереженню довкілля, поліпшенню умов життя на землі.

1.3 Електричне коло

Електрична енергія передається від джерела струму до споживача по проводах. Для вмикання та вимикання споживачів слугують пристрої, які називають приладами керування (наприклад, у квартирі – електровимикачі). Таким чином, джерела струму, споживачі та прилади керування, з'єднанні між собою проводами, утворюють електричне коло (рис. ). Усі пристрої, які входять до складу електричного кола, називають його елементами. Електричний струм може проходити по колу до споживача лише тоді, коли воно не має розривів, тобто, коли елементи кола не пошкоджені, проводи надійно приєднані, а вимикач увімкнено. Таке коло прийнято називати замкнутим. Для зображення електричного кола на папері немає потреби малювати проводи, лампу, вимикач, їх можна накреслити за допомогою умовних знаків, установлених державним стандартом (табл. ). Графічний документ, на якому електричне коло зображено за допомогою умовних позначень, називають електричною схемою (рис. ). Електричні схеми бувають різні. Якщо необхідно показати тільки спосіб з'єднання елементів кола, тобто його принципи, креслять принципову схему ( рис.). Схема, за якою монтують (складають) електричне коло, називають монтажною ( рис.). На ній обов'язково показують точне місце розміщення всіх елементів.

2. Первинне закріплення ( осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей в новому матеріалі):

- Для чого призначені джерела електричної енергії?

- Які пристрої називають споживачами електричної енергії?

- Що називають електричним колом?

- Який документ називають електричною схемою?

- У чому полягає схожість і відмінність між принциповою і монтажною схемами?

3. Вступний інструктаж до практичної роботи учнів:

- пояснення і показ трудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, з обґрунтуванням кожної дії;

- ознайомлення з інструкційними картами;

- акцентування уваги на правила ТБ;

- закріплення та перевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми, провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи).

4. Поточний інструктаж:

4.1 Цільові обходи робочих місць учнів:

- перевірка організації робочого місця;

- перевірка правильності виконання трудових прийомів;

- перевірка правильності виконання трудових операції;

- перевірка вміння користуватися технічною документацією, інструментами;

- перевірка дотримування правил ТБ.

4.2 Індивідуальний інструктаж учнів.

4.3 Додатковий інструктаж при умові однакових помилок значною частиною учнів.

5. Практична робота. Складання (монтаж) електричного кола

Обладнання, інструменти та матеріали: монтажна панель, батарейка від кишенькового ліхтарика, вимикач, ламповий патрон, лампочка, з'єднувальні проводи, викрутка.

Послідовність виконання роботи:

1. Уважно розглянь монтажну схему електричного кола.

2. Розмісти на монтажній панелі батарейку від кишенькового ліхтарика, ламповий патрон, лампочку, вимикач та з'єднувальні проводи.

3. З'єднай проводом один з полюсів батарейки з одним із контактів патрона.

4. З'єднай другий контакт патрона з одним із контактів вимикача.

5. З'єднай другий контакт вимикача з другим полюсом батареї.

6. Загвинти лампочку в патрон і перевір роботу електричного кола.

7. Розбери електричне коло, від'єднавши проводи від контактів кожного елемента кола.

ІV. Заключний інструктаж:

– аналіз виконуваних робіт;

– аналіз помилок, які найчастіше траплялися;

– аналіз порушень трудової дисципліни;

– аналіз виконання правил ТБ;

– мотивація оцінок;

– демонстрація найкращих робіт.

V. Повідомлення теми та мети наступного заняття.

VІ. Домашнє завдання: 20,21,22

VІІ. Прибирання робочих місць, прибирання майстерні.

3. Аналіз стану матеріальної бази трудового навчання в ЗОШ

У школі обладнано дві майстерні: з деревообробки та металообробки. Вони дуже добре обладнані верстатами та інструментами, так що кожен учень має можливість працювати окремо. Площа майстерні з обробки деревини відповідає нормам, освітлення комбіноване, є вентиляція природна і штучна. Під час роботи кожен учень працює за своїм робочим верстаком, всього їх 15 і вчитель добре бачить кожного учня за роботою. Це дуже підвищує ефективність управління навчальним процесом.

