Аналіз художньо-технічного оформлення видання

Для аналізу було обрано видання:

Пестушко В. Ю., Сасихов В. О., Уварова Г. Є. Географія світу: підручн. для 8-го кл. серед. шк. – К.: РВЦ «Проза», 1997. – 304 с.

Ця книга належить до видань навчальної літератури і є підручником із географії світу. Підручник містить відомості про географічні особливості материків, економіко-географічні особливості країн, глобальні проблеми планети. Видання розраховане для учнів восьмих класів та вчителів географії середніх загальноосвітніх шкіл.

Формат цього видання 60x90 1/16 (тобто флатовий папір формату 600 на 900 мм було сфальцьовано у 4 згини та утворився зошит із шістнадцятьма аркушами – звідси і доля 1/16). Діючі стандарти передбачають такий формат книжкових видань як один із основних. Він доцільний для використання його при створенні видань навчальної літератури, адже видання такого формату не є дуже масивним і не порушує санітарно-гігієнічних норм при випуску навчальних видань для учнів даної вікової категорії.

З огляду на те, що це видання розраховане на довготривале та інтенсивне користування, не дивним є те, що його оправою є тверда палітурка, яка захищатиме книжковий блок від механічних пошкоджень. За своїм конструктивним типом ця палітурка належить до палітурок №8, адже вона є складеною, а не суцільною: зверху картонні деталі (картонні сторонки та відстав) покриті попередньо задрукованим папером із припресованою плівкою, що захищатиме оправу та саму книгу від дії зовнішніх чинників. Корінець не має характерного круглення, адже у цьому немає потреби – обсяг видання не є дуже значним.

Дійсно, захист видання від різних ушкоджень – це основна функція оправи. Але вона виконує також естетичну та інформаційну роль. На обкладинці обов’язково вказуються відомості, за якими можна ідентифікувати те чи інше видання, розрізнити їх. Це такі відомості, як заголовок видання (під заголовком видання прийнято розуміти автора, або колектив авторів). Порядок розташування ініціалів або імен авторів та їхніх прізвищ визначають самі автори. Є лише одна вимога – ініціали або імена повинні передувати прізвищам. У виданні, що аналізується можна зауважити, що авторський колектив обрав варіант розташування власних ініціалів та прізвищ за абеткою перших літер прізвища: В. Ю. Пестушко, В. О. Сасихов, Г. Є. Уварова. Також присутня назва видання, на якій візуально акцентується найбільша увага: ГЕОГРАФІЯ СВІТУ 8. Цифра «8» в цьому випадку вказує на те, що підручник розраховано для учнів восьмого класу. Варто звернути увагу, що ці дані, тобто сама назва видання, також продубльовані на корінці. Це традиційно, адже книги зберігаються на полиці щільно поставлені одна до одної, і корінець, на якому зазначено що це за видання, завжди на видноті.

Щодо естетичності оформлення палітурки, то можна сказати, що воно обрано вдало. На палітурці зображено земну кулю, адже підручник власне присвячено географії материків нашої планети.

Ще одним важливим з точки зору технічного виконання видання є такий елемент як форзац. Форзац – це подвійний сфальцьований в один згин аркуш цупкого паперу, розміщений між сторонками оправи і блоком книги, який служить для з’єднання книжкового блока з палітуркою та захисту першої і останньої сторінок видання від забруднення. Також форзац може виконувати естетичну (якщо на ньому зображено певний малюнок, графіку, що служить прикрасою) або інформативну роль (наприклад, коли на форзаці надруковано основні відомості із видання, які можуть бути зведені у таблицю). У виданні, яке аналізується, форзац виконує лише свою основну роль – з’єднує книжковий блок із палітуркою. На ньому нічого не зображено, це звичайний аркуш цупкого паперу світло-голубого кольору.

Після форзацу у виданні завжди розташовують титульні елементи. До обов’язкових титульних елементів належить титульний аркуш та, звичайно, зворот титульного аркуша. Факультативними елементами вважаються авантитул, контртитул, фронтиспис та шмуцтитули. Серед всіх вище зазначених елементів титульної групи у виданні присутній лише титульний аркуш та зворот титульного аркуша.

На титульному аркуші розміщені елементи, які мають свою чітку класифікацію та правила розміщення на сторінці. Згідно класифікації, яку подає В.І. Сава є п’ять основних груп елементів титульного аркуша:

1. Надзаголовкові дані;

2. Відомості про авторів;

3. Підзаголовкові дані;

4. Відомості про упорядника, перекладача, ілюстратора;

5. Вихідні дані.

Із надзаголовкових даних у виданні присутній лише такий елемент як ініціали та прізвище редактора (Редактор А. А. Москалюк). Ці дані розміщено на звороті титульного аркуша і заверстано по центру сторінки. Ініціали та прізвище редактора складено шрифтом курсивного накреслення.

Відомості про авторів (або так званий заголовок видання) розміщені вгорі на титульному аркуші. Як уже згадувалося раніше, ці відомості подаються в тій послідовності, в якій це було погоджено авторами, в даному випадку – за абеткою перших літер прізвищ авторів. Вимога розміщення ініціалів (або імен) перед прізвищами також виконана.

Підзаголовкові дані у проаналізованому підручнику такими елементами як пояснення назви видання (наприклад, Підручник для 8 класу середньої школи) та відомості про затвердження видання як навчального підручника, іншими словами гриф (Затверджено рішенням комісії Міністерства освіти України (Протокол № 1613 – 18 від 12.08.1997)). Гриф перенесено на зворот титульного аркуша.

Відомості про упорядників на титульному аркуші відсутні. Їх немає навіть на звороті титульного аркуша, але ці відомості зазначено на прикінцевій сторінці. Проте зворот титульного аркуша не настільки перевантажений відомостями, тому варто було б вмістити ці дані також на цій сторінці, оскільки ці люди також брали участь у створенні видання.

Вихідні дані включають у себе місце випуску видання, назву видавництва та рік випуску і розташовані саме у такій послідовності, що не суперечить загальноприйнятим правилам (Київ – РВЦ «Проза» - 1997). Хоча є деякі зауваження щодо розташування цих відомостей, а саме: ці відомості традиційно розміщені внизу титульного аркуша, але із помітним зміщенням вправо, хоча естетичніше було б заверстати їх по центру шпальти.

Є звичайно й інші елементи титульного аркуша, які неможливо оминути увагою при аналізі художньо-технічного оформлення видання. Це і сама назва видання, на якій акцентується найбільша увага, тому вона надрукована шрифтом відмінною від усіх інших типів текстів гарнітурою та найбільшого у виданні кегля, і макет анотованої каталожної карточки, і знак захисту авторського права © (копі райт), УДК, ББК та ISBN. Якщо аналізувати зазначені вище елементи, то можна відзначити кілька недоліків. Наприклад, у структурі так званої анотованої каталожної карточки бракує анотації, вона відсутня. Також ніде не зазначено УДК. Решта елементів присутні і до них зауважень немає.

Після титульного аркуша розміщено методичну передмову від авторів видання, у якій обґрунтовується цікавість вивчення цієї дисципліни, внутрішня композиція видання та загальні поради як користуватися виданням. Цю передмову розміщено на непарній (третій) сторінці видання, яка, як і титульна сторінка та зворот титула, не нумерується. Щоб акцентувати на передмові увагу читача, її було оформлено курсивним шрифтом, а на деяких основних, ключових словах увагу ще більш загострено шляхом використання півжирного курсиву. Також традиційним на сьогодні є те, що у виданнях зміст або оглав стали розміщувати не наприкінці видання, а на початку, перед основним текстом. Це полегшує процес пошуку, робить його для читача зручнішим. Отже, у виданні зміст вміщено саме на початку, після передмови. Він починається на парній (четвертій) сторінці, яка вже нумерується. Зі змісту чітко видно структуру самого тексту: текст поділено на рубрики найвищого порядку – розділи, які в свою чергу поділяються на теми, а теми уже поділені на параграфи, що є традиційним для навчальної літератури. У змісті на рубриках найвищого порядку (розділах) візуально акцентована найбільша увага. Вони складені прописними півжирними літерами. Теми зазначають просто півжирним шрифтом. Ну а назви параграфів ніяким чином не виділено в плані шрифтового вирішення.

Після змісту, природно, іде основний текст видання, який розпочато із спускової сторінки. Спускова сторінка – це початкова сторінка видання або окремого розділу, текст на якій друкується не із самого верху шпальти, а зі спуском, тобто відступом, який в середньому становить 1/4 – 1/3 висоти шпальти. На спусковій сторінці видання, яке аналізуємо, власне на спуску зазначена система рубрик. Також є елементи декору. Тобто зверху розміщена колонлінійка, над якою розміщується номер розділу (Розділ 1), а нижче під колонлінійкою вже зазначається назва розділу, потім, найближче до самого тексту йде номер теми (Тема 1) та її назва. Такий варіант оформлення є однотипним для усіх спускових сторінок у виданні (а їх є три, відповідно до кількості розділів). Але, однотипності не збережено при виборі розміру спуску. Перший спуск на сторінці 6 приблизно має розмір 7.5 см. Другий спуск на сторінці 205 має розмір 6,5 см. А третій, на сторінці 260 – приблизно 6 см. Кінцева шпальта не задруковується до кінця, якщо текст закінчується, то решта сторінки залишається вільною. Наступна рубрика найвищого порядку друкується із наступної сторінки.

Що ж до текстів, то у виданні їх є кілька типів: основний та допоміжний, який у свою чергу умовно можна поділити на тексти методичного апарату та інші допоміжні тексти. Основний текст складено шрифтом гарнітури Times, яка широко застосовується при наборі текстів для підручників, навчальних посібників та іншої літератури. Цей шрифт є помірно контрастним, світлого написання, прямий, нормальної ширини. У виданні застосовано 9 кегель даного шрифта. Важливі моменти, дефініції у тексті подано напівжирним написанням, що дозволяє учневі швидко знайти у тексті важливу інформацію. Впродовж основного тексту параграфу часто вміщують різноманітні завдання для учнів, які для більшої акцентуації уваги заверстано із втяжкою та складено шрифтом іншої гарнітури (із сімейства рубаних або рублених гарнітур) та меншого кегля – восьмого. Хоча різниця у кеглі цього шрифта та основного є незначною, однак візуально вона відчувається завдяки власне використанню різних гарнітур. Також засобом, що привертає до цих завдань увагу є спеціальна позначка, що вказується з лівого боку навпроти завдання.

