Стпаусівництво в Україні

Зміст

Вступ 3.

1. Загальна характеристика чорних африканських страусів.

1.1Утримання, годівля, продукція страусів.

1.2 Племінна база Чорних африканських страусів в Україні.

1.1 Хвороби страусів.

1.2 «Страус-корова» порівняння.

1.3 Результати власних досліджень.

2.Результати досліджень.

Огляд літератури

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Страус –– це дивовижна птиця, що поєднує в собі велич павича, силу коня, розум курки та ціну непоганої хати у селі.

За один сезон самка страуса відкладає від 40 до 80 яєць, така продуктивність зберігається протягом 40 років. За середньої ціни 100 гривень за одне яйце –– це близько ¼ мільйона гривень за життя. А якщо врахувати вартість м’яса, шкіри та пір’я, що дасть потомство самки за її репродуктивний період, то доведеться використовувати семи-, а то і восьмизначні цифри.

Такий потенціал починає все більше привертати увагу ділових людей до страусівництва. На сьогодні в Україні є різні приклади вкладання коштів у цю галузь. Найчастіше ферма починає давати прибуток уже через 1,5-2 роки. Оскільки ринок виробництва та споживання цієї специфічної продукції перебуває в стадії формування, поки що реальним попитом користуються страусині яйця, хоча останнім часом низка ферм почала займатись вирощуванням репродуктивної птиці на продаж.

Запорукою успіху в страусівництві є три чинники –– чітке дотримання технологічного процесу, комплекс ветеринарно-профілактичних заходів та повноцінна і якісна кормова база.

Загальна характеристика чорних африканських страусів

Африканський страус – найбільший з виду страусів. Розрізняють такі підвиди африканських страусів: малайський(північна Африка), массайський (східна Африка), сомалійський (Ефіопія, Кенія, Сомалі), південноафриканський. В комерційних умовах отримали розповсюдження три різновиди африканського страуса –– з чорною, рожевою і голубою шиєю.

Цей гібридний птах ідеально пристосований для розведення у вольєрах. Африканський страус є найкрупнішим в світі птахом. В дикій природі він важить 100 кг, в умовах зоопарку –– дещо більше. Так, середня маса цих птиць в зоопарку “Асканія-Нова” складає близько 120 кг, окремі ж особини досягають маси 140-150 кг. Стоячи на ногах в висоту досягає 2,4 м. Самка мало поступається самцю за цими параметрами. Міцні м’язи дуже розвинених ніг страуса починаються від п’ятки, приблизно 60 см від землі. Саме ці м’язи представляють основний інтерес для виробництва м’яса. Саме ці м’язи грають найважливішу роль при розвиванні швидкості, а ноги страуса є його грізною зброєю. Страус здатен бити ногою лише вперед, удар його ноги досягає 250 кг.

У цього виду страусів яскраво виражений статевий диморфізм. Дорослий самець більший за розмірами, ніж самка, і відрізняється чорним забарвленням пір’я на тулубі, а також білими пір’їнами, що звисають з країв крил. Самка сіро-коричневого забарвлення.

Африканський страус має чудовий зір і у випадку тривоги чи при подразненні приймає захисну стойку з витягнутою в довжину шиєю. Очі птиці захищені довгими товстими віями на обох віках і білою очною мембраною (мигальною перетинкою), яка є зверхнадійним захистом від пилу і піску.

Страус не вважається високоінтелектуальною істотою, у нього дуже маленький мозок, який важить в середньому 40 г. Всупереч розповсюдженій думці, страус не ховає голову в пісок. При виникненні небезпеки чи появі зовнішнього подразника птиці витягують свої шиї і опускають до землі, маскуючись.

Африканський страус є травоїдною птицею. Травній системі страусів характерна подовжена задня частина кишечника, що подовжує шлях рослинного волокна в травному тракті, в результаті чого добре розвивається мікрофлора і ефективно перетравлюється їжа.

Оперення рівномірно покриває все тіло африканського страуса. На грудях є ділянка голої шкіри, "грудний мозоль", на який птиця опирається, коли лежить на землі.

