Сутність і структура аудиторського висновку

Зміст
I. Сутність і структура аудиторського висновку
II. Міжнародні стандарти аудиту
III. Завдання № 13 вересня

Список використаної літератури

I. Сутність і структура аудиторського висновку.
Відповідно до статей 7 та 21 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитор повинен провести перевірку річного бухгалтерського звіту об'єкта підприємництва для складання аудиторського висновку про достовірність і реальність представленої інформації, її підтвердження або не підтвердження. Норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновок.
Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов'язково в ній мають бать наступні розділи:

1. Заголовок аудиторського висновку.

У ньому говориться, що аудиторська перевірка проводилась незалежними аудиторами. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Дається повна назва підприємства, яке перевірялося і час перевірки.

2. Вступ.

Аудиторський висновок повинен містити інформацію про склад фінансового звіту та дату підготовки. У цьому розділі говориться також, що відповідальність за правильність підготовки висновку лягає на керівників підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок.

3. Масштаб перевірки.

На закінчення потрібно зраджувати масштаб аудиту і зміст проведеної роботи. Цей розділ аудиторського висновку додає впевненості його користувачам у тому, що аудиторська перевірка проведена згідно з вимогами українського законодавства та норм, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або згідно з вимогами міжнародних стандартів і практики.
У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з упевненістю про те, що у фінансовому звіті немає істотних помилок.
Під час аудиторської перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансовий облік. При оцінці значущості помилок аудитор повинен звертатися до положень Національних нормативів аудиту № 11 «Сутність та її взаємозв'язок з ризиком перевірки».

4. Висновок аудитора про перевірку фінансової звітності.
У цьому розділі робиться висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах.

5. Дата аудиторського висновку.

Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку, або після підпису аудитора.

6. Підпис аудиторського висновку.

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

7. Адреса аудиторської фірми.
В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як в кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланка аудиторської фірми.

Види аудиторських висновків.

1. Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова в наданні висновку щодо фінансової звітності підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора дати такий висновок, який відрізняється від позитивного. При необхідності більш детального опису цих аргументів, аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, яка наводиться в додатку.

2. Позитивне висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:
аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;
поданої інформації достатньо для відображення реального положення справ на підприємстві;

є адекватні і достовірні дані з усіх найважливіших питань;
фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системою бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;

фінансова звітність складена на основі діючих облікових даних і не містить суттєвих протиріч;

фінансова звітність складена відповідним чином за формою, затвердженою в установленому порядку.

Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства.

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли питання або сумніви з приводу правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було представлено аргументоване і переконливе їх обгрунтування, то в аудиторському висновку ці дії і рішення приводити необов'язково, оскільки вони не міняють змісту безумовно позитивного висновку.

3. Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок при наявності фундаментального невідповідності і розбіжності. Існують основні причини фундаментальної невідповідності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може отримати всю необхідну інформацію та пояснення (наприклад, через обмеження за часом перевірки); ситуативні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації ( наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства). Причини розбіжностей: неприйняття системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розбіжність у поглядах щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності з даними обліку; фундаментальні розбіжності з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність чинному законодавству про порядок оформлення або здійснення операцій і встановленим нормам.

4. Будь-яке фундаментальне невідповідність або розбіжність є підставою для відмови у видачі позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня невідповідності чи розбіжності.
Невідповідність або розбіжність вважаються фундаментальними в тому випадку, коли вплив факторів, які викликали розбіжність, на фінансову інформацію настільки значний, що це може істотно спотворити дійсний стан справ у цілому. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх невідповідностей і суперечностей на фінансову звітність.
Наявність фундаментальної розбіжності може призвести до надання клієнту негативного аудиторського висновку. Наявність фундаментальної невідповідності може стати підставою для відмови від видачі аудиторського висновку.

5. У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, він зобов'язаний дати опис усіх суттєвих причин його невідповідностей і суперечностей. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор призводить негативний висновок або дає відмову у видачі аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В інших розділах укладання аудитор коротко формулює свій висновок щодо достовірності та повноти фінансової звітності.

6. Якщо аудитор має намір представити клієнтові позитивний висновок, в якому присутній фундаментальне невідповідність з окремих питань і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної невідповідності, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок щодо достовірності та повноти фінансової звітності підприємства. При цьому в своєму висновку він використовує такі ж формулювання, що й при безумовно позитивному висновку.

7. Якщо зауваження в аудиторському висновку пов'язані з наявністю фундаментальної невідповідності, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або в додаток до висновку, який є його невід'ємною частиною, і дає позитивний висновок щодо фінансової звітності підприємства.
8. При підготовці негативного аудиторського висновку застосовні такі вирази: «не задовольняє вимогам», «спотворює дійсний стан речей», «не дає реального уявлення», «не відповідає», «суперечить».

9. Якщо аудитор відмовляє в наданні аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

10. Рекомендується зміст розділу аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності залежно від виду аудиторського висновку.

II. Міжнародні стандарти аудиту.

Міжнародний комітет з аудиторської практиці видав стандарти проведення аудиту, що складаються з Міжнародних стандартів проведення аудиту та Стандартів з надання супутніх послуг. Кожний стандарт має мати строгу структуру і містить 4 розділи:

1.Общін положення стандарту.
2.Понятие визначення стандарту.
3.Сущность тематики стандарту.
4.Практіческіе додатки.

Перекладено порталом © за допомогою translate.google.com.

Редактор: Адаманов Дамир. (текст може містити помилки)

Оригинал:http:///25