Митне законодавство в системі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Універсальні принципи міжнародної співпраці України з іншими державами.

Економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права.

Україна укладає, виконує і денонсує міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких питань, відповідно до Конституції України та законів України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Митному кодексі України та інших актах законодавства України про митну справу, то застосовуються правила міжнародного договору.

Суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва що полягає у:

- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України;

- обов’язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленного законами України;

- виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані результати зовнішньоекономічної діяльності.

Принципом юридичної рівності і недискримінацію, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна, як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Основними формами міжнародної співпраці є:

Угоди про вільну торгівлю (з країнами СНГ);

Угоди про виробничу кооперацію;

Майже з усіма країнами підписана угода про надання пільгових ставок мита при ввезенні товару на територію України.

Форми та засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у ст.2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, з метою:

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється :

- Україною як державою в особі її органів в межах їх

компетенції;

- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торгівельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу;

- самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою :

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

- угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України;

Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних та недержавних органів.

На території України згідно з законом запроваджуються такі правові режими для іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, який ознаяає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або беде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по ним встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче.

Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно зі ст.24 цього Закону, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до ст.25 цього Закону.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

- захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів від здійснення інвестицій;

- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльность суб’єктів цієї діяльності, за винятків випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Поняття “лібералізація”,“протекціонізм” у зовнішній торгівлі та стимулювання експорту.

Лібералізація- це комплекс заходів, спрямований на сприяння зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад: вантаж пропускається на митну територію України по товаросупровідним документам, а оформлюється в митному відношенні по місцю одержання вантажу.

Протекціонізм-(від лат.protectio-прикриття)-економічна політика даної країни, направлена на обмеження свого внутрішнього ринку від проникнення імпорту в інтересах розвитку внутрішнього виробництва та відгородження вітчизняних підприємців від іноземної конкуренції; здійснюється як з допомогою підвищення ставок ввізного мита та інших засобів митно-тарифного регулювання, так і шляхом застосування нетарифних засобів зовнішньоекономічного регулювання.

Стимулювання експорту- заохочення діяльності національних підприємств-експортерів. До основних засобів стимулювання експорту відносяться: державне субсидування, льготне кредитування і страховка експорта, валютна політика, ввоз і вивіз капіталу, податкові льготи експортерам, їх транспортне забезпечення, інформування та консультація руководства підприємства, дипломатична підтримка експортерів, державна політика розвитку експортної бази, підготовка кадрів для зовнішньої торгівлі.

Тарифні і нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Тарифні методи зовнішньоекономічного регулювання - мито, акциз, ПДВ. Головним документом, який регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є ЗУ “Про Єдиний митний тариф”. Єдиний митний тариф України - це систематизований звіт ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Єдиний митний тариф України визначається згідно з Законом та міжнародними договорами України.

Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладання митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї.

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

В Україні застосовуються такі види мита:

- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Встановлення пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети особистого користування, здійснюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Ввізне мито є діференційованим:

- до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються, застосовуються перференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним миним тарифом;

- до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятків випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним миним тарифом;

- до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним миним тарифом.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі території України.

На окремі види товарів та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне та вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мит можуть застосовуватися:

- спеціальне мито;

- антидемпінгове мито;

- компенсаційне мито.

Нетарифні методи зовнішньоекономічного регулювання - весь комплекс заходів економічного, адміністративного, технічного характеру (за винятком митного тарифу), утруднюючих (обмежуючих) вільну торгівлю між державами. До нетарифних обмежень економічного характеру в світовій практиці принято відносити: антидемпінгові заходи; різного роду оподпткування (податок на додану вартість з імпортера, податок з обороту (податок з продажу), акцизні збори, спеціальні імпортні податки і збори); заходи валютного та фінансового характеру. До бар’єрів адміністративного характеру відносять: заборона імпорта, кількісні обмеження (індивідуальні, тарифні, сезонні, глобальні квоти), ліцензування (разові індивідуальні ліцензії, генеральні ліцензії, видача ліцензій на ввоз товарів, забезпечених фінансуванням та інше); “добровільні” обмеження (самообмеження) експорта. До технічних та інших спеціальним вимогам, утруднюючим вільну торгівлю між державами, відносять: національні стандарти, системи сертифікації продукції; вимоги, установлені санітарно-ветеринарними та здоровоохоронними органами; вимоги екологічного характеру; вимоги до упаковки та маркіровки товарів. Нетарифні обмеження застосовують у багатьох країнах як при експорті, так і при імпорті товарів та послуг.

Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

1.Квотування і ліцензування.

2.Державне регулювання експорта і імпорта алкогольних напоїв та табачних виробів.

3.Сертифікація імпортної продукції.

4.Ветеринарний контроль.

5.Фітосанітарний контроль.

6.Екологічний контроль.

7.Санітарно-гігієнічний контроль.

8.Дозвіл комісії по контролю наркотичними речовинами при Мінздраві.

9.Контроль за вивозом відходів чорних та кольорових металів.

10.Економічний контроль.

11.Спеціальні санкції МЗЕЗ торга.

12.Облік регістрації зовнішньоекономічних контрактів.

13.Експорт зернопродукції.

14.Гемологічний контроль.

15.Контроль за переміщенням бланків цінних паперів та документів строгої звітності, виготовлених по ліцензії Мінфіна.

16.Дозвіл на ввіз радіоелектронних приборів.

17.Заключення Держстандарту на ввоз в Україну засобів вимірювальної техніки.

Завдання II:

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоїекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції ВР належать:

- прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

- затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

- розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та проведення чинного законодавства відповідно до з правилами, встановленими ціми договорами;

- встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України відповідно до ст.24. 25 Закону;

- затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється згідно зі статтями 16,17 Закону;

Кабінет Міністрів України:

- вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

- здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торгівельних представництв України в іноземних державах;

- приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

- проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України; забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, які підпорядковані КМУ, та залучає до їх виконання інші суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

- забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

- відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд ВР України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів та відомств-органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження КМУ, якими вона володіє згідно з законами України;

- -здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

Національний банк України:

- здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

- представляє інтереси України у відносинах з центральними банками та іншими фінансово-кредитними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанковські угоди;

- регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

- здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

- здійснює інші функції відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” та інших законів України. Національний банк Україниможе делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків України:

- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію йх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

- здійснює контроль за додержанням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

- здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема реєстрацію учасників зовнішньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів згідно з Законом;

- виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків України.

Державне управління митного контролю України:

- здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.