Українські колядки і щедрівки

Реферат

на тему:

Українські колядки і щедрівки

Найдавніший пласт народних пісень, пов'язаних з порами року, називають обрядовим або календарно-обрядовим. Це колядки та щедрівки (зима), веснянки (весна), купальські (літо) й обжинкові (осінь), а також пісні, пов'язані з обрядами весілля та захоронення.

Колядки й щедрівки супроводжували обряд колядування й щедрування з нагоди новорічних свят.

Це була своєрідна театралізована музична вистава. Групи хлопців, хлопців і дівчат або дітей від 3 до 10—15 чоловік під керуванням досвідченої у цих справах людини готували святкове дійство. Колядники перевдягалися козою, чортом тощо і обходили двори із співанням пісень, музикою й танцями (у деяких місцевостях колядували під вікнами). Обряд цей існував з давніх-давен у різних місцевостях на території нинішньої нашої республіки.

Який зміст колядок і щедрівок? Сюжети цих пісень досить різноманітні, але неодмінно пов'язані з працею та життям селян. Це побажання успіхів у новому землеробському році, щастя й здоров'я господареві, його жінці й дітям, іноді в них розповідалося про одруження чи вибір нареченої.

Ой сивая та зозуленька,

Щедрий вечір, добрий вечір

Добрим людям на здоров'я,

Усі сади облітала. Щедрий вечір...

А в одному та і не бувала. Щедрий вечір...

А в тім саду — три тереми. Щедрий вечір...

А в першому — красне сонце. Щедрий вечір...

А в другому — ясен місяць. Щедрий вечір...

Ясен місяць — наш господар. Щедрий вечір...

Красне сонце — жона його. Щедрий вечір...

Дрібні зірки — його діти. Щедрий вечір ... 1

Ой рано, рано кури запіли. Добрий вечір.

А ще раніше Іванко (або інше ім'я) встав,

Лучком забряжчав, братів побуджав:

— Да вставайте, браття, коні сідлайте,

Коні сідлайте, хорти скликайте...

Да поїдем в чисте поле на погуляння,

На погуляння, на розглядання.

Да найдемо, браття, куну в дереві,

Куну в дереві, дівку в теремі.

Ой се вам, браття, куна в дереві,—

А мені, браття, дівка в теремі...2

Пішов Семеньо в поле з косою, бреніла,

Бреніла коса коло покоса, бреніла 3.

Обрядові пісні сформувались ще у східних слов'ян. У часи Київської Русі й наступні періоди їх текст і музика дещо змінювалися й удосконалювалися. В колядках відображалась також боротьба з ворогами, скликання ради, набирання дружини для далекого заморського походу, облога міста й багатий викуп або ворожий напад.

А чи дома, дома

Пан Микола, виноград,

Мій красний, зелений сад?

Його нема дома,

Десь у Царгороді 1, виноград,

Мій красний, зелений сад 2,

У колядках виробився особливий поетичний ритм — 10-складовий вірш з цезурою посередині (5+5):

Йа, в городочку зацвила ружа,

Загніваласи жінка на мужа 3.

або такий вірш із приспівом (рефреном), як у колядці «Ой рано, рано кури запіли».

У щедрівках переважає 8-складовий розмір вірша (4+4) з рефреном або без нього:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати.

Зимові календарні пісні виконувались хором одно-, дво- й багатоголосне (найдавніші тільки одноголосно). Вони різняться між собою ладовими особливостями, метроритмом і будовою. Відомий фольклорист К. Квітка з цього приводу говорить: «Найдавніші наспіви (мелодії) обмежувались невеликою кількістю ступенів звукоряду» 4 (1).

Мелодія «Щедрика» — коротка терцова поспівка, яка повторюється багато разів. Але ця простота найкраще відповідає змісту вірша. Єдність слова і музики створює викінчений художній образ.

У колядці «Ходить павойка» діапазон значно ширший — соль — мі (секста), рисунок мелодії розвинутіший. Спільним для обох мелодій є опора на стійкі ступені ладу: у першій — III—І ступені, у другій — V—III—І.

Метр і ритм колядок і щедрівок різноманітний. Поряд з простою ритмікою є і досить складна (2).

Різною є і музична форма зимових календарних пісень. Це переважно короткі побудови, що дорівнюють періоду, реченню, фразі й навіть мотиву. В «Щедрику» музична форма — мотив, що повторюється багато разів; у колядці «Ой пляшу, пляшу»— період (мотив а — мотив а — фраза в); в «Йа, в городочку зацвила ружа» — період з двох однакових речень (3).

Досить часто колядки й щедрівки мають заспів і приспів (4а, б).

Щедрівкою «Ой сивая та і зозуленька» вітали господаря дому й усю його сім'ю, називаючи його ясним місяцем, дружину — красним сонцем, дітей — дрібними зірками. М'яка й лагідна мелодія пісні передає доброзичливість, щирість цього привітання. Мелодія має дві частини: перша (два такти) — стрибок на квінту вгору з поступовим його заповненням, ця фраза спирається на три ладові устої: ля першої октави — початкова, відправна точка; мі другої октави — верхня опора; мі першої — нижній ладовий устій. Другу частину (чотиритакт) утворено повторенням однотактової поспівки (мотиву). Ладова будова приспіву нагадує «Щедрика», але, на відміну від нього, тут інші ритм і розмір.

Навіть із прийняттям християнства на Русі в 988 році «нехристиянські обряди довгий час могли не тільки зберігатися, а навіть розвиватися і збагачуватися, обрядові пісні й їх мелодії могли створюватися і змінюватися»1. Церковні власті, з одного боку, боролися з «поганськими» піснями, переслідуючи народних співців, забороняючи нехристиянські обряди, а з іншого,—намагалися прилучити обрядовий спів до християнських свят — Різдва і Хрещення.

Багато спільних рис знаходимо в російських, білоруських та українських зимових обрядових піснях, бо народи ці вийшли з однієї колиски — Київської Русі.

Список використаної літератури

1. С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.: «Музична Україна», – 1991.

2. Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.

3. Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.

4. Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. – К.: Муз.Україна, 2003. – 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та Закарпатська Україна). - С.355-364.

5. Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”, ст.5;

1Текст колядки взято з «Історії української дожовтневої музики» (загальна редакція та упорядкування О. Я. Шреєр-Ткаченко). К., 1969. С. 29.

2 Історія української дожовтневої музики. К., 1969. С. 29, 30.

3 Квитка К. Избранные труды: В 2 т. М., 1971. Т. 1. С. 129.

1Царгород — столиця Візантійської імперії, нині Стамбул (Туреччина).

2Текст колядки взято з 20-го тому творів М. Лисенка (К., 1956. С. 74—77), яку композитор записав у60-ті поки XIXст.

3Квитка К. Цит, праця. С. 109.

4Квитка К. Цит, праця. С. 99.

1Квитка К. Цит. праця. С. 88—89.