Секстакорди головних трезвуків

Реферат на тему:

Секстакорди головних трезвуків

1. Визначення і позначення

Секстакордом називається, як відомо, перший обернення тризвуку. Секстакорд позначається цифрою ₆, що додається знизу до знака функції, наприклад: Т₆, S₆, D₆.

2. Подвоєння в секстакорді і його розташування

В секстакордах головних трезвуків подвоюється або основний звук, або квінта; подвоєння терції небажано і застосовується лише в особливих випадках.

Розташування секстакорду може бути не тільки тісним або широким, але і змішаним. Як видно з назви, при цьому розташуванні одна пара верхніх голосів (наприклад, сопрано і альт) утворює інтервал, що характеризує тісне розташування (тобто унісон або кварту), а інша пара (в даному випадку альт і тенор) інтервал, властивий широкому розміщенню (тобто квінту або октаву):

3. Застосування секстакордів

По своїй акустичній природі секстакорди менш стійкі ніж основні тризвуки, тому вони застосовуються, головним чином, усередині побудови, сприяючи природній текучості викладу.

Як заключний акорд будь-якої каденції, заключного речення або періоду, секстакорд, як правило, не застосовується.

Будучи взятий як передостанній акорд побудови, секстакорд перетворює його автентичну, плагальну або повну каденцію в неповну, більш придатну для початкової побудови (наприклад, першої пропозиції).

4. Голосоведення. Паралельні октави (і унісони)

Завдяки збільшенню кількості можливостей в подвоєннях і розташуванні секстакорду прийоми його з'єднання з тризвуком або з секстакордом більш різноманітні.

При цьому в голосоведенні можуть виникнути деякі нові співвідношення і деталі. Так, в наступному обороті: кожний з голосів, узятий сам по собі, рухається неначе абсолютно нормально, за всіма правилами голосоведення, нормально також як подвоєння, так і розташування кожного з двох акордів, що сполучаються. Проте, якщо бас, альт і сопрано мають кожний свій самостійний рух, то тенор дублює, повторює рух верхнього голосу (сопрано) октавою нижче. Це дублювання утворюється від паралельного руху двох голосів октавами (в інших випадках - унісонами).

Рух паралельними октавами (унісонами), як порушуюче самостійність голосів, в гармонічному четирьохголоссі не допускається. Такі паралельні октави (унісони) не допустимі в будь-якій парі голосів:

Не допускаються також ні протилежні октави, ні рух від унісону до октави і навпаки:

Примітка. Найпоширеніші виключення будуть вказані своєчасно.

Не слід змішувати паралельні октави з октавним дублюванням того або іншого голосу. В реальному чотирьохголоссі, де кожний голос веде свою самостійну партію (лінію), раптово виникаючі паралельні октави є результатом недбалого голосоведення, художньо нічим не виправданого. Дублюючі ж голоси, свідомо що вводяться композитором, мають своїм призначенням лише посилення того або іншого голосу.

Прийом викладу, при якому в реальному четырехголоссі один або два голоси висловлюються в октавному подвоєнні, є дуже поширеним. Наступні приклади ясно показують, як відбувається подібне октавне «обростання» мелодії і баса:

5. Паралельні квінти

При з'єднанні тризвуків з секстакордами (а також і в інших випадках) можливо поява (по недогляду) і іншого голосоведення, що забороняється, - паралельних і протилежних квінт.

Паралельні квінти утворюються від переходу основного звуку і квінти одного акорду (тризвуку) відповідно в основний звук і Квінту іншого - в тій же парі голосів:

Примітка. Характерна пустота звучання в послідовності декількох чистих квінт поступово стала зникати з композиторської практики, починаючи з XVII століття. В літературі, проте, зустрічається спеціальне застосування квінтових паралелізмів:

6. З'єднання секстакорду з тризвуком кварто-квінтового співвідношення

Секстакорд з'єднується з тризвуком кварто-квінтового співвідношення гармонічно, в плавному голосоведенні, тобто без стрибків:

7. З'єднання секстакорду з тризвуками секундового співвідношення

В з'єднанні S₆-D, незалежно від подвоєння основного звуку або квінти в першому акорді, рух всіх голосів плавний:

В з'єднанні S-D₆ бас ведеться на зменшену квінту вниз, а не на збільшену кварту вгору. Після стрибка на зменшену квінту бас одержує висхідне - протилежне стрибку рух, і це робить його мелодичне з’єднання більш природним; після висхідного стрибка на збільшену кварту бас продовжує рух в тому ж напрямі, що менш природно, і тому уникає при гармонізації мелодії:

Якщо в обороті S-D₆ субдомінантовий тризвук дається в мелодичному положенні квінти, то в домінантовому секстакорді необхідно, щоб уникнути паралельних квінт, подвоїти квінту:

8. Переміщення

Послідовність тризвуку і секстакорду (або секстакорду і тризвуку) однієї і тієї ж функції (наприклад, Т-Т₆, D-D₆) утворює різновид переміщення акордів. Бас переходить від основного звуку до терції (або навпаки), одночасно який-небудь з верхніх голосів (наприклад, сопрано) врівноважує звуковий склад акорду протилежним рухом від терції до основного звуку (або навпаки). Секстакорд може бути переміщений і сам по собі (без основного тризвуку) - із зміною мелодичного положення, розташування або подвоєння:

9. Подвоєння терції в секстакорді

Якщо секстакорд слідує за своїм тризвуком (частіше всього - при верхніх голосах, що залишаються на місці), то в секстакорді може утворитися подвоєння терцій:

Аналогічне подвоєння утворюється іноді і при переміщенні одного секстакорду:

(Див. приклад 127)

У всіх подібних випадках необхідно стежити за самостійністю голосоведення, не допускаючи паралельних октав, що виникають від подвоєння терції.

10. Про мелодійну лінію баса

Застосування секстакордів може значно збагатити лінію баса, який по своєму мелодичному малюнку є найважливішим після мелодії голосом.

Тому при гармонізації даних мелодій слід звертати увагу на мелодичний малюнок басової партії. Для цього потрібно:

1) чергувати тризвуки Т, S, D з їх секстакордами;

2) приберігати основні тризвуки головним чином для каденції;

3) уникати одночасних стрибків в обох крайніх голосах;

4) в другій пропозиції тоніку в основному вигляді давати по можливості тільки на початку і в самому кінці;

5) при гармонізації мати на увазі план цілого (як було вказане вище).

Приклад гармонізації: