Аналіз господарської діяльності торгівельного підприємства ТОВ "Албо"

Зміст

Вступ

1. Стан ринку алкоголю продукції в Україні

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.1 Район діяльності

2.2 Чисельність та структура

2.3 Аналіз матеріально-технічної бази

2.4 Аналіз основних економічних показників торгової діяльності

3. Організація торгово-технологічного процесу

3.1 Приймання товарів за кількістю та якістю

3.2 Зберігання товарів

3.3 Підготовка до продажу

3.4 Організація продажу товарів

4. Організація реклами

Висновки та пропозиції

Список літератури

Додаток

Вступ

Для правильного керівництва діяльністю торгівельного підприємства необхідно мати в своєму розпорядженні повну, точну, об'єктивну, своєчасну і досить детальну економічну інформацію. Це досягається ведення господарського обліку. У основі господарської діяльності торгівельного підприємства лежать процеси придбання, зберігання і реалізації товарів. Тому основними цілями бухгалтерського обліку в торгівлі є: контроль за збереженням товарів, своєчасне представлення керівництву інформації про товарообіг і валовий дохід, про стан товарних запасів і ефективності їх використання. Для досягнення цих цілей вирішується цілий комплекс бухгалтерських завдань: правильність документального оформлення товарних операцій, своєчасне і контроль за товарними запасами, правильне віддзеркалення їх в обліку; контроль за фінансовими неходових, залежаних і недоброякісних товарів; показниками (розмір прибутку, джерела вступу засобів і порядок їх витрачання, оборотні кошти, капітальні вкладення, відрахування від прибутку і так далі). За правильністю розрахунків з постачальниками і покупцями, за своєчасним вступом платежів до бюджету, за правильністю використання облік витрачання фонду заробітної плати, виявлення банківських кредитів; співвідношення між зростанням ефективності праці і середньою заробітною платою; виявлення можливості для зниження витрат звернення і підвищення рентабельності виробництва (витрати звернення, що покриваються за рахунок торгівельних націнок, що включаються в ціну товару, але за рахунок націнки утворюється і прибуток тому, чим нижче рівень витрат звернення, тим велика частина торгівельної націнки йде на контроль за наявністю і рухом матеріальних цінностей – утворення прибутку); і грошових коштів. Для правильного і своєчасного обліку мають бути встановлені чіткі розмежування матеріальної відповідальності посадових осіб за увірені їм цінності, а також своєчасно і якісно необхідно проводити інвентаризації і ревізії. Вказані завдання бухгалтерського обліку вирішуються на підприємствах оптової і роздрібної торгівлі.

Інформація про господарську діяльність підприємства цікавить не лише його власників, але і широкий круг інших користувачів, які приймають рішення відносно стосунків з цим підприємством, дотримання ним угод, норми і правил.

1. Стан ринку алкоголю продукції в Україні

Вітчизняний ринок алкоголю – самий швидкорослий в світі. Заснованим на показниках аудиту і роздрібних продажів, в списку самих швидкорослих ринків за обсягами продажів алкогольної продукції Україна стала абсолютним лідером. Її показник зростання склав 43%.

В 2007 році місткість внутрішнього ринку алкогольної продукції в порівнянні з 2006 не змінилася і склала 40 млн. декалітрів (дав). При цьому споживач віддавав перевагу вже якіснішим і дорожчим напоям. Так, наприклад, в 2007 сегменту горілки преміум-класу виріс в два рази. Збільшився попит і на інші недешеві напої: коньяк, провина, шампанське. Зокрема, в 2007.

Для виробників попередній рік був успішним, проте на українському ринку з’явилися певні проблеми. Так, в 2007частки “сірого” імпорту досягла 20% (у 2006вона складала близько 11%). Учасники ринку і експерти з СОВАТ (Союз оптовиків і виробників алкоголю і тютюну) пояснюють це появою нелегального спирту і погіршенням митного контролю в країні. Вітчизняні виробники стверджують, що наплив “сірого” імпорту не відіб’ється на їх виробничих потужностях. Проте дистриб’ютори недолічуються прибутків від легального продажу алкогольної продукції.

Рисунок 1. Структура потребления спирта в Украине, %

Експерти і учасники ринку повідомляють, що в нинішньому році збережеться та ж тенденція українці купуватимуть дорожчий алкоголь і вживатимуть менше горілки. Виробники заявляють, що зі вступом України у ВТО акцизний збір збільшиться, і це відіб’ється на їх ціновій політиці ѕ за деякими підрахунками алкогольна продукція подорожчає на 20%. Проте для українських виробників відкриються ринки збуту в Європі.

Алкогольний бізнес завжди був одним з найбільш прибуткових (рентабельність може перевищувати 100%). За оцінками керівника консалтингового агентства Pro-Consalting Олександра Соколова, для горілки нижнього цінового сегменту націнка виробника складає 15-20%, середнього 40-50%, преміального 50-100%. Щорічно українці випивають 350-400 млн. літрів алкоголю, що забезпечує водочникам понад два мільярди доларів доходу.

Вже не перший рік лідерами вітчизняного горілчаного ринку залишаються всі ті ж гравці. Торговий дім “Мегаполіс” ЛВЗ “Хортиця”, Nemiroff і “Союз-віктан” контролюють майже 60% загальних продажів алкогольної продукції. У Україні горілку розливають близько 40 компаній, більшість з яких працює на локальному рівні в регіонах.

Проте падаючий споживчий попит на горілку може значно відбитися на її виробництві. Минулого року споживання горілки зменшилося на 1-2%. За прогнозами самих виробників, ця тенденція продовжиться. З часом споживання горілки в нашій країні прийде до середньоєвропейського рівня 0,5 л в рік на людину. Проте це перспектива декількох десятиліть. А ось попит на вина буде рости, і до середньоєвропейського рівня 23,5 л в рік ми прийдемо значно раніше.

Ринок алкоголю оцінюється в 3,5 млрд. дол. в 2008-у 46 млн дал, або близько 920 млн півлітрівок з міцним алкоголем, вип’ють українці в році, що минає. Приблизно 35 млн дал із 46 млн вироблено та імпортовано легально, решта майже 10 млн — контрафакт, сірий і чорний імпорт. У 2006 році, за даними СОВАТ, частка нелегального алкоголю скоротилася з 20 до 18%, в 2007-му знову зросла до 24%.

Споживання міцних напоїв в Україні збільшується щороку на 5%. Основна тенденція — стагнація горілчаного сегмента. Споживання горілки знижується на 1-1,5% на рік, тоді як споживання інших міцних напоїв — коньяку, віскі та інших — активно зростає. Обсяг виробництва горілки все ж таки збільшуватиметься, але незначно, переважно за рахунок продукції на експорт. За даними СОВАТ, за десять місяців 2006 року в країні було виготовлено майже 25 млн. дал горілки, за цей самий період 2007-го — 27 млн. дал.

Внутрішнє споживання вже кілька років поспіль утримується на позначці більш ніж 30 млн. дал на рік». Основним конкурентом горілки всі експерти називають коньяк. Проте в Першому національному виноробному холдингу (ТМ «Таврія») вважають, що потенціал збільшення коньячного сегмента насправді не такий вже й високий. «Ринок досить насичений, річне зростання в натуральному виразі незначне — від 2 до 5%. В 2007 році обсяг споживання коньяку становив 2,5 млн. дал, у 2008 зростання попиту тільки до 2,6 млн. дал.

Проте виручка українських виробників міцного алкоголю стабільно збільшується на 20-30%. Основна причина зростання доходів — підвищення роздрібних цін і збільшення попиту на дорожчі напої. Коньяки вартістю до 30 грн. стають менш популярними, водночас зростає попит на дорожчі — по 40-50 грн. Дедалі більше спиртних напоїв споживається в сегменті HoReCa. За підсумками першого півріччя 2007-го продаж алкогольних напоїв у барах і ресторанах становив 18,2% внутрішнього ринку в натуральному виразі — це на 46,7% більше, ніж у 2006. У грошах частка HoReCa сягає 28,5%, зростання порівняно з 2006 роком — 81,6%.

Оператори впевнені, що в 2009 ринок міцного алкоголю в грошах збільшиться на 20-30% з $2,75 млрд. до $3,3-3,6 млрд.

У січні 2009 року виробництво горілки та міцних спиртних напоїв зменшилося на 42,8%, або на 1,878 млн. дол. до 2,511 млн. дол. Порівняно із груднем 2008 року.

Порівняно із січнем 2008 року виробництво горілки у січні 2009 року зменшилося на 1,2%, або на 0,030 млн. дол.

У грудні виробництво горілки та міцних спиртних напоїв зменшилося на 4,1%, або на 0,187 млн. дол. до 4,389 млн. дол. Порівняно із листопадом.

У 2008 році випуск горілки порівняно із 2007 роком збільшився на 11,1%, або на 4,131 млн. дол. до 41,233 млн. дол.

За уточненими даними, у 2007 році випуск горілки склав 37,102 млн. дол. Алкогольні уподобання зсуваються вбік дешевої продукції. Якщо мінімальні ціни не скасують, то вже у 2009 року найбільші гравці цілком можуть відвоювати в тіньовиків 5% ринку.

Нестабільне фінансове становище українців не змусить їх відмовитися від міцних алкогольних напоїв, — упевнені учасники ринку. Однак їхні алкогольні уподобання зсунуться вбік дешевої продукції. Причому якби не постанова Кабміну про впровадження в середині листопада мінімальних цін на горілчану та коньячну продукцію, ще більше українців віддали б перевагу тіньовій чи напівлегальній горілці.

До листопада 2008 р. сіру горілку можна було купити в мінімаркетах по 7-10 грн. за півлітра. Великі гравці заявляють, що ця ціна нижча від собівартості напою, відтак або в пляшці неякісна горілка, або її виробники не платять податки (або платять не повністю). За підрахунками експертів Спілки оптовиків і виробників алкоголю та тютюну, легальна оковита не може коштувати менш ніж 14-20 грн.

Лише податки (акциз і ПДВ) у ціні пляшки місткістю 0,5 л перевищують 5 грн. За рахунок безподаткової складової тіньовики мають конкурентну цінову перевагу. Недивно, що частка тіньового ринку з 2006-го по 2008-й збільшилася з 18% до 25%. Легальні гравці вчасно схаменулися, пролобіювавши впровадження мінімальних цін на коньяк і горілку. Із середини листопада горілка в магазинах не може коштувати дешевше 14 грн., коньяк трирічної витримки — 25 грн. за півлітрову пляшку, коньяк категорії «п’ять зірок» — 32 грн.

Ще на початку осені 2008 р. в компанії Nemiroff з огляду на наступ тіньової горілки прогнозували падіння попиту на легальну продукцію за підсумками року на 10%.

Якщо мінімальні ціни не скасують, то вже 2009 року найбільші гравці, зробивши ставку на виробництво дешевої горілки, цілком можуть відвоювати в тіньовиків 5% ринку. Втім, самі горілчані королі розраховують щонайменше на 10%.

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "Албо", скорочено ТОВ "Албо", здійснює свою діяльність відповідно до Засновницького договору, Статуту і відповідно до чинного законодавства України.

Підприємство знаходиться за адресою: Україна, м. Краматорськ, вул. О. Вишні, 1

ТОВ "Албо" є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні і інші рахунки в банці, круглий друк зі своєю назвою, а також інші реквізити.

ТОВ "Албо" — торгівельно-роздрібне підприємство, галузь, — алкогольні вироби.

Основними покупцями ТОВ "Албо" є:

- супермаркети;

- оптові бази;

- магазини.

Метою діяльності ТОВ "Албо" є поєднання економічних інтересів, фінансового і виробничого потенціалу замовників і учасників, для здобуття прибутку, а також задоволення соціально-економічних і матеріальних інтересів трудового колективу.

ТОВ "Албо", згідно засновницьких документів, може здійснювати такі види діяльності:

- оптова торгівля алкогольною продукцією;

- торгівельно-закупівельна і посередницька діяльність.

Підприємство має право здійснювати і іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством.

Органом управління ТОВ "Албо" є Загальні збори учасників, в яких мають право брати участь всі його засновники і учасники суспільства (незалежно від розміру внеску до статутного капіталу суспільства).

Виконавським органом є дирекція, яка керує поточною діяльністю суспільства. Роботу дирекції очолює директор, який обирається на Загальних зборах учасників (не більше 2-х раз на рік).

Система управління повинна постійно проводитися у відповідність з керованими об'єктами, які розвиваються, а перебудова її повинна здійснюватися з врахуванням головного напряму і особливості соціально-економічного розвитку народного господарства країни.

Директор безпосередньо дає вказівки всім підрозділам підприємства, а вони делегують свої повноваження іншим ланкам управління.

Статутний фонд ТОВ "Албо" складається з внесків.

Суспільство самостійно визначає фонд оплати праці, самостійно розробляє і затверджує штатний розклад, встановлює форму і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.

Персонал ТОВ "Албо" підлягає соціальному страхуванню в порядку і на умовах встановлених чинним законодавством.

Майно ТОВ "Албо" складають його безповоротні і оборотні активи, вартість яких відображує в балансі підприємства.

Підприємство веде бухгалтерську і статистичну звітність в порядку, встановленому чинним законодавством України.

2.1 Район діяльності

Підприємство працює в північному районі Донецької області: Родзинки, Красний Лиман, Святогірськ, Слов'янськ, Барвінково, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка, Артемівськ, Часов Яр, Соледар, Дзержинськ, Добропілье.

2.2 Чисельність та структура

На підприємстві працює 23 особи. Підприємство повністю забезпечене робочою силою, як за чисельністю, так і по кваліфікації.

Персонал складають громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також іншої фірми, яка регулює трудові стосунки працівника з адміністрацією.

Рисунок 2. Організаційна структура ТОВ «Албо»

2.3 Аналіз матеріально-технічної бази

Матеріально-технічна база — сукупність всіх засобів праці, промовців у формі власних основних фондів, використовуваних в торгівлі.

У володінні підприємства є: 10 автомобілів для перевезення продукції, склади, приміщення для офісу.

Торгівельний зал — спеціально обладнана основна частина торгівельного приміщення, призначена для обслуговування покупців, а також зайнята устаткуванням для демонстрації товарів.

Приміщення для прийому, зберігання і підготовки товарів до продажу: Спеціально обладнана частина приміщення магазина, призначена для прийому, зберігання і підготовки товарів до продажу.

Підсобне приміщення — частина приміщення, призначена для розміщення допоміжних служб і виконання робіт по обслуговуванню технологічного процесу. До складу підсобного приміщення входять приміщення для зберігання пакувальних і обв'язувальних матеріалів, технологічного устаткування, інвентарю, тари, збиральних машин, відходів упаковки, миття інвентарю і виробничої тари і тому подібне

Адміністративно-побутове приміщення магазина — частина приміщення магазина, призначена для розміщення апарату управління і включає побутові приміщення.

Технічне приміщення магазина — частина приміщення магазина, призначена для розміщення технічних служб і виконання робіт по технічному обслуговуванню робочих місць, торгівельно-технологічного і механічного устаткування. У його склад входять вентиляційні камери, машинні відділення ліфтів і холодильних установок, електрощитові, котельна, тепловий вузол, камери кондиціонування повітря, радіовузол, телефонні комутатори, опорний пункт автоматизованої системи управління і тому подібне

Складське приміщення — спеціально обладнане ізольоване приміщення основного виробничого, підсобного і допоміжного призначення торгівельного об'єкту.

Таблиця1. — Список деяких матеріальних цінностей ТОВ “Албо”

2.4 Аналіз основних економічних показників торгової діяльності

Таблица 5. Баланс (абсолютні значення)

Аналіз складу і структури активу балансу.

У структурі активу балансу на кінець аналізованого періоду довгострокові активи склали 69,28%, а поточні активи – 30,72%.

Валюта балансу підприємства за аналізований період збільшилася на 969 696,00 грн. або на 3,86%, що побічно може свідчити про розширення господарського звороту.

На зміну структури активу балансу вплинуло зростання суми довгострокових активів на 213 841,00 грн. або на 1,20% і зростання суми поточних активів на 755 855,00 грн. або на 10,41%. З фінансової точки зору це свідчить про позитивні результати, оскільки майно стає мобільнішим.

На зміну структури активу балансу вплинула, головним чином, зміна суми поточних активів.

