Платежі за забруднення їх види та критерії нарахування

Кафедра менеджменту

реферат

з дисципліни “Екологія”

На тему:

Платежі за забруднення, їх види та критерії нарахування

Зміст

1. Платежі за забруднення, їх види та критерії нарахування

2. Визначення платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферу

3. Визначення платежів за скидання забруднюючих речовин у водне середовище

Список літератури

1. Платежі за забруднення, їх види та критерії нарахування

Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Система платежів за порушення природного середовища формується на основі таких елементів:

- порядку вилучення коштів в економічних суб’єктів;

- ставки платежів, що встановлюють певну відповідність між кількісними показниками впливу на природне середовище і розміром вилучених коштів;

- допустимих меж порушення середовища (ставки за понадлімітне порушення середовища збільшені в 3-5 разів. Змінюється порядок віднесення платежів: платежі за порушення середовища в межах ліміту включаються в собівартість товару, платежі за понадлімітний вплив – вилучаються з прибутку);

- порядку розподілу зібраних коштів.

Згідно з методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нормативи встановлюють за:

- викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти;

- розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та інших виробництв;

- спричинення збитків тваринам та рослинам;

- збитки, завдані природно-заповідному фонду;

- аварійне забруднення довкілля.

Механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля урегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.92 та відповідною Постановою від 01.03. 99, якими затверджено Порядок встановлення нормативів збору і стягнення платежів зазабруднення навколишнього природного середовища. Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів щодо охорони навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди.

2. Визначення платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферу

Складовими платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення є:

- плата в межах установлених лімітів (тимчасово погоджених) викидів забруднюючих речовин;

- плата за перевищення лімітів викидів забруднюючих речовин.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (П_а.с.) визначається за формулою:

,

де М_лі – маса річного викиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т;

М_пі – маса понадлімітного річного викиду в атмосферу і-ї забруднюючої речовини, т;

К_п–коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу;

Н_бі – норматив збору за тонну і-ої речовини в гривнях, що встановлюється з врахуванням класу небезпечності або орієнтовно безпечних рівнів впливу, грн./т;

К_інд – коефіцієнт індексації;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-еколо-
гічні особливості;

К_т = К_нас - К_ф

К_нас– коефіцієнт, що враховує чисельність мешканців населеного пункту (табл. 1);

К_ф –коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту (табл. 2).

Таблиця 1. Коефіцієнт, що встановлюється залежно від кількості жителів населеного пункту

Таблиця 2. Коефіцієнт, що встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту*

*Якщо населений пункт має одночасно промислове і рекреаційне значення, застосовується коефіцієнт 1,65.

Нормативи збору за викиди забруднюючих речовин наведені в табл. 3

Платежі за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення компенсують економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров’я
людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, лісові, водні, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту.

Таблиця 3. Нормативи плати за викиди основних забруднюючих речовин від стаціонарних джерел

Таблиця 4. Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами
залежно від класу небезпечності

Таблиця 6. Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами
залежно від установлених орієнтовно небезпечних рівнів впливу

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення встановлюється на підставі діючих базових нормативів плати за ці викиди та кількості використаного палива.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речо-
вин (П_а.п.) пересувними джерелами забруднення визначається за
формулою:

,

де М_і – річний обсяг використання палива і-го виду, т;

Н_бі–базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин, що утворюються в результаті спалення 1т і-го палива, грн./т;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологіч-
ні особливості;

К_інд–коефіцієнт індексації.

Застосовують такі базові нормативи плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (табл.7-8).

Таблиця 7. Нормативи плати за викиди шкідливих речовин, що утворюються після спалення 1 т пального

Таблиця 8. Значення маси шкідливих речовин, які надходять в атмосферу

3. Визначення платежів за скидання забруднюючих речовин у водне середовище

Платежі за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти компенсують економічні збитки від негативного впливу забруднених вод на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси.

До 1991 р. в Україні економічні санкції за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти не застосовувалися. В 1992-1993 рр. Міністерством охорони навколишнього природного середовища затверджені “Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України” та “Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища”. Сьогодні ці нормативні акти є документами для регламентації, які визначають правові, організаційні та економічні умови функціонування механізму плати за екологічні порушення при водокористуванні.

При запровадженні базових нормативів плати за забруднення вод був значно скорочений (з 200 до 27) перелік визначених і встановлених раніше ставок плати. Речовини, які не ввійшли до цього переліку, визначаються за таблицею граничнодопустимих концентрацій (ГДК) у воді забруднюючих речовин та класу їх небезпечності. Це в свою чергу спонукало водокористувачів до розробки екологічних нормативів граничнодопустимих скидів (ГДС) забруднюючих речовин.

На сьогодні діють ставки базових нормативів плати за скиди забруднюючих речовин у поверхневі, територіальні і внутрішні морські води та у підземні горизонти, що наведені в табл. 9.

Таблиця 9. Нормативи збору за скиди основних забруднюючих речовин у водні об’єкти

Розмір платежів за скиди забруднюючих речовин визначається за формулою:

,

Де М_лі – обсяг скидання і-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;

М_пі – обсяг понадлімітного скидання і-ої речовини, т;

Н_бі – норматив збору за тонну і-ої речовини, грн./т;

К_рб – регіональний (басейновий) корегуючий коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства (табл. 10);

К_н – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скидання забруднюючих речовин;

К_інд – коефіцієнт індексації

Базові нормативи плати за скидання забруднюючих речовин у природні води встановлюються на підставі їх граничнодопустимої концентрації, відносної агресивності та оцінки економічного збитку від шкідливої дії. Затверджуються Міністерством екології України за погодженням з Міністерством економіки та Міністерством фінансів України.

Таблиця 10. Регіональні (басейнові) коефіцієнти

Значення показника М_лі дорівнює річному обсягу скиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, а показника М_пі – річному обсягу понадлімітного скиду (фактичний скид мінус ліміт). Ліміти скидів забруднюючих речовин визначаються для підприємств з урахуванням граничнодопустимих обсягів скидів по кожному інгредієнту і доводяться до них як тимчасово погоджені величини скидів забруднюючих речовин по кожному інгредієнту в тоннах за рік.

Нормативи плати за скиди забруднюючих речовин – це розмір плати за 1 т конкретної речовини. За скиди забруднюючих речовин в межах визначених лімітів встановлюються базові нормативи плати і коефіцієнти, що враховують територіальні екологічні особливості. За понадлімітні скиди встановлюється підвищений розмір плати на підставі базових нормативів плати, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин. Коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди встановлюється радами народних депутатів базового рівня (село, селище, місто) в межах від 1 до 5. При відсутності на підприємстві затверджених лімітів плата за скиди стягується як за понадлімітні.

Платежі підприємств за скиди забруднюючих речовин у межах лімітів відносяться на собівартість продукції, а частина загальної суми, що припадає на понадлімітне забруднення, здійснюється за рахунок доходів підприємства.

Визначення платежів за розміщення відходів. Платежі за розміщення відходів у навколишньому середовищі компенсують економічні збитки від негативного впливу відходів на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні, рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту. Складовими розміру платежів за розміщення відходів унавколишньому середовищі є:

- плата в межах установлених лімітів розміщення згідно з дозволами на розміщення відходів у навколишньому середовищі;

- плата за перевищення лімітів розміщення відходів.

Величина збору за розміщення відходів (П_рв) визначається за
формулою:

,

Де М_лі – річна маса відходів і-го типу в межах ліміту, т;

М_пі – обсяг понадлімітного розміщення відходів і-го виду, т;

К_н–коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів – 5;

Н_бі–базовий норматив плати за розміщення 1т відходів і-го виду в межах ліміту, грн./т (табл. 11);

К_m – коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів (табл. 12);

К_о – коефіцієнт, який враховує характер устаткування місця розміщення відходів (табл. 13).

Сума збору за забруднення навколишнього природного середовища має обчислюватися платником самостійно щокварталу зростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору і корегуючих коефіцієнтів.

Таблиця 11. Класифікація відходів за токсичністю

Таблиця 12. Коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів

Відповідно до інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища затверджується такий порядок розподілу зібраних екологічних зборів:

Таблиця 13. Коефіцієнт, що враховує характер обладнання сховища для відходів

20 % – на окремі рахунки в місцеві фонди охорони навколиш-нього природного середовища, що створюються в складі сільських, селищних, міських бюджетів;

50 % – на окремі рахунки в місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, що створюються в складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів;

30 % – на окремий рахунок у Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, що створюються в складі Державного бюджету України.

Система екологічних платежів створює фінансову основу природоохоронної діяльності і формує економічний мотиваційний інструментарій зниження деструктивного впливу на природне середовище. Однак кардинальних успіхів у вирішенні екологічних проблем можна досягти лише за умови зміни стратегічних напрямків реалізації економічної політики, спрямування її на екологізацію всього циклу виробництва і споживання продуктів і послуг.

Список літератури

1.Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 1 березня 1999 р. № 303 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – С. 89-92.

2.Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 28 березня 2003 р. № 402 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 14. – С. 15-19.

3.Постанова Кабінету Міністрів України “Про експертну грошову оцінку земельних ділянок” від 11 жовтня 2002 р. № 1531 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – С. 144-149.

4.Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України. Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища України. – К.: Міністерство охорони навколишнього середовища України, 1993. – 22 с.

5.Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища: Наказ Міністерства екологічної безпеки України від 19.07.99 № 162/379 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 32. – С. 148-164.

6.Методика розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища: Наказ Міністерства екологічної безпеки України від 18.05.95 № 36 // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. – 1995. – № 10. – С. 107-118.

7.Методика розрахунку розмірів відшкодувань збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: Наказ Міністерства екологічної безпеки України від 18.05.95 № 37 // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. – 1995. – № 11. – С. 3-28.

8.Методика розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: Наказ Міністерства екологічної безпеки України від 18.05.95 № 38 // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. – 1995. – № 10. – С. 129-144.

9.Білявський, Г.О. Основи екології: теорія та практикум [Текст] : навчальний посібник / Г. О. Білявський, Л. І. Бутченко. - 2-е вид., перероб. та доп. - К. : Лібра, 2004. - 368 с.

10.Джигирей, В.С. Основи екології та охорони навколишнього природного середовища. Екологія та охорона природи [Текст] : навчальний посібник / В. С. Джигирей, В. М. Сторожук, Р. А. Яцюк ; Мін-во освіти і науки України. - 2-е вид., доп. - Львiв : Афiша, 2004. - 272 с.

11.Царенко, О.М. Основи екології та економіка природокористування [Текст] : навчальний посібник / О. М. Царенко, О. О. Нєсвєтов, М. О. Кадацький. - 2-е вид., стереот. - Суми : Університетська книга, 2004. - 400 с.

12.Екологія [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - К. : КНЕУ, 2005. - 371 с.

13.Колотило, Д.М. Екологія і економіка [Текст] : навчальний посібник / Д. М. Колотило ; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - 2-е вид. доп. і перероб. - К. : КНЕУ, 2005. - 576 с.

14.Українська екологічна енциклопедія [Текст] / Міжнародна економічна фундація, Ін-т українознавства мін-ва освіти і науки України ; ред. Р. С. Дяків. - Вид. 2-ге. - К. : МЕФ, 2006. - 808 с.

15.Основи екології [Текст] : навчально-методичний посібник / ; сост.: Б. О. Дадашев, В. П. Гордієнко ; УАБС НБУ. - Суми : УАБС НБУ, 2006. - 122 с.

16.Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористування [Текст] : підручник / Л. Г. Мельник. - Суми : Університетська книга, 2006. - 759 с.

17.Екологічні основи природокористування [Текст] : навчальний посібник / Т. А. Сафранов. - 3-е вид., стереот. - Львів : Новий Світ-2000, 2006. - 248 с.

18.Запольський, А.К. Основи екології [Текст] : підручник / А. К. Запольський, А. І. Салюк ; ред. К. М. Ситник. - 3-е вид., стереот. - К. : Вища школа, 2005. - 382 с.

19.Глушкова, В.Г. Экономика природопользования [Текст] : учебное пособие / В. Г. Глушкова, С. В. Макар. - М. : Гардарика, 2007. - 448 с.

20.Синяєва, Л. В. Екологічні проблеми України та шляхи їх вирішення [Текст] / Л. В. Синяєва, Р. І. Олексенко, І. М. Плаксіна // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2007. - N 4. - C.12-15

21.Правдюк, Н.Л. Екологічний аудит як інструмент управління природокористуванням [Текст] / Н. Л. Правдюк // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2007. - N 4. - C.299-304

22.Богачов, В. Необхідність підвищення екологічної безпеки в Україні [Текст] / В. Богачов // Економіст. - 2008. - N 9. - С. 12-14

23.Гурська, Г. А. Поняття екологічного аудиту та його співвідношення із суміжними поняттями [Текст] / Г. А. Гурська // Держава і право. - 2008. - N 3. - С. 469-473

24.Регіональна економіка [Text] : курс лекцій. Модуль 2. Екологія / ДВНЗ "УАБС НБУ" ; уклад.: Б. А. Дадашев, В. В. Обливанцов, В. П. Гордієнко. - Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008. - 123 с.