Основи сертифікації

РЕФЕРАТ

з дисципліни «СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ»

Тема: Основи сертифікації

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................3

ОСНОВИ СЕРТИФІКАЦІЇ.........................................................................................4

1. Основні поняття, цілі і об’єкти сертифікації........................................................4

2. Історія розвитку.......................................................................................................5

3. Правове забезпечення сертифікації та роль сертифікації в забезпеченні якості

продукції та її конкурентоспроможності..............................................................7

3.1. Структура системи УкрСЕПРО..........................................................................8

3.2. Розподіл основних функцій між органами Системи........................................9

4. Роль сертифікації в забезпеченні якості продукції і її

конкурентоспроможності....................................................................................12

5. Управління якістю продукції і захист споживачів............................................14

6. Аудит якості..........................................................................................................14

Література..................................................................................................................15

ВСТУП

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і майна людей та навколишнього середовища. Сертифікація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

Сертифікация - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку уповноважений орган документально підтверджує відповідність продукції, систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем, систем управління охороною праці, персоналу, встановленим законодавством вимогам, що діють в Україні.

В Україні існує державна система сертифікації продукції - Система УКРСЕПРО. У даній системі проводиться як обов'язкова, так і добровільна сертифікація. Роботи в Системі УКРСЕПРО організовує Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики - Держспоживстандарт України, який є Національним органом по сертифікації - (раніше називався Держстандарт України).

ОСНОВИ СЕРТИФІКАЦІЇ

Підвищення вимог до якості продукції та послуг в умовах гострої конкуренції ринку і виключення впливу протекціонізму, монополізму вимагає розробки спеціальних заходів та вимог до товарів та послуг. Ці заходи відтворені в спеціальних нормативних документах під загальною назвою сертифікація всіх видів діяльності, як матеріальної так і не матеріальної.

1. Основні поняття, цілі і об’єкти сертифікації

Сертифікація - форма, яка здійснюється спеціальним органом і забезпечує строгу відповідальність вимог технічних регламентів, положенням стандартів або посилаються на ці регламенти(нормативні документи).

Сертифікація продукції та послуг-головний напрямок забезпечення високої якості продукції, підвищення науково-технічного та торгово-економічного співробітництва між державами та укріпленням довіри між ними.

В сертифікації приймають участь, як правил, три сторони:

· перша сторона – виробник продукції (виконавець послуг) ;

· друга сторона – споживач продукції (клієнт, що користується послугами);

· третя сторона ­– організація, незалежна від перших двох сторін, яка контролює відповідність нормативних документів щодо відношень цих сторін.

Основним документом діяльності незалежного органу сертифікації (третьої сторони) є оцінка відповідності, яка регламентує основні вимоги до об’єкту.

Оцінка відповідності відтворюється в формі підтвердження відповідності:сертифікатові чи знакові відповідності.

Сертифікація продукції базується на широкомасштабних випробуваннях зразків продукції, виробництві та наглядом за технологіями виробництва, транспортування, збереження і споживання. Можливість поєднання всіх цих способів виконання операцій дає основу забезпечення надійного рівня доказу наявності відповідності.

Основні цілі сертифікації сформульовані в настановах ISO/IEC 2 (1991р):

· свідчення відповідності продукції, процесів виробництва, експлуатації, збереження, транспортування, реалізації та утилізації, робіт чи послуг, або інших об’єктів, технічним регламентом, стандартом та ін.;

· спільно діяти із споживачами в компетентному виборі продукції, робіт чи послуг на українському та міжнародному ринках;

· утворення умов для вільного переміщення товарів по території України та зонах міжнародного співолбітництва.

2. Історія розвитку

«Сертифікат» в перекладі з латинської означає «виготовлено вірно», хоча термін цей став широко відомий в комерційній практиці порівняно недавно(останнє десятиріччя).

Але ще в енциклопедійному словнику Брокгауза і Ефрона (1900р.)

«сертифікат» трактується як посвідчення, а економісти визначають його як «грошове посвідчення на визначену суму», тобто як «заявку про відповідність», або «облігацію спеціального державного займу».

В метрології сертифікація давно відома як діяльність по офіційній перевірці (нанесенню клейма, пломбуванню) приладів. Наявність клейма позначає, що прилад відповідає сертифікаційним його метрологічних характеристик. Більш як 100 років термін «сертифікація» використовується

В міжнародній практиці. Так в 1879р. Російська Імперія отримала супроводжуючий документ під назвою «Міжнародний комітет мір та ваг. Сертифікат Міжнародного бюро №12 для прототипа кілограма». Для цього прототипу проведено 1092 виміру ваги при порівнянні з головним (еталонним)прототипом. Приведений приклад свідчить про сертифікацію, яка приведена третьою стороною-Міжнародним бюро мір і ваг.

Попередницею української сертифікації була сертифікація в СРСР вітчизняної експортної продукції. Спочатку вона проводилась в зарубіжних центрах і її обов’язковість встановлювалася не вітчизняними законами, а законодавством тих країн, в які товари надходили с СРСР.

В 1984 р. в СРСР була прийнята Постанова про сертифікацію експортної продукції, а в 1986 р. Держстандартом був введений в дію «Тимчасовий порядок сертифікації продукції машинобудування».

В 1988 р. країнами-членами СЕВ була підписана Конвенція про систему оцінок якості і сертифікації продукції взаємопостачання (СЕПРО СЕВ). Вона передбачала проведення сертифікації з використання стандартів СЕВ і інших міжнародних стандартів. Вказана система фактично ввела міжнародну акредитацію випробувальних лабораторій і міжнародну атестацію. В 1991 р. в країні налічувалось 14 випробувальних центрів.

Система сертифікації України УкрСЕПРО - це державна система сертифікації продукції в Україні, яка призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації товарів та послуг.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України №46-93 від 10 травня 1993 «Про стандартизацію і сертифікацію», обов’язкова сертифікація проводиться виключно в межах державної системи сертифікації.

Добровільну сертифікацію здійснює Українська асоціація якості, яка отримала ліцензію на право проведення робіт в системі сертифікації Міжнародної асоціації якості (в межах СНД).Добровільна сертифікація в системі СЕПРО проводиться на відповідність вимогам,що не відносяться до обов’язкових.

В системі УкрСЕПРО здійснюються такі взаємопов’язані види діяльності:

· сертифікація процесів,продуктів,послуг ;

· сертифікація систем якості ;

· атестація виробництв ;

· акредитація випробувальних лабораторій та центрів ;

· акредитація органів з сертифікації ;

· атестація експертів-аудиторів за переліченими видами діяльності.

3. Правове забезпечення сертифікації та роль сертифікації в забезпеченні якості продукції та її конкурентоспроможності

В сертифікації продукції та послуг беруть участь органи із сертифікації,випробувальні лабораторії та центри,експерти акредитовані в системі УкрСЕПРО, які занесені до Реєстру Системи.

Орган із сертифікації несе повну відповідальність за необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестатів виробництва та підтвердження їх дій, а також за порушення правил системи СЕПРО, випробувальні лабораторії та центри несуть відповідальність за необ’єктивність та недостовірність результатів випробувань сертифікованої продукції.

Про цьому виробник(постачальник) продукції несе відповідальність за невідповідність сертифікованої продукції вимогам нормативних документів та застосування сертифіката і знака відповідності з порушення правил системи УкрСЕПРО.

Продавець,або лице що виконує послуги несе відповідальність за відсутність сертифіката на продукцію що реалізується, якщо ця продукція підлягає сертифікації.

Якщо в системі акредитовані декілька органів із сертифікації тієї ж самої продукції,то заявник має право провести сертифікацію на одному із них.

3.1. Структура системи УкрСЕПРО

Система УкрСЕПРО є відкритою для вступу до неї органів із сертифікації та випробувальних лабораторій інших держав при умові визнання та виконання правил Системи.

Організаційну структуру Системи утворюють:

· Національний орган із сертифікації-Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держспоживстандарт України)

· науково технічна комісія;

· органи із сертифікації продукції;

· органи із сертифікації систем якості;

· випробувальні лабораторії(центри);

· експерти-аудитори;

· науково-методичний та інформаційний центр;

· територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України ;

· Український навчально-науковий центр зі стандартизації, метрології та якості продукції.

Загальне керівництво Системою здійснює Національний орган із сертифікації Держспоживстандарту України.

Органами із сертифікації в Системі можуть буди акредитованими тільки організації та підприємства державної форми власності.

Лабораторіями та випробувальними центрами можуть бути акредитованими організації будь-якої форми власності.

Форми сертифікації, технічні вимоги за національного знака відповідності встановлені державним стандартом ДСТУ 2296-93.

3.2. Розподіл основних функцій між органами Системи

За окремими органами Системи сертифікації товарів та послуг розділені слідуючі функції:

- Національний орган сертифікації:

· розробка стратегії розвитку сертифікації в Україні ;

· організація і координація робіт ;

· організація розробки документації Системи ;

· прийняття рішень щодо міжнародних систем і угод по сертифікації ;

· акредитація підлеглих органів сертифікації та випробувальних лабораторій ;

· здійснення контролю за діяльністю органів сертифікації;

· атестація експертів-аудиторів ;

· ведення Реєстру Системи ;

· затвердження переліку товарів, які підлягають сертифікації;

· інформаційне забезпечення діяльності Системи ;

- Органи із сертифікації продукції:

· формування єдиної політики щодо побудови, розробки і внесення пропозицій про взаємодію з національними органами інших країн ;

· управління Системою сертифікації за закріпленою номенклатурою продукції (видами послуг) ;

· розробка документації по сертифікації закріпленої продукції ;

· акредитація (за дорученням Національного органу) випробувальних лабораторій та центрів ;

· встановлення схеми і порядку сертифікації закріплених видів товарів ;

· атестація виробництва ;

· технічний нагляд за сертифікованою продукцією ;

· видання сертифікатів відповідності та атестатів виробництва ;

- Системи якості:

· сертифікація системи якості ;

· атестація виробництва ;

· технічний нагляд за системами якості ;

· видання сертифікатів якості ;

- Випробувальні лабораторії:

· проведення випробувань в акредитованій галузі діяльності;

· участь в акредитації виробництв ;

· участь в нагляді за сертифікованою продукцією ;

- Експерти-аудитори:

· виконання робіт по нагляду за сертифікованою продукцією ;

· розробка та вдосконалення організаційно0методичних документів Системи ;

· підготовка пропозицій та проектів законодавчих актів в галузі системи ;

· аналіз можливостей підприємства ;

- Територіальні центри стандартизації,метрології та сертифікації:

· проведення за доручення Національного органу інспекційного контролю за дотримання правил Системи;

· нагляд за сертифікованою продукцією ;

· методична допомога підприємствам при підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій (центрів).

В Системі ведеться реєстрація і облік акредитованих органів і випробувальних лабораторій, атестованих експертів-аудиторів, а також результатів сертифікації.

Інформація про акредитовані в Системі органи із сертифікації, випробувальні лабораторії (центри), атестованих експертів-аудиторів, видані сертифікати відповідності, сертифікати на системи якості та атестати виробництва, також інформація про анулювання акредитацій або сертифікатів, періодично публікується Держспоживстандартом в відкритих інформаційних виданнях.

Система передбачає конфіденційність інформації про результати робіт із сертифікації. Органи із сертифікації (або систем якості)

Та випробувальні лабораторії несуть відповідальність за забезпечення конфіденціальності інформації, ка становить державну, омерційну або виробничу таємницю.

Всі роботи в Системі органів сертифікації виконуються на підставі господарських договорів.

За результатами технічного нагляду та показниками сертифікаовної продукції на основі аудиторських інспекцій, повторних випробувань зразків продукції, орган із сертифікації може зупинити, або скасувати дію ліцензії на право застосування сертифікату відповідності для серійної продукції в таких випадках:

· порушення вимог,які висунуті до продукції чи послуг при обов’язковій сертифікації ;

· порушення вимог з технології виготовлення, методів контролю, упаковки, зберігання і т.д.;

· зміни нормативних документів на продукцію без узгодженнями з органами сертифікації ;

· зміна конструкції, складу, комплектності, показників компонент та ін. без погодження і внесення змін до документів сертифікації ;

При внесенні змін до стандарту,на відповідність до якого сертифікована продукція, орган із сертифікації продукції повинен не пізніше як за 6 місяців до введення їх в дію, проінформувати володаря сертифікату про ці зміни, а також про необхідність випробувань продукції.

Орган із сертифікації продукції веде облік виданих ним сертифікатів відповідності та направляє їх копії до Держспоживстандарту України і для внесення їх в Реєстр Системи, він також надає інформацію про скасування сертифікатів для вилучення їх із Реєстру.

Для оскарження рішень органу із сертифікації про відмову в видачі сертифікату, або його скасування, Заявник повинен подати письмову апеляцію до органу із сертифікації протягом одного місяця після отримання повідомлення повідомлення про прийняте рішення.

Апеляція розглядається апеляційною комісією органу із сертифікації протягом одного місяця.В разі незгоди з рішенням комісії, Заявник може оскаржити його в Комісії Держспоживстанадрту, рішення якої буде остаточним.

4. Роль сертифікації в забезпеченні якості продукції і її конкурентоспроможності

Корінне підвищення якості продукції в сучасних умовах забезпечується якістю сировини, рівнем виробництва, організацією та проведенням всебічних випробувань.

Сертифікація, як готової продукції, так і її складових частин, дає можливість отримання якісного кінцевого продукту. Сертифікація продукції це і важливий засіб забезпечення позицій в конкурентній боротьбі окремих товаровиробників.

В сертифікації зацікавлені не тільки виробники (в цілях підвищення конкурентоздатності своїх товарів) і споживач (в цілях отримання гарантованих показників виробів заявлених виробником), а і суспільні і приватні, виробничі, споживчі і науково-технічні організації, уряди великих країн і навіть міжурядові організації.

Конкурентоздатність товару не що інше як можливість успішного продажу на ринку в відповідний термін часу. На ринкові тільки той товар чи послуга конкурентоспроможні,який виготовляється для конкретного покупця. Не реалізований товар не може вважатися якісним якщо він навіть відповідає стандартам технологія його виробництва відпрацьована і виробник дав йому високу оцінку. Працювати на споживача,це означає управляти якістю товару на базі дослідження ринку-гарантія успіху фірми.

Одним з показників конкурентоспроможності стали:якість товару і його новизна як ключі комерційного успіху. Так,при обслідуванні 200 великих фірм США, 80 % опитаних відповіли,що якість виробів-основний фактор для реалізації товару, але по вигідній ціні. Ні одна з фірм не поставила ціну товару на перше місце.

Оцінка конкурентоздатності базується на таких факторах:

· вимог зовнішнього і внутрішнього ринків і насамперед до якості складових виробів ;

· основні напрямки попиту ;

· ціни на продукцію ;

· перспектива реалізації товарів на ринку ;

· можливості атестації і сертифікації ;

· рівня якості реклами.

5. Управління якістю продукції і захист споживачів

Закон «Про захист прав споживачів»,прийнятий в 1993 році,встановив ряд принципових положень і вимог до сертифікованої продукції:

· права споживачів, які визначаються і всіх цивілізованих країнах;

· права на безпечність товарів, робіт та послуг для життєдіяльності і здоров`я ;

· права на належну якість товарів,робіт та послуг ;

· право на отримання компенсацій і судовий захист споживачів ;

· механізми захисту споживачів, права яких порушені продажом недоброякісної продукції, або виконанні робіт і послуг.

6. Аудит якості

Основним нормативним документом, який регламентує проведення аудитів (перевірок) системи якості в процесі сертифікації є стандарт ISO 10011.

Аудити якості відрізняються по перевіряє мій області і призначенню:

аудит системи якості служить для оцінки ефективності роботи системи якості виробництва за допомогою методів контролю окремих її елементів. При аудиті процесу проводиться оцінка виконання в відповідності з технологією. Він застосовується в сертифікації систем якості і послуг. При аудиті продукції встановлюється відповідність методів і способів виготовлення ;

внутрішній аудит якості необхідний для отримання інформації про стан справ з забезпеченням якості на підприємстві. Внутрішні аудити якості проводяться особами які несуть відповідальність за виконану роботу ;

зовнішній аудит служить для перевірки правильності заходів по забезпеченню якості шляхом притягнення спеціалістів другої чи третьої сторони.

Література

1. Про стандартизацію і сертифікацію. Декрет Кабінету Міністрів. «Голос

України», №99 від 29.05.93 р.

2. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення. «Урядовий кур’єр», №56 від 24.04.93 р.

3. Державна система стандартизації. – К., Держстандарт України, 1994 р.

4. Шаповал М.І. основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. – К:,

2002, 172 с.

5. Березненко Н.П. Сертифікація систем якості та продукції в легкій

промисловості. – К:, Логос, 1996-232 с.

6. Саранча Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та

управлення якості. К: центр навчальної літератури. 206.-672 с.