Інформатизація суспільства і молодь

Інформатизація суспільства і молодь

Вступ

Інформатизація суспільства – глобальний, загально цивілізаційний процес активного формування та широкомасштабного використання інформаційних ресурсів. У процесі інформатизації суспільства відбувається перетворення традиційного технологічного способу виробництва і способу життя в новий постіндустріальний, на основі використання кібернетичних методів і засобів.

Соціальні передумови інформатизації – це те, що повинно бути в суспільстві, щоб почалося успішне розгортання процесів інформатизації. Соціальні умови інформатизації – це реальна обстановка, в якій відбувається процес інформатизації. Соціальні наслідки інформатизації – реальні і прогнозовані зміни в суспільстві, що відбуваються під впливом інформатизації.

Необхідно відзначити, що поняття «соціальне» трактується в широкому і у вузькому сенсі слова:

– «Соціальне» в широкому сенсі слова тотожне поняттю «суспільне». Розгляд в цьому сенсі умов і передумов інформатизації – це аналіз реального та необхідного стану всіх сфер життя суспільства з точки зору їх готовності сприйняти і розвивати інформатизацію;

– «Соціальне» у вузькому сенсі слова. При цьому підході розглядаються інформаційні особливості існування різних соціальних груп, рівень їх готовності до процесу інформатизації, а також вивчається соціальна структура в її співвідношенні з процесом інформатизації.

Мета інформатизації – поліпшення якості життя людей за рахунок збільшення продуктивності і полегшення умов їх праці.

1. Розвиток обчислювальної техніки

молоді обчислювальний техніка інтернет

Інформатизація – це складний соціальний процес, пов'язаний зі значними змінами в способі життя населення. Він вимагає серйозних зусиль на багатьох напрямках, включаючи ліквідацію комп'ютерної неграмотності, формування культури використання нових інформаційних технологій та ін

Рушійною силою розвитку суспільства повинно стати виробництво інформаційного, а не матеріального продукту. В інформаційному суспільстві змінюється не тільки виробництво, але і весь устрій життя, система цінностей, зростає значущість культурного дозвілля по відношенню до матеріальних цінностей. В інформаційному суспільстві виробляються і споживаються інтелект, знання, що призводить до збільшення частки розумової праці. Від людини буде потрібно здатність до творчості, зростає попит на знання. Матеріальною і технологічною базою інформації суспільства, стануть різного роду системи, на базі комп'ютерної техніки і комп'ютерних мереж, інформаційної технології, телекомунікаційного зв'язку.

Інформатизація суспільства – організований соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів

Інформаційне суспільство – суспільство, в якому більшість працюючих зайнято виробництвом, зберіганням, переробкою і реалізацією інформації, особливо вищої її форми – знань.

Мета інформатизації – поліпшення якості життя людей за рахунок підвищення продуктивності і полегшення умов їх праці.

Основними критеріями розвиненості інформаційного суспільства є наступні:

– Наявність комп'ютерів;

– Рівень розвитку комп'ютерних мереж;

– Володіння інформаційною культурою, тобто знаннями та вміннями в області інформаційних технологій;

Поява і розвиток комп'ютерів – це необхідна складова процесу інформатизації суспільства. Інформатизація суспільства є однією із закономірностей сучасного соціального прогресу. При інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх видах людської діяльності. Для забезпечення доступності спілкування з комп'ютером на природній мові він буде оснащений засобами мультимедіа, в першу чергу аудіо – і відео – засобами. У перспективі портативні комп'ютери повинні стати більш мініатюрними, при тому швидкодія їх мікропроцесорів повинно бути таким, як на сучасних супер ЕОМ. Вони повинні мати плоский дисплей з гарною роздільною здатністю. Їх зовнішні запам'ятовуючі пристрої – магнітні диски – будуть портативними, мати ємність більше 100 Гбайт.

Для забезпечення якісного і повсюдного обміну інформацією між комп'ютерами будуть використовуватися нові канали зв'язку:

– Інфрачервоні канали в межах прямої видимості.

– Телевізійні канали.

– Бездротова технологія високошвидкісної цифрового зв'язку на частоті 10 Мгц.

Найважливішою складовою частиною інформаційної культури сучасної людини є комунікативна культура з використанням сучасних інформаційних технологій. Розвиток мережевих інформаційних технологій зробив інформаційні ресурси глобальної комп'ютерної мережі Інтернет потенційно доступними більшості людства. Уміння отримувати необхідну інформацію з мережі стає невід'ємною частиною інформаційної культури людини.

Таким чином, людина володіє інформаційною культурою, якщо:

– Має уявлення про інформацію та інформаційних процесах, пристрої комп'ютера і його програмному забезпеченні;

– Уміє використовувати інформаційне моделювання при вирішенні задач за допомогою комп'ютера;

– Уміє з достатньою швидкістю вводити інформацію з клавіатури і працювати з графічним інтерфейсом програм за допомогою миші;

– Уміє створювати і редагувати документи, в тому числі мультимедійні презентації;

– Уміє обробляти числову інформацію за допомогою електронних таблиць;

– Уміє використовувати бази даних для зберігання і пошуку інформації;

– Вміє використовувати інформаційні ресурси комп'ютерної мережі;

– Знає і не порушує закони про авторські права на комп'ютерні програми;

– Дотримується етичних норм при публікації інформації в Інтернеті і в процесі спілкування з допомогою Інтернету.

2. Основні етапи розвитку обчислювальної техніки

Під інформатизацією суспільства розуміють реалізацію комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного і своєчасного використання членами суспільства достовірної інформації, що значною мірою залежить від ступеня освоєння і розвитку нових інформаційних технологій.

Деякі характерні риси інформаційного суспільства:

– Вирішена проблема інформаційної кризи, тобто дозволено протиріччя між інформаційною лавиною і інформаційним голодом;

– Забезпечено пріоритет інформації в порівнянні з іншими ресурсами;

– Головною формою розвитку стане інформаційна економіка;

– В основу суспільства будуть закладені автоматизовані генерація, зберігання, обробка і використання знань за допомогою новітньої інформаційної техніки і технології;

– Інформаційні технології охоплюють всі сфери соціальної діяльності людини;

– За допомогою засобів інформатики реалізований вільний доступ кожної людини до інформаційних ресурсів всієї цивілізації.

Один з етапів переходу до інформаційного суспільства – комп'ютеризація суспільства, де основну увагу приділяється розвитку і впровадженню комп'ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів переробки інформації і її накопичення.

Основний інструмент комп'ютеризації – ЕОМ (або комп'ютер). Людство здійснило довгий шлях, перш ніж досягло сучасного стану засобів обчислювальної техніки.

Основними етапами розвитку обчислювальної техніки є:

I. Ручний – з 50-го тисячоліття до н.е.;

II. Механічний – з середини XVII століття;

III. Електромеханічний – з дев'яностих років XIX століття;

IV. Електронний – з сорокових років XX століття.

Ручний період автоматизації обчислень почався на зорі людської цивілізації. Він базувався на використанні пальців рук і ніг. Рахунок за допомогою угруповання і перекладання предметів з'явився попередником рахунку на абаці – найбільш розвиненому рахунковому приладі старовини. Аналогом абака на Русі є дійшли до наших днів рахунки. Використання абака припускає виконання обчислень по розрядах, тобто наявність деякої позиційної системи числення.

На початку XVII століття шотландський математик Дж. Непер ввів логарифми, що революційний вплив на рахунок. Винайдена їм логарифмічна лінійка успішно використовувалася ще п'ятнадцять років тому, більше 360 років прослуживши інженерам. Вона, без сумніву, є вінцем обчислювальних інструментів ручного періоду автоматизації.

Розвиток механіки в XVII столітті стало передумовою створення обчислювальних пристроїв і приладів, що використовують механічний спосіб обчислень. Ось найбільш значущі результати, досягнуті на цьому шляху.

1623 р. – німецький вчений В. Шиккард описує і реалізує в єдиному екземплярі механічну лічильну машину, призначену для виконання чотирьох арифметичних операцій над шести розрядний числами.

1642 р. – Б. Паскаль побудував восьми розрядний діючу модель лічильної підсумовує машини. Згодом була створена серія з 50 таких машин, одна з яких була десяти розрядний. Так формувалося думку про можливість автоматизації розумової праці.

1673 р. – німецький математик Лейбніц створює перший арифмометр, що дозволяє виконувати всі чотири арифметичних операції.

Англійський математик Чарльз Беббідж (Charles Babbage, 1792–1871) висунув ідею створення програмно-керованої рахункової машини, що має арифметичний пристрій, пристрій управління, введення і друку. Перша спроектована Беббідж машина, різницева машина, працювала на паровому двигуні. Вона заповнювала таблиці логарифмів методом постійної диференціації і заносила результати на металеву пластину. Працююча модель, яку він створив в 1822 році, була шести розрядний калькулятором, здатним виробляти обчислення і друкувати цифрові таблиці. Другий проект Беббіджа – аналітична машина, що використовує принцип програмного управління і, що призначалася для обчислення будь-якого алгоритму. Проект не був реалізований, але отримав широку популярність і високу оцінку науковців.

Аналітична машина складалася з наступних чотирьох основних частин: блок зберігання початкових, проміжних і результуючих даних (склад – пам'ять); блок обробки даних (млин – арифметичний пристрій); блок керування послідовністю обчислень (пристрій управління); блок введення початкових даних і друку результатів (пристрої введення / виводу).

Одночасно з англійським вченим працювала леді Пекла Лавлейс (Ada Byron, Countess of Lovelace, 1815–1852). Вона розробила перші програми для машини, заклала багато ідей і ввела ряд понять і термінів, що збереглися до нашого часу.

Електромеханічний етап розвитку ОТ з'явився найменш тривалим і охоплює близько 60 років – від першого табулятора Г. Холлеріта до першої ЕОМ «ENIAC».

1887 р. – створення Г. Холлеритом в США першого лічильно-аналітичного комплексу, що складається з ручного перфоратора, сортувальної машини і табулятора. Одне з найбільш відомих його застосувань – обробка результатів перепису населення в декількох країнах, в тому числі і в Росії. Надалі фірма Холлеріта стала однією з чотирьох фірм, що поклали початок відомій корпорації IBM.

Початок – 30-ті роки XX століття – розробка лічильно аналітичних комплексів. Складаються з чотирьох основних пристроїв: перфоратор, контролер, сортувальник і табулятор. На базі таких комплексів створюються обчислювальні центри.

В цей же час розвиваються аналогові машини.

1930 р. – В. Буш розробляє диференціальний аналізатор, використаний надалі у військових цілях.

1937 р. – Дж. Атанасов, К. Беррі створюють електронну машину ABC.

1944 р. – Г. Айкен розробляє і створює керовану обчислювальну машину MARK-1. У подальшому було реалізовано ще декілька моделей.

1957 р. – останній найбільший проект релейної обчислювальної техніки – в СРСР створена РВМ-I, яка експлуатувалася до 1965 р.

Електронний етап, початок якого пов'язують зі створенням у США в кінці 1945 р. електронної обчислювальної машини ENIAC.

В історії розвитку ЕОМ прийнято виділяти декілька поколінь, кожне з яких має свої відмітні ознаки і унікальні характеристики. Головна відмінність машин різних поколінь полягає в елементній базі, логічній архітектурі і програмному забезпеченні, крім того, вони розрізняються по швидкодії, оперативній пам'яті, способам введення і виведення інформації і т.д.

ЕОМ п'ятого покоління повинні задовольняти наступним якісно новим функціональним вимогам:

1) забезпечувати простоту застосування ЕОМ шляхом ефективних систем введення / виведення інформації, діалогової обробки інформації з використанням природних мов, можливості навченості, асоціативних побудов і логічних висновків (інтелектуалізація ЕОМ);

2) спростити процес створення програмних засобів шляхом автоматизації синтезу програм за специфікаціями вихідних вимог на природних мовах; удосконалити інструментальні засоби розробників;

3) поліпшити основні характеристики та експлуатаційні якості ЕОМ, забезпечити їх різноманітність і високу адаптацію до додатків.

3. Молодь в Російській Федерації

Сьогодні молодь РФ – це 39600 тисяч молодих громадян – 27% від загальної чисельності населення країни. Відповідно до Стратегії державної молодіжної політики в Російській Федерації, затвердженої розпорядженням Уряду Російської Федерації від 18 грудня 2006 року №1760-р, до категорії молоді у Росії ставляться громадяни Росії від 14 до 30 років.

Результати деяких досліджень показують, що молодь у цілому аполітична. У виборах федерального рівня бере участь менше половини молодих росіян, лише 33 відсотки молодих громадян у віці до 35 років цікавляться політикою. Тільки 2,7 відсотка молодих людей беруть участь в діяльності громадських організацій. Разом з тим за останні роки зросла кількість молодіжних політичних організацій: «Ми», Молодіжний рух «Наші», «Молода гвардія Єдиної Росії», які поряд з відродженими на початку 90-х років молодіжними комуністичними організаціями та молодіжним крилом «Яблука» і ЛДПР складають строкату палітру яскравих і гучних політичних молодіжних структур. Їх діяльність часто зводиться до акцій, орієнтованих на залучення уваги ЗМІ.

В умовах глобалізації та вимушеного припливу мігрантів молодь покликана виступити провідником ідеології толерантності, розвитку російської культури і зміцнення між поколінь і міжнаціональних відносин. Однак у даний момент 35 відсотків молодих людей у ​​віці 18–35 років відчуває роздратування або неприязнь до представників іншої національності, 51 відсоток схвалили б рішення про виселення за межі регіону деяких національних груп.

За даними дослідження проведеного в липні 2004 р. Всеросійським центром вивчення громадської думки (ВЦВГД) молоді люди у віці 18–24 років вважають кумирами сучасної російської молоді поп – і рок-зірки, представники «золотої» молоді (52%), успішні бізнесмени, олігархи (42%), спортсмени (37%). В.В. Путін (14%). [4]

Абсолютна більшість опитуваних, які вважають, що здоровий спосіб життя залежить скоріше від власних зусиль самої людини виходять з того, що перетворення Росії в країну здорового способу життя відбудеться лише коли-небудь в далекому майбутньому (65,9%). Симптоматично для сучасної Росії те, що кількість респондентів, в принципі не вірять у те, що Росія стане країною здорового способу життя (22,4%) майже в два рази перевищує ту частину опитуваних, які відповіли на це запитання – «так, і досить скоро».

Кожна друга молода людина в Росії у віці 14–30 років навчається. Більшість учнів загальноосвітніх шкіл після їх закінчення планує вступити до вузів, кожен п'ятий – на роботу і кожен сьомий – в коледж. У найближчій перспективі майже стільки ж молодих людей мають намір вступити на роботу. У більш віддаленому майбутньому планують навчатися у професійних навчальних закладах лише окремі школярі.

Структура прийому за всіма формами вищої професійного навчання на початку XXI століття характеризувалася такими показниками: на економічні спеціальності прийнято більше 27% від загальної кількості зарахованих на 1 курс, на інженерно-технічні – 31%, сільськогосподарські – 4%, екологічні – 1%, природничо-наукові – 5%, гуманітарні – 18%, освіти – 6%, медицини – 3%, культури і мистецтва – 2%. До державних ВНЗ на основі повного відшкодування витрат в 1995 р. було прийнято 93,5 тис. осіб, у 2000 р. ця цифра зросла до 553,5 тис. чоловік, що склало 48,5% від загальної кількості зарахованих на I курс.

На відміну від молоді західних країн, вік вступу якою в доросле життя об'єктивно підвищується, російської молоді доводиться вступати в соціально-економічні відносини значно раніше. При цьому різні галузі економіки будуть приймати молоді трудові ресурси вкрай нерівномірно. І якщо у сфері послуг та підприємництва молодь становить вже сьогодні і буде становити значний відсоток працюючих, то в соціальній бюджетній сфері та сфері державного та муніципального управління частка молодих працівників сьогодні незначна і не зможе забезпечити спадкоємності в передачі функцій у майбутньому.

За характером праці в матеріальному виробництві молодь розподілилася таким чином: 89,8% працюють за наймом, 2,7% володіють бізнесом з найманою працею, 2,2% працюють за наймом і мають власний бізнес, 2,5% зайняті індивідуально-трудовою діяльністю, 5,5% іншими видами діяльності (дрібна комерція, робота в особистому підсобному та домашньому господарстві). Тобто переважна більшість молоді в матеріальному виробництві становить найману робочу силу.

В цілому досить високий рівень освіти молоді в матеріальному виробництві. 61,6% зайнятих в цій сфері мають не тільки професію, але і професійна освіта, що свідчить про високий відтворювальному потенціал молоді. чинником відтворення даної сфери. Вона виступає основним джерелом поповнення рядів інтелігенції, що становить ядро ​​середнього класу. Російські підприємці при найманні працівників у середньому також віддають певний перевагу особам більш молодих вікових груп. Більш того, за умови відкритого найму (оголошенні про вакансії або зверненні до рекрутингові агентства) багато роботодавців обумовлюють, що приймають заявки на працевлаштування тільки від осіб, молодше певного віку. У результаті в цілому в Росії в даний час можливості працевлаштування у молоді набагато більше, ніж в осіб середніх і старших вікових груп, навіть незважаючи на відсутність у молоді досвіду роботи.

4. Молодь у країнах Європейського союзу

Незважаючи на те, що в країнах Європейського союзу яскраво виражається загальна світова тенденція до старіння населення в розвинених країнах, Старий Світ залишається порівняно молодим.

За даними доповіді доповіді Дитячого фонду ООН чотирьом країнам – Швеції, Великобританії, Нідерландів та Італії – вдалося скоротити рівень юнацької смертності, пов'язаної з нещасними випадками. У цих державах на рік гине менше 10 молодих людей на кожні 100 тисяч жителів молодше 19 років. В інших країнах цей показник – 20 на 100 тисяч. У дослідженні говориться, що якби всі країни зробили такі ж рішучі заходи, спрямовані на запобігання нещасних випадків серед дітей та молоді, як Швеція, то в рік в багатих країнах вдалося б запобігти 12 тисяч смертей.

У Швеції вища освіта є безкоштовною. Однак матеріальні витрати, пов'язані з навчанням і проживанням студентам доводиться покривати самим. Так само як і в Росії, шведські студенти мають певні пільги на транспорт, відвідування музеїв, кіно, дискотек, клубів і придбання підручників. Студентам з малозабезпечених сімей шведський банк щорічно виплачує безпроцентну позику в розмірі 7200 шведських крон, що в перерахунку на євро становить 720 євро. Цього цілком може вистачити на скромне існування: купівля підручників в семестр обходиться у 750–1000 крон, а проживання у студентських кімнатах варіюється від 2000 до 3000 крон (в залежності від міста).

Отримання вищої освіти у Великобританії здійснюється на платній основі. Плата за навчання не залежить від місця розташування вузу, його престижу або вибраного напряму навчання і складає 12500 фунтів стерлінгів на рік. При вступі до вузу іногородній студент має завжди гарантоване місце в гуртожитку, плата за яке в Лондоні дорівнює 70 фунтам на тиждень. Нові підручники в середньому коштують 50 фунтів, а ціна на підручники, що були у вживанні може становити 20 фунтів. Якщо молода людина або дівчина захоче, вступивши до вузу жити окремо від батьків, то на основі певного запиту районна адміністрація видає стипендію, що становить 3000 фунтів стерлінгів на рік. Половину цих грошей буде коштувати оплата окремої квартири. Діти з малозабезпечених або неповних сімей також можуть претендувати на отримання стипендій від районних адміністрацій. Найбільша стипендія, яку можна отримати становить 20000 фунтів стерлінгів. Крім того, у Великобританії існує практика безпроцентних банківських позик на навчання, виплата яких починається з першого дня пристрою на постійну роботу.

Згідно зі статистичними даними Євростату за станом на червень 2005 року, рівень молодіжного безробіття в Австрії протягом останнього року виріс на 1 відсоток і в даний час складає приблизно 10 відсотків. З ще більш високими показниками молодіжного безробіття зіткнулися Угорщина (16 відсотків), Словаччина (25 відсотків) і Словенія (13 відсотків). Молоді люди відчувають на собі дедалі більшу тиск, що змушує їх вступити в конкурентну боротьбу на глобалізованому ринку праці. Однак, як підкреслюється на сторінках Всесвітньої доповіді про становище молоді, саме молоді люди проявляють найбільшу гнучкість і, судячи з усього, мають найбільші здібностями, що дозволяють їм адаптуватися і скористатися новими можливостями, які надає в наше розпорядження процес глобалізації.

5. Сучасна молодь та Інтернет

Технічний прогрес не стоїть на місці, він постійно розвивається, винаходять нові речі, вдосконалюються старі. Одним з таких винаходів і став Інтернет.

Інтернет – це всесвітня комп'ютерна мережа, що з'єднує разом тисячі мереж, включаючи мережі збройних сил і урядових організацій, освітніх установ, благодійних організацій, індустріальних підприємств і корпорацій всіх видів, а також комерційних підприємств (сервіс – провайдерів), які надають приватним особам доступ до мережі.

І, звичайно ж, молодь не обійшла стороною цей винахід. Спочатку мало хто знав, що таке Інтернет і як ним користуватися, але минав час в Інтернеті почали з'являтися різні сайти, форуми, Балоги, Інтернет – магазини. Все більше людей стало дізнаватися про існування Інтернету і все більше стали користуватися ним.

В даний час Інтернетом користується величезна кількість людей, і велика частина цих людей представники сучасної молоді. Молодь все більше і більше проводить час за комп'ютером в Інтернеті. Улюблені сайти молоді як мені здається це: сайти знайомств, звичайно ж це сайт «однокласники», і сайти які надають послуги електронної пошти, форуми.

Молодь любить спілкуватися через Інтернет, грубо кажучи, розважаються за допомогою Інтернету. Деякі люблять обговорювати ті чи інші питання на форумах, інші використовують Інтернет для пошуку своєї другої половинки, інші настільки ліниві замовляють товари в Інтернет – магазинах і їм їх привозять додому. Але крім розваг молодь використовує Інтернет як засіб масової інформації, адже за допомогою Інтернету можна дізнатися останні новини, дізнатися про новинки кіноіндустрії. Так само в Інтернеті знайдеться все що душі завгодно, будь це курсова робота або нова пісня улюбленого виконавця. На мій погляд, використання Інтернету для навчання це набагато зручніше, ніж ходьба по бібліотеках у пошуках тієї чи іншої інформації. Навіщо ходити витрачати свій час, коли можна прийти додому, сісти за комп'ютер, налити чашку чаю, і знайти потрібну вам інформацію.

Я сам є представником молоді, і я користуюся Інтернетом щодня. Я не можу уявити наше життя без нього.

Загалом, Інтернет і сучасна молодь це нероздільне ціле, яке не може жити один без одного.

Висновок

Глобальна інформатизація суспільства є однією з домінуючих тенденцій розвитку цивілізації в XXI ст. Завдяки стрімкому збільшенню можливостей засобів інформатики, телекомунікаційних систем і нових інформаційних технологій формується інформаційне місце існування і життєдіяльності людей, складається інформаційне суспільство.

Перед вищою школою ставиться завдання – підготувати студентів до умов життя і професійної діяльності в інформаційному суспільстві, навчити їх діяти в цьому середовищі, використовувати її можливості і захищатися від негативних впливів.

Для вирішення цієї проблеми потрібно інформаційна орієнтація системи вищої освіти.

Однак багато актуальних проблем інформатизації суспільства практично не вивчаються в системі вищої освіти. Не готуються до цих умов і викладачі вузів. Система підготовки та підвищення кваліфікації професорсько-викладацьких кадрів вищої школи в цьому плані не відповідає сучасним вимогам. Цей тривожний факт повинен стати об'єктом уваги як працівників вузів, так і політиків, державних діячів нашої країни, оскільки якість освіти – не тільки гуманітарна проблема, але стратегічний чинник соціально-економічного розвитку країни, забезпечення її національної безпеки.

Слід чітко розуміти, що технології поступово проникають в такі галузі діяльності, які ще недавно здавалися доступними виключно для людського духу, в тому числі діяльність педагогічну (освітню).

Список використаної літератури

1. Антопольскій А.Б. Інформаційні ресурси Росії: Науково-методичний посібник / А.Б. Антопольскій. – М.: Ліберія, 2004.

2. Гулін В.М. Інформаційний менеджмент. Інформаційні технології, що забезпечують управління інформаційними ресурсами. – М.: Сучасна школа, 2008.

3. Макарова Н.В. Інформатика. – М.: Фінанси і статистика, 2000.

4. Могилів А.В., Пак Н.І., Хеннер Є.К. Інформатика.

5. Соколова І.В. Соціальна інформатика. – М., 2003 р.

6. Інформаційні ресурси Росії. Національна доповідь. – М.: Державний комітет Російської Федерації по зв'язку та інформатизації, 2000.

7. Попов В.М. Інформаційні технології в сфері управління. – Томськ: Изд-во Томського політехнічного університету, 2008.

8. Шауцукова Л.З. Інформатика: 10–11 кл. Теорія (із завданнями та рішеннями). – М.: Просвещение, 2000.