Методи покращення властивостей бавовняних та лляних матеріалів для сукенок

РЕФЕРАТ

на тему:

“””Методи покращення властивостей бавовняних та лляних матеріалів

для сукенок”

План

1. Види та властивості сукенкових тканин:

а) бавовняних

б) лляних

в) шовкових

г) вовняних

д) трикотажних полотен

2. Використання та виготовлення сукенок із штучних і натуральних полотен.

3. Вимоги до тканин призначені для виготовлення сукенок.

Бавовняні тканини використовуються для широкого асортименту виробів. Широко використовують однорідні класичні тканини: ситець, бязь, сатин, фланель, бумазей. Поверхнева щільність цих тканин 80-100 г/м². Для їх виготовлення використовують саржев, рельєфне, дрібновізерукнове переплетення.

Зовнішній вид і властивості вовняних тканин для сукенок можна покращити завдяки застосуванню нових видів оздоблення.

Получено розповсюджене двохванне і однованне фарбування кубовими фарбниками. Тканини літньої підгрупи повинні бути легкими і володіти високою повітряною проникливістю, тому в більшості випадків виробляють із гребінної пряжі лінійної щільності 8,5-11,5 текс і крученої пряжі лінійної щільності в текс х2-11,5 текс х2 з лінійним заповненням 30-40%.

Частина тканин літньої підгрупи відносяться до класичних. Це майя, вольта, вуаль, маркізет – це тканини полотняного переплетення. Тонку, легко розтягуються, маска яких становить 1 м² 60-75 г.

Маркізет і вуаль – прозорі тканини, виготовлені із пряжі повишеної крутки, жорсткі на дотик, осипаються по зрізах. Ці тканини випускаються з часто обновленими рисунками. До нових літніх сукенкових тканин відносяться тканини типу кисею, дуже прозорі, однотонні, тканини з штучним ефектом виготовляються переплетенням, тонкі ажурні тканини; тканини дрібно візерункового переплетення, в яких ідуть структурні співвідношення з печатними рисунками.

Також дуже розповсюджені бавовняні тканини ворсової групи – це бархат, напівбархат, вельвет. Тканини виробляють із складним ворсовим переплетенням, гладко фарбовані, набивні, щільність яких становить 219-550 г/м². Ворсові тканини мають підвищену товщину, твердість, покращені теплозахисні властивості. Жіночі сукенки, сарафани, спідниці виготовляють із джинсових тканин, полегшеної структури.

При створенні нових сукенкових, бавовняних тканин прагнуть покращити їх зовнішній вигляд, формоутворюючі властивості, для цього в склад пряжі вводять нові хімічні ниток, волокна, змішують структуру пряжі та ниток, при цьому отримуємо тканину формостійку, облегшену, розріджених структур, з гладкою поверхнею, тканини з імітацією під шиття та вишивку. При цьому незмінними залишаються фізіологічні та гігієнічні вимоги, а саме: невелика маса, підвищення гнучкості і упру гості матеріалів, обмежена твердість. Гігієнічні властивості: гігроскопічність, висока повітрянопроникненість. Вимоги до матеріалів групи такі ж різноманітні, як і умови в яких ці вироби експлуатуються. Для літніх сукенок матеріали повинні бути легкими повітрянопроникленими. Найрозповсюдженими лляними тканинами є тканини побутового призначення, вони випускаються чисто лляними із лляної одинарної пряжі мокрого прядіння, тонкої і напівтонкої лінійної щільності 33-55 текс, грубої і напівгрубої лінійної щільності 66-16 текс. Тільки в асортименті костюмносукенкових тканин використовується змішана з хімічними волокнами пряжа. Більше розповсюдження получили лляно-лавсанові тканини. Лляні тканини володіють великою міцністю і малою розтяжимістю. Вони стійкі, жорсткі і погано драпіруються, швидко мнуться і легко розгладжуються, добре перуться.

Лляно-лавсанові тканини ворсисті і мають красивий зовнішній вигляд. При добавленні приблизно 50% лавсанових волокон тканини не мнуться, володіють значною формостійкістю і добре лягають в складки, стійкі до тертя. Але низькі гігроскопічні властивості. В швейному виробництві лляні тканин добре настилаються, не перекошуються і не згинаються, але ковзають при покрою. Ріжуться з більшими зусиллями, ножі розкрійних машин швидко тупляться і доводиться часто загострювати.

При значному вмісті лавсану в тканинах в наслідок нагрівання голки, лавсанові волокна можуть плавитися і розплавлюють вушка голки. При великій довжині шва може утворюватися стягування.

Полотна лляних тканин поділяються на: тонкі, напівтонкі. Грубі, напівгрубі. Їх випускають відбіленими, напіввідбіленими, відвареними, суровими, що покращує властивості лляних матеріалів для сукенок.

В швейному виробництві застосовують в основному костюмно-сукенкові тканини і бортовка.

Костюмно-сукенкові тканини мають не багато численну підгрупу чистошленних тканин, в яких збергіється ряд старих артикулів, вироблених із пряжі мокрого ткння лінійної щільності 45-48 г/м² атласним і дрібно візерунковим переплетенням, гладко фарбовані, відбілені. Друга група напівлляні костюмно-сукенкові тканини більш різноманітні, ніж з першої групи. За послідні роки особливо збільшився асортимент тканин нових структур для сукенок, блузок, сорочок, костюмів, джинсів,, комплекстів молодіжного одягу, спортивного.

Бортовка – це тканина щільного переплетення із лляної пряжі мокгноро прядіння, випускається сурового, з мало посадочною обробкою чи з клею чим покриттям у вигляді крапочок, або у вигляді полосок, використовується в якості прокладок і комірі, манжети, та інші частини одягу.

Також важливе місце у покращенні властивостей бавовняних та лляних матеріалів для сукенок посідає: фарбування, чищення, прасування. Прання, тобто для покращення зовнішнього вигляду матеріалу.

Для того, щоб почистити бархат, його спочатку чистять сухою щіткою, потім протирають куском м’якої мережі, змоченим бензином. Після просушування знову чистять куском шерсті, змоченим у винному спирті.

Щоб надати бархату блиску, його легенько протирають розтопленим свинним салом. Щітку рівномірно змазують дуже малою кількістю сала, щоб на бархатних виробах не залишилося сальних плям.

Якщо від чищення прим’ялася ворса, бархат змочують спиртом: 3-4 хвилини тримають над парою, а потім, в гарячому вигляді, протирають навпроти ворса рідкою та жорсткою щіткою.

Прим’яті місця відпарюють кілька разів, поки вони не зникнуть.

Плями від харчових продуктів з бархату виводять теплою водою, додаючи винного спирту (1 столова ложка на 1 склянку води). Після проведення цього процесу виріб набуває покращеного зовнішнього виду.

Правильно не тільки потрібно виготовляти шерстяні і сукенкові речі, а правильно їх прасувати і прати. Сукенкові речі прасують через не покрохмалений кусок полотна. Якщо полотнинка нова, її спочатку треба виполоскати в теплій воді, щоб зійшов крохмаль, і тоді прасувати.

Змочувати речі при прасуванні треба так: наливши в блюдце води, вмокати туди тампон з бавовняної тканини і рівномірно зволожувати ним тканину плаття, особливо на швах. Потім покрити куском зволоженого полотна і прасувати. Якщо під час прасування з тканин виділяється багато пари, треба зняти утюг і полотнинку і дати вийти парі. Саме це пароутворення надає тканині свіжого і красивого вигляду.

Тонкі шовкові тканини та речі із штучного шовку рекомендується прасувати зленка нагрітим утюгом. Сукенку глядять в такій послідовності: спочатку малі деталі – комір, манжети, рікава, потім перед блузки, спинку і юбку. Складки краще загладжувати з правої сторони, перед тим добре розправивши їх. Водити праскою потрібно по прямій нитці – вздовж і впоперек, так як прасувати по косій нитці, можна розтягувати манжети, низ спідниці або змінити форму полотна.

Випрасуване плаття акуратно розвішують на плечики, даючи йому просохнути ще протягом 20-30 хвилин у кімнаті, а потім вішати в шафу.

Бавовняні і лляні сукенки перед пранням замочують на 2-3 години у холодну воду, викручують, перуть у гарячій мильній воді.

Речі, які можуть по полиняти не замочують і перуть окремо.

Верхній одяг – сукенки, сорочки, блузки перуть у гарячій мильній воді, два або три рази міняючи її в залежності від забруднення, полоскають у теплій, а потім у холодній чистій воді.

Щоб освіжити колір речей, в останню воду для полоскання додають невелику кількість оцту. Сушіння кольорових речей проводять у затінку, вивернувши на виворітній бік. Прасують ці речі також з виворітної сторони. Завдяки цим всім етапам можна надовго зберегти красивий зовнішній вигляд, якщо правильно їх проводити.

Література:

Б.А. Бузов, Т.А. Модестова, Н.Д. Алыменкова «Матеріалознавство швейного виробництва».