Зміни у складі довгострокових активів в аналізованому періоді пов'язані із зміною наступних складових:

— сума основних коштів в аналізованому періоді зменшилася на 14 319,00 грн., або на 0,09%;

— сума довгострокових інвестицій збільшилася на 35 451,00 грн. або на 70,69%;

— сума незавершених інвестицій збільшилася на 375 506,00 грн. або на 23,40%.

У складі поточних активів сталися наступні зміни:

— сума грошових коштів збільшилася в даному періоді на 463 509,00 грн. або на 155,10%;

— сума короткострокових інвестицій збільшилася на 112 661,00 грн. або на 73,72%;

— величина короткострокової дебіторської заборгованості зменшилася на 1 105 711,00 грн. або на 28,11%;

— величина товарно-матеріальних запасів збільшилася на 1 285 396,00 грн. або на 44,67%;

Доля оборотних активів в структурі майна підприємства змінилася в даному періоді на 1,82% і склала 30,72%.

Збільшилися залишки грошових коштів, що може свідчити про нераціональну фінансову політику підприємства.

Збільшення суми короткострокових інвестицій в структурі майна говорить про підвищення ділової активності підприємства.

На кінець аналізованого періоду частка власного капіталу, основного джерела формування майна підприємства, в структурі пасивів зменшилася і склала 46,08%. При цьому коефіцієнт співвідношення сумарних зобов'язань і власного капіталу впродовж аналізованого періоду мав тенденцію до зростання і збільшився на 0,17, склавши 1,00.

Це може свідчити про відносне падіння фінансової незалежності підприємства, і, отже, про підвищення фінансового ризику, оскільки основним джерелом формування майна є позикові засоби.

Проаналізуємо, які складові власного капіталу вплинули на цю зміну:

— додатковий капітал зменшився на 241 858,00 грн., або на 6,35%;

— нерозподілений прибуток зменшився на 1 504 137,00 грн., або на 49,15%;.

У структурі власного капіталу на кінець аналізованого періоду питома вага:

— акціонерного капіталу склав 106,67%;

— додаткового капіталу склав 29,63%;

— резервів і фондів склав 1,64%;

— нерозподіленому прибутку склав -37,95%;

Сума довгострокових зобов'язань на кінець аналізованого періоду зменшилася на 74,48% і склала 1 500 000,00 грн.

Величина поточних зобов'язань в аналізованому періоді склала 12 573 572,00 грн. і збільшилася на 129,39%.

Збільшення поточних зобов'язань пов'язане із зміною наступних складових:

— сума кредиторської заборгованості склала 3 548 042,00 грн. і зменшилася на 12,08%;

— доходи майбутніх періодів склали 2437605,00 грн. і збільшилися на 43718,17%;.

Аналіз структури фінансових зобов'язань говорить про переважання короткострокових джерел в структурі позикових засобів, що є негативним чинником, який характеризує неефективну структуру балансу і високий ризик втрати фінансової стійкості.

Таблиця2. Звіт про прибутки і збитки

Чистий виторг від реалізації за аналізований період зменшився з 16474932,00 грн. і до 16125450,00 грн. або зменшилася на 2,12%. Величина собівартості змінилася з 14009078,00 грн. і до 14123230,00 грн. або на 0,81%.

Питома вага собівартості в загальному об'ємі виручки виросла з 85,03% і до 87,58%.

Порівняння темпів зміни абсолютних величин виручки і собівартості свідчить про зниження ефективності основної діяльності.

Операційний прибуток зменшився в аналізованому періоді з 2453816,00 і до 1306960,00 грн. або на 46,74%.

Прибуток від фінансової діяльності підприємства зменшилися в аналізованому періоді з 2453816,00 до 1156400,00 грн. або на 52,87%. На кінець аналізованого періоду фінансова діяльність компанії була прибутковою.

На кінець аналізованого періоду підприємство мало чистий прибуток в розмірі -786568,00 грн., яка мала тенденцію до зниження, тобто власні засоби, отримані в результаті фінансово-господарської діяльності зменшилися.

У структурі доходів підприємства найбільшу долю складає прибуток від основної діяльності, що свідчить про нормальну комерційну діяльність підприємства.

В цілому, фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати і проаналізувати за допомогою ряду показників ліквідності, фінансової стійкості, платоспроможності і рентабельності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності), що характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових (поточних) зобов'язань підприємства, зменшився в даному періоді з 1,325 і до 0,591 або на 55,38%.

Значення показника говорить про недостатній рівень покриття поточних зобов'язань оборотними активами і загальної низької ліквідності, оскільки нормативне його значення знаходиться в інтервалі від 1,0 до 2,0. Це може свідчити про скруту в збуті продукції і проблемах, пов'язаних з організацією постачання.

Негативна тенденція зміни цього показника за аналізований період зменшила вірогідність погашення поточних зобов'язань за рахунок виробничих запасів, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості і інших оборотних активів.

Коефіцієнт термінової ліквідності (коефіцієнт швидкої ліквідності), що відображає долю поточних зобов'язань, що покриваються за рахунок грошових коштів і реалізації короткострокових коштовних паперів, зменшився в аналізованому періоді з 0,121 і до 0,086 (інтервал значень, що рекомендується, від 0,70 до 0,80) або на 28,80%.

Низьке значення коефіцієнта є показником високого фінансового ризику і поганих можливостей для залучення додаткових засобів з боку із-за виникаючої скрути з погашенням поточних заборгованостей.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, що відображає долю поточних зобов'язань, що покриваються виключно за рахунок грошових коштів, зменшився в аналізованому періоді з 0,0824 і до 0,0679 (при значенні, що рекомендується, від 0,2 до 0,5) або на 17,59%. Таким чином, за аналізований період підприємство втрачає здібність до негайного погашення поточних зобов'язань за рахунок грошових коштів.

Валюта балансу підприємства за аналізований період збільшилася на 969 696,00 грн. або на 3,86%, що побічно може свідчити про розширення господарського звороту.

В кінці аналізованого періоду підприємство отримало збиток, що свідчить про відсутність основного джерела поповнення оборотних коштів. Величина чистого прибутку має несприятливу тенденцію до зменшення.

Зменшуються терміни погашення дебіторської заборгованості, тобто покращується ділова активність підприємства. Зростають товарно-матеріальні запаси, зменшується їх оборотність, а це, швидше за все, свідчить про нераціональну фінансово-економічну політику керівництва підприємства.

Керівникам фінансових служб підприємства слід прийняти заходи до збільшення рентабельності його власного капіталу, оскільки в кінці аналізованого періоду цей показник знаходиться на рівні нижче нормативного. Недолік власного капіталу підвищує ризик неплатоспроможності компанії. Рівень позикового капіталу знаходиться на прийнятному рівні, що свідчить про нормальну фінансову стійкість підприємства.

Можна зробити вивід про те, що платоспроможність підприємства знаходиться на рівні вище задовільного, а тенденція останніх змін свідчить про вірогідне зростання платоспроможності в майбутньому.

3. Організація торгово-технологічного процесу

3.1 Приймання товарів за кількістю та якістю

Приймання товарів ведеться матеріально відповідальними особами по кількості і якості (завідуючим складом) на підставі супровідних документів (рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних). Якщо товари прибули без супровідних документів, приймання проводиться по акту, в якому вказують фактичну наявність товару і відзначають відсутність документів. Особливості приймання окремих товарів визначаються особливими умовами постачання, стандартами, технічними умовами, договорами постачання і ін.

Приймання товарів по кількості полягає в звірці маси, числа місць, одиниць товарів, що фактично поступили, з показниками рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних і інших супровідних документів.

Терміни приймання залежать від:

- фізико-хімічних властивостей товару;

- вигляду тари, в якій доставлений товар.

При виявленні недостачі, приймання товарів припиняється, і для подальшого приймання і складання двостороннього акту викликається представник постачальника. Представник постачальника повинен з'явитися протягом доби, а представник іногороднього постачальника - протягом трьох діб не рахуючи часу проїзду.

В разі нез'явлення представника постачальника приймання може бути однобічним, якщо на це дана згода постачальника.

У організації приймання товарів велике значення має попереднє встановлення часу прибуття і кількість товарів, що поступають на склад, що дозволяє своєчасно підготуватися до приймання.

До підготовчих заходів щодо приймання вантажів на складі відносяться:

- встановлення місця розвантаження транспортних засобів, максимально наближеного до приміщення для зберігання;

- визначення необхідної кількості вантажників і розподіл роботи між ними;

- завчасне визначення місць зберігання для товарів, що прибувають на склад;

- підготовка документації, пов'язаної з оформленням приймання-здачі товарів.

Приймання товарів за якістю проводиться відповідно до вимог, передбачених стандартів, технічних умов, а також по супровідних документах (сертифікатам, посвідченням про якість) і, як правило, шляхом суцільної перевірки. Вибіркове приймання допускається лише у випадках, передбачених стандартами, технічними умовами, умовами договору. Одночасно виробляється приймання тари по кількості, перевіряється комплексність товару, маркіровка.

При виявленні невідповідності якості, маркіровки продукції, що поступила, і тари встановленим вимогам одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання товарів в умовах, що запобігають подальшому погіршенню їх, викликати для участі в продовженні приймання і складання акту представника постачальника. Терміни явки представника такі ж, як і по прийманню товарів по кількості.

Забраковані товари приймаються на тимчасове зберігання до вирішення постачальника про їх подальше використання. Акти про кількісне і якісне приймання служать документами для пред'явлення претензій постачальникові.

3.2 Зберігання товарів

При організації зберігання основна увага має бути приділена боротьбі з товарними втратами. Розрізняють наступні види втрат:

- природний спад товарів;

- бій, лом, псування товарів.

Недопустимими в нормальних умовах роботи є втрати в результаті безгосподарного відношення до зберігання товарів або недбалого відношення з ними. Ці види втрат оформляються актом, складеним керівництвом за участю матеріальний відповідальної особи. Керівник торгівельної організації при затвердженні актів на бій, лом, псування товарів визначає за чий рахунок має бути віднесене списання втрат.

3.3 Підготовка до продажу

Найважливішою операцією технологічного процесу є підготовка товарів до продажу, який сприяє звільненню працівників від зайвих витрат часу і праці в процесі обслуговування, швидкої відпустки товарів і збільшення пропускної спроможності відвантаження, скорочує товарні втрати і підвищує коефіцієнт використання складу. Операції по підготовці товарів до продажу діляться на: розпаковування, сортування, перевірка правильності позначення.

Продаж товарів є завершальним етапом технологічного процесу на торгівельному підприємстві.

3.4 Організація продажу товарів

Реалізацію товарів покупцям з оптових складів виробляють на підставі ув'язнених з ними договорів по заздалегідь представлених замовленнях і заявках торгівельні представники.

Товари відвантажують на роздрібні торгівельні організації власним автомобільним транспортом.

При відборі товарів завідувач складом оформляє і вкладає в кожне тарне місце пакувальний ярлик або специфікацію. У них за підписом матеріальний відповідальної особи вказують всі відомості про товари і тару. Кожне тарне місце пломбують і маркірують. В разі встановлення покупцем розбіжностей при прийманні товарів по кількості і якості він може встановити винних осіб, недостачу, що допустили, або пересортицю товарів при їх упаковці і відправці.

На фактично відпущені із складу товари і тару оператор виписує товарно-транспортну накладну форми в чотирьох екземплярах. Другий екземпляр залишається у вантажовідправника і призначається для списання товарно-матеріальних цінностей. Перший, третій і четвертий екземпляри, завірені підписами (штампами) вантажовідправника, вручаються водієві. Перший екземпляр задається експедитором вантажоодержувачеві і призначається для оприбутковування товарно-матеріальних цінностей у одержувача вантажу. Третій і четвертий екземпляри задаються перевізникові.

Обробка товарно-транспортних накладних виробляється автоматизованим способом. Комп'ютерна програма автоматизації обліку дозволяє оперативно вносити дані про реалізацію: оператор виписує товарно-транспортну накладну і автоматично відбивається сума товарів, що реалізовуються, і відповідна сума заборгованості покупця, тобто виручка від реалізації. Таким чином, оперативно отримана інформація про реалізацію може бути застосована для ухвалення відповідних управлінських рішень.

Важливим питанням є визначення підкупних цін. ТОВ "Албо" реалізує товари за цінами, погодженими з покупцями і що включають оптову надбавку в розмірах, що не перевищують встановлені граничні рівні. На деякі товари покупцям надаються знижки з сформованої відпускної ціни.

4. Організація реклами

Рекламна діяльність ТОВ "Албо" як така не ведеться. Унаслідок того, що вона є лише посередником. Рекламу замовляє і проводить сам виробник товару, якою також користується і оптовик (див. додаток).

Наприклад, лідер продажів міцного алкоголю в регіоні – торгівельна марка «Хортиця», ввела додаткову інновацію в системі захисту якості продукції - гарантований захист від фальсифікації забезпечуватиме нова етикетка, підроблювати яку неможливо. При створенні нової системи захисту була використана ексклюзивна технологія мікродруку, аналогічна тій, яку застосовують при виготовленні грошових знаків. На зворотну сторону центральної етикетки тепер нанесені голографічні зображення логотипу «Хортиця», а етикетка, розташована на зворотному боці пляшки стала прозорою. Таке поєднання створює неповторний візуальний ефект: логотипи «Хортиця» переливаються барвами веселки, створюючи об'ємне свічення.

Рисунок 3. Захист якості пляшки "Хортиця"

Таким чином, дана інформація використовується торгівельними представниками на крапках у вигляді плакатів (див. додаток).

Висновки та пропозиції

Валюта балансу підприємства за аналізований період збільшилася на 969696,00 грн. або на 3,86%, що побічно може свідчити про розширення господарського звороту.

На кінець аналізованого періоду частка власного капіталу, основного джерела формування майна підприємства, в структурі пасивів зменшилася і склала 46,08%. При цьому коефіцієнт співвідношення сумарних зобов'язань і власного капіталу впродовж аналізованого періоду мав тенденцію до зростання і збільшився на 0,17, склавши 1,00.

Це може свідчити про відносне падіння фінансової незалежності підприємства і про підвищення фінансового ризику, оскільки основним джерелом формування майна є позикові засоби.

Аналіз структури фінансових зобов'язань говорить про переважання короткострокових джерел в структурі позикових засобів, що є негативним чинником, який характеризує неефективну структуру балансу і високий ризик втрати фінансової стійкості.

Прибуток від фінансової діяльності підприємства зменшилися в аналізованому періоді з 2453816,00 до 1156400,00 грн. або на 52,87%. На кінець аналізованого періоду фінансова діяльність компанії була прибутковою.

На підприємстві недостатній рівень покриття поточних зобов'язань оборотними активами і загальної низької ліквідності. Це свідчить про скруту в збуті продукції і проблемах, пов'язаних з організацією постачання.

В кінці аналізованого періоду підприємство отримало збиток, що свідчить про відсутність основного джерела поповнення оборотних коштів. Величина чистого прибутку має несприятливу тенденцію до зменшення.

Керівникам слід прийняти заходи до збільшення рентабельності власного капіталу. Недолік власного капіталу підвищує ризик неплатоспроможності компанії. Можна зробити вивід про те, що платоспроможність підприємства знаходиться на рівні вище задовільного, а тенденція останніх змін свідчить про вірогідне зростання платоспроможності в майбутньому.

Список літератури

1. Панкратов Ф.Г. Коммерческая деятельность. М.: ИВЦ "Маркетинг", 2003.

2. Чернов В.А. Экономический анализ: торговля, общественное питание, туристический бизнес. М.: ЮНИТИ, 2003. 686 с.

3. Чечевицына Л.Н., Чуев И.Н. Анализ финансово-хозяйственной деятельности: Учебник. 3-е изд. М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К^о», 2003. 352 с.

4. Анисимовец Т.П. Методики анализа товарообменных операций // Бухгалтерский учёт и анализ. 2001. №5. С. 26-31.

5. Гринь Т. Оптовый товарооборот//Всё для бухгалтера. 2006. №31. С. 13.

6. Гринь Т. Оптовый товарооборот//Всё для бухгалтера. 2006. №33. С. 4-5

7. Завилейский Г.Г., Мартынов Н.В. Бухгалтерский учёт в торговле: Пособие/ Завилейский Г.Г., Мартынов Н.В. Мн.: Амалфея, 2004. 132 с.

8. Парасоцкая Н.С. Аудит и анализ оптового товарооборота // Экономический анализ: теория и практика. 2004. №5. С. 40-44.