В майстерні встановлено радіально-свердлильний верстат; стругальний станок HP 250-2/230; токарний верстат по дереву DSO- 1000; токарний універсальний верстат SPA-500. Є шафа для інструментів та готових виробів та шафа для навчально-технічної документації. Робоче місце вчителя розміщене біля вікна; на стіні за ним розміщена дошка. Станки, які знаходяться в майстерні відключаються централізовано тумблером, що знаходиться біля столу вчителя. Обладнання заземлене. Деревообробні верстати встановлені біля вікон на відстані 40см від стінки, з проміжком 80см між ними.

Майстерня забезпечена всіма приладами та інструментами, відповідно до вимог навчального плану. На стінах майстерні висять плакати з техніки безпеки при роботі на верстатах та з інструментом.

Висновок

Пройшовши педагогічну практику у СШ №187 в місті Києві провів самостійно 4 уроки з трудового навчання, один виховний захід. За цей період здобув досвід у навчальній, виховній та позакласній роботі. Ця практикаявляє собою органічну частину учбового виховного процесу, забезпечує собою поєднання теоретичної діяльності та практики, що виконує ведучу роль у формуванні освіченості майбутніх вчителів.

Суттєва особливість педагогічної праці – вона з початку і до кінця і процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічній праці: підкреслює важливість моральних аспектів. Специфічним є і результат педагогічної діяльності – людина, яка оволоділа певної частиною суспільної культури, здатна до соціального саморозвитку виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

За період проходження педагогічної практики я зрозумів, що педагог повинен ставити перед вихованцем посильні і розумно сформульовані вимоги з метою його подальшого розвитку, тобто здійснювати педагогічний вплив гуманістичного, а не авторитарного характеру. Виявляючи в діалозі, співпраці, партнерстві повагу до учня, і толерантність і справедливість, учитель тим самим захищає свободу особистості, продовжує культурну спадщину, творить нові вартості, виступає співучасником зміцнення демократичного ладу.

Проводячи самостійно уроки дійшла висновку , що серед умінь навичок педагогічної техніки особливе місце посідає розвиток мови педагога, що є одним із важливих виховних засобів і містить такі аспекті правильна дикція, "поставлений голос", ритмічне дихання і розумне приєднання до мови міміки і жестів.

Список використаної літератури

1. Д.О. Тхоржевський "Методика трудового і професійного навчання та викладання загальнотехнічних дисциплін", – К.: "Вища Школа", 1992 – с. 1Котляр В.П. До питання про кваліфікаційну характеристику сучасного вчителя // Сучасні технології.

2. Крылова Н.Б. Культурология образования. – М.: Народное образование, 2000. – 270 с.

3. Кузьмина Н.В. Одаренные дети. Психология учителя. – М., 1991. – 236-254.

4. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя. – Л., 1985.-С. 14-17.

5. Практикум у навчальних майстернях. Антонів Т. М. і др., – К., "Вища Школа", 1972., с. 424.

6. Тхоржевський Д.А. Заняття по трудовому навчанню, 5 клас: Обробка деревини, металу, електротехнічні роботи, ремонтні роботи в побуті: Посібник для вчителя праці.-2-ге видання, перероб. і доп. – М.: Просвіта, 1989. –176с., з іл.

7. Коваленко В.И., Кулененок В.В. Объекты труда: 5 кл.: Обработка древесины и металла. Электротехнические работы: Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1990.-176с.,ил.

8. Активные методы обучения педагогическому общению и его оптимизация. Психология педагогической деятельности. – М., 1983, С. 64-73.

9. Бех І. Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології //Педагогіка і психологія. – 3/24/99. – К.' Педагогічна думка, 1999. – С. 5-14.