Утримання страусів

Африканські страуси –– жителі жарких степів і напівпустинь Африки, вони дуже вимогливі до умов утримання, дуже бояться сирості і холоду. Одна з основних вимог до приміщень, де утримуються ці тварини –– це дуже добра освітленість. При недостачі денного світла в приміщенні страуси швидко сліпнуть, у них порушується координація рухів. Другою основною умовою виживання цих птахів і успішного їх розмноження в умовах неволі –– це постійна температура зимових приміщень. Вона має знаходитись в межах +15+18 С. Обігрів приміщення може бути здійснений як пічним, паровим, водяним опаленням, а також за допомогою калориферів або інших електричних приладів. Підлога повинна бути достатньо сухою і теплою, що особливо важливо при утриманні молодняку. Цього можна досягти шляхом розміщення під підлогою обігрівальних труб.

Приміщення повинно мати коридор посередині або з однієї сторони станків, в яких утримуються страуси. Ширина коридору не менше 1,5 м, щоб навіть найкрупніші тварини могли легко розвернутись. Висота приміщення –– не менше 3 м ( бажано 3,5-5,0 м). Від коридору станки повинні бути відгороджені стінкою висотою 2м, причому нижня її половина дерев’яна, а верхня –– сітчаста або з металевих прутиків. Розмір станка для африканських страусів –– не менше 5´4 м, двері з коридору мають знаходитись в одному кутку станка і поєднуватися з дверима в інший станок.

Зимою страуси утримуються окремо. На одну пару повинно бути два станки плюс один перегінний. Заходити в станок до тварин не можна. Коли потрібно прибрати в станку, його переганяють в інший станок.

У африканських страусів в природних умовах може бути 2 сезони розмноження протягом одного року. В умовах неволі випадки яйцекладки у цих страусів бувають, а в окремих особин вона постійно починається взимку. В такому випадку слід створити умови для формування пари і парування тварин в зимовий період. Оптимальним вирішенням цього питання є створення манежу (просторого приміщення) для парування тварин. Приміщення має бути теплим і світлим, бажано зі скляним покриттям. Навесні, при відсутності такого приміщення, з появою перших ознак статевої активності (у самок-тремтіння крил, їх розпушення з нахилом голови і клацання дзьобом; у самця – така ж поведінка з подальшими маятникоподібними рухами шиєю і хлопанням крилами) тварин можна випускати в прилеглі до приміщення дворики, де можливе їх парування.

Годівниці для африканських страусів кріпляться в кутку станка на висоті 110 см, причому їх роблять трикутними, розміром 0,5´0,5´0,72 м, висотою 14-15 см. При такій формі вони не заважають рухові тварин в станку, яке зазвичай є безперервним. Напувають тварин з відра, яке через спеціальні дверцята зі сторони коридору ставлять в станок під час їх годівлі.

На вигул африканських страусів випускають в кінці квітня – в перших числах травня. Однією з умов їх успішного утримання в літній період є достатня площа їх випасу. Цим забезпечується їх нормальне розмноження.

Годівля страусів

Нормування кормів для страусів слід проводити в залежності від віку і від фізіологічного стану страусів. На жаль, науково обґрунтованих норм годівлі в нашій країні поки що немає –– вони знаходяться в стадії розробки. Однак є значний досвід годівлі страусів в різні вікові періоди накопичений на окремих зарубіжних фермах, а також в зоопарках.

Річна потреба страусів в корма (кг на 1 голову на рік)

Основним кормом в природних умовах страусів є рослинний, але завдяки довгій шиї і гострому зору страус ідеально пристосований для пошуку дрібних безхребетних, які є непоганим доповненням до рослинної їжі. Страуси кваліфікуються як всеїдні тварини.

Основною вимогою годівлі страусів є те, що корми мають бути доброякісними. Дуже ретельно слід дивитись за тим, щоб не було плісені, гнилі; їх наявність в кормах сприяє появі аспегільозу, шлунково-кишкових захворювань. Годівниці завжди повинні бути чистими.

Корм готується у вигляді вологих мішанок. Обов’язковими компонентами є такі корми як дерть ячмінна, висівки пшеничні, вижимки. З грубих кормів страусам дають сіно лугове, соєве, арахісове, солому злаків. Обов’язково додається хліб, в основному білий; як білкові і мінеральні компоненти використовуються дріжджі кормові, м’ясо-кісткове борошно, печінка ( сира чи проварена), яйця. Велике місце в раціоні займають зелені корми і овочі. З зелених кормів страусам дають люцерну, конюшину, кормові злаки, травосумішки, листя буряку, кропиви тощо.

Страусам згодовують корми тваринного походження, які необхідні для підтримання нормального обміну речовин і розвитку молодняку. До них належать молоко, рибне борошно, яйця птиці.

Якщо в господарстві є комбікорм для птиці (краще для курей-несучок), то білкові і мінеральні добавки можна не вводити, а зернові корми замінити відповідною кількістю комбікорму.

Літні і зимові раціони африканських страусів ідентичні. Різниця лише в дещо більшому вмісті люцерни влітку(не менше 500 г). Бажано протягом року африканським страусам давати яблука, влітку кавуни і кормовий буряк.

Особливо вимогливі страуси до рівня годівлі в репродуктивний період. Дорослих страусів племінного призначення в основному переводять на раціон, що містить 21-24% протеїну. Приблизно за 4 тижні до сезону відтворення дорослі птиці споживають від 1 до 2,5 кг концентратів в день.

При відгодівлі страусів використовують фазову годівлю. Етап відгодівлі починається з 6-тижневого віку і закінчується до 40-денного. З добового до 6-тижневого віку використовують передстартовий і стартовий раціони. У віці 6 тижнів до 14-14 страусу дають концентрати і зелену масу, у віці від 15 до 40 тижнів годують мішанкою з зерна, сіна, силосу, кукурудзи і комбікорму. У віці 6-8 тижнів страусенят переводять з раціонів з високим рівнем протеїну на низько протеїнові (16-17%). Такий раціон використовують до 13-17-тижневого віку.

Співвідношення приросту і спожитого корму у страусенят досягає 1:1,4 – 1:1,6; для птиці у віці 4-8 місяців –– 1:3 –– 1:5; на заключному етапі росту –– 1:8.

Раціони для дорослих африканських страусів (кг на 1 голову на добу)

Кількість спожитого страусами корму залежить від їх маси в даний момент і енергетичної цінності корма. Добове споживання корму страусами, що ростуть, складає 3-4% від маси, в заключному періоді споживання корму скорочується до 2-2,5% від власної маси тіла.

Інкубування яєць

Відразу після випуску птиці на літній вигул починається парування твари. Самець облаштовується в заздалегідь підготовленій купі піску, куди вже через 2-3 тижні після початку парувань самка складає яйця.

Природа щедро нагородила страусине яйце поживними речовинами, оскільки вони призначені для розвитку страусеняти. В ньому міститься більше 12% протеїну, 11,5% жиру, 1,5% мінеральних речовин, 0,7% вуглеводів, а маса яйця африканського страуса в середньому 1400-1500 г. Тільки з одним яйцем самка виділяє протеїну –– 180 г, жиру –– 172 г, мінеральних речовин –– 22,5 г і вуглеводів більше 10 г.

Запліднюваність яєць в літній період висока, часто досягає 100%.

Інкубування яєць можна проводити як шляхом штучної інкубації, так і природного насиджування під квочками свого чи іншого виду страусів. Перший шлях більш простий. Яйця забирають з-під страусів і інкубуються в інкубаторі. Основною особливістю технології інкубації є невисока відносна вологість –– не вище 50-55%. Це обумовлено тим, що страуси в природі перебувають в умовах жаркого клімату. Температура обігріву яєць підтримується в межах 37,2-37,4 С. Дуже важливим є те, що потрібно забезпечити достатню вентиляцію яєць (на гнізді страуси охолоджують і перевертають яйця дуже часто). Кількість охолоджень і перевертань яєць повинно бути не менше 5 протягом дня з охолодженням 5-7 хвилин. Протягом всього періоду режим інкубації підтримується постійним, без збільшення вологості; на кінець періоду інкубації допускається її зниження. При створенні таких умов яйця інкубуються протягом 39-41 дня.

Використання існуючих моделей інкубаторів для інкубації страусиних яєць залежить від того, наскільки вони відповідають вимогам до них, серед яких найважливіше значення має можливість розміщення в лотках крупних страусиних яєць і наявність надійного механізму автоматичного повороту яєць.

Другий спосіб інкубації – під квочками чужого виду, часто використовуються самці нанду. Вони дуже уважні батьки. Для цього слід добре обладнати гніздо і слідкувати за своєчасним перевертанням яєць. Яйця африканського страусу під самця нанду підкладають не відразу. а дають йому можливість добре розсидітись на яйцях власного виду.

Спосіб –– насиджування самими страусами. Це найрезультативніший спосіб отримання приплоду, оскільки він забезпечує високий вивід пташенят( в середньому 63,0%). В той же час він є регулятором яйцекладки і синхронізатором статевого циклу партнерів. Однак цей спосіб має свої негативні сторони, оскільки погодні умови е завжди сприяють нормальному насиджуванню яєць і виведенню пташенят. Часто ембріони гинуть від переохолодження внаслідок поганої погоди і підмокання гнізда.

Утримання і годівля молодняку

Відповідно до використання різних способів інкубування яєць африканських страусів, вирощування молодняку здійснюється теж трьома способами.

1. "Ручний" спосіб. Застосовується, коли пташенята отримані як при штучному інкубуванні яєць. так і при природному їх насиджуванні під самцями-"квочками" свого і чужого виду. Пташенят. що вилупились на кілька годин залишають в інкубаторі, закутавши його в спеціальну "пелюшку". Через 3-4 години( в залежності від стану пташеняти) його поміщають в сушильну шафу –– особливу камеру, спеціально призначену для цієї мети (температура 32-33 0 С), використовуючи при цьому м’яку підстилку. Годувати страусеня починають після того, як він стане на ноги, що буває на другу-третю добу життя. Щоб страусенята швидше взялись за корм, крупинки його сиплють перед ними; для імітації ж клювання постукують по твердому предмету(підставці з кормом). До прийому води привчають шляхом ультихання пальця у воді, щоб пташенята чули його звук.

Коли страусенята достатньо окріпнуть, їх переводять у приміщення для вирощування. В наших умовах –– це один із станків для дорослих тварин, де встановлюється ящик з обігрівом їх вночі. Вдень страусенят випускають на вигул, використовуючи з цією метою один з двориків для дорослих страусів, з наступним переведенням у великий двір з трав’яним покривом. При цьому слід уникати сидіння страусенят на землі, оскільки у них довгий час (до 10-15 днів) не розсмоктується жовточний мішок, який в момент їх вилуплення важить більше 300 г.

Основною умовою для успішного вирощування молодняку "ручним" способом –– це годівля їх досхочу в поєднанні з інтенсивним рухом. Вже в перший місяць страусенята поїдають приготовлену для них суміш в кількості, що дорівнює майже 1/3 ваги їх тіла.

Протягом перших трьох тижнів життя страусенят їм забезпечують такий раціон, який гарантує нормальний ріст і розвиток без надмірного збільшення живої маси. Молодняк особливо потребує протеїну і енергії для швидкого росту. Важливим є також забезпечення мінеральними речовинами для розвитку кістяка. При цьому основну частину раціону, на відміну від дорослої птиці, складають овочі і люцерна, і значно меншу –– зернові корми.

Продукція страусівництва

М’ясо страусів. Споживачі все більше уваги почали приділяти здоровому способу життя. І саме м’ясо страусів ідеальний продукт споживання, адже це єдине червоне м’ясо з низьким вмістом холестерину та жирів. Із зростання серцево-судинних захворювань попит на м’ясо страусів зростає все більше. Очікується. що в нинішньому сторіччі страусяче м’ясо може замінити традиційні види м’яса, оскільки вважається одним із найпісніших (філе містить 1,2% жиру), має дуже низький вміст холестерину (близько 32 мг на 100 г) і високий вміст білку(близько 22%). Страусяче м’ясо характеризується відмінною здатністю вбирання спецій. У 100 г м’яса міститься близько 22 мг марганцю, 280 мг фосфору і 350 мг калію. У більшості видів іншого м’яса низький вміст жиру зумовлює його жорсткість. В цьому відношенні страусине м’ясо є виключенням: як філе, так і біфштекс із страуса при правильному приготування ніжні на смак. Оптимальний вік для забою птаха знаходиться в межах 10-14 місяців. Вихід чистого м’яса при обробці страусячої туші доходить до 50%. Тільки при обробці ніг сто кілограмової туші можна одержати близько 25-30 кг високоякісного м’яса.

Шкіра. Найвищої якості шкіру одержують від птаха у віці 10-14 місяців, коли вона вже добре розвинена, але ще не пошарпана і не має механічних пошкоджень. Площа шкіри у страуса в цьому віці складає 1,1-1,5 м 2 . На сьогоднішній день шкіра є головним і найціннішим продуктом при утриманні страусів. Якість страусячої шкіри набагато перевищує шкіру слонів і крокодилів. Крім таких властивостей як зносостійкість, гнучкість, стійкість до води страусяча шкіра привертає увагу вибагливих дизайнерів та виробників своєю неповторною фактурою. ЇЇ гладка, як шовк, поверхня прикрашена крихітними, рівномірно-розкиданими горбиками-фолікулами, що утворюються в місцях прикріплень пір’я. М’яка і гнучка страусяча шкіра є відмінним матеріалом для взуттєвого і галантерейного виробництва.

Страусячі яйця. Запліднені яйця страусів мають високу комерційну цінність. Проте для харчування використовують незапліднені яйця. Щоб зварити яйце страуса "вкруту" потрібно варити 45 хвилин. Розпис або гравірування перетворює яйце на справжній витвір мистецтва. При вирізбленні шкаралупи її можна і не розписувати, тому що вона має кілька шарів, забарвлених в різний колір. Декоративні яйця використовують для прикрашування ламп, кубків та в інших цілях, як предмети дизайну.

Пір’я. Найціннішим є біле пір’я, яке розташоване в першому ряду крил та в хвості самця і представлене приблизно, 14-20-ма пір’їнами.

З домашніх страусів пір’я зістригається кожного місяця і є гірше за якістю, ніж у диких.

Інші продукти. Страусячий жир використовується в медичних і косметичних цілях, сухожилля –– для заміни людських сухожиль. Останні дослідження в офтальмології показали можливість використання страусячих очей для трансплантації рогової оболонки. До того ж із страусячого мозку отримують речовину для лікування хвороби Альцгеймера і інших захворювань недоумств.

Результати досліджень. В останні роки спостерігаються позитивні тенденції до стабілізації та нарощування обсягів виробництва м’яса страусів. В колишньому Радянському Союзі і в Україні страуси вважались птахами, які прикрашали зоопарки і не мали виробничого значення. Але, як свідчить аналіз вивченої літератури, розведення страусів і вирощування їх на м’ясо в багатьох країнах світу знайшло потужний розвиток, як альтернатива виробництва яловичини. Тому страусів можна віднести до перспективних видів сільськогосподарської птиці, а страусівництво – до нового напрямку в технології виробництва високоякісного м’яса птиці в Україні. Однак поточний попит на страусове поголів’я набагато перевищує пропозицію, що призводить до занадто високих цін на птицю різного віку (табл.1).

Таблиця 1

Ціни на страусів різного віку станом на 2009 рік

Страусине м’ясо – дуже високої якості – успішно конкурує з філе яловичини і привертає увагу гурманів і людей, які турбуються про своє здоров’я, оскільки воно, на думку більшості вчених, зумовлюється низьким вмістом холестерину, на відміну від м’яса інших тварин та птиці. Так, за дослідженнями В.І.Бесуліна, Пейлери (1998) наводить дані про те, що холестерину в страусовому м’ясі лише 33,8мг/100г, Сайлес і Олівер-Лайонд (1996) – 57мг/100г, Л.В.Куликов (1997) – 49мг/100г [1]. Л.В.Куликов наводить порівняльні характеристики м’яса різних птахів та великої рогатої худоби [2] (табл2). Таблиця 2 Порівняльні характеристики поживної цінності м’яса безкільових птахів, курей та великої рогатої худоби

Пір’я страусів використовують для прикрашання одягу, а його кігті - при обробці алмазів. Тому вирощування страусів є майже безвідходним виробництвом. Завдяки простоті вирощування птаха, її високій продуктивності і дефіциту, що дозволяє встановлювати високі ціни на м’ясо, яйця і шкіру, нова галузь стала найприбутковішою в усьому світовому сільському господарстві – рентабельність в ній може перевищувати 200%.

Але існують і проблеми. На практиці харчування, яке рекомендується деякими експертами часто основується не на принципах раціонального харчування, що призводить до смертності пташенят і молодняку в зв’язку з голодом або недоїданням, закупоркою кишківника, патологією ніг. В залежності від віку птахи повинні отримувати раціон з правильним співвідношенням вітамінів, мінеральних речовин і достатньою кількістю сирої клітковини.

Пташиний грип. Це вірусне захворювання призводить до виділенням з очей і запалення повітряних мішків (аеросаккуліту). Його особливістю є залежність від віку ураженої птиці та наявності інших ускладнюючих чинників, до яких відносяться інші інфекції, і перенаселеність ділянки. Симптомами цього захворювання служать поганий апетит і зелена сеча. Спалахи пташиного грипу можуть бути викликані підтипом вірусу людського грипу групи А. Ця хвороба точно визначається тільки лабораторним тестом, оскільки схожі симптоми можуть давати й інші інфекції. Проти цього захворювання допомагає спеціальна вакцина, яку можна придбати в місцевих службахсанепіднадзора.

