Російський живописець П.Ю. Заболотський

Заболотській Петро Юхимович (1803-1866) - російський живописець, представник так названого провінційного романтизму, близький школі О. Венеціанова. Народився в м. Тихвіні в сім'ї міщанина. Він довгий час відчував на собі тиск цього стану, так як був залежний у багатьох випадках від думки батька (наприклад, багато труднощів було пов'язано з отриманням звання художника). Про перші роботи Заболотського нічого не відомо, одначе не є секретом той факт, що в його долі велику роль зіграв А.Р. Томілов, відомий цінитель російської культури і живопису, колекціонер зроблений видатних живописців, знатних всьому світу. Не без допомоги А.Р. Томілова Заболотській в 1825 р. переїхав з провінції до Петербурга. Саме в Петербурзі майбутній художник отримав перші уроки професійної живопису. Він копіював картини відомих майстрів, за порадою свого наставника А.Р. Томілова вивчав портрети Рембрандта. В Академії мистецтв він міг відвідувати заняття в якості вільного слухача, але ще не був туди визначений постійним учнем. Причиною хибного стану Заболотського була залежність від волі та бажання батька. Батько же перебував в роздумах, і в 1827 р. Заболотській повернувся в Тихвін. У рідному місті, чекаючи остаточного рішення батьків, художник не переставав удосконалюватися і писав портрети городян. Ситуація розгорнулась на користь завзятого юнака, і до кінця 1827 р. він знову поринув у навчання в стінах Петербурзької Академії мистецтв. У вільний від занять в Академії час Заболотській багато працював самостійно і для здачі іспиту вибрав декілька робіт, написаних не під керівництвом викладачів. Успішно склавши іспит, він став вчитися в натурному класі. До цього часу відносяться картини «Портрет А.М. Малевського» (1827, Російський музей, Санкт-Петербург), «Автопортрет» (1827, колекція В. А. Десницького). На початку свого творчого шляху Заболотській кілька копіював манеру О.О. Кіпренського. Так, у картині «Хлопчик у білій сорочці» (1828, Художній музей, Нижній Новгород) чітко просліджуються алегорії з картиною О.О. Кіпренського «Садовник». Але все-таки це не було сліпим наслідуванням, а лише говорило про серйозне захоплення творчістю сучасника. У 1829 р. одна з натурних пейзажних робіт Заболотського була відзначена Малою срібною медаллю Петербурзької Академії мистецтв. У 1830 р. художнику присудили Велику срібну медаль. У цьому ж році він взяв участь у виставці Академії живопису. Роботи живописця викликали схвалення критики, а ім'я стало широко відомим. Особливу популярність набула картина «внутрішньої кімнати любителя мистецтв та дім його» (Музей російського і українського мистецтва, Одеса), написана Заболотським, по всій вірогідності, під час річного перебування в будинку Томілових. Сюжет картини простий . Зображення двох кімнат побудоване на перспективі і світлотіні: перша кімната трохи темніше, мерехтять золотом рами картин, розвішаних на стінах дому, сидячи біля вікна, поглибився в читання один із синів А.Р. Томілова. Друга кімната яскраво освітлена сонцем. Тут зображений господар будинку - А.Р. Томілов з дітьми. Він грає на клавесині, а син та дочка слухають музику. Заболотській звертає увагу на найдрібніші деталі в зображенні кімнат, вони передані з майже документальною точністю. У 1831 р. Заболотській після довгих невтомних років очікування все-таки отримав звання художника. Почався новий етап в його творчості: він незалежний і сповнений бажання працювати. У 1830-ті рр.. Заболотській вступив вже як сформований художник зі своїми темами, інтересами та індивідуальною манерою письма. В цей час він зблизився з кружком Венеціанова. На портретах художник зображав звичайних, нічим не примітних людей - «портрет невідомого» (1832, Російський музей, Санкт-Петербург), «Селянська дівчина» (1832, Російський музей, Санкт-Петербург), його залучали і звичайні, традиційні для середньої російської смуги пейзажів - «Вид старої Ладозі» (1833, Російський музей, Санкт-Петербург). Захоплення Заболотського побутовим живописом з роками зросла. У 1835 р. він написав ще кілька виразних картин: «Дівчина, що заснула при свічках» (приватний збір, Москва), «Хлопчик з балалайкою» (Російський музей, Санкт-Петербург). Перша робота була дуже високо оцінена і відразу куплена у Заболотського Товариством заохочення художників. Широко відома картина живописця «Ветеран 1812 року» (1835, Російський музей, Санкт-Петербург), в якій художник виступив великим майстром побутового живопису. Герой картини - унтер-офіцер Андрєєв - реальне обличчя. Заболотській написав не портрет, а передав узагальнений образ досвідченого російського солдата, дещо стомленого, але повного рішучості служити Батьківщині. Картина виконана в стриманої сіро-коричневої колірній палітрі. У середині 1830-х рр.. Заболотській познайомився з М.Ю. Лермонтов, а потім протягом кількох років (з 1836) давав поетові уроки малювання. До цього періоду відноситься і знаменитий його портрет (1837, Третьяковська галерея, Москва). Заболотській віртуозно переніс на полотно вигляд натхненного молодого поета, живий погляд його виразних очей. Незважаючи на яркий, який грає золотом гусарський мундир, в якому зображений Лермонтов, портрет позбавлений пихатої парадності та пози. Портрет М.Ю. Лермонтова (1837) по праву вважається видатної картиною художника. Портретні роботи Заболотського не завжди були вдалі, однак до 1840-м рр. його ім'я стало вже добре відомо. У ці роки живописець викладав у школі Товариства заохочення художників (1842-1844 та 1845-1848), яке в 1840 р. купило ще одну його картину - «Хлопчик з батогом». У 1845 р. живописець викладав у духовній семінарії. Викладацька діяльність стала основним заняттям у другій половині життя і творчості Заболотського (крім роботи в Малювальної школі, він навчав живопису у Військово-топографічної депо, в Технологічному інституті, давав приватні уроки). Живописні роботи Заболотського до цього часу поступово втратили безпосередність, хоча техніка продовжувала залишатись на високому рівні. «Портрет невідомої» (1842, Російський музей, Санкт-Петербург) відображає своєрідність творчої манери художника, однак це одне з останніх видатних його творів. Не виконав свого часу (середина 1830-х) парадний портрет, програмну роботу на звання академіка, Заболотській отримав це звання тільки в 1857 р. У 1860-ті рр.. він звертався не тільки до портретної живопису, але проявив себе і в іконописі. Проте до цього часу спад творчої активності художника був уже великий. Більше він не створив нічого значного.

Література:

1. П.Є. Заболотській // Російське мистецтво. Нариси про життя і творчість художників першої половини XIX століття. М., 1954

2. Велика радянська енциклопедія

3. Живописці XIX століття