Ще одним типом текстів методичного апарату є висновки. Вони також заверстані із втяжкою. У висновках застосовано гарнітуру Times курсивного написання. Кегель шрифта не відрізняється від основного. Лише саме слово ВИСНОВКИ зазначено прописними літерами курсивного написання та півжирного насичення.

Також виділяється ще такий тип текстів як «Запитання і завдання». Знову ж таки ці тексти верстаються із втяжкою. Гарнітура належить до сімейства рубаних, а кегель – восьмий. Для рубрики «Запитання і завдання» характерними є також умовні позначки у вигляді сонечок, які мають три різних кольори – синій, жовтий та червоний. Ці позначки пояснюються у методичній передмові, тож учень, який із нею ознайомився буде знати, що колір позначає рівень складності запитань (відповідно синій легший, червоний – найскладніший).

Ну і звичайно важко не зауважити, що перед початком кожного параграфу зазначається нумерований список питань, відповідь на які учень зможе знайти у самому тексті. Ці запитання подано із втяжкою та складено шрифтом основного тексту, але курсивного написання, що привертає увагу.

Загалом шрифтове вирішення видання є досить непоганим. У тексті немає перенасичень шрифтами різних гарнітур. Текст є читабельним, а це основна вимога до нього з точки зору технічного виконання. Звичайно заголовки різних типів рубрик візуально відрізняються між собою, але рубрики однакового порядку оформлені однотипно, що також є важливим.

Шпальти на яких розміщено текст можна віднести до економічних, адже береги порівняно із самим розміром шпальти є помітно малими. Це доцільно і пояснюється тим, що завдяки збільшенню корисної площі на сторінці зменшується обсяг видань і книга не буде такою масивною та важкою для учня і також буде економічно вигідною для видавництва.

Також не менш важливим елементом на шпальті є колонцифра. Це обов’язковий елемент кожного видання, без якого ми не можемо уявити сучасну книгу. Цей елемент виконує важливу роль у пошуку інформації у виданні за змістом. Колонцифри у цьому виданні розміщені по центру рядка внизу шпальти.

Способом унаочнення інформації та в певній мірі прикрасою видання є ілюстративний матеріал. У цьому виданні ілюстрацій є досить багато, усі вони багатофарбові. В основному це є науково-пізнавальні ілюстрації (як предметні так і умовні). Факт наявності великої кількості таких ілюстрацій можна пояснити тим, що предмет вивчення цього підручника – це географія різних куточків світу, у яких середньостатистичний учень восьмого класу не бував і для унаочнення та бодай уявлення про ці країни подано багато зображень краєвидів, рельєфних форм і об’єктів промисловості різних країн. Також зображено карти, різноманітні графіки та діаграми. Загалом у виданні вміщено 153 ілюстрації.

У виданні присутні одночасно кілька видів верстки ілюстрацій. Насамперед є ілюстрації, які верстають на повний формат шпальти. Вони називаються сторінковими. При цьому ілюстрація не виходить на береги. У виданні присутня лише одна ілюстрація на розворот на сторінках 262 – 263. Також є багато ілюстрацій які заверстані так званою відкритою версткою. Вони становлять переважаючу більшість ілюстративного матеріалу.

До кожної ілюстрації додано обов’язково підрисунковий підпис, який у свою чергу може містити пояснення деталей ілюстрації – так звану експлікацію. Підпис починається однотипно у кожній ілюстрації словом Мал. і вказується номер ілюстрації. Нумерація ілюстрацій наскрізна і вони розміщуються безпосередньо поруч із текстовим матеріалом до якого вони стосуються.

Загальне враження від ілюстративного матеріалу позитивне. Ілюстрації якісно надруковані, кольори яскраві, немає нечітких деталей, які можуть ускладнити розуміння зображення.

Проаналізувавши художньо-технічне оформлення видання, можна зробити висновок, що загалом видання оформлено непогано, але і не бездоганно. Все ж є деякі недоліки, які було виявлено та зазначено у контрольній роботі. При підготовці видання до друку редактор повинен звертати увагу на усі без виключення аспекти художньо-технічного оформлення, адже якщо воно виконано грамотно та зі смаком – видання буде читабельним та зручним для майбутнього користувача.

Список використаної літератури

1. Валуєнко Б.В. Архітектура книги. – К.: Мистецтво, 1976

2. Гавенко С., Кулік Л., Мартинюк М. Конструкція книги. – Львів, 1999

3. Сава В. І. Основи техніки творення книги: навч. посібник. – Львів: Каменяр, 2000. – 136 с.

4. ДСТУ 3003-95. Технологія поліграфічних процесів. Терміни та визначення.

5. ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення.