Сучасні теорії менеджменту Способи ухвалень рішень Ситуація

Міністерство освіти України

Інститут управління природними ресурсами

Кафедра менеджменту

Заочне відділення

Контрольна робота

з основ менеджменту

Варіант 6

Виконав:

студент І курсу

групи М11-01з

Окунчак Василь Іванович

Перевірила:

Шепетюк Ольга Мирославівна

2002р.

Завдання.

Варіант 6.

1.Сучасні теорії менеджменту. Дати аналіз школі наукового управління і класичної школи.

2.Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.

3.Ситуація: проаналізуйте стислий набір тлумачень “двозначних” відповідей.

Відповідь керівника Справжній зміст

1.Побоюсь, що “на горі” нас 1.Я сам нічого не зрозумів і

можуть не зрозуміти… не зможу пояснити…

2.Перепишіть мені Ваші питан- 2.Днів десять я на цьому виг-

ня поштою! раю.

3.Зателефонуйте мені в середу! 3.В середу мене не буде про

тягом дня, а в четверг я вилітаю в

відрядження…

4.Ваше прохання пам’ятаю, 4.Можливо щось і пригадаю.

тільки нагадайте-но мені деякі нюан-

си…

Запитання.

1.Прокоментуйте подані висновки.

2.Чи стикалися Ви у своїй практиці з подібними висновками керівників?

1.Сучасні теорії менеджменту.

Організація – це відкрита система взаємодіючих і керованих частин, що працює з визначеною метою, змістом, місією і ресурсами, що має у своєму розпорядженні:

1) фінансові ресурси;

2) матеріальні ресурси;

3) людські ресурси;

4) інформаційні ресурси;

5) тимчасові ресурси.

Менеджер– це людина, що працює в організації і що займається організацією робіт з комплексом ресурсів.

У теорії менеджменту існують наступні школи керування:

1) Класична (традиційна) школа керування: Робітник представлений як знаряддя праці з метою максимізації прибутку;

2) «Доктрина людських відносин» (30-40р.): Враховуються психологічні фактори працівника, його почуття, емоції, взаємини з колективом. У цьому сталі бачити резерви продуктивності праці;

3) «Емпірична школа керування»: Ґрунтується на практиці керування. Представники – великі бізнесмени, менеджери, що одержали визначений результат у своїй діяльності;

4) «Школа соціальних систем»: Увага акцентується на взаємовідношенні людини в колективі. Досліджується процес формування робочих груп оптимальної чисельності. Досліджується кореляція – статистичний зв'язок між етнічними, психологічними, віковими, половими факторами і продуктивністю праці;

5) «Нова школа керування»: Ґрунтується на математичних методах економіки. Реалізація керування на базі обчислювальної техніки, комп'ютерних мереж і т.д.

2.Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.

Керування – це процес розподілу і рухи п'яти видів ресурсів в організації з заздалегідь заданою метою по заздалегідь розробленому стратегічному плані з безупинним контролем результатів робіт.

Адаптивне керування – це пристосовується до нової обстановки (навколишньому середовищу) керування зі зміною планів і моделей у залежності від ситуації, що складається.

Відповідно керівники поділяються на керівників вищої, середньої і нижчої ланок керування.

Існують так називані рівні керування – це рівні в дереві ієрархії.

Дерево ієрархії:

Вища ланка керування

Середня ланка керування

Нижча ланка керування

Зовнішні фактори (економічні, психологічні, культурні).

Мета, задачі

Ресурси Результати

Мистецтво менеджера укладається в тім, щоб при зміні зовнішніх факторів одержати заздалегідь запланований результат. Важливо, щоб ціль була поставлена в цифровій, показовій формі.

Існує кілька підходів у керуванні:

1)процессный підхід: керування розглядається як процес, наприклад планування, організація, мотивація, контроль;

1) системний підхід: позначаються мети, задачі в показовій формі, будується дерево мети:

система розбивається на підсистеми, організація на підрозділи;

3)ситуаційний підхід: аналізуються результати діяльності організації в різних ситуаціях, досліджується динаміка зміни цих результатів.

Існує внутрішнє середовище організації, зовнішнє середовище організації і міжнародне оточення. Внутрішнє середовище визначається структурою самої організації, що коштують цілями і задачами, технологіями виробництва, розподілом повноважень і влади. Зовнішнє середовище – це постачальники ресурсів, конкуренти, покупці, держава і його структури. До зовнішнього середовища відноситься культура моралі і моральності, релігійні особливості народу, профспілки, науково-технічний прогрес, стан економіки, політичний фактор.

Якість керування залежить великою мірою від сполучних чи процесів комунікацій. Комунікації можуть бути:

– по спадній (команди з вищого рівня на нижчий);

– по висхідній (команда з нижчого рівня на вищий);

– комунікації між підрозділами, секціями, відділами;

– комунікації типу: керівник – робоча група;

– комунікації між керівниками;

– неформальні комунікації (на основі дружніх відносин);

– невербальні комунікації (жести, міміка і т.д.).

Рішення – це чи результат дія, зроблена на основі аналізу інформації і ведуче до планованого (прогнозованим) результатам у роботі організації. Необхідно учитися приймати рішення в умовах невизначеності і ризику. Існують спеціальні методи прийняття рішень.

Процес прийняття рішень може бути формалізований. Наприклад, припустимо, що маються три альтернативи А₁, А₂, А₃, маються умови, що можуть чи відбутися не відбутися в майбутньому: Р₁, Р₂.

Приклад:

імовірність 0,6 імовірність 0,4

Р₁ Р₂

А₁ 5 3

А₂ 4 1

А₃ 2 1

Бал позначає ефективність.

Показник:

Е₁=5_*0,6+3_*0,4=4,2

Е₂=4_*0,6+1_*0,4=2,8 => Е_max=Е₁ => Перше рішення оптимальне.

Е₃=2_*0,6+1_*0,4=1,6

Якщо імовірність настання умови визначити складно (чи Р₁=Р₂=0,5), то застосовують критерії з теорії ігор:

1)Правило оптиміста (азартного гравця): З рядків матриці вибираються максимальні елементи, з обраних максимальних вибирають максимальне, по ньому визначається оптимальний рядок і оптимальна альтернатива – max max a_ij;

2)Правило песиміста (консервативного гравця): Можливі дві комбінації: а) max min a_ij – застосовується, коли необхідно піти від найгіршого найменшого елемента. У кожнім рядку вибирають мінімальний елемент, з обраних мінімальних вибирають максимальне; б) min max a_ij – застосовується, коли необхідно піти від найгіршого максимального елемента. У кожнім рядку вибирають максимальний елемент, з обраних максимальних вибирають мінімальне;

3)Правило Гурвица: аддативна комбінація правила оптиміста і песиміста.

α_*max max a_ij+(1-α)_*max min a_ij

4)Правило Лапласа: у рядках матриці розраховують середні елементи, з розрахованих середніх вибирається максимальне і по ньому визначається альтернатива.

Застосовуючи ці правила, ідуть від найгірших результатів.

Приклад:

х₁

3х

1х 4х 6х

2х 5х 7х

х₂

1)Фіксуємо безліч Парето.

2)З безлічі виділених об'єктів виділяємо ті, котрі знаходяться на правій верхній границі безлічі (3,4,6,7), у них величини х₁ і х₂ максимальні. 3, 4, 6, 7 – безліч Парето.

3)З цієї безлічі виділяємо одне оптимальне. Для цього застосовуємо попередній метод.

Для прийняття рішень часто використовуються:

1) теорія масового обслуговування;

2) методи лінійного програмування;

3) методи нелінійного програмування;

4) метод динамічного програмування;

5) аналіз беззбитковості;

6) причинно-наслідкове моделювання (дозволяє визначити, наскільки кожний з факторів виробництва впливає на кінцевий результат);

7) вимір суспільної думки (вимірюючи суспільну думку можна визначити критичні фактори успіху в роботі тієї чи іншої фірми);

8) вимір думки торгових агентів.

Вигоди від використання інформації можуть бути:

В В В

ВЕ ВЕ ВЕ – витрата енергії.

∆В ВВ (ВЕ).

Чим площадка ∆В уже, тим складніше керувати такою системою.

Аналіз школи наукового управління і класичної школи.

Планування поділяється на стратегічне, оперативне і робоче.

Стратегія – це план для забезпечення місії і досягнення довгострокових цілей. Місія визначається причиною її існування, зв'язаної з потребами суспільства. Стратегічне планування звичайне здійснюється на термін від 1 до 5 років, оперативне – до 1 року.

Стратегія планування поділяється на:

1) Стратегічне планування обмеженого росту (від досягнутого + інфляція).

2) Стратегія планованого росту (призначається приріст %).

3) Стратегія скорочення (скорочення функцій організацій, обсягів виробництва, продажів, персоналу, фінансів, апарата і т.д.).

Прогнозування поділяється на короткострокове і довгострокове.

Короткострокове планування:

V_продаж

_dx

_t

Ми згладжуємо відомий статистичний ряд з модельованим рядом з коефіцієнтом згладжування. Шукаємо відхилення dx. Підсумовуємо ці відхилення. Повторюємо це для іншого. Знаходимо теоретичний ряд з оптимальним. при якому сумарне абсолютне відхилення мінімальне. Робимо прогноз на наступний проміжок часу для оптимального варіанта.

Короткострокове прогнозування виправдується в роздрібній торгівлі з великою номенклатурою швидкопсувних товарів.

Довгострокове прогнозування:

Довгострокове прогнозування укладається у визначенні тенденцій статистичного ряду.

5

V_продаж

3

усереднений тренд

4

1 2 t

Основним недоліком є те, що при усередненні ряд коротшає.