Бактеріальні респіраторні захворювання. Респіраторні захворювання, викликані різними хвороботворними мікроорганізмами, виникають в основному з-за несприятливих умов зовнішнього середовища і загальної ослаб-лінощів організму птиці. Так як чутливість мікроорганізмів до антибіотиків різна, важливо у кожному окремому випадку підібрати найбільш відповідний антибіотик. Набагато вигідніше запобігти причини хвороби (у даному випадку - стежити, щоб птахи не переохолодилася, не промокли, отримували повноцінне харчування і вітаміни), ніж витрачатися потім на дорогі антибіотики.

Мікоплазма. Грибкові інфекційні захворювання у страусів можуть відрізнятися від тих, що зустрічаються у звичайної домашньої птиці. Ці захворювання можуть поширюватися серед цих птахів при захворюваннях ринотрахеїту, синуситом та очними інфекціями. Лікування на ранніх стадіях відповідними медикаментами зазвичай веде до одужання, але в запущених випадках можуть виникати рецидиви. Для лікування створена експериментальна вакцина, про яку можна дізнатися в місцевій службі санепіднагляду.

Респіраторні захворювання, викликані поганим складом повітря. У закритому приміщенні підвищується рівень вмісту в повітрі аміаку з виділень страусів. Аміак - «важкий» газ, а так як молоді страуси сплять, опустивши голову вниз, цей дратівливий і отруйний газ може стати причиною пошкодження дихальної системи. Фермер зобов'язаний знати, що якщо він відчуває в приміщенні страусів характерний різкий і неприємний запах, то рівень його в повітрі такий, що може зашкодити станом поголів'я страусів. Запобігти дану хворобу може хороша циркуляція повітря, але без протягів, зміст страусенят на піднятих підлогах, щоденне прибирання. У підстилку загонів можна додавати речовини, що знижують виділення аміаку. Створювати у страусів схильність до захворювань органів дихання можуть стрес, пил, несприятлива температура навколишнього середовища, відсутність укриттів і протяги.

Хвороба Ньюкасла. Це вірусне захворювання є найбільш поширеним і небезпечним при розведенні страусів. У більшості випадків воно передається страусів від курей. Страуси більш сприйнятливі до цього вірусу, ніж кури. Спалахи захворювання зазвичай вражають страусенят до 9 місяців. При хворобі Ньюкасла у страусів відзначаються нервові симптоми: слабкість, закидання потилиці, розлад координації рухів і в результаті - загибель птиці. Хвороба може бути підтверджена лише лабораторним аналізом з виділенням вірусу, тому що посмертні патологічні зміни не мають специфічних особливостей.

Енцефалопатія. Гостре інфекційне захворювання головного мозку. За симптомами енцефалопатія схожа з хворобою Ньюкасла. Вона викликається вірусом, природа якого поки не визначена. Характерними симптомами цього захворювання є порушення дихання, нестійкість пересування, порушення координації рухів. Спостерігаються також підвищення температури, загальна слабкість, сонливість, тремтіння кінцівок. При лікуванні задовільний ефект дає застосування настою беладони. Рецептура настою відома ветеринарним лікарям.

Ботулізм. Гостре загальне інфекційне захворювання з групи харчових токсикоінфекцій. Характеризується важким токсичним ураженням центральної нервової системи вогнищевого характеру. Збудником хвороби є анаеробна спороносна бактерія, здатна виділяти сильна отрута - екзотоксин. При зараженні через 24-36 годин спостерігається хаотичний рух птахів у результаті двоїння в очах. Це називається порушенням (парезом) содружественного руху очей. Порушується ковтання. Однак закинутою потилицю страуса не обов'язково є ознакою ботулізму. Діагноз встановлюється лабораторним шляхом, і лікування поголів'я зазвичай проходить успішно, навіть коли птах повністю паралізована. Сироватка проти ботулізму вводиться внутрішньовенно, і птах повністю одужує за кілька днів. При цьому важливо знайти джерело зараження і знешкодити його, щоб запобігти нові випадки захворювання. На фермах, де ботулізм з'являється часто, страусів треба вакцинувати.